Вперше за багато років у селі Криворівня на Франківщині святкують Різдво 25 грудня. Люди зібралися на святкове богослужіння у церкві та співали традиційні колядки, незважаючи на те, що деякі захисники цього року зустріли свято на фронті, а є й загиблі на війні.

Добровольчий батальйон «Карпатська Січ» на війні з 2014, але після повномасштабного вторгнення став частиною ЗСУ і віднедавна завдяки трофейній техніці переформатувався зі стрілкового батальйону в механізований. Журналістка Аліна Шеремета та оператор Олег Архангородський поїхали в Донецьку область та провели кілька днів з бійцями. За цей час вони побували на позиціях з танкістами й аеророзвідниками та побачити їхню роботу, попали під мінометний обстріл, записали інтерв’ю з іноземними бійцями, медиками, які виїжджають на поле бою, танкістами, та побачили вручення шевронів. Тож дивіться репортаж з фронту на Донеччині, ставте лайки та поширюйте, аби якнайбільше українців бачили як, в яких умовах та якою ціною українці перемагають у війні.

До вашої уваги перша серія документального фільму про бої за Бахмут – найгарячішу точку фронту очима бійців азовського підрозділу. Напружена атмосфера щоденного ритму війни в епіцентрі боїв за Донбас, що для українських захисників давно стала рутиною. У воєнній хроніці – унікальні кадри війни з передової, важкі окопні бої азовців з окупантами, коли ворога видно неозброєним оком, порятунок та евакуація поранених побратимів. Інтенсивні міські бої в зруйнованих житлових будівлях, безкінечні автоматні черги, враження учасників боїв, і, звісно, чорний азовський гумор. На сьогодні Бахмут – один з головних напрямків удару ворога, що сконцентрував тут потужні угрупування. Вже пів року попри величезні втрати окупанти безуспішно намагаються взяти місто за будь-яку ціну. Внаслідок нещадних ворожих обстрілів Бахмут майже стерто з лиця землі, але місто стоїть. Українські сили продовжують тримати оборону.

Бахмутський напрямок – позиції 10-ї гірсько-штурмової бригади ЗСУ. Вона стримує наступ піхоти армії РФ. Як розповідають бійці ЗСУ, російська армія намагається атакувати тут постійно, і часто їхні солдати йдуть на вірну смерть. Українські військовослужбовці кажуть, що російські військовополонені розповідають, що в них часто розстрілюють за дезертирство.

З березня позиції під Авдіївкою боронять бійці 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка, яку формували вже під час великої війни. Дев’ятий місяць піхотинці одного з підрозділів стримують наступ росіян на Авдіївському напрямку. hromadske побувало на позиціях військових, які щодня відбивають атаки противника. 28-річний командир підрозділу Варр каже, що пишається своїми підлеглими - багато з яких старші за нього, і не сумнівається у здатності підрозділу тримати оборону.

«Разом з вами ми поставимо на місце будь-кого, хто кидатиме виклик свободі», - президент України Володимир Зеленський у Конгресі Сполучених Штатів Америки 21 грудня. Конгресмени кілька разів аплодували президентові України стоячи.

Журналістам вперше надали можливість відвідати острів Зміїний у Чорному морі після його звільнення від російських військ 30 червня 2022 року – його окупація відбулася надвечір першого дня повномасштабного вторгнення російських військ в Україну 24 лютого. На острові знаходиться обмежена кількість бійців Міжнародного легіону та інших підрозділів ЗСУ – зокрема, етнічних росіян. Радіо Свобода поспілкувалося на острові з Іллею Богдановим – росіянином та колишнім офіцером ФСБ, який воює на українській стороні з 2014 року. На Зміїному ракетними, бомбовими та артилерійськими ударами фактично повністю зруйновано комплекс будівель, що існував до цього. Залишилася розбитою та спаленою значна кількість російської техніки та озброєння. Наприклад, щонайменше 5 систем ППО ближнього радіусу дії – Панцир С1 і Тор. Також залишки російського вертольота Мі-8, враження якого зафіксовано з БПЛА Bayraktar TB2. Залишено значні запаси їжі та боєприпасів. Російські війська вже завдавали ракетних ударів по острову, коли там знаходився український гарнізон. Акваторію Чорного моря на великій дистанції патрулює російський літак-розвідник Су-24МР, щоб виявляти активність на воді, тому пересуватися на острів доводиться на невеликому катері. Автор: Роман Пагуліч

Гуманітарний вантаж – картоплю та питну воду – доставили до Бахмута волонтери з Костянтинівки та Нової Зеландії. Також у планах була евакуація принаймні чотирьох мирних жителів. У підсумку з-під обстрілів російських військ вже вдруге виїхав місцевий житель Леонід. А от родина Геннадія спочатку зголосилася на виїзд: люди попросили 20 хвилин, аби зібрати речі. Врешті вони виїжджати відмовилися. Проте волонтери кажуть: й надалі вмовлятимуть їх евакуюватися, щоб зберегти життя.

Юрій Бутусов: "Контратака підрозділу 46-і десантно-штурмової бригади ЗСУ вибила росіян зі східної околиці Бахмута - подивіться як це було на відео з безпілотника. Вперше на відео видно як за корегуванням з дрону та у взаємодії з артилерією британські бронеавтомобілі Wolfhound сміливо виїхали на вулиці та зачистили російську піхоту вогнем 12,7 великокаліберних кулеметів. Подавлені точним вогнем росіяни не змогли організувати опір та втікли під наглядом дрона. Околиця Бахмута знов наша завдяки злагодженим та майстерним діям українських десантників. Треба відмітити якісний зв'язок, управління, аеророзвідку та вогневу підтримку батальйону 46-і десантно-штурмовий бригади, що дозволило діяти ефективно та злагоджено у бою. Бронеавтомобілі Wolfhound важать 15 тон, озброєння відносно легке - кулемет 12,7 мм та автоматичний гранатомет 40 мм, машина висока та не зовсім маневрена, бо створена для патрульних місій на Близькому сході, але Wolfhound - новий та надійний, зручний в експлуатації. І при правильній тактиці та плануванні на твердих грунтах сміливі українські воїни ефективно використовують озброєння та сильні сторони бойової машини. Дякуємо за поставку бронемашин Великій Британії, God save the Кіng. Українські воїни докладають усіх зусиль для захисту українського Бахмуту".

«Ангел» – чеченець-доброволець, який нині воює в лавах одного з українських військових підрозділів. Після другої російсько-чеченської війни на початку 2000-х років він переїхав до України та жив із сім'єю у Запоріжжі. З початком повномасштабного вторгнення «Ангел» разом із сином приєднався до Збройних сил України. Своєю історією боєць поділився під час візиту до Запоріжжя, який став для нього другою батьківщиною. Автор: Євгенія Назарова