Андрій Тарнопольський: земельний кадастр може заробляти мільйони

Чи можна сказати, що система кадастру вже запрацювала на повну силу?

Андрій Тарнопольський: Так, і ми зробили це у встановлений Законом термін. Щодня кадастр здійснює близько 4–5 тис. реєстрацій. Загалом роботу проведено унікальну. І тим, хто каже, що щось не так, я завжди відповідаю: «А ви спробуйте, зробіть». Ось, наприклад, запитання на форумах «Чому такий невеликий масштаб? Бояться, що ми помилки помітимо?» Це публічна карта. Головне, щоб людина могла побачити, що її ділянка є і де вона знаходиться. Все! А більший масштаб — це вже справа професіоналів, які з нею працюють. Справді, кадастрові реєстратори користуються кресленнями іншого масштабу, але карта та сама. Тож я мало звертаю увагу на такі відгуки.

У квітні проходила конференція у Світовому банку, і було чотири доповіді про український кадастр. Тільки одна з них — наша презентація. Решту робили експерти Світового банку. І всі говорили, що «вперше зроблено це і те», «безпрецедентні терміни», «безпрецедентні технології». Чому наша система так вразила іноземців? Ніхто не вірив, що вдасться 16,5 млн державних актів перевести в електронний формат лише за чотири місяці. А це 33 млн сторінок. І весь цей обсяг відсканували, уніфікували, звірили з оригіналом і поклали до реєстру. Ніхто з експертів не вірив, що цю роботу можна розпочати у вересні і закінчити 31 грудня.

Ми також знайшли й оцифрували унікальну ґрунтову карту України. Вона залишилася в єдиному екземплярі на папері, і більше її відбитків у нашій країні немає. Сьогодні вона є надбанням суспільства — кожна людина може її відкрити і подивитися. І це не єдиний приклад. Ми врятували безліч матеріалів, які фактично за деякий час можна було би вважати втраченими.

Яку інформацію сьогодні містить земельний кадастр України?

Андрій Тарнопольський: Ми перевели в електронний формат 16,5 млн держактів — все, що знайшли. Ви ж знаєте, чимало архівів згоріло в «земельних війнах». А скільки держактів просто вкрали? Сьогодні ніхто не може навіть приблизно оцінити кількість втраченої інформації. Відновити її вдасться лише тоді, коли власники звернуться до кадастру та нададуть свої правовстановлюючі документи на землю. Ми перевіримо їх достовірність. Чи випускалася така серія актів на ринку цінних паперів? Якщо все нормально — внесемо дані про їхні землі до кадастру.

А звідки в кадастрі «білі плями»?

Андрій Тарнопольський: В Україні діє реєстрація заявного характеру. Тобто у нас можна спокійно жити із землею, не внесеною до земельного кадастру, доки людина не вирішить її продати, подарувати або заповісти. Тільки тоді доведеться ділянку зареєструвати в кадастрі.

Звідки в кадастрі з'являються помилки?

Андрій Тарнопольський: Земельна реформа стартувала 1991 року. Комп'ютерні технології тоді були недоступні — були папірці, і ці папірці складалися в теки. Минув час — і ми почали створювати кадастр. Вирішили: «А давайте внесемо до нього всі ділянки ще з 1991 року». Але ж їх вимірювали відповідно до чинної нормативно-технічної бази тих років. Так, як того вимагало законодавство. Тоді не було навіть єдиної системи координат, вона з'явилася пізніше. І коли ми починаємо сьогодні вносити ці ділянки до кадастру — нічого не виходить. Ділянки «лізуть» одна на одну, або дірки виходять, або вони взагалі кудись «відлітають», якщо невірно застосували систему координат.

І як швидко ці помилки вдасться виправити? Ваш прогноз?

Андрій Тарнопольський: Громадянин, наприклад, у 1998 році отримав державний акт на земельну ділянку. Тоді ще не було ідентифікаційних кодів. А зараз це обов'язкова умова внесення до кадастру. Тобто інформація про цю ділянку в кадастрі не повна. Коли ми її зможемо виправити? Коли людина прийде до нас із власної волі. Або коли вона помре і її спадкоємці прийдуть оформляти своє право. Тож на запитання «коли?» я не маю відповіді.

Кадастрова нумерація земельних ділянок в Україні з'явилася тільки у 2000-х роках. За винятком Києва, де кадастрові номери почали присвоювати вже в 1993 році. Отже, дуже багато ділянок без кадастрових номерів у правовстановлюючих документах. У власників виникають проблеми при зверненні до кадастру саме через це?

Андрій Тарнопольський: Таких ділянок мільйони. Коли до нас приходить власник такої ділянки, ми його просимо отримати кадастровий номер. Для цього йому потрібно піти до землевпорядної організації і замовити відповідну роботу. А він нам каже: «Зачекайте. Я отримав державний акт на землю. Ось всі печатки та підписи є. Чому я маю йти і щось замовляти?!» Це проблема, але законодавчо шляхи її вирішення визначено — це розробка землевпорядної документації.

Які функції виконує земельний кадастр? Навіщо і кому він потрібен у повному обсязі?

Андрій Тарнопольський: Суспільство загалом не дуже розуміє, що таке земельний кадастр, навіщо він потрібен, що він містить і як може полегшити життя конкретному громадянину. І я поділяю цю позицію, бо мені, вам, вашим колегам, нашим родичам насправді в кадастрі на даний момент цікаві тільки дві його складові. Перша — реєстраційна. Друга — виписка з кадастру для оформлення угоди. Але це дрібниця порівняно з тим, що містить кадастр. У нього дуже багато функцій, і він, перш за все, цікавий державі та бізнесу, а не пересічним громадянам.

Наприклад, одна з найважливіших функцій кадастру — фіскальна. Тільки об'єкт, зареєстрований у кадастрі, може дати підстави для розрахунку податку на землю. Скільки з кого стягувати податків. Чому з одного — 20 копійок, а з іншого — одну гривню?

Кадастр спрощує ухвалення управлінських рішень. Простий приклад: проектувалася дорога від аеропорту «Жуляни». Проектантам дали завдання — вони взяли й запроектували дорогу. Але коли ми підняли інформацію про межі земельних ділянок, які перебувають у приватній власності, виявилося, що майбутня магістраль «ріже» їх. Тоді ми проектантам вказали вільний коридор, і вони з урахуванням наших даних змінили трасу. У підсумку всі приватні ділянки обійшли, і компенсувати їхню вартість зі столичного бюджету вже не потрібно.

Також кадастр допоможе залучати інвестиції. Бізнесмен вирішив побудувати магазин і підшукує для цього земельну ділянку. Він починає готувати документацію, архітектурні плани тощо. Людина витрачає свій час і гроші. А простіше звернутися до відкритої бази даних і побачити, що там проходить червона лінія комунікацій, яка ділить уподобану ним територію навпіл і не дозволить побудувати об'єкт. Тобто він як інвестор може вільно без будь-чиєї допомоги шукати місце застосування своїх грошей.

Як ви вважаєте, чи має кадастр заробляти гроші?

Андрій Тарнопольський: Я вважаю, що в Україні має працювати модель самоокупного кадастру. Він може зі споживача перетворитися на донора державного бюджету. Але таке рішення слід затвердити на законодавчому рівні.

Які послуги кадастру мають стати платними?

Андрій Тарнопольський: Це дуже слизький момент. Сьогодні перелік платних і безкоштовних послуг чітко регламентується законодавством. Але в цьому питанні є цікаві колізії. Коли людина приходить за випискою кадастру — вона сплачує 51 грн. А коли до кадастру звертається геодезична компанія, наприклад, щоб отримати фотоплан території — ми надаємо їй цю інформацію безкоштовно. Чому ми маємо бізнесу віддавати інформацію безкоштовно? Мене як платника податків така ситуація не влаштовує. Я плачу податки, і за ці гроші оновлюється інформація в кадастрі. А потім приходить фірма «Пруткін і сини» і отримує її безкоштовно для своїх бізнес-цілей. Тож ми говоримо: кадастр має бути на самоокупності. Нехай бізнес дасть три копійки за отриману інформацію, без якої він просто не зможе виконати свою роботу. А за ці гроші буде оновлено інформацію в кадастрі.

І скільки може заробляти кадастр?

Андрій Тарнопольський: Таких розрахунків немає. Але є приклади інших країн. Наприклад, голландці запевняють, що вони близько 200 млн євро на рік мають. Англійці працюють за такою ж моделлю, щороку отримуючи близько 200 млн фунтів стерлінгів. Половину з них вони витрачають на утримання та оновлення інформації, решта поповнює бюджет держави: витрачають на зарплати, розвиток, антивірусні технології, оновлення технічних засобів, канали зв'язку тощо. Разом із колегами днями обговорювали таке питання. Ось ми адмініструємо кадастр. У нас одне сховище даних коштує $1,7 млн. Воно складається з блоків. Що буде, якщо один із них «полетить»? Його потрібно замінити. А оскільки нас фінансують за рахунок бюджету, для цього слід провести тендер, визначити переможця і укласти з ним контракт. І це за умови, що в держбюджеті передбачено асигнування на це. Ви чекатимете, якщо вам виписка потрібна сьогодні? Ось тому я вважаю, що завдання держави — створити кадастр, але заробляти на своє утримання він має самостійно.

А «війни» за кадастр між Мін'юстом і Держземагентством вже припинилися? Вони тривалий час не могли розібратися, кому має підкорятися земельний кадастр.

Андрій Тарнопольський: Які війни? Хто нас не міг поділити? Зараз вийшов закон — і всім стало все зрозуміло. Кадастр — це інформаційні системи. З Мін'юстом у нас налагоджено систему передачі даних. Усе чітко визначено і питань не виникає. Всі зареєстровані нами за день дані про ділянки автоматично генеруються і відправляються до Мін'юсту. Вони ці дані приймають і обробляють. Я не бачу тут проблем.

Які завдання стоять перед кадастром до кінця року?

Андрій Тарнопольський: У найближчому майбутньому ми плануємо вивести земельний кадастр в інформаційному плані на нову орбіту. Це дозволить бізнесу приймати інвестиційні рішення. Наприклад, ми працюємо над тим, щоб максимально збільшити обсяг даних кадастру. Скажімо, сьогодні ми працюємо з керівництвом заповідників, яке хоче бачити на порталі межі своїх територій, щоб люди розуміли, де охоронна зона і що там не можна відводити землі. Також ми почали співпрацювати з інженерними компаніями, які обслуговують комунікації, щоб їхні дані також поповнили портал.