Тарас Чорновіл: доля України зараз вирішується олігархами десь у Монако

Тарас В’ячеславович, ви завжди розставляєте крапки над «і». Отже, поясніть, що зараз відбувається у Партії регіонів? Чому виходять депутати? Вже пішов незворотній процес?

Тарас Чорновіл:Поки що того, чого очікує опозиція – масового відходу питомих регіоналів з ПР – не відбулося. Там приймають рішення на зовсім іншому рівні. Вийшли депутати, які відносяться до інших груп. Інна Богословська – вона завжди була пов’язана з Віктором Пінчуком, а ви прекрасно знаєте, що для нього напрямок Росії давним-давно закритий. Це не пов’язано з останніми санкціями, це пов’язано з російською політикою по трубах, по металу і по всьому іншому. Треба, звісно, віддати йому належне: Пінчук, як і більшість тих, кого ми називаємо олігархами, давно зробив європейський вибір. Ми звикли їх критикувати, але в даному напрямку, мені здається, саме олігархи можуть бути одним з «паровозиків» європейського прогресу. Великий бізнес розуміє, що йому нема чого робити в Митному союзі і не хоче іти на дно.

Отже, вихід Богословської та її чоловіка Мельниченка з фракції ПР – це, з одного боку, позиція, пов’язана з тою групою, яка їх підтримує. З другого – Богословська набула імідж затятої регіоналки з одної-єдиної причини: бо вона є давнім ворогом Юлії Тимошенко, тому в цьому питанні її позиція збігалася з позицією ПР. У той же час, починаючи з «Озимого покоління», вона завжди демонструвала проєвропейський вибір і ніколи від нього не відмовлялася.

Тобто, її «покаяння» можна вважати щирим?

Тарас Чорновіл: Вважаю, її рішення не варто пов’язувати з тими процесами, які зараз відбуваються у Партії регіонів. Вона там (як і я свого часу) була так би мовити «асоційованим членом». Що стосується Жванії – це теж вихід достатньо специфічний. Він працював з ПР на виборах. Але коли готувалися всі євроінтеграційні закони, ви пам’ятаєте, його позиція кардинально відрізнялася від позиції фракції ПР. Він, як голова комітету, завжди виступав з протилежною позицією. Він теж не був адаптованим членом Партії регіонів. Щодо Рудьковського – не варто забувати студентський Майдан 90-го року і акції опозиції 2001-го року, у яких він брав участь. Отже, лише за виходом цих людей не можна говорити про те, що Партія регіонів почала сипатися. Відійшли ті, для яких перебувати у ПР після останніх подій, стало річчю неприйнятною.

Тим не менш, чи можна говорити про конфлікт інтересів різноманітних груп впливу всередині ПР, у зв’язку з не підписанням угоди про асоціацію?

Тарас Чорновіл: Що стосується самої ПР, її майбутнього, а також майбутнього України (чи відбудеться дуже організована і красива зміна влади і перехід на проєвропейський курс, чи влада закрутить гайки, застосує силу, і буде ще гірше, ніж в Білорусі) – сьогодні це питання, мені здається, вирішується не в Києві, а десь, умовно кажучи, у Монако. Адже це місто, де часом зустрічаються найбагатші українці. Припускаю, там зараз зустрічаються власники основних фінансових активів України, для яких Янукович став неймовірною обузою. Його рішення про відмову від євроінтеграції, прийняте під тиском Путіна, яким він обурив всю країну і довів ситуації до революції – це ознака того, що так далі тривати не може, треба приймати конкретні рішення. І зараз ми побачимо: чи ті люди, яких ми називаємо олігархами, зберегли самостійність у прийнятті рішень, чи вони спасували. Якщо вони зберегли уміння самостійно приймати рішення, то найближчим часом ми побачимо або організований вихід депутатів з ПР, або кардинальну зміну її риторики, коли Єфремова буде знято з посади голови фракції, Чечетова буде позбавлено будь-яких прав у прийнятті рішень. Можливо навіть формування так званої нової більшості на основі формальної фракції ПР, але в якій депутати (вслід за основними акціонерами цієї партії) приймуть рішення, що Януковича більше підтримувати не можна. Якби таке відбулося, могла б відбутися навіть фантастична картина – проведення бліц-кригу у вигляді імпічменту Януковича. І тоді головними виконавцями цього сценарію виявляться не опозиціонери – їм можуть просто надати «честь» внести відповідні законопроекти. Але вирішити таке питання можуть лише люди рівня Ахметова. Це все поки у підвішеному стані знаходиться, але ймовірність такого сценарію є дуже високою. Ви бачите, що люди, наближені до Ахметова, уникають зайвих коментарів.

Перелом може відбутися у будь-який момент, але поки що для такого розвитку подій немає підстав, бо у фракції багато відверто проросійських елементів, Янукович зумів розбавити її людьми, які не залежні від крупного капіталу, а залежні напряму від нього.

Про яких олігархів ви ведете мову? Хто з них зараз незадоволений діями президента?

Тарас Чорновіл: Можу сказати про тих, хто, на мій погляд, не готовий до такого розвитку подій: зрозуміло, це група, близька до Сім’ї. Там вимальовується Олександр Янукович, Сергій Курченко. Звісно, вони будуть стоять на боці президента. Треба розуміти, що ненависть до них у середовищі регіоналів, основних фінансових акціонерів ПР – просто неймовірна. Набагато більша, ніж до Тимошенко. Тому, перше, що відбудеться у разі реалізації озвученого мною сценарію – розкуркулення групи Сім’ї. Зрозуміло, вони втратять все, нажите «нєпосільним грабєжом». Тому Олександр Янукович і Сергій Курченко будуть кидати всі сили, щоб такий сценарій не відбувся.

Дуже хитка фігура, щодо якої незрозуміло, яка буде позиція, – це Фірташ. Його основні активи так чи інакше зав’язані або на Росії, або на Україні (здобуті за дуже незрозумілою, сумнівною схемою). Ставлення до нього більшої частини прорегіонівського бізнесу дуже негативне. Я не зовсім впевнений, що його захочуть запрошувати до переговорів, бо з ним не дуже хочуть мати справи. Його бізнес-імперія – це така мильна бульбашка, яка може лопнути у будь-який момент. Ті, хто мають реальний вплив – Ахметов, Тарута – для них питання стоїть жорстко, вони зацікавлені в тому, щоб відбулися такі зміни.

Опозиція хоче розгляду питання відставки Кабміну. Чи велика ймовірність провести це рішення через парламент?

Тарас Чорновіл: Опозиціонерам треба добре подумати, чи варто їм спекулювати на питаннях відставки Кабміну, які поки що є програшними. Зараз їм потрібно вести переговори з головними акціонерами ПР і тримати блокаду ВР поки вони точно не будуть знати, що більшість стала на їх бік і можна виносити це рішення на голосування. Дістати зараз поразку ВР – це означає тільки підвищити рівень легітимності діючої влади.