НОВОСТИ ДНЯ: За спиной Филарета стоят пророссийские силы – Епифаний  ВНО по математике станет обязательным, - министр образования  Обнародовано видео поражения цели российской ракетой Калибр  Лавров рассказал, чего Москва ждет от Зеленского   Упражнения для ног: ТОП-4 для самых ленивых  В российских тюрьмах содержится около двух тысяч украинцев - Денисова  Загороднюк: Разведение сил по всей линии, как хотела Россия, не будетвсе новости дня
Фоторепортажиметки: Карпаты
  • Воїни українських Сил спеціальних операцій відпрацьовують свої навички в Карпатах Воїни українських Сил спеціальних операцій відпрацьовують свої навички в Карпатах

    Воїни Cил спеціальних операцій ЗС України мають бути універсальними та здатними виконувати завдання в будь-якій місцевості. Саме тому в ССО відводиться окреме місце гірській підготовці. Подолання водних перешкод, скелелазіння, медична евакуація (medevac) в гірській місцевості, довготривалі переходи в умовах високогір’я; саме такі можливості надають українські Карпати. Рафтинг – один із спосібів швидкого та безшумного пересування груп ССО в гірській місцевості. MEDEVAC - важлива складова у підготовці воїнів ССО в гірській місцевості. Різнопланова підготовка – запорука успіху виконання бойового завдання.

    12.09.2019 11 5968
  • Победа Динамо над Карпатами во Львове Победа Динамо над Карпатами во Львове

    Киевское "Динамо" в рамках первого тура украинской Премьер-лиги на выезде играло против львовских "Карпат" и одержало победу со счетом 2:0.

    01.08.2019 15 11479
  • Як на Буковині вівчарів на полонину проводжали Як на Буковині вівчарів на полонину проводжали

    У неділю, 26 травня 2019 року, у селищі Путила (Чернівецька область) відзначали свято виходу вівчарів на полонини. Свято полонини традиційно є доволі важливим для мешканців регіонів, які займаються вівчарством. У цей день вівчарям, які йдуть на кілька місяців на полонину випасати овець, влаштовують пишні проводи під музичний супровід трембіти - з народними гуляннями, приготуванням святкових страв та запаленням ватри. Свято полонини не має фіксованої дати, у кожній місцевості відзначається у різний час та з власними звичаями, а час святкування залежить в тому числі від того, наскільки пізно приходить весна.

    28.05.2019 11 3426
  • Мальовничий Синевир: гори, озеро та ведмеді Мальовничий Синевир: гори, озеро та ведмеді

    Національний природний парк Синевир щорічно приваблює туристів з усієї України, особливо в теплу пору року. Найбільше їх цікавить знамените однойменне озеро, а також центр реабілітації бурих ведмедів. Озеро Синевир - найвідоміше озеро Карпат, одночасно найглибше і найбільше гірське озеро України, про нього ходить чимало легенд. Вхідний квиток до заповідника, де знаходиться озеро Синевир, для дорослих коштує 25 гривень, за додаткову плату пропускають машини (що дуже дратує піших туристів, адже дорога там одностороння, а тротуарів немає). Від в'їзду до самого озера йти приблизно кілометр, з некрутим підйомом. Дорога займає до півгодини, якщо йти неспішно. Навколо приголомшлива природа – вздовж дороги тече струмок, навколо густа рослинність, пташки співають. А тому настійно рекомендуємо подолати цю відстань саме пішки. Корисно і красиво. Саме озеро Синевир за годину можна обійти стежками з зупинками для фото, а на острів навпроти головного входу ведуть містки. Якщо лінь обходити, а відразу хочеться на острів – є платна переправа на плоту. На самому острові знаходиться дерев'яний пам'ятник Сині та Виру – героям однієї з найпоширеніших тутешніх легенд.  Купатися в озері заборонено – воно дуже глибоке і погано прогрівається, а тому є сильний ризик потонути. Біля Синевира є альтанки для привалу, сувенірні лавки і точки з шашликами/напоями. Є тут і ресторан національної кухні «Трембіта». Ще один варіант – колиба «На Децу до Цімбора» на в'їзді до заповідника. Саме її радять екскурсоводи. Тут досить великі порції, можна поїсти на суму до 150 гривень з людини. Однак варто розуміти, що карпатська кухня дуже ситна і зовсім недієтична, а тому краще їсти після прогулянки. І якщо ви не їсте м'яса, краще одразу уточнюйте. Центр реабілітації бурих ведмедів на Синевирській поляні відкритий у 2011 році. На закритій території в 12 гектарів утримуються понад 20 ведмедів, вилучених по всій Україні з невеликих цирків, ресторанів, звіринців і у приватних власників, де не були створені належні умови для тварин. Відвідувачі бачать лише передню частину вольєрів, куди ведмеді виходять поїсти і відпочити. Однак також тварини мають можливість йти глибше в ліс, де для них створені максимально природні умови. Тут ведмеді, які вже ніколи не зможуть вижити в дикій природі, заново вчаться йти в сплячку і борються зі стресом. Варто зайти сюди хоча б для того, щоб поглянути в сумні очі тварин і зрозуміти, що цирки і звіринці – це не розвага, а справжнє знущання. Для того, щоб ще більше перейнятися долею вихованців центру – обов'язково зупиніться біля стенду, де докладно розписані історії кожного ведмедя. Вхідний квиток для дітей коштує 10 гривень, для дорослих – 25 гривень. Також на вході в центр на вас чекає перша велика хвиля продавців місцевого делікатесу – різнобарвного солодкого сиропу на травах з додаванням меду з різними цілющими властивостями, який місцеві продавці чомусь називають медом. І це не найкраща рекламна кампанія, адже на мед воно не схоже, а тому туристи вважають, що їх намагаються обдурити. Сам сироп досить смачний, добре йде до чаю або кави, можливо, навіть допомагає при застуді або головних болях.

    15.05.2019 30 7335
  • Летние Карпаты: заметки бывалого туриста Летние Карпаты: заметки бывалого туриста

    Путешественник и фотограф Дмитрий Дятлов показывает нам прекрасные летние Карапты и делится опытом своих походов с теми, кто планирует покорить наши горы этим летом. Ну, или следующим.  Примерно с конца апреля, когда на хребтах остаются только кляксы талого снега, лето вступает в свои права, и Карпаты предстают перед путешественниками совсем в ином виде. Путешествовать в горах летом намного проще, чем зимой. Долгий световой день, как правило, теплая погода, дают возможность проходить по 25 – 30 км в день. Но и летом Карпаты капризны и непредсказуемы, как и любые другие горы. И прежде чем отправляться в путь – будь-то просто прогулка за грибами, или длительный поход, нужно усвоить ряд правил. В этом репортаже собраны фото из многих походов: как коротких, так и многодневных. Один из походов был одиночным и растянулся более чем на 300 км. Цель была – зайти в как можно более дикие места и как можно меньше сталкиваться с цивилизацией. Так что могу дать несколько советов тем, кто планирует долгие вылазки в горы.    Главная проблема – это дожди. Они могут идти очень и очень долго. Так что если прогноз погоды обещает сплошные ливни, лучше не ехать. Себе дороже. Или готовиться к очень специфическому походу, в котором, конечно, тоже есть своя романтика. Промокает все, что бы вы на себя ни надели – это вопрос времени. Поэтому необходима качественная непромокаемая куртка, комплект сменной одежды (а лучше несколько) и хорошая обувь, может быть очень грязно и сыро! Флис – отличный вариант утепления: легкий, греет даже будучи мокрым, и отлично сохнет. Все вещи должны быть упакованы в пакеты, и только потом – в рюкзак. На рюкзак покупается специальная накидка. Очень спасает тент от палатки, уложенный сверху в рюкзак. Когда резко налетает гроза, им можно накрыться и переждать непогоду, оставшись практически сухим. Но если дождь затяжной, а надо идти дальше, спасают целлофановые плащи. Лучше иметь с собой несколько, поскольку они быстро рвутся.  Стоит помнить про молнии и пережидать грозы в безопасном месте. Год на год не приходится, но бывают очень сильные бури. Лично я попадал под град с грецкий орех с рвущим палатку ветром. Не стоит ставить палатку на хребтах и вблизи рек.  Костры в сырую погоду можно раскладывать смело, поскольку риск пожара равен нулю. Сложнее добыть огонь. Большой костер проще поддерживать, и тепло от него распространяется на несколько метров. Ночью может быть достаточно холодно и сыро. Полезно иметь горелку, поскольку иногда разводить костер слишком энергозатратно.Учтите, что связи может не быть, поэтому на онлайн-карты лучше не рассчитывать. Бумажные карты большей части Карпат можно купить в туристических магазинах, так что особых проблем с ориентированием не будет. Хотя, стоит помнить, что проблемы бывают всегда, и многие приключения начинаются с фразы «Я знаю короткую дорогу». В горах всегда можно заблудиться, но при наличии всех необходимых туристических вещей, это скорее приключение, нежели проблема. Даже в самых диких местах можно выйти к людям по воде. Любой ручей впадает в реку, а река рано или поздно приведет к людям. Иногда очень здорово сойти с туристических троп и побродить в диком лесу, наблюдая местную живность и сказочные растения. Имея достаточно времени, желание и элементарный набор навыков, можно затеряться в Карпатах на несколько недель, не встречая признаков цивилизации. А можно проложить свой маршрут таким образом, чтобы каждые три-четыре дня выходить в села с магазином и едой. Все зависит от того, что вам надо. Найти колыбу и пожить в ней – тоже очень хорошо. На таких долгих стоянках обычно получаются самые удачные кадры.   В репортаж вошли фото из самых разных районов Карпат. Все Горганы – западные, центральные и восточные, хребты Свидовець и Братківський, малоизвестные массивы невысоких гор Ивано-Франковской и Закарпатской областей, бескрайние полонини Кривопілля и высочайшие горы Украины на Черногорском хребте.

    08.05.2019 60 10202
  • У Карпатах замело. Соцмережі діляться вражаючими світлинами травневої зими У Карпатах замело. Соцмережі діляться вражаючими світлинами травневої зими

    Незважаючи, що на календарі останній місяць весни, гірські райони Прикарпаття почало засипати снігом. Зокрема, у мережі Facebook прикарпатці почали ділитись світлинами засніжених вулиць. "Так файно зазеленіло,і тут раптово побіліло. 07.05.2019р ще такого не пам'ятаю. У природи свої правила та хороше почуття гумору. Так файно зазеленіло, і тут раптово побіліло", - пише мешканка села Зелена, що на Надвірнянщині Марія Максимчук. "Ось такий сьогодні день, 7 травня 2019 Космач", - підписав фото Іван Гуцуляк. "Пішли вівці в полонину — випав сніг. Давні прикмети справджуються, але я не думала, що настільки", - зауважує Марія Карповець.

    08.05.2019 16 4885
  • Суровые зимние Карпаты глазами опытного туриста. Часть вторая Суровые зимние Карпаты глазами опытного туриста. Часть вторая

    Дмитрий Дятлов, фотограф и путешественник: "Вторая часть репортажа о зимних Карпатах. Основная информация – в первом. Этот репортаж, в основном, про малоснежные зимы. На фото отчетливо видно, насколько было холодно! Замерзшие шнурки, которые совершенно невозможно завязать утром, иголки изморози на камнях (местные называют камни горганами – отсюда и происходит название горного района). Траверсы хребтов Черногора, Сивуля, Браткивська, Довбушанка и других. Переходы через лесные районы с ориентированием по столбикам и продиранием через заросли, поиски троп, сырость и редкая радость – ночёвка в горной колыбе. Чаще всего это домик пастуха, который топится по-черному, то есть костер горит в центре".

    20.02.2019 31 11417
  • Суровые зимние Карпаты глазами опытного туриста. Часть первая Суровые зимние Карпаты глазами опытного туриста. Часть первая

    Дмитрий Дятлов, фотограф и путешественник: "Эта зима была богата на приключения туристов в Карпатах. Как и во многие другие годы. Хочу прокомментировать это, как имеющий отношение к туризму и альпинизму путешественник.90% несчастных случаев происходят по вине самих туристов. Лавины сходят не так часто, в непроходимых лесах есть тропы, а дикие звери видны по следам. Огонь добывается практически всегда и везде, надо просто уметь. Горы живут по своим законам, и нарваться на неприятности человек может только сам, если он их не учел и не был подготовлен. Зимние Карпаты суровы. И могут быть по-настоящему суровы. Сравнимо с Кавказом.  Снега может выпасть очень много, а может быть и только изморозь и ледяная корка от облаков, проносящихся с ветром. Плюс – снег совершенно разный. Снег в лесу – это не снег на хребтах! При +2С в лесу у подножья гор и -20С на хребтах и вершинах снег отличается плотностью. Иногда необходимы снегоступы, иногда – “кошки”, иногда – очень теплая альпинистская обувь, расчитанная, как минимум, на Эльбрус. Температура может опускаться до -30С и ниже, с сильнейшим ветром. Влажность высокая, и при отсутствии снега горы покрываются ледяной коркой. Для походов по хребтам надо иметь серьезную горную палатку, альпинистскую одежду, горелку и все материалы для костра. А в некоторых местах желательно иметь ледорубы и снаряжение. Иногда приходится применять технику альпинизма. Пережидать непогоду – это отдельное удовольствие. Бывает, что дальше просто невозможно идти – и приходится ждать ясного неба. В этом случае не помешает горная пуховка и непродуваемые вещи. Погода может не меняться неделями, а может меняться каждые полчаса. Нужно уметь дождаться "окна", как говорят альпинисты, чтобы подняться на вершину и не застрять в непогоде.Леса становятся непроходимы, если выпало много снега. Без снегоступов тогда никак. Нужно хорошо читать тропы и ни в коем случае не заходить в "жереп". Так в Карпатах называют альпийскую сосну. Никакое сокращение пути не стоит сил, потраченных на продирание через обледенелый жереп. Иногда облака надолго затягивают все вокруг, и видимость может падать до нескольких метров. И нужно как-то ориентироваться. Поэтому ходить лучше только по тропам, хотя и тропы могут просто оборваться в чаще. Хорошие бумажные карты очень выручают, потому что телефон может просто сесть из-за мороза, да и электронная карта не всегда отображает полной картины. Очень выручают пограничные столбики времен Первой мировой, разбросанные по лесам и хребтам. Местами попадаются хижины, в которых можно просушиться и отдохнуть. Найти такую на пути – всегда праздник. Но большинство построек – это просто руины. Как ледоруб необходим на высоте, так в лесу необходим хороший нож, плюс еще и пила. Костер в лесу – это всегда друг, ни одна ночевка на хребте с горелкой не сравнится с ночевкой у костра – с  живым огнем. Зимние походы сложнее летних еще и потому, что световой день короткий. А от момента "проснуться в палатке" до момента "тронуться в путь" уходит в среднем два часа. И это у очень слаженной группы. На разбитие ночлега также нужно время. Погода и возня со снаряжением усложняют переход. Если поход рассчитан на неделю, придется нести не меньше 20-23 кг на каждого. Для многих туристов это вполне комфортный вес. Этот репортаж о зимних походах по Карпатам 2014-2017 годов. Мармаросы с попытками подняться на Поп Иван в течение трех дней, встреча Нового года на Говерле и Графе, траверс Черногорского хребта, непроходимый жереп Черной Клывы. И ледяной поход протяженностью более 100 км через скалистые Довбушанку, Сивулю, Игровечь и большую часть Горган. Каждый из этих походов был особенный и уникальный. Но больше всего запомнилось ощущение первозданной дикости. На фото есть как Говерла, так и очень дикие места. В последних есть ощущение огромного пространства вокруг, в котором нет ни души".        

    20.02.2019 31 6159
  • Нерадісне Різдво: гірські рятувальники шукають зниклого в Карпатах туриста-лижника Нерадісне Різдво: гірські рятувальники шукають зниклого в Карпатах туриста-лижника

    В Карпатах продовжуются пошуки киянина 1984 року народження, який ще 6 січня загубився разом із товаришем в районі гори Гимба Міжгірського району під час фрірайду. О 15:40 7 січня рятувальники відшукали одного з туристів. Чоловіка 1984 року народження, що приїхав на Закарпаття з м.Києва, було знайдено у задовільному стані у підніжжя гори Стій зі сторони Свалявського району. Зараз тривають пошуки його товариша, адже як з’ясувалось, під час блукання у горах вони вирішили розділитись та пішли у різні сторони. Відомо, що обидва чоловики є досвідченими гірськими туристами та лижниками. 8 січня пошуково-рятувальні роботи проводилися  чотирма пошуково-рятувальними групами шляхом обстеження урочища Криві Путі, частини підніжжя гори Великий Верх, частини г. Ряпецька та ущелини від станції Оса Свалявського району до підніжжя г.В.Верх. Усього працювало 18 гірських пошуковців та 4 одиниці техніки. Також до пошуків залучалися 11 працівників лісового господарства, якими оглянуто 6 будинків лісника в районі гори Гимба. На жаль, людину не знайдено. Пошукові роботи тривають. Також, 6 січня до Служби порятунку надійшло повідомлення про те, що у горах заблукали інші троє фрірайдерів, які теж катались на схилах гори Гимба. Двох з них було знайдено ще вночі. Пошуки третього лижника, який через втому залишився чекати на рятувальників в горах, завершилися трагічно. На жаль, попри всі старання рятувальників дива не сталось і гори в черговий раз доказали, що жартувати з ними не можна. 7 січня, об 11:50 у підніжжя гори Гимба було знайдено тіло третього заблукалого туриста. Окрім того, 8 січня о 23:55 до оперативно-рятувальної служби Закарпаття повідомили, що в районі урочища Білий поблизу гори Говерла Рахівського району, під час проходження туристичного маршруту в умовах поганої видимості втратив орієнтир та заблукав громадянин Словацької республіки, 1984 року народження. Про це чоловік сам повідомив рятувальникам у телефонному режимі, коли зрозумів, що через темну пору та погану видимість самотужки не зможе повернутися до бази відпочинку. Також він вказав і на орієнтовне місце його перебування. Для проведення пошуково-рятувальних робіт на спецавтомобілі вирушили 2 фахівці гірського пошуково-рятувального відділення м. Рахів. Іноземного туриста врятовано.

    09.01.2019 15 7272
  • Неймовірні Карпати: історія одного походу Неймовірні Карпати: історія одного походу

    Літо - відмінна пора для відпочинку з друзями. Одним із чудових рішень є похід у гори. Саме таке дозвілля й обрав закарпатський фотограф Сергій Денисенко, який нещодавно повернувся з мандрівки Карпатами. Фотограф докладно описав етапи подорожі компанії, а також оприлюднив авторські світлини, на яких передав і емоційні враження туристів, і погодні настрої, що часто змінювалися, і творчий погляд із високогір'я. "Як кажуть туристи, у поході під дощем суп можна їсти вічно. Вирушаючи в цю подорож, ми ще не знали, що нас чекає. Якби знали, можливо, залишилися б удома. Але ми все-таки пішли. П'ятниця, 13-е. О 4 ранку виїхали на бусику з Ужгорода, доїхали до кінця села Луги. Там пересіли на бортовий "УАЗик" і їхали вгору, поки у нього не закипів мотор. Тут і стартував безпосередньо сам похід. На першому перевалі всі намастилися кремом від засмаги. Це стало головною темою для жартів в наступні два дні. Піп Іван здалеку нам позував, але коли ми підійшли ближче, сховався в хмару. Перекусили біля обсерваторії і пішли вниз. Погода стала псуватися, почав крапати дощик. Ми спустилися в мальовничу долину і встановили табір. Субота, 14-е. Вранці ми встигли поснідати, просушити намети, зібратися і вийти на хребет. І тут гостинні Чорногори показали всю свою привітність. Хмари перетворилися в одну суцільну хмару, яка огорнула все навколо. Пішов дрібний дощ. Видимість - метрів 20. І ще вітер. Іноді він дув з такою силою, що треба було впиратися палицею в схил, щоб не полетіти в Івано-Франківську область. Вибору у нас не було - треба йти. І ми йшли. Йшли через гори Менчул, Бребенескул, Ребра, Туркул, Пожижевська, обходячи вершини траверсом, йшли повз озер Бребенескул і Несамовите. Ми йшли по одному з найкрасивіших хребтів українських Карпат і нічого не бачили. Черевики забули, що таке gore-tex і відчайдушно хлюпали. Але у нас була мета - будиночок на схилі Говерли, де можна переночувати. І доля нагородила нас за страждання - будиночок був вільний. І там було сухо, а це головне. Вигребли купу сміття і розташувалися на нічліг. Грузинський коньяк, макарони по-флотськи, теплий спальник - життя прекрасне! Але фотографій цього дня в альбомі майже не буде. Шкода було камеру діставати і фотографувати всередині хмари було нічого. Неділя, 15-е. Вранці поснідали, натягнули на себе вологі речі, взули мокрі черевики і вийшли в дощ. На цей день у нас був запланований найдовший перехід - близько 25 км. Але практично весь час вниз. Погода почала поліпшуватися, дощ іноді стихав, туман розсіювався і можна було щось сфотографувати. На траверсі Петроса зустріли знайомих джиперів. Вони сказали, що нас не розуміють і поїхали далі, усі такі причесані і в білих футболках. А ми спустилися з Говерли, обійшли Петрос і пішли в село Кваси. А там нас вже чекало пиво, піца і бусик, тобто happy end. Ще про туристів. Ми зустрічали їх досить багато, незважаючи на погоду. Здивувало екіпірування, точніше його відсутність. Люди йдуть в гори в тканинних кросівках, а деякі - в кедах або навіть сандалях на босу ногу. Захист від дощу - одноразовий дощовик. Ми вирішили, що десь в найближчому селі повинен бути триповерховий супермаркет "Світ поліетіленових дощовиків". У районі Туркула зустріли двох з велосипедами. У них був розгублений вигляд. І ще закон: чим ближче до села, тим чистіші туристи. На думку корів, які жують траву і спостерігають за людськими потоками вгору і вниз, туристи йдуть вгору, щоб забруднитися. Ось такі у нас вийшли пригоди в Карпатах".

    17.07.2018 48 11089