11 березня 1927 року на світ з’явився композитор, який підніс музику танго від популярного жанру до класичної музики — видатний Астор Пьяцолла.Золотою добою танго вважаються сорокові роки XX сторіччя. Тоді в Аргентині пісні та інструментальні п’єси виконували окремі співаки та великі оркестри, в кафе, кабаре, клубах, в парках та просто на вулиці, і танцювали під цю музику теж будь-де. З появою рок-н-ролу та політичними змінами в країні популярність жанру різко зменшилась. Саме в цей час Астор Пьяцолла став писати музику танго, спираючись на класичну освіту та загальну музичну ерудицію. Його стиль «танго нуево» виявився настільки революційним, що поділив публіку на два протилежних табори: гарячих прихильників та відчайдушних супротивників. В Аргентині композитору чинили усілякі перешкоди і неодноразово погрожували фізичною розправою. Офіційне визнання на батьківщині затягнулося на три десятки років, та і міжнародний успіх досить дорого давався Астору. Окремою його заслугою стало використання бандонеону для сольних партій, і маестро не лише їх писав, але й сам виконував. Він один з небагатьох композиторів, хто особисто зіграв майже усі свої твори.Тож кінець лютого та весь березень в Україні відзначені значно більшою, ніж зазвичай, кількістю концертів, де виконується музика Астора Пьяцолли та танго загалом. Саме більшою кількістю, бо його музика постійно присутня в репертуарі як класичних, так і джазових колективів. Один з виступів, «Viva Piazzolla», безпосередньо у день народження, 11 березня, відбувся у Національному будинку органної та камерної музики, що у Києві. В усьому світі бандонеон лишається досить рідкісним інструментом, зокрема через те, що існує кілька варіантів конструкції, тож його успішно замінює акордеон або ж баян, як було і на цьому концерті — на баяні грав Андрій Дубій. Другим майже обов’язковим інструментом для жанру «tango nuevo» є скрипка, але от її не було. Натомість більшу частину творів було зіграно з флейтою Тамари Рой, а цей інструмент активно використовувався у танго ще у кінці XIX – початку XX сторічь, тож якоюсь мірою це було «повернення до витоків». У ті ж часи ж активно використовувалася гітара, що загалом типово для Латинської Америки. Цього вечора гітаристів виступало аж двоє, хоча грали вони по черзі: це були Андрій Шипунов та Дмитро Кушніров. Пізніше флейту та гітару у танго витіснили бандонеон та фортепіано, але на цьому концерті усі інструменти взаємодіяли. За фортепіано був Юрій Багмет. Єдиним «сталим» інструментом є контрабас, і на ньому грав Сергій Філіпович. Пісні ж прозвучало лише дві, їх виконувала Ольга Швидка. Свято безумовно вдалося, публіка вітала артистів стоячи та викликала на біс.Текст та фото — Олександр Зубко

У Чернігівському художньому музеї ім. Г. Галагана в межах мистецького проєкту "Мода в образотворчому мистецтві" спробували відтворити жіночі образи з представлених на виставці портретів. "Разом з партнерами – Театром мод AM Theater Models Чернігівського вищого професійного училища побутового обслуговування під керівництвом Марини Гойденко, а також фотографом Андрієм Дєрзким – ми спробували відтворити жіночі картинні образи, "оживляючи" їх і таким чином наближаючи до глядача", - йдеться у повідомленні на сторінці музею у Фейсбуці. Як зазначається, важливо було досягти візуальної схожості моделі із образом на полотні: відтворити позу, жести, вбрання у його загальних рисах. Це потребувало концентрування уваги на деталях, які часто залишаються непоміченими: зачісці, прикрасах, фасонах одягу, фактурі тканини. Над втіленням ідеї працювали майстри та учні училища – візажисти, стилісти, перукарі-модельєри та моделі. Онлайн-ініціатива музейного проєкту належить його кураторці, старшій науковій співробітниці музею Світлані Демченко. Культурно-просвітницький проєкт "Мода в образотворчому мистецтві" стартував 10 грудня 2020 року виставкою живопису та графіки. Вона включає майже 40 портретів, які відтворюють модні тенденції та деталі чоловічого й жіночого вбрання ХVIII – поч. XX ст.

Василь Сліпак – відомий оперний співак, що понад 19 років вражав Європу своїм голосом. Він двічі відмовився від французького громадянства, оскільки дуже хотів залишитися громадянином України. Тому, коли почалась війна на Донбасі, не роздумуючи, пішов туди добровольцем. І став Міфом… 20 грудня йому б виповнилося 45 років.Наприкінці 2019 року, впродовж 15-20 грудня, у Львові на його честь відбувся Конкурс молодих вокалістів. За пальму першості змагалися 47 учасників. Також у рамках Конкурсу відбулися виставка, творчі зустрічі, майстер-класи, демонстрація фільму про Василя Сліпака, а також три концертні події у Львівській національній філармонії.15 грудня символічно відкрила конкурс опера «Алкід» Бортнянського, адже співак у 90-х роках, на початку своєї творчої кар’єри, неодноразово брав участь у виконанні цього твору. Не менш важливою стала паралель образів: міфічного юного Алкіда, який в зрілості став Гераклом, та Василя Сліпака, який покинув блискучу оперну кар’єру та пожертвував своїм життям заради життя інших.У події взяли участь: Софія Соловій (Алкід), Назар Тацишин (Фронім), Евеліна Любонько (Аретея), Маріанна Лаба (Едоніда), камерний хор «GLORIA», Оркестр Барокової капели ЛНМА імені М.В. Лисенка (керівниця – Анна Іванюшенко). Диригував Володимир Сивохіп.Друга концертна подія, Tribute (Присвята), відбулася 18 грудня. За участі голови журі Конкурсу, солістки Польської Королівської опери – Ольги Пасічник, камерного складу Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії та під орудою швейцарського диригента Сімона Камартіна (Швейцарія), звучали масштабні полотна композиторів ХХ століття, звучання яких розчиняло відчуття простору і часу. Це дві камерні симфонії Мійо та Симфонія №4 Малєра.20 грудня, у День народження Василя Сліпака, відбулось урочисте закриття Конкурсу. На сцені Львівської філармонії нагородили переможців, які згодом виконали кращі оперні арії, завдяки яких вони і здобули високі призові місця.Також у завершальному Гала-концерті виступили журі та організатори Конкурсу – Олег Лихач, Тетяна Вахновська, Поль Ґоґлєр, Олег Созанський, Львівська державна академічна хорова капела «Дударик», Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії. Диригував Сергій Хоровець.Гран-прі Конкурсу здобула українська співачка Інна Федорій (сопрано), а перші премії – Максим Назаренко (баритон, 2 категорія) та Даніель Семсічко (баритон, 1 категорія).

В Бельгии, в городе Остенд, прошел фестиваль песчаных скульптур "Мечты". Показать свое мастерство приехало тридцать скульпторов со всего мира. На протяжении четырех недель они создавали эту песочную сказку по мотивам лучших диснеевских мультипликационных фильмов и не только. Результат того стоил. Из шести тысяч тонн песка скульпторы соорудили 150 прекрасных монументов огромных размеров, которые порадовали как малышей, так и их родителей. На фестивале можно встретиться с увеличенными песчаными версиями любимых мультяшек и киногероев.

В арт-пространстве столичного Речного вокзала "Бухта Art Spase" открыли бесплатный кинотетар и выставку современного искусства — ARTEFACT: ART-Bay. Свои работы представили: скульптор Александр Милов, художник-график Максим Рыбалко, скульптор и художник Руслан Калмыков, художницы Наталья Стешенко, Марина Коваль, Анастасия Мережко, Лидия Матвиенко и другие. Одним из центральных арт-объектов стала версия пространственной композиции "Туннельный синдром" Александра Милова, одесского скульптора, создавшего легендарную скульптуру "Любовь" для Burning Man-2015. Посетители Арт-пространства могут не только насладиться интересными объектами, но и поиграть в олд-скульные игры, отдохнуть на удобных пуфах и провести солнце в закат. Кроме того в выставочном пространстве "Бухта Art Space" открылся бесплатный кинотеатр от видеосервиса MEGOGO. Кинотеатр будет работать в среду, четверг и воскресенье. Вместо привычных кресел в нем установили мягкие пуфики. Кинозал рассчитан на 70 человек, начало в 20:00. Выставка продлится до 15 июля. Вход свободный.

В рамках традиционного, XVI культурного фестиваля «Французская весна» («Printemps français») по Украине проходят гастроли французского театрального коллектива «Les Rois Vagabonds» («Бродячие короли»). В их спектакле «Концерт для двух клоунов» принимают участие все же три человека: взрослые артисты — Жюлия Моа Капрез (Julia Moa Caprez), Игор Сейем (Igor Sellem) и ребенок — Шадли (Shadli). По сюжету музыканты-клоуны в процессе выступления попадают в различные смешные ситуации. Игор играет на вагнеровской тубе и трубе-пикколо, Жюли владеет скрипкой и академическим вокалом, Шадли в самом конце спектакля играет на аккордеоне. Они также — прекрасные акробаты, и часто нижним оказывается Жюли. 19 и 20 апреля концерты прошли в Киеве (в этом фоторепортаже — как раз выступление «Королей» 19 апреля в Театре на Подоле), 22 апреля — в Ровно, 24 апреля французы должны выступить во Львове. Год назад, также во время «Французской весны» «Les Rois Vagabonds» уже выступали в Украине. А в 2013 году на одном из крупнейших театральных фестивалей Avignon Off Festival этот спектакль получил приз зрительских симпатий.

Путешественник, фотограф и постоянный автор Контрактов Дмитрий Дятлов занимается еще и изучением славянского язычества. Освоив технику резьбы по дереву, он создал настоящую коллекцию идолов древних богов. «Мои работы – исключительно авторское видение. Почти все знания о славянском язычестве безвозвратно утрачены, намеки остались только в сказках, языке и сходных традициях.  Никогда не забуду вопрос, который задал мне в Катманду непалец из касты брахманов: «Как у вас зовут Индру?». Я, немного подумав, ответил: «Перун». «А как у вас зовут Шиву?», - спросил он. «Велес», - ответил я, уже понимая, о чем он говорит. Он был образованным человеком из высшей касты, замечательно знающим свою (и не только свою) религию, и никогда не стал бы путать богов. Речь шла о сходстве архетипов: не о традиционном боге, а о космической силе, которую разные народы называют по-разному, но суть у нее одна. Историк скажет, что Индра – не Перун, и что не найдено ни одного кумира Велеса. И будет прав. Но прав как человек, изучающий лишь внешние проявления культа», - говорит Дмитрий. Для лучшего понимания всех верований и учений мира, следует искать сходство, а не различия между ними. Да и не суть важно, как было раньше. Живем-то мы сейчас, и пытаться возродить все, как было когда-то, так же странно, как убивать перед кумиром жертвенных животных. Время идет, люди меняются, а высшие силы, земные проявления которых мы видим каждый миг, остаются теми же. Кумиры, идолы, статуи – люди изображали богов тысячелетия назад и продолжают это делать сегодня. Изображения высших сил стали неотъемлемой частью многих учений - даже тех, которые изначально запрещали их изображать. Принято считать, что у язычников объектом поклонения служил сам идол. И такие случаи действительно известны. Но они свидетельствуют об упадке языческой традиции, когда внешняя, экзотерическая, часть учения начинает преобладать над внутренней, эзотерической, частью. Проще говоря, когда люди начинают думать, что статуя и есть бог, и совершать перед ней механические действия по определенным дням, не задумываясь над глубинной, скрытой, мистической сутью самого понятия «идол». То есть живут, соблюдая внешние атрибуты традиции, и не зная, или, еще хуже, считая грехом и отходом от учения эзотерические аспекты. Идол (или кумир) – это инструмент для связи человеческого сознания с Богом, а чаще – с каким-то из его проявлений. Высшего Бога люди в принципе изображали крайне редко, поскольку не находили  доступных человеческому уму понятий, с помощью которых можно его описать. Кумир – это набор архетипов, которые помогают приоткрыть канал, связывающий сознание человека с определенной силой, заключенной в космосе и в нем самом. В основе лежат те же принципы, что в картах таро, рунах и астрологии. Язык символов, описывающий тонкие силы, заключенные в человеке и космосе. Чаще всего связь возникает во время «требы» (жертвы). И важно тут не само подношение, а некий импульс благодарности, исходящий от человека во время обряда. По большому счету, кумир может выглядеть как угодно. Главное, чтобы он вписывался в набор архетипов, характеризующих силу, которую символизирует.

Издание The Devochki: «В поддержку Тараса Григорьевича Шевченко, совершившего квантовый арт-прыжок в киевское метро и попавшего в очередной националистический скандал, мы переосмыслили не менее значимый образ Леси Украинки. На плакатах, созданных иллюстраторкой The Devochki Лесей Мазаник, знаменитая украинская писательница и поэтесса предстала в образах Фриды Кало, Мэрилин Монро, Одри Хепберн, Нефертити, Анны Винтур, Королевы Елизаветы, Чудо-женщины и самого Тараса Шевченко. Культурный скандал разгорелся вокруг серии постеров художника Александра Грехова под названием «Квантовый скачок Шевченко». В феврале на станции метро Тараса Шевченко открылась выставка плакатов, на которых иллюстратор изобразил украинского поэта в известных поп-образах: Джека Воробья, Фантомаса, Человека-паука и т.д. Представитель ультраправых винничанин Юрий Хорт, он же Юрий Павленко, возмутился, что образ Кобзаря посмели переосмыслить, и начал кампанию по запугиванию автора и организаторов, а 17 февраля порезал постеры. Националист начал призывать «разобраться» и с художником, и с директором музея Тараса Шевченка, который выступил соорганизатором выставки, и даже с магазином Nevpynno, выпустившим значки с рисунками Александра Грехова. Вскоре под Национальным музеем Шевченко пришел митинг ультраправой организации ОУН».

В Национальном культурно-художественном и музейном комплексе «Мистецький арсенал» открылась выставка  «Удивительные истории Крыма».  Представлены предметы из пятнадцати украинских музеев и частных коллекций — от скифского золота, оружия, артефактов, до произведений современного искусства. Предметы быта, войны и искусства киммерийцев, турков-османов, тавров, скифов, хазар, половцев, генуэзцев, греков, готов, сарматов, византийцев, венецианцев и крымских татар. Посетить выставку можно будет до 5 мая.

На станції метро Тараса Шевченка в Києві відкрилася виставка художника Олександра Грехова "Квантовий стрибок Шевченка", яка показує постать українського поета в образі відомих кіногероїв та історичних постатей. Виставку організували Національний музей Шевченка та Київський метрополітен. "Проект "Квантовий стрибок Шевченка" - це сплав вільнодумства та науки, це спроба осучаснити старе та архівувати популярні культурні образи. Це мандрівка з українським Вергілієм - Тарасом Григоровичем, де глядач часто бере на себе роль самого Шевченка", - повідомляють організатори виставки. Серед кіногероїв, в яких перевтілили Кобзаря - пірат Джек Горобець, магістр Йода, Вільям Воллес з фільму "Хоробре серце", Термінатор та інші. Щоправда, ілюстрацію Шевченка в образі Йоди вже поцупив чоловік у нетверезому стані, повідомила працівниця станції метро. "Для мене головне натхнення - спроба вийти за шаблонний образ, який існує в усіх підручниках, де Шевченка зображують старим, років за 60, хоча він був ще молодим. Хочеться показати його образ по-новому, що він може бути веселим, людиною, яку захочеться додати собі в друзі в Facebook", - зазначає художник Олександр Грехов. На думку художника, можливо, виставка спонукає глядачів почитати більше про українського поета та його насичене життя, яке виходить далеко за рамки біографічних даних зі шкільної програми. Реакцією глядачів Олександр Грехов задоволений: "95% з тих, з ким спілкувався, позитивно оцінили. Обіймали, дякували. Навіть в соцмережах негативу не бачив". Під кожною ілюстрацією на виставці можна знайти текст-пояснення, як саме персонаж пов'язаний з Шевченком, розповіла піарниця Національного музею Тараса Шевченка, кураторка виставки Анастасія Аболєшева. "Ці тексти - якраз той освітній момент, який музей, як інституція, привносить до такої розважальної, на перший погляд, виставки Ми розуміємо, що сучасна дитина знає Дарта Вейдера, але не знає Шевченка. Або ж знає те, що їй насильно вклали в голову у школі. І ось ця радість впізнання (яка присутня і дорослим, що зберегли в собі внутрішню дитину) - найкращий відгук для музею", - пояснює вона. На думку пані Аболєшевої, не можна зробити Шевченка популярним просто цитуючи його поезію чи поклавши квіти до його пам'ятника. "А через нову форму, яку створює Олександр Грехов - можемо. Можемо говорити про історії з життя Шевченка, його вподобання, відшуковувати паралелі і дивитись на життя і творчість Тараса Григоровича з нового ракурсу. Для нас, як для музею "Квантовий стрибок Шевченка" - це і вихід на широку аудиторію, це вихід за межі музею, це Шевченко тут і зараз - живий, яскравий, цікавий", - зазначає вона. Як би хто не ставився до виставки, вона спричинила тут справжній ажіотаж. Десятки людей змінюють свої плани і пропускають по кілька потягів, щоб ретельно все роздивитись. За словами організаторів, з 1 березня виставку зможуть побачити мешканці Львова, а з 6 березня - Вінниці. Дати проведення виставки в інших містах обговорюються.