Не пошел: все буде добре? Вакарчук. Обзор мнений

Юрий Романенко, политолог
Я писал в прогнозе на прошлый год, что вопрос Вакарчука - это вопрос кто его будет играть. Думаю, что его будет играть Порошенко в качестве морковки для своей новой политической силы в случае победы. Порошенко будет нужен апгрейд, потому будет важно подтянуть следующую волну морковок, ибо схема «комбат, батяня,батяня, комбат» уже себя исчерпала. Вакарчук оказывает услугу Порошенко тем, что часть его потенциально электората, хотя и порядком уменьшившегося, находится на западной Украине, а поскольку президент играет в евросказки, то ему критически важно, чтобы фаны евросказок выступили одним фронтом. Стратегия Порошенко -консолидация евросказочников и архотомособорцев и сегментация всех остальных. А Вакарчук оказал важную услугу. Далі буде.
Павел Себастьянович, блогер
Вакарчук молодец! Ждём того же от Порошенко.
Юрий Бутусов, журналист
Думаю, сегодня развеялось много мифов вокруг Святослава Вакарчука, которые были созданы в штабах кандидатов и социологических службах за время подготовки к выборам.
1. Вакарчук не является одержимым властью и президентством человеком. Наоборот, он осторожно относится к такой ответственности, понимая ее масштаб. Святослав вполне состоялся в своем статусе артиста и общественного деятеля. За его словами нет никакой хитрой игры, есть обычные колебания человека, которые должен принимать трудное для себя решение самостоятельно.
2. За Вакарчуком не стоит никакой олигарх. Им не управляет ни Порошенко, ни Коломойский, ни Пинчук, ни Фридман. Он слушает и слышит многих людей, это правда, но это не значит, что он зависит от всех тех, кто с ним встречается или кто хочет с ним встречаться.
3. За Вакарчуком не стоит госдеп. Он за свои деньги ездил учиться в Стэнфорд, он вполне состоятельный человек. Да, некоторые американцы в Вашингтоне и в Киеве рассматривали Вакарчука как компромиссную фигуру, которая способна объединить некоторые патриотические силы в Украине. Но Америка не собирается режиссировать наши выборы вместо нас, у Вашингтона нет на этих выборах своего кандидата, они контактируют со всеми.
4. Чего он боится? Вакарчук более всего дорожит своей репутацией и статусом не политического игрока. Ему кажется важным быть частью гражданского общества, чтобы усиливать не политические проекты, а какие-то общественные цели. Святослав опасается повторить печальный опыт пребывания в "Нашей Украине" и стать одной из фигур в выяснении отношений и политической борьбе.
5. Святослав ищет тот проект, который сможет стать для демократического и патриотического сегмента общества объединяющим. Он понимает, что надо воевать с врагом извне, но не может принять, что надо при этом воевать на уничтожение с оппонентами среди своих. Он вполне может поддержать объединение политиков, которое сможет вызвать доверие в обществе. Но если такого объединения не последует, Вакарчук может не вступать на этих выборах в игру вообще. Несмотря на его участие или не участие - его поддержка, даже моральная и информационная все равно сохраняет немалый вес.
6. Думаю, не стоит жалеть, что Вакачук не идет в президенты. Может, не пришло время, а может, в этом вообще нет нужды. Просто такая игра воображения Игоря Грынива, который поставил задачу социологам замерять его рейтинг, вызвала эффект завышенных ожиданий. Ведь у нас так мало людей, кто имеет свой рейтинг узнаваемости по всей стране без всякого телевизора и договорняков с владельцами каналов, что каждый узнаваемый уже становится влиятельным. Вот только социологи "позабыли" опросить при этом одного человека – самого Святослава.
Роман Шрайк, блогер
Теперь нас двое. Я и Святослав Вакарчук оба вместе не идем в президенты.
Иван Яковина, журналист
Вакарчук правильно сделал. Украина сейчас хочет хайпа, а не вкалывать. Сидя на Банковой, он бы не соответствовал стране, имхо. А вот через одного президента будет норм, думаю.
Дмитро Сіманський, блогер
Підтримаю, таксказать, тему.... У 1988 році я приперся на комсомольський суботник у джинсах... ох і вигріб же я від старших товаришів... А я так переконливо казав, що у джинсах від мене більше користі, ніж у краватці..)))))
Сергей Наумович, блогер
Респект всім, хто не йде в президенти! Це реально вольовий вчинок! Ви всі круті! Пишаюся вами!
Михайло Басараб, політолог
А ви даремно оце вважаєте, що Вакарчук зняв інтригу щодо власної участі у виборчій кампанії. В руках Славка ще залишається дві сильні опції: когось підтримати або залишитися обабіч процесу.
У кульмінаційний момент слово підтримки лідера "Океану Ельзи" дасть набагато більший електоральний ефект будь-кому з кандидатів, аніж навіть, якби Вакарчук-кандидат знявся потім на чиюсь користь. Бо Славко проявив адекватність, залишився поза брудною виборчою кампанією, він не вимазався нею, а відтак його підтримка згодом матиме більше значення. Своєю відмовою від участі у виборах він лише докапіталізував її.
Якщо ж Вакарчук не підтримуватиме нікого, то з цього найбільше скористає Петро Порошенко. По-перше, Гриценко так і не оформить собі такий жаданий статус єдиного і легітимного кандидата від "об'єднаної опозиції". По-друге, потенційні виборці Вакарчука в основній своїй масі молоді прозахідні громадяни, які не дуже заморочуються політикою. Відтак, вони здадуться під тиском масованого і емоційного державницького, прозахідного та виразно антиросійського контенту агіткампанії Порошенка. Виборці Вакарчука не перекинуться до Гриценка автоматично. Вакарчук мав їх туди привести, бо Гриценко "заскладний" і надто ретроградний для них. Вони радше перейдуть до Садового. Однак, основним вигодонабувачем пасивного небалотування Вакарчука стане Порошенко. Можливо, це той мінімум, який він випросив у фронтмена "Океану Ельзи".
Дмитрий Литвин, блогер
Сегодня самый популярный комментарий по Вакарчуку: ну хоть кто-то не идёт в президенты! Хотя Билецкий ещё в пятницу торжественно объявил, что не идёт в президенты. И рассказал примерно то же самое – что будет готовиться к парламентским. Красноречиво о реальном политическом весе лидеров националистов, – никто не заметил.
Віталій Чепинога, нардеп та блогер
Слава Вакарчук не йде в президенти... Принаймні сьогодні...
"Когда человек не такой, как вообще, потому один такой, а другой такой, и ум у него не для танцевания, а для устройства себя, для развязки свого существования, для сведения обхождения, и когда такой человек, ежели он вчёный, поднимется умом своим за тучи и там умом своим становится ещё выше Лаврской колокольни..."... ))
Андрій Іванович Садовий чекав на Славка Вакарчука в підворотні після концерту, як Паніковський на Корейка ...
Щойно зірка сцени вийшла з приміщення, як мер кинувся до нього прямо через проїжжу часть і запричитав: "Віддай мені свої голоси, віддай... І рейтинг віддай... Я - наступний! Наступний! Наступ"... Потім ліг впоперек тротуару і перегородив пішоходний рух...
Вакарчук намагався акуратно переступити через кандидата, але той вчепився йому в ногу обома руками... - "Маленький Іісусик дивиться на тебе з неба, - погрожував мер... - Віддай голоси, вони - мої, а не твої"...
"Обійми мене, обійми мене, так лагідно і не пускай" - цитував Андрій Іванович пісню a capella... - Але на камеру обійми! Обійми публічно! Щоб всі бачили!
Славко дригав ногою і намагався вирватися... - Відпусти, я благаю відпусти, блять, - просив співак кандідата, хоча взагалі-то в житті не матюкався...
Алена Яхно, помощник нардепа
На Банковой вздохнули с облегчением. Вакарчук реально мог бы выбить Петра из второго тура. Теперь осталось одно препятствие — Зеленский. Но Святослава я уважаю! Человек понял, что еще не готов к этой колоссальной ответсвенности. Это фрики с дурными деньгами и синими шапками всегда готовы)
Кирилл Сазонов, политолог
Хороший певец лучше, чем средненький кандидат.
Тим Златкин, блогер
Ярош, Билецкий, Вакарчук... Пётр Алексеевич, не подведи! Хотя, я бы взоржал тогда с ботов всех мастей.
Игорь Хольфман, блогер
Долго бил себя в грудь кулаками... короче, сдался без боя.
Леонид Швец, журналист
Вакарчук решил остаться в штанах: "Я добре усвідомлюю, що зараз, в джинсах, можу зробити більше для країни, ніж вдягнувши краватку".
Богдан Процишин, блогер
Я в трусах і халаті роблю більше, ніж в джинсах.
Марина Данілюк-Ярмолаєва, журналіст
Ех, а які бігборди могли би бути. «Группі. Сюзі. торс», «Більшого вимагай», «Кішко, ану лягай у ліжко». Вакарчук, ти краєш серце виборчинь.
А тепер серйозно, чого Вакарчука можна поважать. За його рішення, з яким він тягнув наче равлик під заспокійливими.
1. В часи, коли вибори президента все більше схоже на приймальню палати номер шість, де шапкокрад сусідствує із двома колишніми очільниками СБУ, а два важковаговика із задоволенням замінили вибори гладіаторськими боєм — відмова від участі у цьому балагані уже повага. Клоунам клоунове, а Вакарчуку аншлаг на «Олімпійському».
2. Якби хто не розписував, що 1 квітня стане поразкою України, якщо переможе не той. Для пари політичних динозаврів ці вибори стануть останніми за будь-яких розкладів. Переможець протягне іще 5 років і спочине на політичному цвинтарі. Натомість є гострий запит на селфмейдів, які ідуть у ютуби і твітери. Які не заграють із чортовими бабушками і не прикривають політичну срамоту виключно цінами на газ і мораторієм на землю. В отих куцих заявах і твітах, зверненях є натяки слабкі на формування повістки дня і ідеології. Поки це смішно, але слабке зерно є.
3. Тяга народу до шоуменів та артистів має отрезвити першу десятку професійних політиків. Світ на вас не зав’язаний. Світ виживе без вас. Вас обирають, поки ви є на прилавку, будуть інші товари — зрежисовані шоу і теплі ванни чекатимуть вас лише удома. Вакарчук і Зеленський не тянуть на повноцінних політиків, але на маленькі етюди того, що прийде на зміну комсомольцям і газовикам уже окреслилося.
Антон Ходза, блогер
Вакарчук так не пішов в президенти, що всі спочатку подумали, що пішов, але потім виявилось, що таки не пішов. Але може ще піде. Хоча навряд, не піде вже. Хоча як знати. Може ще піде.
Алексей Мочанов, автогонщик
Вакар минус. Это плюс? В любом случае, Слава говорит о европейском выборе своей команды. И явно эта команда - не ОЭ. Не только Океан Эльзы. На этой неделе доподадутся и дозаявятся все. Будет полная картина. Моё предложение - сразу каждого из претендентов на пост пропустить через независимый полиграф. Всех. Без исключения. Честным принципиальным людям бояться детектора лжи - нечего. Кто за?
Александр Деркач, бизнесмен
Наша сила в джинсах, сказал Святослав Вакарчук. И не пошёл в президенты. Нет, поправили Святослава Ивановича сталевары. Наша сила в плавках. И пошли на смену.
Богдан Яременко, дипломат
або джинси або краватка? That is the question!
Відчуваю внутрішню потребу пояснити пару жартів, що я дозволив собі в сторону фронтмена Океану Ельзи Святослава Вакарчука. Насправді, я дуже люблю і Славка Вакарчука, і його творчість. І я не кепкую над ним.
Політика справа непроста. Я сам у цьому переконуюсь щодня. І так само щодня сумніваюсь, чи ця справа для мене?
Тому мої дотепи, дружні підколки чи жарт стосуються винятково однієї чи то дуже невдалої, чи то смішної фрази про вибір між "краваткою і джинсами". Фрази, вихопленої з дуже серйозного контексту. Думаю, що я можу уявити, який тиск пан Вакарчук відчуває щогодини з приводу політичної "монетизації" його популярності. І які сумніви він відчуває, я думаю, що розумію теж.
Тому жартую з усією повагою. Повагою до непростого рішення людини і громадянина. При цьому з приводу рішення "не йти" я би жартувати не став. Це занадто складний вибір кожного - де бути, що сповідувати, і куди йти. І якби Славко Вакарчук вирішив "йти в президенти", я би і про нього сказав, як і про багатьох інших, - добре, що пішов. Нам від того лише краще - багатший вибір.
І, будь ласка, жартуйте над мною теж. Це корисно кожному, хто вважає, що він\вона настільки хороший, що може бути політиком, і "розповідати" іншим, як їм жити.
Левко Стек, журналіст
Як виявилось, коли Вакарчук казав, що він у грі, то йшлося про гру показуха.
Вахтанг Кіпіані, історик
За рік так багато людей переконали себе й інших, що Вакарчук є політичним проектом Пінчука (чи Фрідмана, чи Держдепу тощо), що їм тепер залишається несмішно кепкувати. Сумно за цим спостерігати.
Екатерина Золотарева, блогер
Вакарчук наконец-то официально опроверг слухи о том, что он намерен идти в президенты. Лента к слову отреагировала довольно активно: масса постов, шуточных, серьёзных, разных. Это говорит о живом интересе к кандидатуре Святослава. И ещё раз подтверждает правильность его выбора на данном этапе. Сейчас ему идти было бы огромной ошибкой, вполне вероятно — фатальной. А так, имеет очень неплохие шансы на парламентских и время для подготовки к следующим президентским.
Завтра Порошенко будет официально объявлять о своём выдвижении на второй срок. Думаю, Вакарчук может его в этом публично поддержать. Возможно выступит на его съезде и толкнёт некую речь. Если это произойдёт, то Порошенко заручится весьма неплохой поддержкой. Целевая аудитория Вакарчука (средний класс, думающие люди) как раз тот самый участок, с которым не работал штаб Порошенко, вся предвыборка которого была нацелена на мягко говоря совсем иную по смыслу и восприятию аудиторию.
Как и ожидалось, чем дальше, тем интереснее)