«Яка країна, такий і теракт»: в общем, хорошо, что все живы. Обзор мнений

Юрий Бутусов, журналист

Интервью с заложником из автобуса в Луцке. Я говорил по телефону с двумя заложниками - Руслана и Андрей, террорист общался через них. Интервью с Андреем:

"- Хто ви, як ви потрапили до автобусу?

- По професії я - програміст, живу та працюю в Луцьку. Вчора зранку вирішив з*їздити з сином до села. Сину 22 роки.

- Як відбулось захоплення автобусу?

- Через кілька хвилин як ми сіли, зайшов цей Максим, сів за нами. Як тільки автобус виїхав з автостанції, він дістав автомат, гранати, підійшов до водія та заявив, що він захопив автобус. Майже одразу він зробив кілька пострілів у стелю, щоб показати, що він говорить серйозно і його вимоги треба виконувати. Він наказав заїхати до центру на Лесі Українки. Закрив двері, штори на вікнах. Сказав, що його вимоги викладені у соцмережах. Потім він зателефонував до поліції та повідомив про захоплення

- Що вимагав від заручників злочинець? Про що ви спілкувались?

- Він говорив монологами, ми намагались не провокувати, не сперечались. Він сказав передзвонити родичам, щоб вони зробили розголос та повідомили ЗМІ, щоб був резонанс та не було штурму. Сказав подивитись, чи є новини на сайті Цензор.Нет, я подивився по телефону, що є, тоді він сказав що хоче поспілкуватися з кимось з журналістів. Я попросив дружину знайти контакти. Потім мені передали ваш телефон, я вас набрав. Він також вимагав набирати й інші видання. Пам*ятаю, як він спілкувався з Дойче веле. Спілкувався з журналістами однаково - його цікавило тільки чи знають журналісти про його вимоги, чи усі побачили його звернення, ну і щоб не було штурму. Потім забрав телефони.

- Він діяв раціонально або здавався психічно неврівноваженим? Ви його боялись? Він погрожував вам?

- Він діяв раціонально. Були моменти, коли він погрожував. Щоб вікна не відчиняли. Водієві погрожував, щоб не тікав. Навіть наручниками його прикував.

Хоча з іншого боку намагався діяти ввічливо, не кричав. Коли робив постріли, то бабці на першому сидінні стало зле, її трясло після пострілів, то він її заспокоював. Виявляється, що він узяв з собою воду, заспокійливі пігулки, від головної болі, і пропонував все це нам.

- Чи міг він вбивати, чи відчували ви загрозу?

- Коли хтось підходив він стріляв. Дрон його дуже вивів з себе, стріляв по дрону.

- Коли він заспокоївся та вирішив здатися?

- Після розмови з президентом. Вони говорили з президентом хвилин 15. Потім він побачив повідомлення у президента на сторінці, на яке очікував, і одразу почав роззброюватися, повернув нам усім телефони. Потім він приніс нам усім вибачення і вийшов здаватись.

- Як ви сприйняли дивний захват терориста, адже його затримали двічі, другий раз з БТРом та світло-шумовою гранатою?

- Чесно кажучи, з БТРом це виглядало як цирк, бо все закінчилось, а знов почали. Було дивно спостерігати.

- Вам не здалася вам уся ця історія виставою?

- Мені здалось, що він був дуже націлений на виконання його вимог, і домігся цього, ось і усе.

- Як ви себе зараз почуваєете?

- Нормально почуваю, спав нормально".

Петро Охотін, політтехнолог

Ситуація з луцьким терористом — проба держави на міцність. Під..обувати силовиків зараз не час. Реально. Волога мрія Путіна — хаос в Україні напередодні виборів. Так і «русскую осєнь» під шумок можна провести.

Аваков — не святий. Але давайте пригадаємо його дії щодо проросійських сил у 2014. І правильну реакцію як на пожежі на Луганщині, так і на перевищення повноважень поліцейських. Не виключаю, що під осінь буде багато випадів у його сторону. Осінь буде гаряча.

Щоби не піти шляхом failed state потрібно відновити правосуддя. Щодо ситуації на Волині — організаторів і кураторів акції потрібно встановити. Вважаю, що суспільство має дати карт-бланш на процесуальні дії. Аваков показав себе як жорсткий менеджер. Сподіваюся, досвід операції буде донесений оперативному складу в регіонах. На жаль, у країні, де йде війна такі речі можуть повторюватися. Росія має гарний досвід війни з мирним населенням.

Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналіст

Не хочеться думати, що наробить ЗЕ, якщо якість раніше судимі мутні лічності з підтримкою штанів із РФ, не дай Бог, захоплять якесь ТРЦ чи елітний нічний блядюжник. І попросять Зеленського проголосувати зміни для ОРДЛО в Конституцію, щоби відпустити заручників додому.

В часи, коли нам конче потрібен хтось із яйцями як Голда Меір, у руля опинилися єрмаки, трофімови і баканови. Щиро сподіваюсь, що наступний терорист не попросить адюльтер із Мендель в прямому ефірі інстаграма.

Олексій Братущак, журналіст

Варто просто порадіти за людей, які вийшли з того автобуса живими. Ну, і готуватися до наступних серій. Ми ж пам'ятаємо, що днями від Зеленського публічних вибачень вимагав Кадиров. А кадирівці значно небезпечніші терористи, ніж цей у Луцьку з комплексом месії.
Ото Рамзанич сьогодні прифігіє. Якомусь чувачку Зеленський записав відео "на вимогу", а його проігнорив. Кадиров таке точно проковтне?
PS А Зеленський відео видалив. Чого б це?

Деніс Казанський, журналіст

Бачу з коментарів у соцмережах, що народ банально не повірив у правдивість того, що відбувається, і бачить в цьому якесь інсценування. Якщо чесно, інцидент дійсно викликає дуже багато питань.

Почнемо з того, що за останній рік в Україні сталася ціла серія дивних однотипних терактів. Спочатку двічі терористи (або "терористи") погрожували підірвати мости у Києві. В обох випадках діяли відверто дивні типи, що не висували жодних притомних вимог і погрожували фейковою вибухівкою. Перший (раніше судимий О. Белько) був у результаті упакований в дурку (зможе вийти через рік без наслідків, якщо вже не вийшов), про іншого - майже нічого не відомо.

Тепер відбулося захоплення автобуса з людьми. І немов за тим самим сценарієм. Знову раніше судимий псих. Знову фейкова вибухівка. Знову незрозумілі вимоги та стрілянина по поліцейському дрону.

Та головне, чому всі відчувають несправжність - дуже дивне затримання, яке потрапило на відео. Видно, що терорист спокійно вийшов з автобуса і здався у полон. Близько хвилини він мирно спілкувався зі спецназівцями. І лише після цього почалося показове "захоплення" порожнього автобусу із бронетехнікою та світлошумовими гранатами, а розгубленого терориста раптом повалили на землю.

Президенту, який взяв у цій історії безпосередню участь, було б непогано тепер пояснити, що це було. Особливо недобре історія почне виглядати, якщо Максима Плохого зараз визнають неосудним та відправлять у психдиспансер, щоб через рік-другий по-тихому відпустити.

Ну і, мабуть, головна прикмета часу - повне зникнення СБУ з інформаційного поля. На всі теракти, які сталися за останній рік, виїжджає, коментує, знешкоджує міністр внутрішніх справ. Голова СБУ, яка взагалі-то за своїм профілем повинна боротися з тероризмом, повністю самоусунувся. Причому, настільки талановито, що про нього майже не згадує навіть преса.

Евгений Кузьменко, журналист

Ну, и боковое наблюдение сегодняшнего дня (далеко не первое из этой серии, скорее, 121-е, но все же):

Такое впечатление, что по-настоящему Президенту Зеленскому интересно жить и работать тогда, когда он в кадре. Когда простота, демонстративность рефлексий, человечность - напоказ. Более того (и это очень важно), в кадре/роли можно выйти далеко за пределы собственного человеческого масштаба.

Это совсем необязательно - неискренность, классный актер верит в сыгранную роль. Живет ею. Даже вазомоторику использует в своих целях. Но - актер все же играет по написанному сценарию. Да, он может обжить эту роль, сделать ее своей, насытить оттенками. Но главную линию поведения внутри сюжета задает сценарист.

(Здесь многие с раздачи многозначительно продолжат: "А сценарии могут писать за рубежом!". Ну, такое - могут писать, а могут - не писать. Конспирологию считают мудрой и проницательной только сами конспирологи. На деле же все часто объясняется случайностью и рукожопием (скорее вторым, чем первым).

А вот что меня реально напрягает - так это когда человек сценическими средствами, влет, решает проблемы, которые требуют усидчивости, веры в документы и самообучение. Еще и испытывает от этого кайф - как от полузапретного вещества, которое нельзя пользовать слишком часто. Самый яркий пример - это, конечно, история с чатом дальнобойщиков. Раз, другой, третий это сработает. Харизма-то на месте, плюс соратники обеспечат классную картинку.

Но на дистанции - все равно на тоненького. И когда-то сценарный замысел не сработает, а варианта Б. не будет, а у соратников с компетенцией - туго, и в особенности - с умением мыслить в сжатые сроки. И хреново будет всем.

Александр Кочетков, политтехнолог

ИТОГИ «ЛУЦКОГО ТЕРАКТА»
1. Слава Богу, что все кончилось благополучно. Не факт, что так же кончится в следующие разы.
2. Следующие разы будут. Потому что в стране, страдающей от экономических, политических и прочих неурядиц, всегда в избытке психически неуравновешенные персонажи, претендующие на мессию. Опять-таки под боком Россия с обнуленным Владимиром Путиным, которая намерена поднять вторую волну экспансии «русского мира».
3. Террористы и преступника у нас спокойно вооружаются целым арсеналом, законопослушные граждане по-прежнему лишены природного права на защиту чести, жизни, здоровья и имущества. «Потому что мы себя сами перестреляем», - утверждает власть. Так что, пусть лучше нас перестреляют они?
4. Как человек, Владимир Зеленский поступил правильно, выполнив безвредное идиотское требование террориста, спасая заложников. Как президент Украины он поступил неправильно, потому что требования следующего террориста будут не такими диетическими, а шаблон, что Зеленский выполняет требования террористов, уже сформирован. Так кем он себя считает — человеком или президентом?
5. Как бы ВАЗ ни поступил, все равно противники его бы гневно осудили, а сторонники горячо поддержали.
6. Я согласен с коллегами, которые считают, что «луцкий теракт» очень похож на прощупывание реакции украинской власти и общества на подобные ЧП. Если это так, то следует ждать продолжения, но с более жесткими сценариями.
7. Поскольку психотип Владимира Зеленского давно срисовали все заинтересованные спецслужбы мира, то уверен, что на него будут давить в отношение внесения в Конституцию Украины «особого статуса Донбасса» и прочих хотелок Кремля. Причем, давить, именно запугивая.
8. Значительная часть украинского общества будет воспринимать внешнюю террористическую угрозу весьма скептически — это последствие того, что в президентство Петра Порошенко Путин был виновен во всех проблемах, включая супружеские измены.
9. Состояние СБУ и других спецслужб (полиция — не спецслужба!), обязанных противостоять террористической угрозе, таково, что гражданам Украины разумнее рассчитывать только на себя: быть внимательными и бдительными, фиксировать все подозрительное, что происходит вокруг, и стараться лишний раз не подставляться. А уж если случилось, то действовать по обстоятельствам, но без паники.

О ТЕРАКТАХ И ПОСТАНОВКАХ
Блин, ну вот как объяснить упрямым недалеким людям, считающих себя специалистами во всем, а со спецслужбами сталкивающими только в телесериалах, что есть определенные правила. И реальный теракт строится по одним, а постановочный — по другим.
Когда я говоря, что постановки не длятся долго, я ведь не от фонаря это утверждаю. Потому что при постановке всегда есть шанс, что она будет разоблачена — сразу или со временем. Поэтому организаторы постановок «под теракт» всегда стремятся избежать слишком больших последствий, чтобы потом за них не отвечать. А это можно сделать, только строго выполняя спланированный сценарий постановки.
И как раз затягивание времени не позволяет удерживать этот сценарий: «террорист» устанет и пальнет куда-то не туда, кому-то из пассажиров станет плохо, и он начнет умирать, от безнадеги в автобусе объявится герой, который полезет на вооруженного террориста, и тот его пристрелит. И так далее. Вот зачем эти эксцессы постановщикам, вдруг все потом вылезет наружу?
Но главное: цель постановки — продемонстрировать высшему руководству, президенту Зеленскому, в данном случае, что силовики наготове, бдят и враг не пройдет. Поэтому постановку надо проводить быстро: террорист объявился, силовики разработали план и четко и стремительно обезвредили вражину. А не тянуть, пока от жары и обезвоживания кто-то из заложников не окочурится — это ведь перечеркнет смысл постановки.
Впрочем, невменяемых недалеких дилетантов ни в чем убедить невозможно. И они будут упрямо кричать о «постановке», даже если на кровавые клочки разнесет кого-то из их близких. Их право.

Юрий Касьянов, блогер

Всё-таки провинция есть провинция. До Норд-Ост и Беслана не дотягивает. Кишка тонка. Слава богу...

Светлана Чунихина, психолог

Если теракт был потешный, то это очень плохо. Потому что "министр всего", получается, способен использовать президента в любом своем кордебалете. А мы никто на такое не подписывались, даже те, кто как бы подписывались.
Если теракт настоящий, то это тоже плохо. Потому что прецедент. В следующий раз уже не городские сумасшедшие будут "маме на Вайбер скидывать требования", а вполне разумные серьезные ребята. И требования будут не киношку посмотреть, а закончить войну на Донбассе например (как раз недавно была 25 годовщина захвата заложников в Будённовске, можно представить, как это может быть).
Но хуже всего то, что мы так и не узнаем, что это было (а узнаем - не поверим). У нас почти ничего не бывает расследовано до конца. Так что мы обречены жить во вселенной Шредингера, где теракты одновременно настоящие и постановочные (если конечно не случится большой беды). А чего б ей не случиться? Большинство европейских стран живёт с опытом террора.
В общем, хорошо, что все живы. Но чувства облегчения нет.

Вадим Фульмахт, блогер

Геращенко объяснил, зачем спецназ с выстрелами и взрывами штурмовал автобус в Луцке через минуту ПОСЛЕ того, как террорист сдался и заложники начали спокойно покидать автобус:

"Дело в том, что когда этот человек заявил, что он сдается, никто не мог гарантировать, что под одеждой у него не находится взрывное устройство, в кармане не находится граната, поэтому по методике борьбы с терроризмом была задача сначала осмотреть. Когда он вышел, его осматривали в бинокли и смотрели, нет ли у него каких-то психологических движений в сторону того, чтобы что-то сделать, а далее была сделана спецоперация с взрывпакетами, выстрелами, чтобы подавить его волю к сопротивлению, это было эффективно и обосновано".

Даже если хочешь сказать, а вдруг и вправду все было, то после такого... Было бы смешно, кабы не было грустно. На вопрос "зачем нужен этот цирк?", легко можно получить ответ: "Для предотвращения терроризма и гарантий безопасности МВД усилило патрули в 9 областях. Речь идет о территории Винницкой, Житомирской, Закарпатской, Ивано-Франковской, Львовской, Ровенской, Тернопольской, Хмельницкой и Черновицкой областей" (как мне тут же напомнили - характерно, что сама Волынская область с Луцком почему-то список не попали).

Даже не знаю, что тут еще добавить. Попытки манипулировать общественным мнением и закручивать гайки за счет запугивания уже проваливались неоднократно. Спросите у папэрэдныкив.

Зоя Ярош, юрист

Що ж. Під гучні аплодисменти після серії терактів зустрічаємо поліцейську державу. Щось таке я пам’ятаю про Росію. Початок.

Євген Якунов, журналіст

Реакція на Луцький інцидент деяких відомих блогерів була специфічною. Хоча й очікуваною.

Вони - не повірили в те, що все це насправді. Якось неправильно затримували злочинця, не так як у голівудських фільмах. І взагалі він не справжній терорист. а якийсь оперетковий, і вибухівка в нього муляжна. І відправлять його до психушки а потім випустять...

Я думаю, якби той Плохой когось убив, ці самі блогери все одно не повірили б. Тільки звинуватили б Авакова, що задля власного піару він пожертвував життями невинних людей.

Повторюся: не бачу в цьому нічого дивного. Спрацьовує ефект, який у Тоффлера названий "віртуальна ірреальність". Тобто люди настільки звикли жити у віртуальному світі. що вже не вірять світу реальному - він здається неправильним, занадто бляклим для сильних емоцій, а отже і не вельми правдивим. А ще - суперечить твоїм переконанням."

"Глибока переконаність", якою більшість з нас любить похизуватися, тим і небезпечна, що засліплює наш зір, змушує весь час ревізувати дійсність і відторгати її, якщо вона не відповідає пост-правді, випестованій у референтній групі, до якої ти належиш.

Оце й є результат російської пропаганди. Вона не затягує нас насильно у рускій мир. Вона виштовхує нас із реального світу.

Дмитрий Литвин, блогер

У меня вопрос ко всем этим знатокам террора, которые сообщают про ящик Пандоры и всё такое. Вот Путин никогда не шёл на переговоры с террористами и всегда старался их поскорее замочить, даже если это означало и смерть заложников, в том числе детей. Почему тогда, по вашей логике, террористы в результате путинского поведения не поняли всю бессмысленность своих стараний, теракты в России не прекратились, а террористическая угроза не исчезла?

Макс Мирошниченко, журналіст

Я навіть зустрів пост "А якщо вдуматися, то чувак насправді романтик. І лозунги правильні".

Взагалі таке відчуття, ніби ти йдеш коридором психушки, всі палати навстіж відчинені і ти бачиш як пацієнти б'ються в припадках прив'язані до ліжка з криками "Порошенко! Зеленський! Аваков! Підстава!", збуджено шепочуть по кутках про "а чому тоді операцію проводила поліція, а не СБУ", "відволікли увагу від фронту" чи свиню з "Чорного дзеркала", а хтось блаженно носиться по коридору із криками крізь сміх про Скабєєву...

В принципі, ми вже ніби і йобнулися, але невблаганний досвід каже, що все смачне ще попереду

Юрий Богданов, блогер

Вся наша жизнь - Чёрное зеркало.

- Фуше, как вам удаётся сохранять лояльность императора так долго?
- У меня всегда есть для него несколько заговоров.

Не устаревает.

Пацаны , которые дважды (дважды одну и ту же тему) "минировали" мост, когда у Авакова горело, и их инфообслуга делают вид, что не понимают, почему многие считают теракт фейком. Как же это мило. Как мило.

Татьяна Локацкая, журналист

Журналистское не конспирологическое
Вот есть общепринятые рекомендации при работе над отвещением всяких спецопераций при террористических актах и захвате заложников. Да, во всех странах они разнятся, но всегда на первом месте принцип «не навредить». Как и во вчерашнем случае были рекомендации каа лучше это освещать, а что не нужно. В том числе вчера пролетали замечания - вы там стримы ведёте вокруг и мешаете спецоперации, террорист видит все что вокруг творится. От вроде ж правильно. Но, за последнее время доверие СМИ к власти наебнулось. Потому что когда даже закон предусматривает- информацию из официальных источников на достоверность сми проверять не обязаны. Но это же Украина, детка. Тут и офис ОП спиздеть может, и тот за кого мы с детства сомнительную прессуху соберёт.
В итоге и вчера. Нам бы показали вот тот ролик с захватом и гранатами? Если бы не было вот того видео где террорист минуту изображал Траволту?
Понятное дело - жизнь прежде всего. Но вчера из-за внештатной съемки возник вопрос - а была ли угроза?
Морали не будет, наверно просто все относительно, или пора менять какие-то правила в информационном подходе....

Дмитро Батінов, журналіст

Я майже повністю відкидаю версію того, що те що ми бачили було виставою невідомо для кого й для чого. По перше - воно так не робиться, по друге - це було б занадто навіть для цих.
Втім, треша вистачає і без конспірології.
Те що сталося, наявно продемонструвало те, що в нас нажаль немає ані чітко відпрацьованого контртерористичного протоколу, ані спецслужби у розпорядженні якої є люди, які навчені його виконувати. Залишаються лише сподівання, що все це все ж такі є, але виконати це завадила некомпетентність та відверта тупість політичної ланки. Луцького психа зібрались нейтралізовувати усі, хто був у наявності - від патрульних копів до президента, наче у Луцьку приземлився корабель з прибульцями.
Навіщо???
Це робота сбушної групи А. Переговори, розробка плану, нейтралізація. Чим більше некомпетентних посадовців плутається під ногами, тим важче працювати.
Далі - перші особи держави ніколи, НІКОЛИ не ведуть переговорів з терористами та не виконують їх умов. Не важливо про що йде мова - розведення військ чи танок голим під місячним сяйвом. Такі дії влади наражають на небезпеку людей тут і зараз, та провокують подібні ситуації у майбутньому. Я міг би написати ще кілька десятків пунктів - чому президенту не можна цього робити. Подібні ситуації, від початку до завершення відпрацьовуються профі і лише ними.
Я знаю, що зараз почнеться - але ж люди живі, президент вчинив людяно, там нічого такого не було в тих умовах...
Ще раз - президент НІКОЛИ не веде переговорів з терористами та не виконує їх умов!!!!!!!! А людяність свою хай би проявив відносно воїна, що помирав чотири доби.
Дякувати богу, що люди живі.

Алексей Мочанов, блогер

Я наверное нихера не понимаю, и когда сам служил в милицейском спецназе - нам неправильные лекции на установках советские спецы по антитеррору читали... Или всё-таки нихрена не понимают присутствующие на месте в Луцке зам президентской канцелярии Тимошенко и глава АТЦ СБУ? Это трэш!
Президент страны не может, не имеет права выполнять требования террористов! Потому что теперь каждый долбоёб из дурки может рассчитывать на то, что прихватив пару заложников он может нарисовать распорядок дня и нарезать задач первому лицу страны, ставя на колени и держа в страхе её жителей. Хрестоматийный случай.
Херово, что это не понимают в СБУ и ОП, предлагая Президенту поучаствовать. И да, нахрена нам кибер-полиция и прочие кибер-антитеррористы, если тупо проебали чучело, которое написало книгу «философия преступника» от первого лица, отсидело от звонка до звонка и писало всякую непотребную хрень в интернете. Давно обязаны были вычислить и обесточить мудака, дармоеды...
Людей, попавших в заложники, жалко, и никому из обывателей не пожелаешь даже в страшном сне оказаться на их месте. Но есть незыблемые правила и протоколы поведения, обязательные к исполнению всеми. Президент - не исключение.
И да, фильм этот я смотрел задолго до. Попадался. Реально. Как по мне - хрень, при том что я двумя руками за животных, защиту и регуляцию популяций.
Хочется чтобы это быстрее закончилось и не повторялось вновь. И чтобы выводы сделали все. Без исключения. Включая комментаторов и Президента.

Андрій Кухта, блогер

Виходить, такий, терорист з автобуса... Озирається по сторонах... Нікого немає... Чекає... "Невже щось наплутав!? Невже вийшов раніше, ніж було написано в сценарії!? Невже ніхто не готовий!? Твою ж дивізію! Все зіпсував! Блін! Блін! Блін! Вова мене порішає!"

Через деякий час до нього неспішно підходять троє чоловіків без бронежилетів шоломів чи зброї, один з них легенько бере за руку терориста, щоб не менш легенько одягти наручники і відвести в сторону. В кінці кінців, це ж не якийсь дідусь без маски, що продає овочі, щоб його заламувати!

Паралельно, на задньому фоні, повз сумку терориста, яка лежить собі на землі і до якої нікому немає діла, один за одним, неспішно починають з автобуса виходити заручники. Хто з відрами, хто з лопатою, хто з тлумаками, хтось взагалі з веслом. Виходять і помаленьку йдуть в той самий бік, куди, під ручку з чоловіком в масці, пішов терорист.

Завіса! Аплодисменти! Усі щасливі!

Але не тут то було! Раптово, під вибухи світло-шумових гранат, коли вже ніхто не очікував, ледь не збиваючи заручників з торбами, вриваються спецпризначенці верхом на БТРі (зазвичай в подібних ситуаціях верхи на БТРі не їздять а прикриваються ним) в супроводі кількох броньованих мікроавтобусів. Спочатку не знають, як себе поводити, бо розуміють, що трохи пішло не по сценарію і хтось просрав таймінг. Усі метушаться удаючи бурхливу діяльність.

Тим часом десь в Києві, або на острові Бірючий, Зеленський, під крики "Дибилы!" розбиває режисерський монітор і іде видаляти ролик, який його попросив зняти терорист.

Прихильники Зеленського не взмозі висловити словами свої відчуття, адже сльози гордості за свого лідера не дають їм змоги говорити.

Десь на Московії Скабєєва пише пост про порушення рівності прав терористів зі сторони Зеленського.

Завіса #2!

P.s. Заради справедливості потрібно сказати, що навіть в топових голівудських фільмах, топових режисерів, бувають ляпи. Це перший бойовик Зеленського, не судіть сурово!

Віктор Трегубов, блогер

Так. Перед тим, як сотні ботів (кажуть, в Твіттері вже) розкажуть, який президент молодець, що виконав вимогу терориста, я дещо коротко скажу. Вимога терориста - хай навіть найпростіша та найбезглуздіша - виконана першою особою держави, є ідеальним закликом до майбутніх терактів. В якому президент - співучасник. Бо якщо сьогодні він каже "всім дивитися фільм" - це спонукає певних громадян завтра захопити маршрутку, щоб він сказав "вибачте, шановний Рамзан Ахматович". Або "Донбасс выбрал быть с Россией". Або "русские есть государствообразующей нацией в Украине". Бо якщо це працює - то це працює. Я не знаю, як далі піде. Але джина з пляшки Зеленський вже випустив.

Юрий Романенко, политолог

О кровожадных жабах. Я всегда говорил, что фаны Порошенко хотят в Украине свой маленький путинизм. В их понимании власть должна была подогнать танк к этому автобусу с несчастными людьми и вмазать прямой наводкой, или поднять два Су-24 с напалмом и сжечь все в радиусе километра. Тогда бы весь мир увидел силу и решительность, «а не постановку». А государство с пафосом поставило бы коллективную могилку и все медийные шакалы ровно трое суток пели оду борьбе с терроризмом. Подумайте сами, какими кончеными надо быть, чтобы искренне жалеть, что не было стрельбы и крови. «Это все не по-настоящему, все игра, должны быть какие-то правильные спецслужбы», -квакают кровожадные жабы. Жабы квакают ровно до того момента, пока сами не становятся участниками «спектакля». И вот здесь жаба должна задать вопрос - если ты сидела 10 часов в этой раскалённой коробке в компании стариков и детей, чтобы жаба предпочла - напалм или прямую наводку? А ещё жабы должны знать, что Беслан происходит, где люди искренне уверены, что террористов нужно убивать не считаясь с жертвами. И власть всегда действует исходя из представлений большинства. Потому в Беслане убили 186 детей, а в Украине десять часов вели переговоры. Потому что для большинства украинцев жизнь человека по-прежнему важна. И неважно это постановка была или нет. Был это спектакль под Авакова или мы имели дело с психопатом. Важно быть человеком и сохранять человечность в любой ситуации. Этим человек отличается от кровожадной жабы.

В чем разница?

Вопрос: Если Зеленский будет с Пушилиным , или кто там сейчас у них, напрямую переговариваться, тоже норм будет? А если нет, то в чем разница?

Ответ: Разница в том, что в Луцке психопат, а в ДНР квазигосударство с танками и последствиями. Спасение людей в первом случае ничего не стоит для украинского государства, уступки во втором чреваты его гибелью. Вот и вся разница.

Рауль Чилачава, журналист

Считаю, что луцкому террористу должны дать пожизненное за то, что он не потребовал от Авакова выучить украинский.

Геннадій Друзенко, громадський діяч

«НЕ ВІРЮ!»
(майже за Станіславським)

Якщо підсумувати коментарі вчорашнього теракту у Луцьку більшості моїх знайомих, особливо тих, хто на власному досвіді знайомий з терором і антитерористичними заходами, то можна вкластись в одну фразу: «Яка країна, такий і теракт».

В державі, де майже все фейк (окрім спаравжньої і часто героїчної боротьби за власне державність), і теракт виявився схожим на погано зрежисований спектакль, незалежно від того був він аматорською постановкою, покликаною підняти рейтинги Зеленського та/чи Авакова, чи ні.

Вчорашні дії влади поставили набагато більше запитань, аніж дали відповідей.

Перше: чому держава, яка проводила напевно найтривалішу на наймасштабнішу антитерористичну операцію в історії людства, досі виглядала безпорадною у протистоянні з одним не надто професійним терористом? Серед знайомих спецназівців, зокрема із ЦСО «А» (більше відомого як «Альфа»), всі певні, що «луцький теракт» був ні чим іншим, аніж «спектаклем Авакова». Бо сил і засобів, а також досвіду і навичок для знешкодження Максима «Плохого» у альфівців точно не бракувало. Тільки посилює підозри термінове «відрядження» на місце події Міністра внутрішніх справ, хоча боротьба з терором - точно не його компетенція.

Друге. Ми можемо погоджуватись або ні з логікою президента: «життя людей понад усе». Можна вважати прийнятним чи ні логіку: щоби врятувати людей, припустимо виконати ультиматум (треба визнати таки доволі невинний) терориста. Але така логіка має бути послідовною. Навіщо катувати заручників 10 годин, якщо заради їхнього порятунку ти готовий записати 5-секундний «відосик»? Щойно стало зрозумілим, що автобус дійсно захопила озброєна людина, яка висуває напівбожевільні вимоги, і Президент був готовий виконати їх заради звільнення заручників, навіщо було тягнути до вечора? Тим паче, що впродовж цього часу терорист нікого не вбив, не поранив і в жоден інший спосіб не демонстрував своєї рішучості, ставлячи українських можновладців перед непростою моральною дилемою: принципи або людське життя. Окрім PR-логіки, іншої переконливої відповіді я не бачу. Але PR-логіка - це точно не про гуманізм...

Можливо вчорашній теракт (чи «теракт») і підняв чиїсь рейтинги. Але державі він точно нашкодив. Бо відчуження від держави у її громадян тільки зросло. Відсутність переконливих відповідей на поставлені вище питання тільки посилює недовіру до державних інституцій, яка й так зашкалює в Україні до небезпечного рівня. Врешті-решт це переростає у синдром «внутрішньої окупації», коли громадяни, що раз-у раз обирають владу на відносно чесних та вільних виборах, починають відчувати себе заручниками у власній державі. Причому як україномовні, так і російськомовні, як умовні консерватори-патріоти, так і умовні ліберали-космополіти. І в цьому - головна загроза українській державності.

Бо героїчно боронячи нашу незалежність (тобто право бути собою і самим визначати долю власної країни) на Сході, всередині ми так і не збудували державу, яку б відчували своєю, якій би довіряли, яка б захищала власних громадян та піклувалась про них, а не пригнічувала, рекетувала, принижувала та дурила і тому відчувалась як «внутрішня окупація». А проти окупантів, як відомо, рано чи пізно повстають. От тільки чи витримає Україна ще одне повстання?..

Дмитро Сіманський, блогер

Як же неприємно читати тут деякі ваші розумування про фініш луцького теракту!!((( Краще порадійте за звільнених людей, за їх родини, помоліться, якщо вмієте. Нє, не соромно вам черговий політичний срач влаштувати((. Саме Росія не веде переговорів з терористами. Учергове помітив дивну спорідненість душ ідеологів порохоботів з окупантами.

Дозволю собі ще раз проти шерсті))) Мене ні на грам не здивувало, що луцький терорист не лише просидів у в'язниці 10 років, а й був зоозахисником. Мої досвід спілкування з цими людьми (і тут і у реальному житті) свідчить, що люди, які дуже сильно люблять тварин - дуже часто не дуже люблять (це якщо м'яко казати))) людей. Я, наприклад, за свої політичні переконання чи будь-які інші уподобання і погляди не отримав і десятої частки тієї ненависті, якою мене регулярно обдаровують зоозахисники і просто любителі тварин)))