Ведучі каналу «Україна» розповіли, як починався їхній шлях на телебаченні

Віталій Школьний на телебачення прийшов працювати після трьох років на радіо. Паралельно навчався в Інституті журналістики за спеціальністю «Радіомовлення» тому, як і що відбувається у телевиробництві розумів мало. Найсуворішим викликом для ведучого ранкових випусків новин було — привчити себе мислити візуальними образами, рухомою картинкою, графічними зображеними чи набором фото, а не лише звуками і голосом. Далі наполегливо засвоював технологію утримання уваги і зацікавлення аудиторії.

Телеведучий пригадує, як 2007-го українське телебачення тільки переходило у цифровий формат, практично всі знімання велися на касети. 14 років тому, як згадує Віталій Школьний, був юним і малоорганізованим, тому регулярно забував брати касети із собою. Доводилося купувати в підземних переходах і найближчих фотомайстернях, аби не лишити людей без новин. Днями журналіст знайшов в одній із шухляд 16 таких!

«Одна із найбільш дотепних історій початку роботи на телебаченні видається такою. Президентом був Віктор Ющенко. Це політик, котрий запізнювався на всі події щонайменше на кілька годин, а інколи його очікували і 3-5 годин, тобто пів робочого дня. Поїздка на пресконференцію чи зйомку за участі третього глави держави була покаранням для журналістів у редакції. Хто запізнювався або поганий текст написав — наступного дня на Ющенка (ред. сміється). Пережити “універсали” мені особисто довелося тричі», – поділився спогадами про початок кар’єри Віталій Школьний.

Максим Сікора вперше потрапив до справжньої новинної телередакції після першого курсу університету. Це була літня практика на легендарному Хрещатику, 26 у програмі «За київським часом». Ведучий пригадує, як першим ділом після свого представлення колективу, шеф-редакторка Леся Петрівна Гуцало, як відмінний керівник, поцікавилася, із якими темами юний журналіст міг би працювати. За результатами наради Максима Сікору відправили на пресконференцію в Олімпійський комітет.

«Сідаючи у службове авто, оператор поцікавився, чи є в мене бачення майбутнього матеріалу і, чи знаю я, яка наша головна задача. Я не знав, тому запитав: “Яка?” – “Наша головна задача, - мовив оператор дуже серйозно, - не облажатися!” Далі був сміх, і вся напруга відповідального моменту десь зникла. Зйомка пройшла на усі 100%. Мені дуже пощастило - я взяв інтерв'ю у легенди спорту, дворазового олімпійського чемпіона, і першого міністра спорту незалежної України Валерія Пилиповича Борзова. Він тоді саме очолював Національний олімпійський комітет. А найвищою відзнакою для мене звісно став вихід цього сюжету в ефір!» – розповів про перші професійні успіхи Максим Сікора.

А Юлію Галушку вперше на зйомки сюжету від маленької черкаської телестудії відправили 22 січня 2003 року. Ведуча вечірніх випусків новин «Сьогодні» добре запам’ятала дату тільки тому, що це були урочистості до Дня соборності. Журналістці-початківцю треба було зробити матеріал про святкування і записати губернатора. Новини Юлія Галушка обожнювала дивитись ще років з 12, але чесно визнає - до зйомок тоді була не готова.

«Спершу оператор довго пояснював мені, хто такий губернатор, потім колеги радили, як написати сюжет, а я ніяк не могла зрозуміти, що таке цей сюжет (в літературі це ж зав’язка, кульмінація і розвиток подій, тому це ж не до мене, а до організаторів святкування), мільйон разів начитувала текст, але непоставлений голос підводив і телевізійного темпу ніяк не виходило. З горем-навпіл той репортаж пішов в ефір. Ми чекали його вдома усією сім’єю. А коли я почула перші слова, не могла повірити своїм вухам - це ж абсолютно не мій, чужий і неприємний голос. Тобто, він був мій, але я чую себе зовсім інакше. А люди навколо чують саме так. Від цього відкриття я вперше заплакала через роботу. Після цього відкриття стали постійними. І, на щастя, до сліз уже не доводили», – поділилась зворушливими спогадами Юлія Галушка.

Ще з самого дитинства мріяв потрапити на телебачення Ігор Пупков. Нині популярний ведучий денних та вечірніх інформаційних випусків «Сьогодні», у 10 років вирізав з газет програму телепередач і зачитував новини, уявляючи себе у студії. Для дитини з маленького провінційного містечка потрапити на екран здавалось чимось нереальним. Утім, у 10-у класі Ігор Пупков почув від одного з вчителів, що міський телеканал оголосив набір підлітків до дитячої телестудії. Майбутній ведучий не вагався жодної секунди – не використати цей шанс просто не міг. Тож, вже у 15 років почав працювати на Іллічівському телебаченні: вранці – уроки, вдень – запис програми телепередач і привітань, ввечері – запуск ефіру.

«Телебачення - це моє життя. Я це відчував на підсвідомості ще коли був маленьким хлопчиком. Поєднувати перший професійний досвід з навчанням у школі було непросто, але мені було дуже цікаво! Адже це - втілення моєї дитячої мрії. Це бачив директор телеканалу, тому навантажував мене різними завданнями. А щоб зірка в лобі не дуже розгорялася, доводилося виконувати і господарчі роботи на каналі: вимити машину, пофарбувати щось, прибрати. Так я пройшов усі етапи професійного дорослішання. Зараз, коли згадую увесь цей шлях, я ні про що не шкодую і щиро вдячний своїм вчителям у професії. Вітаю усіх зі святом! Здоров’я міцного», – привітав з Днем працівників радіо, телебачення та зв’язку Ігор Пупков.