Війна перетворюється у затяжний конфлікт, з якого Росія не може вийти переможцем за будь-якого розвитку подій

"Спеціальна операція" Росії щодо швидкого зламу державного управління України зазнала повної й ганебної невдачі. Саме на це агресором робилася основна ставка, і саме під це він максимально "підтягував" свою зовнішню політику та економіку у 2021-2022 роках.

Військова операцій Росії, яку агресор передбачав в якості альтернативи "спеціальній операції", була розрахована на два тижні. Цьому є чисельна кількість доказів, зокрема трофейних. Мінімальною метою операції було оточення військ ООС на Сході, оточення Київа та Харкова, захоплення усього Півдня України, повне відрізання України від моря та формування "безпечного" суходільного коридору з Криму в Росію. Максимальною метою, очевидно, було вихід на умовну лінію Житомир-Вінниця та повне знищення боєздатності українського війська.

Наразі з цих завдань та доволі умовно реалізоване лише судодільний коридор на Крим, але його "безпека" під значними викликами. Решта завдань агресором очевидно не досягнута.

Україна встигла провести перший етап мобілізації та перебудування економіки на умови війни.

Простий історичний приклад. У німецько-польській кампанії на кінець другого тижня боїв німці вже були біля Львову, польський уряд – на румунському кордоні, а Варшава у оточенні. Втрати німців вбитими тоді становили до 14 тисяч осіб. Цей приклад наводжу, адже (на відміну від приклада радянсько-фінської війни) стратегічне розташування німців у 1939 році було так саме вигідним для них, як і росіян навколо України наразі. Крім того РФ наразі явно планує кампанію за радянськими підручниками тих часів.

З цієї ситуації стратегічної невдачі РФ випливає низка наслідків.

Росія явно неспроможна залучити до операції власних сателітів з ОДКБ.

Росія має величезний виклик у формуванні окупаційних "адміністрацій" на Півдні та Півночі України, де за умов гуманітарної катастрофи вона зіткнулася із організованим спротивом населення.

Росія змушена витрачати величезні ресурси на розбудову власної логістики на окупованих територіях

Росія змушена планувати нові військові операції проти ЗСУ, що носять тактичний рівень, із невеликими шансами не лише на вагомий, але й пропагандистський успіх. Наразі зона окупації буде розширюватися або у місцевостях, де відсутні ЗСУ (окремі території Херсонщини) або через відтискання ЗСУ на територіях, де два тижні шли маневрені бої (Чернігівщина, Сумщина).

Основною метою України наразі вбачається переведення економіки на військові рейки, стабілізація фронту та евакуація населення та виробництва з окупованої території та прифронтової зони.

Стійкість України також стала викликом багатьом третім країнам, які розраховували на "швидку кампанію агресора" та подальшу стабілізацію глобальних економічних та фінансових ринків. Цього не сталося і очевидно не станеться.

Також виявлена потужність ЗСУ призводить до переоцінки ролі України у регіональній та глобальній системах безпеки, тактично це не завжди нам в плюс, і тут попереду величезна робота дипломатів та керівництва країни.

Інформаційну війну РФ на глобальному рівні наразі програє, це не підстава розслаблятися, але надважливо.

Юридичне протистояння з Україною РФ на глобальному рівні наразі програє цілком, і це також надважливо. Єдиним шансом для зламу міжнародно-правової ситуації РФ бачить задоволення її вимог щодо "капітуляції" та "визнання Криму й Донбасу". Тут українська влада наразі цілком "тримає стрій"

Війна перетворюється у затяжний конфлікт, з якого Росія не може вийти переможцем за будь-якого розвитку подій.

Автор: Борис Бабін, громадський діяч, доктор юридичних наук