Херсон. Дугін пропонує вбити Путіна. Що далі?

Ось повна цитата із заяви Дугіна: «Власть. Она за это несет ответственность. В чем смысл самодержавия, а у нас именно оно? Мы даем Правителю абсолютную полноту власти, а он нас всех, народ, государство, людей, граждан, в критический момент спасает. Если для этого он окружает себя дерьмом или плюет на социальную справедливость, это неприятно, но лишь бы спас. А если не спасает? Тогда – судьба “царя дождей” (смотри Фрэзера)». У Фрезера: «цар дощу» має послати вологу в сезон дощу. Якщо дощ не йде – царя просто вбивають.

Отже, що ж це відбувається?

1. Система все ще управляється, але отримує глибокі тріщини. Дугін, вважаючи себе пророком, дозволяє собі більше ніж будь-хто інший. По суті він стає ідейним лідером радикалів, який першим вголос говорить: Путіна треба міняти. Те про що шепочуться різні політики, Дугін вперше озвучив вголос. Херсон – лише каталізатор пошуку винного. Для нас важливо, що вперше з уст відомого ідеолога чітко сказано: вина лежить на Путіні.

2. Система отримала інші тріщини: попри всі старання вбити організації солдатських матерів, вони реінкарнуються і починають піднімати голови. І починають це робити публічно. В регіонах дуже обережно, але в соцмережах люди починають писати на економічні теми. Звичайно, це не фундаментальні зміни – це поки лише початок.

3. Де-факто, в Росії зараз склалася унікальна ситуація, коли дві великі групи впливу вважають, що час Путіна вичерпався. Це ліберали і ультранаціоналісти. Але розвиток майбутнього у двох цих груп кардинально різний. Перші хочуть утопити все в крові, другі бояться вголос сказати, навіть те, що потрібно повернутися до кордонів 24.02. Насправді, найбільша проблема, що ми не бачимо в РФ нікого, хто б почав артикульовано говорити про те, як і куди має відступити Росія і як вона може вийти із пастки анексії. Поки не з‘явиться група таких людей, доти перевага буде на стороні ультранаціоналістів з їхньою кривавою повісткою. Ще раз повторюся: ліберали поки бояться про це говорити.

4. Ключова проблема у російському транзиті влади – не просто відсутність наступника, а відсутність картини майбутнього. Еліти розуміють, що Путін їх тягне на дно, але еліти вже занадто старі, щоб почати робити жорсткі кроки. В сумі з відсутністю людей, які створюють в суспільстві запит на вихід з пастки анексії – маємо проблему з транзитом влади. Як ця проблема вирішиться – поки неясно. Путін слабкий як ніколи. Але його оточення, боїться вийти з накатаної колії.

Висновок:

З лагом в кілька місяців ми побачимо реальне падіння рейтингу Путіна. Суспільство буде наляканим, чекатиме команди зверху і погодиться на все, включно з тим, щоб віддати новоанексоіані території. Головна проблема – російські еліти, які поки не готові до змін. Судячи з усього, головну увагу вони приділять максимальному закручуванню гайок всередині РФ. Формули для переговорів по війні в Україні у них нема. Точніше, вони бояться говорити її вголос і будуть тягнути з цією формулою до останнього. Вони вважають, що той, хто першим озвучить, що треба йти з України – обов‘язково програє. А виграє той, хто буде про це говорити другим чи третім.

Автор: Вадим Денисенко, директор Українського інституту майбутнього