Якби Росія перемогла: варто розглянути альтернативний сценарій

Президент Росії Владімір Путін не досяг жодної зі стратегічних цілей, про які він говорив, коли рік тому почав своє повномасштабне вторгнення в Україну. Справді, жодна розумна людина не може заперечувати, що війна стала повним провалом для Росії.

Проте, варто розглянути зворотне. Що, якби російські війська не провалили вторгнення? Де б ми були зараз, якби український опір впав або якби Захід відповів не єдністю, а сум'яттям і безладом?

Завдяки швидким і рішучим діям спецназу – і, можливо, за допомогою колабораціоністів на місцях - Росія за день або два взяла б під контроль Київ, приступила до встановлення маріонеткового уряду і провела б паради перемоги. У цьому сценарії законно обраний президент України Володимир Зеленський, скоріш за все, був би убитий російським спецназом або ув'язнений після швидкого суду. У кращому випадку він би очолив уряд у вигнанні з Варшави чи деінде.

Тим часом потік біженців, які тікали з країни, був би на порядок більшим, ніж зараз. Тоді по Європі й на Заході були б розкидані близько 20 мільйонів українців, що затьмарило б всі інші недавні глобальні кризи з біженцями разом узяті.

Крім жменьки країн-ізгоїв, маріонеткову владу в Києві ніхто б не визнав. Свого часу вона, ймовірно, просто зникла б, оскільки Україна була б включена до складу Росії як сукупність нових федеральних округів. Україна як політична одиниця припинила б своє існування, повернувшись до того статусу, який вона мала за російського імперіалізму дев'ятнадцятого століття, який, схоже, є моделлю для Путіна. Тим не менш, більша частина решти світу продовжувала б визнавати український уряд у вигнанні, і багато хто був би готовий надати йому підтримку у більш-менш відкритих воєнних операціях проти російських окупантів.

Спроби Росії контролювати Україну були б надзвичайно жорстокими. Судячи з того, що сталося в Бучі, Ірпені та багатьох інших окупованих росіянами містах, там були б масові страти багатьох тисяч, а може бути, і десятків тисяч українських політиків, журналістів, місцевих чиновників та інших людей. Це не просто гіпотеза: у Росії вже були складені довгі списки українських чиновників до того, як вона почала вторгнення.

Десятки або сотні тисяч інших українців були б відправлені до так званих фільтраційних таборів, де піддалися б допитам, тортурам і жорстокому поводженню з боку російських силовиків. У багатьох випадках дітей розлучали б із батьками і відправляли до Росії, щоб стерти їхню українську спадщину шляхом перевиховання. Знову ж таки, ми знаємо це, тому що саме так сталося на тих небагатьох територіях, які в даний час окуповані Росією.

У цій ситуації санкції проти Росії, ймовірно, були б ще більш масштабними, ніж вони вже є, тому що таким країнам, як Індія або ПАР, було б набагато важче виправдати продовження своєї торгівлі з агресором. При цьому прямі витрати, пов'язані з окупацією України, були б величезні. У вересні минулого року Путін наказав провести масову мобілізацію російських призовників після провалу початкового вторгнення – і, очевидно, він мобілізує набагато більше для можливого весняного наступу. Але це було б необхідно навіть у разі вдалої операції, просто щоб утримати країну. Оскільки українці продовжували б вести повстанську боротьбу, підтримувати бойовий дух російської армії з часом стало б тільки важче.

Для решти Європи, особливо для тих країн, які знаходяться ближче до України, успішне вторгнення Росії створило б неминучу загрозу подальшої агресії проти Молдови, Польщі або країн Балтії. Всі ці країни перебували б у стані повної бойової готовності, і значна кількість американських та інших європейських сил була б постійно розгорнута для зміцнення їхньої оборони. Позосталі українські сили відступили б за кордон із Польщею та іншими сусідніми країнами, де зберігали б повну рішучість продовжувати боротьбу. Європа сьогодні була б на порозі набагато більш масштабної війни.

Рішення Путіна про вторгнення було справді божевільним. Його агресивна війна була величезним стратегічним провалом, і вона обов'язково стане для нього ще гіршою. Але зараз не час для самозаспокоєння чи самовдоволення. Якби Росія досягла успіху, це була б справжня катастрофа з усіх можливих точок зору. Постійна підтримка захисту Україною своєї свободи необхідна для європейської безпеки та збереження заради всіх людей основоположного принципу міжнародного права – заборони агресивної війни.

Автор: Карл Більдт, шведський політичний діяч, дипломат, екс-прем'єр-міністр Швеції

Переклад: Сергій Громенко