Про ракети, мінеральну воду та "белое солнце пустыни". Storm Shadow – що за звір такий?

І дійсно... швидкість польоту – не так шоб "есклюзивна", приблизно 800 км\г, сама вона по собі також не маленька – більше як 5 м завдовжки й має размах крила – до 3-х м... важить більше тони...То чому, її не збити...? Аж бігом... можна збити...

А тому, що як завжди, є нюанси...

1. Нюанс перший...

Слово "малопомітна" зовсім недаремно винесено у її назві на перший план. Для переважної більшості засобів ППО, які становлять основу відповідної системи ППО рф (сімейство ЗРС С-300), "ефективне прикриття" на більш-менш прийнятному віддаленні від об'єкту прикриття (від 20 до 40-47 км) починається з висот 50-60 м, навіть при використанні НВВ типу 76Н6, в тому числі із вишкою, та штатним радаром системи типу 36\35Д6, або 96Л6Е чи навіть 9С15МТ, 9М19М2 ... в той час, як "робоча висота" польоту цієї КРПБ становить 30-40 (при певному режиму, в останніх модифікаціях... може навіть 15) метрів.

Тобто, уся "лінійка" ЗРС типу С-300... у протиборстві із цією КРПБ здатна бути ефективно застосованою виключно у "нештатному" режимі протидії під загальною назвою "поздно пить Боржоми, когда почки отвалились"...

Й так... ви праві, це та сама "крутизна Земли", на яку, свого часу, бідкалися представники мо рф у Сирії... Тобто, радіолокаційні системи їх ЗРС та ЗРК... за сучасними мірками – "короткозорі"... їм через цю саму "крутизну Землі" не вистачає на потрібних висотах радіогоризонту. Тобто, вони здатні виявляти крилаті ракети такого типу (а останні модифікації американских "Томагавків" точно так же здатні підходити до цілі на гранично малих висотах) лише на мінімально-допустимих для їхньої бойової реакції дистанціях.

Засоби, штибу ЗРАК 2С6 "Тунгуска", ЗРГК "Панцирь-С1", ЗРК "Тор-М1", або навіть ЗРК "Бук -М1\2", на кажучи про "славнозвісні" ПЗРК та ЗРК "ближньої зони" штибу ЗРК "Стріла-10М"... стають ефективними проти цих КРП(М)Б виключно лише при умові ЗОВНІШНЬОГО ЦУ, яке поступило ЗАЗДАЛЕГІДЬ... причому, добряче так заздалегідь (це також справедливо й для С-300, С-400).

Тобто вони повинні заздалегідь чітко "знати з якого сектору з'явиться ця хрінь"... інакше вони просто не встигнуть відреагувати на повітряну ціль, із малою відбиваючою поверхнею, яка з'являється в зоні ураження на лічені секунди та й ще на гранично малій висоті... причому, з'явитися вона може з будь-якого напрямку (чому, розкажу нижче) "вот что-то пролетело и ага..."(с)

2. Нюанс другий...

Це ну-у-у-у дуже "мовчазна" ракета. В ході свого польоту та наведення на ціль вона практично ніяких радіосигналів та запитів у зовні не випромінює (як у переважній більшості систем наведення таких ракет), її система наведення є АВТОНОМНОЮ... Тобто, засобами радіотехнічної розвідки (РТР) засікти її ну вкрай важко (привіт системам типу "Кольчуга-М")... і так, ви праві – вона відноситься до того класу ракет, які позначаються словосполученням "вистрілів-забув". Єдиний раз, коли вона виходить "в ефір", це момент майже влучання у ціль - коли вона передає короткий відеосигнал (картинку) на заздалегідь визначеній частоті перед тим, як рознести на друзки ціль...ну типа, звіт – "я долетіла й зараз в'єбу".

Іншими словами, ця "розумниця" під час свого польоту наводиться на ціль шляхом САМОСТІЙНОЇ "звірки" в режимі "онлайн" свого реального місця перебування із даними вже ЗАЗДАЛЕГІДЬ закладеними у її "мозки", тобто ніяких сигналів керування ззовні їй не потрібно...

Ця система продубльована системою наведення "через GPS", але також виключно у пасивному режимі...

Можна, до усрачки "прикрывать объект РЭБ-ом", але цю розумну повітряну торпеду навіть це не зупинить... вона сама заздалегідь чітко "знає" як краще летіти до цілі (включаючи обхід\ обліт місць та позицій розташування систем ППО противника), і жодні перешкоди у електро-магнітному діапазоні її не зупинять...

3. Нюанс третій...

Ракета вироблена із застосуванням так званої технології "стелс". Тобто, її "відбиваючий" сигнал у радіолокаційному діапазоні мінімізований до "гранично критичних" для російської системи ППО показників...

Іншими словами, для радарів системи ППО рф... це малопомітна ціль, яку вони здатні виявити виключно на "граничних" відстанях. Навіть, враховуючи той факт, що процеси бойової роботи у цих системах майже повністю автоматизовані... це ну-у-у дуже суттєво впливає на якість та швидкість формування відповідного цілеуказання (ЦУ) для активних засобів ураження... Що, в свою чергу, не може не сказатися на швидкості такого важливого показника, як "час бойової реакції" того чи іншого засобу ураження системи ППО противника...

Іншими словами, "відпрацювати" по цій ракеті вони встигнуть (якщо встигнуть) у виключно короткий (майже миттєвий) проміжок часу... перед тим, як вона довбане по якійсь "добре захищеній" цілі, штибу "заглибленого" КП 58-ї російської армії... Для чого, в неї, до речі, є СПЕЦІАЛЬНА бойова частина (БЧ) у вигляді 2-х ступеневих вибухових елементів – перший, підриваючись, "видаляє" зовнішній захист, другий – безпосередньо вражає ціль...

Тож, висновок...

Звісно, ця ракета – не панацея... перехопити та збити її цілком можливо. В тому числі із ПЗРК чи відповідними авіаційними засобами (в тому числі – "на фоне подстилающей поверхности"), відповідні засоби у росіян є ...

Справа полягає в іншому... чи здатна система ППО противника працювати у "гранично-критичному" режимі напруження ВСІХ своїх сил достатньо тривалий час...?

Автор: Костянтин Машовець, координатор групи "Інформаційний спротив", полковник запасу ЗСУ

----------------------------------------------------------------

Шановні читачі!!!

Якщо вам подобаються мої тексти, то маєте можливість висловити власну прихильність до них, у скрутний для автора момент, не тільки "лайком", але й фінансово... За що, буду щиро вдячний.

Ще раз підкреслюю...

ЦЕ ВИКЛЮЧНО НА ДОБРОВІЛЬНІЙ ОСНОВІ, я до того нікого не примушую...

УВАГА!!!

Реквізити:

4731 2196 1439 9123

kastet771@gmail.com