"Мирні" переговори з Росією: хто та навіщо просуває план прихованої капітуляції України

"Реальність така, що Путін є президентом РФ". Саме так прокоментував президентські "вибори" в Росії радник президента США з питань нацбезпеки Джейк Салліван, додавши, що ми маємо сприймати цю реальність й продовжувати працювати з нею в контексті війни в Україні. Схожої лінії дотримуються і європейські лідери, засуджуючи нечесність та недемократичність фарсу під назвою "вибори" в Росії, відмовляючись публічно визнати Путіна нелегітимним президентом. Пише ТСН. 

Основна причина – це ядерний арсенал. Захід, передовсім США, побоюється, що в Росії буде просто ні з ким говорити, якщо в Кремлі вирішать застосувати тактичну ядерну зброю. Друга причина – це Китай. Саме тому Вашингтон пропонує Москві та Пекіну почати переговори по контролю за стратегічними озброєннями, тобто – ракетними та ядерними. Проте в Кремлі вже відкинули цю пропозицію до зміни США й НАТО "вкрай ворожого антиросійського курсу".

Водночас Китай, за інформацією Politico, переконує ключові європейські столиці допустити Росію до майбутніх переговорів щодо врегулювання війни проти України. Якщо цього не буде, Пекін бойкотуватиме такі зустрічі. На перший погляд це видається, як шантаж. Хоча насправді представники Китаю брали участь далеко не у всіх зустрічах щодо формули миру президента Зеленського, якщо Пекін має на увазі саме їх, в яких Росія чомусь вже хоче взяти участь. Зокрема й про це канцлер Німеччини Олаф Шольц говоритиме з Сі Цзіньпіном у квітні під час свого візиту до Пекіна, а президент Франції Еммануель Макрон у травні, приймаючи китайського лідера в Парижі.

До того ж, заяви про переговори останнім часом лунають не лише з боку Китаю. Взяти хоча б нещодавнє скандальне висловлювання папи Римського про "білий прапор". Тому ТСН.ua вирішив написати в цьому тексті про всіх, хто закликає до переговорів, що вони мають на меті та що з цього отримає Росія.

Китайське лицемірство: як Пекін шантажує Європу

Вперше зі своєю пропозицією по врегулюванню війни, обірвавши майже річне мовчання, Китай вийшов у лютому 2023 року на Мюнхенській безпековій конференції. Свій план із 12 пунктів Пекін назвав "позицією щодо врегулювання української кризи". Вже з самої назви було зрозуміло, кого саме захищає Китай. Та й пункти про безумовне "припинення вогню" та "відновлення мирних перемовин" говорили самі за себе.

У квітні минулого року Володимир Зеленський та Сі Цзіньпін вперше від початку повномасштабного російського вторгнення поговорили телефоном. Але сталося це після триденного візиту китайського лідера до Москви, коли всім ще раз нагадали про "дружбу без обмежень", що була започаткована між Росією та Китаєм за кілька тижнів до 24 лютого 2022 року під час візиту Путіна до Пекіна на зимову Олімпіаду. А цього року в Мюнхені міністр закордонних справ Китаю Ван Ї публічно поставив під сумнів Будапештський меморандум, заявивши, що Китай його не підписував, а просто визнав.

На відміну від офіційних представників КПК, китайські експерти, які також ретранслюють політику партії, більш вільні у висловлюваннях. Так само у Мюнхені цього року один із китайських експертів поставив під сумнів суверенітет України, порівняв Крим із Тайванем, і звинуватив НАТО у розширенні, яке загрожує Москві. Інші звинувачували Захід у постачанні Україні зброї та запровадженні санкцій проти Росії. А під час чергового турне китайського урядового спецпредставника Лі Хуея з питань Євразії два тижні тому (спочатку до Москви, потім до європейських столиць, і наостанок до України) група китайських експертів також їздила Європою. І в цілому їхня позиція зводилася до наступного: Китай виступає за мир, переговори, неможливість нав’язування альянсів, а чотири українські області (які Путін незаконно записав до російської конституції – ред.) "самі вирішили приєднатися до Росії", тому треба термінове припинення вогню.

Зрозуміло, що все це російська методичка й план домогтися визнання, як про це любить повторювати Путін, "територіальних реалій". Тому чекати, що Пекін тут буде відігравати конструктивну роль, марно. Вже третій рік поспіль Китай для Росії – це рятівна шлюпка – шлях обходу санкцій і найбільший покупець її нафти. У великих кількостях Пекін поставляє Москві товари подвійного призначення, які російський ОПК використовує для виробництва зброї. Численні публікації в західних ЗМІ доводять, що саме китайський експорт допоміг Росії збудувати "лінію Суровікіна", що загальмувала український контрнаступ.

Пекін уважно вивчає, які обмеження Захід запроваджує проти Росії, бо має апетити не лише щодо Тайваню, й зацікавлений у збереженні режиму Путіна хоча б тому, що в разі його повалення Захід візьметься за Китай. Саме тому Пекін і далі наполягатиме на негайному припиненні вогню та "мирних" переговорах, які нічого спільного з миром і встановленням справедливості не мають. Єдине питання, на яке поки що немає відповіді, – це як довго Китай допомагатиме Росії? Навряд чи Путін попереджав Сі Цзіньпіна, що це буде довга війна на виснаження, бо й сам до неї не готувався. Адже, якщо Китаю може бути невигідна довга підтримка Росії, то Путіну якраз навпаки, бо від тривалості війни залежить виживання його режиму.

Хитрість Ердогана: навіщо йому роль посередника

Від самого початку повномасштабного російського вторгнення саме Туреччина стала майданчиком для перших перемовин між Україною та Росією, про які останнім часом постійно згадує Путін. Навесні 2022 року, коли російські війська ще стояли під Києвом, українська та російська делегації зустрілися в Стамбулі. Керівник фракції "Слуга народу" Давид Арахамія, який очолював нашу делегацію, заявляв, що головною умовою для Росії тоді була відмова України від вступу до НАТО. Проте, це не зовсім так, бо Кремль домагається знищення української державності, а не виключно нейтралітету.

Анкара це чудово розуміє, але веде подвійну гру. З одного боку, Туреччина постачає Україні зброю (боєприпаси, кулемети, бронетехніку, безпілотники Bayraktar, ракети) та будує вже другий корвет "Іван Виговський". З іншого боку, Анкара так і не запровадила санкції проти Росії, допомагає Москві обходити санкції і є третім після Китаю та Індії покупцем російської нафти, обслуговуючи "тіньовий" флот танкерів й постійно наполягаючи на поверненні до переговорів між Україною та Росією.

Дійсно, за особистого посередництва Ердогана командири полку "Азов" повернулися додому. Також влітку 2022 року завдяки Туреччині вдалося започаткувати Чорноморську зернову ініціативу, більш відому як зернова угода, яка розблокувала український морський експорт. В Анкарі ніколи не приховували, що хотіли б поширити її і на переговори між Україною та Росією щодо умов врегулювання війни. Проте вже влітку минулого року Росія в односторонньому порядку вийшла з зернової угоди, й численні спроби Ердогана повернути Путіна до цих домовленостей не спрацювали, а Сили оборони України налагодили роботу власного зернового коридору.

Незважаючи на це, найближчим часом Путін знову поїде з візитом до Туреччини (хоча спочатку він мав відбутися до президентських "виборів" у Росії). Хоча, вочевидь, спершу він відвідає Пекін. На початку березня, коли президент Зеленський приїздив до Стамбула, їхні з Ердоганом думки щодо переговорів та участі Росії в них розійшлися. Турецький лідер заявив, що "готовий приймати мирний саміт, до якого буде залучено й Росію", а український президент відповів, що "не бачить, як можна запрошувати людей, які все блокують, руйнують і вбивають".

Реджеп Таїп Ердоган це прекрасно розуміє. Проте також зважує свої інтереси в регіоні, де намагається відігравати роль лідера, які багато в чому залежать і від впливу Росії на Сирію, Іран та інших. Ердоган привітав кремлівського "фюрера" з перемогою на президентських "виборах", заявивши, що Анкара готова відігравати будь-яку сприятливу роль у поверненні за стіл переговорів щодо України. А за тиждень до цього на зустрічі з іноземними послами Ердоган заявив, що Туреччина продовжить працювати над відновленням зернової угоди (яка вже і так діє без Анкари та Москви – ред.) та піддав сумніву, що мирні плани, які не включають Росію, дадуть якийсь результат.

Папа Римський і білий прапор: чому Ватикан на боці Росії

На думку аналітиків американського Інституту вивчення війни (ISW), Росія використовує пропозиції Китаю та Туреччини, які закликають до якнайшвидших мирних переговорів між Україною та Росією, щоб підірвати збройну та фінансову підтримку України з боку Заходу. І цьому є підтвердження: Путін останнім часом постійно повторює, що Росія не проти переговорів, але на основі надання Росії гарантій безпеки, а це повернення до "кордонів" Варшавського договору.

Проте, якщо заклики Ердогана до мирних переговорів ще можна зрозуміти бажанням увійти в історію, бо нещодавно він сказав, що місцеві вибори в Туреччині в березні цього року стануть для нього останніми, то інші "голуби миру" явно грають на боці Кремля. Або ж не розуміють, із чим та ким ми маємо справу. У той час, як європейські лідери закликають переводити економіку ЄС на військові рейки й активно готуватися до війни з Росією вже за кілька років, Папа Римський Франциск говорить про "білий прапор" і закликає Україну мати сміливість почати переговори.

"Я вірю, що ті, хто бачать ситуацію, ті, хто думають про людей, ті, хто має сміливість підняти білий прапор і вести переговори, є сильнішими. І сьогодні про це можна домовитися за допомогою міжнародних гравців. Переговори ніколи не є капітуляцією. Це мужність не довести країну до самогубства", – сказав Папа Франциск в інтерв'ю швейцарському телерадіомовнику RSI, що було записане ще 9 лютого, але опубліковане лише зараз.

У пресслужбі Ватикану намагалися виправдатися, що насправді фразу про "білий прапор" вжив журналіст у своєму запитанні, а понтифік повторив її, як образ, бо хоче миру для України шляхом дипломатичного вирішення конфлікту. Проте це викликало справжню хвилю обурення не лише в Україні. Всі – від Варшави до Вашингтона – засудили скандальні слова папи Римського, а глава УГКЦ Святослав заявив, що нікому в Україні не спадає на думку здатися. Але це вже далеко не перший випадок, коли Папа Франциск робить такі неоднозначні заяви.

Згадати хоча б його коментарі щодо смерті Дар’ї Дугіної, – дочки відомого російського божевільного прихильника знищення України й завдання ядерного удару – які стали приводом для виклику посланця Ватикану до МЗС України. Або, коли минулого року, звертаючись до католицької молоді у Санкт-Петербурзі, понтифік сказав про їхню "спадщину великої Росії святих і правителів", чи, що "Україна стала полем протистояння великих держав". Дехто пояснює заяви папи Римського тим, що він є вихідцем із Аргентини – однієї з великих країн Глобального Півдня, де Росія та Китай збільшують свій вплив, і де дуже поширений католицизм. Інші ж нагадують, що понтифік робив багато заяв і на захист України та засудження Росії.

Німеччина та США: заморожування війни і ракети Taurus

На початку березня проросійський прем’єр Угорщини Віктор Орбан зустрівся з імовірним кандидатом у президенти від Республіканської партії Дональдом Трампом у Флориді, видавши низку гучних заяв.

По-перше, Орбан назвав Трампа "людиною миру", плани якого збігаються з угорськими.

По-друге, на думку Орбана, збігаються вони в тому, що в разі перемоги Трампа на президентських виборах у США в листопаді цього року, він не дасть Україні ні копійки на війну, й тому після цього вона швидко закінчиться.

"Якщо Америка не дасть грошей, самі європейці не зможуть профінансувати цю війну, і тоді війна закінчиться", – пояснив начебто слова Трампа прем’єр Угорщини.

Хоча ніхто достеменно не знає, правда це чи ні, проте це більше нагадує зондаж можливої межі компромісу з Кремлем у разі другого "пришестя" Трампа до Білого дому, адже ніхто не має сумніву, що угорський прем’єр Орбан ретранслює проросійські меседжі. Трамп неодноразово заявляв, що в разі приходу до влади закінчив би війну Росії проти України за 24 години. Проте це, вочевидь, передбачає відмову України від своїх територій, які наразі окупує Росія. На інше Путін не погодиться. Трамп це не може не розуміти.

До того ж, він продовжує продукувати неоднозначні заяви й про НАТО, хоча й дещо пом’якшив свою риторику. Про вихід США з Альянсу чи те, що Америка не прийде на допомогу своїм європейським союзникам у разі нападу на них, Трамп вже не каже. Натомість він закликає Європу платити свою справедливу частку оборонних витрат.

"НАТО має ставитися до США справедливо, тому що якби не Сполучені Штати, НАТО буквально б не існувало", - сказав Трамп, додавши, що Америка буде поруч, якщо європейці почнуть грати чесно. Але треба враховувати, де саме 45-й американський президент це сказав. Заява була зроблена в інтерв’ю Найджелу Фараджу, який є другом Трампа, а також колишнім депутатом Європарламенту та лідером партії Brexit, назва якої говорить сама за себе. Він був активним учасником хвилі за вихід Британії з ЄС, де був також помічений і російський слід.

Все це неабияк непокоїть Європу: без допомоги США Європа не лише не зможе самотужки озброїти Україну, а й себе не захистити. Це ще більше підігріває розмови про необхідність зупинити війну тут і зараз, розпочавши переговори. Особливо в Німеччині, яка наразі є другою після США по об’єму передачі Україні зброї. Минулого тижня в Бундестазі під час дебатів про надання Києву далекобійних ракет Taurus, які здатні серйозно пошкодити Керченський міст, голова фракції СДПН у Бундестазі Рольф Мютценіх заявив: "Чи не час нам не тільки поговорити про те, як вести війну, а й подумати, як заморозити війну і як її потім закінчити?".

Це викликало неабияку публічну хвилю обурення в лавах німецької урядової коаліції. Буквально всі, крім хіба що ультраправих та лівих політиків, спростовували заяву Мютценіха. Але те, що було ним озвучено, це не щось нове. Як у США, так і в Німеччині постійно повторюють, що Україна не має програти цю війну, а Росія – виграти. Проте ніхто не каже, що Україна має виграти, а Росія програти. Цей парадокс у розумінні Заходу означає, що на якомусь етапі Києву доведеться розпочинати переговори з Росією. Наприклад, коли Сили оборони України переріжуть російський сухопутний коридор від Донбасу до Криму, й впритул наблизяться до півострова, що неодноразово з’являлося в західній пресі.

Ще гучнішими будуть розмови про переговори, якщо Путін оголосить чергову велику хвилю мобілізації в Росії, або всерйоз надумає використати ядерну зброю, в той час як американська збройна допомога Україні буде досі заблокована. Й навряд чи це будуть переговори на основі формули миру президента Зеленського, установчий саміт якої має відбутися вже найближчим часом у Швейцарії. Китай наполягає, що Росія також має взяти в ньому участь. Хоча ще тиждень тому МЗС РФ відкинув участь Москви, навіть якщо її туди запросять.