Як заробити на мистецтві: поради професіонала

Романтичний відлюдник зі скуйовдженим волоссям і божевільним поглядом. Часто ще – берет, мольберт і в’язаний шарф. І обов’язково: голодний, бідний, геніально-невизнаний. Це – класичний образ художника, яким його до сих пір уявляє суспільство. А якщо митець успішний і заможний, значить, він не вкладає душу в творчість і хоче тільки заробити грошей.

Останнім часом все більше суперечок виникає навколо комерційних художників, тобто тих, які ліквідні та затребувані вже зараз. Я часто чую нарікання, що раніше мистецтво і його колекціонування було прерогативою еліти, а тому рідкісним і якісним продуктом. А сьогодні, мовляв, воно стало на конвеєр, працює на споживача і масовість. Слов’янська свідомість не може сумістити гроші і духовні цінності. Але за такими принципами Володимирський собор був «комерційним проектом» В. Васнєцова, бо майстер розписував його на замовлення та ще й отримував за це гроші.

Раніше або художник був голодний, або мав владного покровителя. Митці заробляли гроші, пишучи портрети заможних феодалів. Деякі художники самі вміли «розкручувати» себе, іншим поталанило: їх помітили меценати того часу. Мікеланджело часто працював з Римськими Папами. Спочатку з Юлієм ІІ, для якого розробляв гробницю, потім – Левом Х з сімейства Медічі. Веласкес творив при дворі Філіпа ІV, отримуючи чималу ренту. Це – «комерційні» художники далекого минулого, але значимість їх геніальних робіт від цього ніяк не менша.

Ще за життя І. Айвазовський мав шалений успіх і визнання, був членом п’яти художніх академій, навчався і працював у багатьох країнах Європи, брав активну участь у розвитку рідної Феодосії. Але митця можна звинуватити у конвеєрному відношенні до живопису, адже він за день без ескізів міг написати картину. Та ще й встигав створювати полотна для турецьких султанів! Недоброзичливі сучасники критикували генія через неточне зображення кораблів і моря, брак деталей, зайвий романтизм. А зараз хто-небудь їх пам’ятає?

Всі  картини Пабло Пікассо користувались божевільним успіхом ще за життя автора, протягом якого він написав близько 20 тисяч робіт! Після смерті геній продовжує бити рекорди: 65 робіт майстра, які увійшли до списку 500 найдорожчих картин світу, в загальній сумі становлять приблизно $1,1 млрд. А полотно «Оголена на фоні бюсту і зеленого листя» було продане на аукціоні Christie's у 2010 р. за $106,5 млн!

Чудово, коли у художника вистачало ділового чуття та вміння вигідно представляти свої роботи. Інші, В. Ван Гог, А. Модільяні, К. Петров-Водкін, так і померли невизнаними через нестачу комерційного хисту. В наш час її компенсує арт-агент, який допомагає митцю соціально адаптуватися. Галеристи представляють собою потужний пласт професіоналів у сучасному  мистецькому світі. Вони розбираються в мистецтві, вміють виявляти потенціал і перспективність робіт та доступно доносити до споживачів художні ідеї.

Художник потребує такої співпраці, щоб віддаватися тільки творчості і не відволікатися від ключового процесу. Арт-агент супроводжує всі бізнес питання митця (реклама, виставки, угоди, участь у світських заходах), тобто встановлює зв'язок з матеріальним світом. Факт, якщо художник мав персональну виставку в галереї, то це відразу призводить до підвищення вартості його робіт на 10-15%. Популярний американський арт-дилер Ніколас Уайлдер ще в інтерв’ю приблизно 40-річної давнини коментував: «Чим більше просуваєш роботи художника, тим ширше стає коло покупців, зростає відомість, і ціни йдуть вгору».

Споживачам також  необхідні послуги експерта, бо саме він може надати об’єктивну  оцінку та рекомендації для вдалого вибору. Арт-агенти не зацікавлені продавати неякісний продукт, адже найголовніше в їх професії – репутація. Дилери вибірково ставляться до картин і співпрацюють з митцями, яких вважають талановитими і професійними. Тому зараз успішні художники – це професіонали, що відчувають загальні суспільні світові настрої та поряд з цим мають своє оригінальне бачення, стиль і техніку.

Українська специфіка

Населення землі зростає. Повністю змінився соціальний розподіл, суспільство постійно трансформується. Відповідно до змін у світі еволюціонував і мистецький ринок. Україна також  залучена до глобальних процесів,  демонструючи стрімку динаміку. Зараз, за оцінками аналітиків, на території нашої держави нараховується близько 50 000 потенційних колекціонерів. Я наголошую на слові «потенційних». Це люди, які мають змогу і бажання стати власниками предметів мистецтва. На початку 90-х в Україні працювало до 20 галерей, а зараз їх кількість становить близько 300!

Український арт-ринок почав свій цивілізований рух у 1994 році і продовжував стрімко набирати оберти аж до кризи 2008-го. Зараз ситуація вирівнюється і майже досягнуті докризові показники. За даними незалежних статистичних досліджень, приріст кількості  угод у вітчизняній арт-сфері за останні 2 роки становить як мінімум 6%. І це –  лише офіційні цифри.

Поки що арт-ринок України в рази недооцінений. Та, враховуючи його високі темпи розвитку, в найближчі роки ця ситуація зміниться. Зараз картини сучасних українських художників коштують на 40-50% нижче їх реальної вартості, але вже починають зростати в ціні. Тобто, даний період на рідкість вигідний, щоб інвестувати гроші в арт-предмети «вітчизняного виробника». Особливо, якщо врахувати чергове падіння фондових показників. Для капіталовкладення умовно можна виділити три рівні ліквідності картин українських художників.

«Старі майстри». Це художники  19 століття І. Айвазовський, С. Васильківський, В. Орловський, П. Левченко та ін.. Ця група характеризується низькими ризиками та стабільним доходом близько 10-12% на рік. Щоб придбати їх топові роботи, які зараз коштують від 100 тисяч доларів, необхідно докласти чималих зусиль, з огляду на рідкість та історичну значимість таких картин.

Художники середини ХХ століття. До них належать А. Ерделі, Й. Бокшай, М. Глущенко, Т. Яблонська, О. Шовкуненко, С. Шишко, В. Зарецький та ін. Вони перевірені часом, характеризуються ризиками трохи вищими, ніж категорія «старих майстрів», але й середній дохід приємніший – близько 15% річних. В деяких випадках зростання в ціні може сягати 50%. Вартість більшості робіт, що також є лімітованими, становить від 50 тисяч доларів.

Сучасне мистецтво – Contemporary art та Fine art. Це досить широка категорія, куди належать і «ветерани» українського мистецтва, і молоде покоління. Відомими представниками Contemporary art є: А. Криволап, О. Ройтбурд, В. Цаголов, О. Дубовик, А. Савадов, О Тістол, О. Клименко та ін.. Fine art представляють художники І. Марчук, П. Лебединець, М. Демцю, Б. Буряк, М. Андрущенко, Є. Лещенко, М. Деяк та інші. У всіх цих художників є одне вагоме спільне: вони вже відомі і продовжують творити, їх картини стрімко дорожчають і обіцяють високі доходи - 30-100%. Діапазон цін в середньому від 5 до 100 тисяч доларів. Але існують ризики, що картини певних майстрів можуть не принести очікуваного доходу.

Існує авантюрний варіант задешево купувати роботи ще зовсім невідомих художників. Тут взагалі немає ніяких гарантій, але при вдалому виборі через кілька років можна зірвати джек-пот.

Скандал як засіб стати популярним

«Я йду, а за мною натовпом біжать скандали». Ця фраза, що належить геніальному художнику ХХ ст. Сальвадору Далі, на рідкість позбавлена перебільшення та сюрреалізму, так притаманних майстру. Ще з дитинства епатажного та самовпевненого, його «попросять піти» з художньої Академії Сан-Фернандо через зухвалу поведінку і неповагу до викладачів. Надалі чим тільки не тішив Далі вибагливу публіку: поставав оголеним на прес-конференції, безперестанку рекламував свій сексуальний потяг до Гітлера, викладав лекції у скафандрі, самопроголошував себе генієм на кожному кроці. Навіть зі своєї смерті він зробив фарс, заповівши, щоб по його праху ходили люди. Тіло Далі замуровано в підлогу його ж музею. Іспанські художники називали Сальвадора «авіда доларз» (жадібним до доларів) – митець ще за життя мав матеріальне благополуччя і не цурався його примножувати всіма можливими методами.

Найпершим привертає увагу суспільства те, що його обурює. Арт-світ за цим принципом дуже схожий на шоу-бізнес. Найчастіше провокаційні та шокуючі речі стають центром уваги, тому митцю часом скандал стає у нагоді. Найбагатший художник сучасності, статок якого перевищує $1млрд, Деміен Херст, епатує публіку «граючись зі смертю». Чого тільки вартий його дитячий череп з платини та діамантів. Суперечок з приводу «чи можна це взагалі назвати мистецтвом» виникає чимало, але хто може посперечатися з мільярдером?

Невідомо, чи помітили б українці роботи молодого художника Станіслава Сілантьєва, що працює в жанрі примітиву, якби його виставку у Львові не закрили зі скандалом через провокаційне використання майже канонічного для «патріотів» образу Тараса Шевченка. А так про Сілантьєва пишуть журналісти та гудить Інтернет.

Сьогодні уже відчувається, що суспільство стомилось від шокової терапії. Про це заявляють більшість українських художників і критиків. Тенденції не повернуться повністю до класики, але певні, притаманні їй елементи, у найближчі роки будуть актуальними. Фома з гурту «Мандри» якось зауважив: «Існують картини, дивлячись на які, варто народжуватись і помирати». Мистецтво  потрібно «розуміти» душею, і в цьому не допоможе жоден експерт. А будь-яка велика і талановита в духовному плані річ рано чи пізно знайде еквівалентне відображення в матеріальному світі.

Автор: Максим Волошин, директор галереї «Мистецька збірка»

Ілюстрація: Анатолій Криволап «Місячна ніч»