Шлюбний контракт: коли помирає любов і настає час ділити майно

Шлюбний контракт в Україні може регулювати тільки майнові відносини подружжя. Але навіть наявність подібного договору не завжди є гарантією при розділі майна. У законодавстві передбачені випадки визнання контракту недійсним.

Попри те, що інститут шлюбного контракту (договору) в Україні закріплений законодавчо вже 9 років, особливої популярності він не здобув. Київський нотаріус Людмила Голій бачить причину не лише в упередженому ставленні громадян до укладення такого роду договору, а й у незнанні його суті і плюсів. Юрист Юридичної групи LCF Денис Сперов зазначає, що шлюбний договір — аж ніяк не спосіб образити одного з подружжя, а своєрідний фундамент відкритих і обміркованих відносин, в яких кожен готовий прийняти на себе частку відповідальності.

Що регулює договір

Усупереч поширеній помилці і практиці, прийнятій у західних країнах, шлюбний контракт в Україні може регулювати тільки майнові відносини подружжя. «Це означає, що в договорі подружжя не може врегулювати особисті стосунки (наприклад, шлюбний договір зобов’язував Жаклін Кеннеді проводити з другим чоловіком Аристотелем Онасіссом свята і літній відпочинок)», — пояснює управляючий партнер ЮФ «Вронський, Вронська і партнери» Ганна Вронська. Також у шлюбному контракті можна передбачати положення, що обмежують право на пересування, вибір професії, роду діяльності, світогляду, релігії, мови спілкування або такі, що порушують принцип рівності чоловіка і дружини.

Умови, які можна включити до шлюбного договору:

правовий режим майна, отриманого подружжям як весільний подарунок
порядок поділу майна в разі розлучення
порядок користування спільним або особистим майном
обов’язкове виселення того з подружжя, хто в’їхав до квартири іншого, при розлученні
зобов’язання виплати аліментів одним членом подружжя іншому незалежно від працездатності та матеріального становища останнього; припинення права на аліменти у зв’язку з отриманням останнім майнової компенсації тощо

У Сімейному кодексі (СК) передбачено три основні види майнових відносин, які можуть регулюватися шлюбним договором: правовий режим майна (тобто що буде спільною сумісною власністю, а що — приватною), порядок користування житлом і право на утримання (аліменти).

Так, у шлюбному контракті сторони можуть домовитися про порядок поділу майна, зокрема й у разі розірвання шлюбу, про розмір часток у спільному майні у разі розлучення (за загальним правилом подружжю належать рівні частки майна, придбаного у шлюбі). Ганна Вронська однією з переваг контракту бачить те, що в ньому подружжя може визначити правовий режим як особистого майна, придбаного до шлюбу, так і спільно нажитого. Наприклад, прописати, що куплені у шлюбі квартира або автомобіль у разі розлучення залишаться за тим, на чиє ім’я вони оформлені. Також можна передбачити, що банківські вклади, внесені на ім’я одного з подружжя, належать тільки йому. Можна навіть прописати, що в разі істотного подорожчання майна, що належить одному з подружжя, воно визнається спільною власністю. Наприклад, якщо після шлюбу у квартирі одного з подружжя провели ремонт вартістю в половину вартості цієї квартири, то квартиру вважати спільною. У шлюбному контракті подружжя також може домовитися про надання одному з них матеріального утримання на певних умовах.

Ділимо бізнес

Відтепер предметом судового розгляду при розлученні може стати не лише будинок, дача або машина, а й частка в бізнесі. Донедавна суди користувалися постановою Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 р. Вона визначала, що майно приватного підприємства, фізособи-підприємця, внесок до статутного капіталу госптовариства не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя або приватною власністю одного з них. Могло йтися лише про розподіл доходів від діяльності підприємства.

Але у вересні минулого року КСУ виніс рішення, згідно з яким засноване одним із подружжя підприємство є спільною сумісною власністю. Тож статутний капітал і майно приватного підприємства є об’єктом їхньої спільної сумісної власності. У деяких випадках рішення КСУ на руку підприємцям. Наприклад, якщо підприємство заклало свої активи під кредит і тепер не може повернути гроші, можна визнати кредитний договір недійсним. Підставою буде те, що дружина власника не давала письмової згоди на укладення договору. З іншого боку, складно оцінити тяжкість наслідків для підприємства у разі скандального розлучення власника. Щонайменше йому доведеться віддати половину бізнесу колишньому чоловікові (дружині), вести успішний спільний бізнес із яким (якою), очевидно, буде непросто. З іншого боку, затяжні шлюборозлучні судові спори можуть просто паралізувати роботу підприємства, довівши його до банкрутства. Єдиним шансом застрахуватися від таких ситуацій, вважають юристи, може бути грамотно укладений шлюбний контракт.

Як укласти контракт

Умови, які не можна включати до шлюбного договору:

умови, що регулюють особисті немайнові відносини між подружжям, між батьками і дітьми
обмеження дієздатності або правоздатності одного з подружжя (не можна заборонити одному з подружжя працювати, отримувати освіту тощо)
обмеження прав подружжя, що стосуються дітей (не можна вказати, з ким із батьків дитина залишиться після розлучення)
умови, які ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище

Сімейний кодекс майже прирівняв так званий громадянський шлюб до офіційно зареєстрованого, визначивши права та обов’язки подружжя, яке веде спільне господарство. Однак укласти шлюбний контракт громадянське подружжя не має права. Людмила Голій зазначає, що такий договір можуть укласти особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжя. Відповідно до ст. 74 СК, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Шлюбний договір має бути складений у письмовій формі і посвідчений у нотаріуса. Цей документ може бути укладений як при реєстрації шлюбу, так і пізніше. Контракт можна укласти як на невизначений термін, так і на конкретний період.

У самому договорі можна передбачити, що він або його окремі положення матимуть силу і після розірвання шлюбу (наприклад, умови користування нерухомим майном, обов’язок одного з подружжя щодо утримання дитини тощо).

«Змінювати й переписувати шлюбний договір можна. Проте робиться це лише за добровільної згоди обох у подружжі. Тож, щоб уникнути зайвих витрат і нервів, краще постаратися одразу передбачити в договорі всі можливі варіанти розвитку ситуації і форс-мажорні обставини», — радить Людмила Голій.

Денис Сперов зауважує, що при розірванні шлюбу або в разі виникнення суперечки між подружжям щодо майна, за наявності шлюбного договору суд, у першу чергу, братиме до уваги саме умови контракту. Це є важливим моментом, оскільки норми СК і шлюбний контракт по-різному можуть визначати правовий режим майна подружжя.

Задній хід

Втім, попереджає Ганна Вронська, навіть наявність шлюбного договору не завжди є гарантією при розділі майна. У законодавстві передбачені випадки визнання контракту недійсним. Причому позивачем у такому разі може бути як подружжя, так і третя особа, права якої порушено. Зокрема, в силу ч. 4 ст. 93, ч. 1 ст. 103 СК положення шлюбного договору, що ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище, порушують його права та інтереси, рішенням суду можуть бути визнані недійсними. Підставами, за словами Людмили Голій, можуть бути відсутність нотаріального засвідчення, укладення договору недієздатними особами, зменшення обсягу прав дитини, встановлених СК, укладання договору під впливом обману, насильства, погрози, в разі помилки однієї із сторін договору тощо.

«Поняття такої оціночної категорії, як «надзвичайно невигідне становище», може мати різні прояви», — зазначає Людмила Голій. Наприклад, подібне «становище» може виникнути, якщо за умовами договору в разі поділу майна подружжя вся нерухомість буде передаватися одному з них, а другий отримає рухоме майно незначної вартості. Або коли один із подружжя зобов’язується у разі розірвання шлюбу утримувати свого колишнього чоловіка/дружину, його/її дітей, близьких родичів тощо. Тож до поняття «надзвичайно невигідне становище» слід ставитися дуже виважено, радить нотаріус.