Як Україна втрачала оборонний потенціал. Декілька фактів

Невдалі кадрові рішення. Протягом багатьох років відбувалося знищення кадрів в секторі безпеки. Наприклад, призначення у грудні 2007 року секретарем Ради національної безпеки та оборони України Богатирьової Р.В. призвело до фактичної втрати ядра державних експертів з питань воєнної безпеки та військово-технічного співробітництва. Зокрема, з 36 провідних експертів було звільнено 30, що означало фактичне знеструмлення аналітичного органу. Не можна назвати вдалим і призначення у грудні 2007 року міністром оборони Єханурова Ю.І., який не мав досвіду військового управління та якого було звільнено у червні 2009 року «у зв’язку з фактами корупції» (з таким формулюванням представила подання щодо відставки чиновника прем’єр-міністр України Ю.В.Тимошенко). Незважаючи на це, тодішній Президент України В.А.Ющенко нагородив у серпні 2009 року (Указ голови держави № 620 від 18 серпня 2009 року) Богатирьову Р.В. – орденом Ярослава Мудрого V ст., а Єханурова Ю.І. – орденом Ярослава Мудрого IV ст., що напевно свідчить про намагання покривати діяльність цих чиновників.

Військові менеджери не знали про вже прийняті рішення, інколи не мали уявлення про те, що робили попередники. Варто навести лише такий показовий приклад. Начальник Генштабу - Головнокомандувач ЗСУ Григорій Педченко у липні 2011 р. під час зустрічі в Києві з Верховним Головнокомандувачем Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі адміралом Джеймсом Ставрідісом «повідомив»: «У Збройних силах України планується сформувати окремий рід військ – Сили спеціальних операцій. Це буде зроблено в рамках запланованих до 2017 року реформ в українській армії…». Але насправді рішення про створення Сил спеціальних операцій вже було прийнято три з половиною роки тому – 17 грудня 2007 року. Звісно, ніхто не притягував генерала до відповідальності за невиконану програму, багаторічну бездіяльність та недбале ставлення до своїх обов’язків .

Бізнес-схеми домінували над ідеєю посилення обороноздатності. Колишнім очільником оборонного відомства Саламатіним Д.А. на посади в МО України призначались особи з близького оточення, які забезпечували насамперед вирішення інтересів підконтрольних бізнес-структур. Також зазначеним посадовцем фактично було запроваджено діяльність інституту радників, т. зв. «наглядаючих», які, не маючи на те повноважень, керували діяльністю структурних підрозділів МО України. Вказану діяльність продовжив також Лебедєв П.В. коли призначення нових керівників відбувалось не для виправлення прорахунків попереднього керівництва в організації діяльності очолюваних ними структур, а, насамперед, з урахуванням критеріїв особистої відданості.

З призначенням на посаду Саламатіна Д.А. було суттєво уповільнено роботи за програмами зі створення багатофункціонального ракетного комплексу (БФРК) для потреб ЗС України (ДКР «Сапсан»), а також корабля класу «корвет», що пов'язувалося з проведеним перерозподілом коштів між оборонними програмами. Також за ініціативою Саламатіна Д.А. (03.09.2012 р.) КМ України прийнято постанову №814 «Про перерозподіл деяких видатків та передачу бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на 2012 р., та внесення змін до Порядку використання коштів, що знаходились у державному бюджеті для формування статутного капіталу ДК «Укроборонпром». Згідно з вказаним розпорядчим документом було проведено перерозподіл 80 млн грн, які призначались оборонному відомству за програмою 2101150 «Розвиток озброєння та військової техніки Збройних Сил України». Вказані бюджетні призначення спрямовані на збільшення обсягів за програмою «Формування статутного капіталу Державного концерну «Укроборонпром». Наслідками таких дій стало перенесення термінів виконання низки дослідно-конструкторських робіт із створення озброєння та військової техніки для потреб ЗС України.

Невиконання програм стало традицією. В 2011 р. стало зрозуміло, що Урядом не було виконано жодного пункту Указу Президента України від 10 грудня 2010 року «Про виклики та загрози національній безпеці України». В цей період міністром оборони Михайлом Єжелем було припинено виконання всіх розробок озброєння та військової техніки. Станом на кінець 2011 р. ЗСУ майже два роки існували взагалі без жодних орієнтирів: не були затверджені такі необхідні армії документи, як Стратегія нацбезпеки, нова Воєнна доктрина, Стратегіч­ний оборонний бюлетень, Державна комплексна програма реформування та розвитку ЗСУ, Держпрограма розвитку озброєнь і військової техніки. Тобто військово-політичне керівництво не мало стратегічного бачення, чіткого уявлення про способи й напрями розбудови ЗСУ. Сама ідея обороноздатності була не цікава і витіснена іншими завданнями.

В цей час до 90 % бойових літаків і дві третини вертольотів не могли піднятися в повітря (!) Понад 75 % бойових кораблів і суден не здатні виконувати завдання на морі (!) У 2011 р. середній наліт на льотчика армійської авіації Сухопутних військ зі складу Об’єднаних сил швидкого реагування (ОСШР) зменшився, порівняно з 2005 р., більш ніж у 2,5 рази.

Цікаво, що нині Михайло Єжель перебуває у Мінську у якості посла Української держави. І це нікого не дивує.

Мала місце необґрунтована відмова від окремих воєнних структур чи озброєнь. В рамках оптимізації та скорочення ЗС України у 2004 р. за рішенням МО України «обґрунтовано» розформували єдину військову частину (аеромобільну бригаду), яка дислокувалась у м. Болграді, та частини зенітних ракетних військ у Донецькій і Луганській областях. Внаслідок зазначеного на немалій території південно-західної частини Одеської області, яка до того ж має специфічне «відокремлене» географічне положення, не залишилось жодного бойового підрозділу ЗС України, а значна частина території Східної України залишилась без протиповітряного прикриття.

Але найбільш вразливе для армійських озброєнь рішення було прийняте у 2012 р. за часів керівництва відомством Д.А.Саламатіним. Зокрема, зі 160 бойових літаків вирішили залишити лише 134, а з 55 ЗРК – тільки 36 (!). Це передбачав розроблений ним проект нової Концепції реформування ЗСУ до 2017 р.

Найбільш загрозливі для обороноздатності держави стали дії, що реалізовувались ГНШ Володимиром Заманою. Фахівці дійшли висновку: задуми Замани В.М., які були підтримані колишніми Міністрами оборони (Саламатіним Д.А., Лебедєвим П.В.) призвели до зниження обороноздатності ЗС України.

Так, при існуючій структурі побудови Сухопутних військ ЗС України застосування Інженерних військ не передбачає завдання із наведення мостів та переправ через водні перешкоди.

Наприклад, протягом 2012-2013 років було скорочено 11 інженерний полк СВ ЗС України (м. Бровари Київської області), що призвело до унеможливлення виконання таких завдань у Дніпровському басейні у випадку військової агресії з північного напрямку та необхідності відповідного оперативного переміщення військ.

Або скорочення у 2013 році 249 окремого полку радіоелектронної боротьби СВ ЗС України (м. Бровари Київської області) призвело до неможливості дезорганізації управління угрупованнями військ (сил) противника, зниження ефективності застосування зброї на загрозливих напрямках в смузі відповідальності (північно-східний кордон України), радіоелектронного захисту радіоелектронних засобів пунктів управління армійських корпусів, з'єднань, військових частин в межах декількох районів Луганської області Харківської області. Та втрачено можливість забезпечення дій угруповання військ під час виконання завдань щодо прикриття ділянок державного кордону у межах вказаних районів.

А скорочення окремого лінійно-вузлового полку зв'язку СВ ЗС України (м. Чернігів), та окремого батальйону зв'язку 8 АК СВ ЗС України (м. Бердичів Житомирської області) призвело до втрати можливостей оперативного управління військами.

Протягом 2012 року, за ініціативою Замани В.М. було скорочено Територіальні центри комплектування військовослужбовцями за контрактом у обласних центрах України, функції яких покладено на військові комісаріати.

Протягом 2013 року переведено на значно менші за чисельністю штати районних (міських) військових комісаріатів (далі - Р(М)ВК), що не дозволяє своєчасно виконати прийняття призовників на військову службу за контрактом та відмобілізувати військові частини в особливий період в повному обсязі. Вказані негативні чинники яскраво проявились під час проведення заходів часткової мобілізації у березні п.р.

Децентралізація управління повітряними командуваннями призвела до значної втрати обороноздатності. Непродумана політика розвитку Повітряних Сил (ПС) ЗС України, на теперішній час, фактично призвела до порушення ефективної протидії проявам терористичної діяльності в повітряному просторі України. Вказане підтверджується останніми подіями в АР Крим, коли російські літаки фактично безконтрольно та безкарно порушували повітряні кордони України та забезпечили передислокацію частин та перевозку озброєння і військової техніки ЗС РФ на територію півострову.

Зазначеним негативним процесам у ПС ЗС України передувало рішення керівництва ГШ ЗС України (НГШ Замана В.М.) щодо децентралізації управління повітряними командуваннями.

Так, у лютому 2012 р. (міністр оборони – Саламатін Д.А.) під час проведення наради з командуванням ПС ЗС України Замана В.М. поставив завдання підготувати із необхідним обґрунтуванням, у стислі терміни, пропозиції щодо розформування Повітряних Сил як виду ЗС України.

Потім, коли у Криму російські війська спочатку заблокували усі українські аеродроми, а потім вивели з ладу частину авіатехніки, унеможливити її перебазування на інші аеродроми ЗСУ, включно з материковою частиною, підтвердили хибність цього зволікання. Авіабригада виявилася неспроможною забезпечити маневр силами та засобами – навіть заради самозбереження.

Зухвала корупція - вимагання «відкатів». За часів міністрів оборони Д.Саламатіна та П.Лебедєва з керівництва компаній як за участь у держоборонзамовленні, так і за «сприяння» при виконанні експортних контрактів – майже до половини вартості проектів. Після незгоди на такі умови співпраці компанії позбавлялися держоборонзамовлення. Внаслідок такої політики важливі проекти АСУ «Ореанда ПС» та «Ореанда ЗРВ» не фінансувалися, проект з модернізації окремих зразків РЛС в інтересах Радіотехнічних військ та модернізації ЗРК С-125 в інтересах ЗРВ були заморожені.

Зокрема, Саламатін Д.А. відповідальним за роботу «економічного сектора» Міноборони призначив заступника міністра оборони України Пляцука Д.Л. Останній неофіційно поклав свої обов'язки на радника МО України (на громадських засадах) Венгрина А.П., діяльність якого була спрямована на організацію отримання для Пляцука Д.Л. «відкатів» з представників комерційних структур, які мали або планували мати економічні відносини з оборонним відомством.