Битва за світло: як одеські електрики на фронті та на Одещині пошкоджені російськими ракетами мережі відновлюють

Минулого понеділка, 5 грудня, російські терористи увосьме завдали масованого удару по енергосистемі України. Із 70 крилатих ракет, випущених ворогом, українська ППО збила понад 60, проте повністю уникнути влучень не вдалося. У результаті кілька міст знову занурилися у морок.
Зокрема, Одеса виходить із блекауту вже третю добу. Енергетики роблять неможливе, намагаючись усунути наслідки терористичних атак.
Кореспондент видання «Думська» Олександр Гіманов побував на одній із локацій і поспілкувався з бригадою електромонтерів компанії «ДТЕК Одеські електромережі», які повернулися з відрядження до звільненого Херсону, щоб повернути світло Одесі.
Промоклий вітер і неприємний дрібний дощ добре спостерігати з вікна своєї квартири, нехай і позбавленої електрики. Проте відновлювати цю саму електрику в таку погоду — задоволення сумнівне.
Ми перебуваємо в Одеській області, недалеко від місця прильоту російської ракети. Її уламки досі розкидані в полі, вибухова хвиля пошкодила лінії електропередачі, що живлять обласний центр.
Бригада електромонтерів працює тут уже кілька годин — після того, як ліквідували обрив на іншій ділянці. Чоловіки тягнуть через розоране поле багатожильний сталевий дріт, щоб потім підняти його за допомогою автовишки та закріпити на опорі за двадцять метрів над землею. Інша група обварює пошкоджені осколками ділянки металевих опор.
«Тут були пошкоджені металоконструкції, зірвало дроти, — розповідає майстер центру з ремонту ліній електропередачі Станіслав Богунов, поки ми переходимо до наступної опори. — Для цієї роботи додаткові матеріали не потрібні, тут роботи на один день».
Основна складність, за словами енергетика — погода і болото. Розораний ґрунт, немов трясовина, хапає робітників за гумові чоботи, колеса автотехніки додатково обгорнуті ланцюгами. На ділянці працюють дев'ять електромонтерів, дві автовишки та два допоміжних автомобілі. Два дні тому вони відновлювали світло у визволеному Херсоні.
«Як почалася війна, ми їздили в деокуповані Бородянку, Гостомель, Бучу, Ірпінь, — розповідає Станіслав. — Потім були в Краматорську, Слов'янську, Лимані, а потім уже в Херсоні. Налагодили там лінію від Миколаєва на 154 кВ. За три тижні зробили понад дев'ять кілометрів у районі Посад-Покровського».
За словами водія автовишки Юрія Деордієнка, різниця між роботою на Одещині та на звільнених територіях — у кількості залишених ворогом мін та в обстрілах.
«Тут ми можемо спокійно під'їхати на машині, а там замінували все: дороги, узбіччя, під'їзди до опор і самі опори, — розповідає Юрій. — Спочатку сапери працюють, потім ми. Усі ходили однією стежкою, обгородженою стрічками. Сапери теж не все можуть, після нас вишка вибухнула. Хлопці в порядку, а машина постраждала».
Крім звичайного спорядження, одеським електрикам доводилося надягати бронежилети, а звичні помаранчеві пластмасові каски міняти на кевларові шоломи.
«У Лимані росіяни стояли за сім кілометрів, але в Херсоні складніше було: бомбили сильніше, — згадує одесит. — Бувало, сьогодні підняли лінію, а її через дві години знову росіяни поклали своїми ракетами. Доводилося їхати назад і піднімати дроти. Спілкувався раз із військовим, так він каже — у вас небезпечніша робота буде, ніж у нас, я хоч під деревом, в окопі, а ви по стовпах лазите, вас здалеку видно».