Кияни на вулицях свого міста в кінці ХІХ-го - на початку ХХ-го століття. Підбірка ретро-фото від пабліку "Клуб корінного киянина"

У період пандемії коронавірусу можливості українців для подорожей значно скоротилися. Втім, навіть в таких умовах можна знайти, як відпочити. Насправді, туристом можна бути і в межах власного міста. Адже, зазвичай, насправді ми не так вже й добре знаємо власне місто - поза нашим щоденним маршрутом на роботу чи навчання. А, головне, за усією цією метушнєю у нас просто немає часу на те, щоб зупинитися, все добре роздивитися і, можливо, навіть відкрити для себе кілька досі невідомих фактів. Ну а поки в світі карантин, нам не залишається нічого іншого, як більше гуляти містом. Тим паче, що Київ гарний у будь-яку пору року, і зима не виняток. Приміром, радимо прогулятися від Майдану Незалежності до Подолу через Володимирську гірку. До новорічних свят в КМДА навіть спеціальний маршрут розробили. Звісно, новорічних локацій вже майже не залишилось, але цей маршрут і в будь-який інший час вартий уваги. Засніжений Київ ідеальний для романтичних фотосесій та чудових селфі. А засніжені дахи старого Подолу у сонячному промінні виглядають дуже фотогенічно. Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка взимку особливо полюбляють любителі катання з горок. А ще тут у будь-яку пору-року приголомшливі заходи сонця. Дехто грається тут з песиками, дехто ліпить сніговиків, а дехто просто гуляє, насолоджуючись свіжим повітрям, чистим снігом та мальовничими краєвидами з пагорбів. В зимовий період року ботсад Гришка працює на вхід з 8:00 до настання сутінок. Вартість вхідного квитка - 50 гривень для дорослих, 20 гривень для школярів та безкоштовно для дошкільнят, пенсіонерів та пільгових категорій громадян. Також можна придбати місячний абонемент за 500 гривень, який надає право безлімітного відвідування ботсаду одним дорослим разом з однією дитиною віком до 7 років.

1 лютого в київському ТРЦ Blockbuster Mall на проспекті Бандери відкрився перший в Україні офлайн-магазин IKEA. Магазин площею п’ять тисяч квадратних метрів розмістився на другому поверсі торговельного центру. Тут представлено п’ять тисяч найменувань, з яких близько трьох тисяч – це меблі, які можна замовити в магазині, а забрати в пункті видачі або дочекатися доставки додому. Зараз пунктів видачі в Києві чотири: у Metro С&C, ТРЦ Rive Gauche, Lavina Mall та власне у Blockbuster Mall. Шлях IKEA в Україну виявився тернистим і розтягнувся на 15 років. Кілька разів компанія пробувала побудувати великий торговий центр під Києвом і Одесою, але постійно стикалася з невдачами. Влада Київської області відмовилася давати дозвіл на вирубку дерев на ділянці 70 га вздовж траси Київ-Бориспіль, а в Одесі виникли проблеми з підведенням комунікацій. Компанія розглядала ділянки і в інших регіонах — Харкові, Дніпрі та Донецьку. Але переговори не дали результату, і в 2010 році компанія оголосила про втрату інтересу до українського ринку. Чергова спроба повернутися була зроблена через сім років — у 2017 році. За однією з версій, в приході бренду, відомого нульовою толерантністю до корупції, було зацікавлене оточення експрезидента Петра Порошенка, який проводив переговори про вихід IKEA на український ринок на найвищому політичному рівні Швеції. Владі були потрібні видимі перемоги. Мережа хоч і зважилася знову спробувати щастя в Україні, але істотно змінила формат — і замість великих торгових центрів відкриває супермаркет площею 5 тис. кв. м у столичному ТРЦ Blockbuster Mall. IKEA планує відкривати нові магазини в Києві і в містах-мільйонниках. Але поки про конкретні терміни в компанії не говорять. Сам магазин розділений на зони. Це товари, які присвячені вітальням, спальням, кухням, а також різні аксесуари — свічки, підставки, подушки тощо. Особливість українського магазину — можливість купити меблі, що були у використанні, які компанія теж завозить зі Швеції. Вони обходяться покупцям в середньому на 30−50% дешевше в порівнянні з аналогічними, але новими. Співробітники IKEA два роки вивчали український ринок, говорить керівник українського підрозділу Флоріан Мелле. Вони буквально ходили по квартирах українців і вивчали їхній рівень життя. Побачене справило враження. Шведи були здивовані тим, що більшість живуть в невеликих квартирах разом з батьками і сплять у вітальнях, що не характерно для країн ЄС. Тому в першому українському магазині IKEA створені невеликі кімнати-прототипи квартир площею 30 кв. м і 50 кв. м, в яких розставлені всі меблі. Основна мета — показати потенційним споживачам не тільки товари, але ідеї про те, як може виглядати їхня квартира.

На початку ХХ сторіччя місто, зараз відоме як Кропивницький, а тоді – Єлизаветград - було одним з найбільш передових серед повітових центрів Російської імперії. В ті роки сформувався неповторний архітектурний вигляд міста, який можна вважати за своєрідний феномен, місцевий варіант історизму та модерну. Ступень збереженості старої забудови в Кропивницькому є дуже високою, за критеріями «музейності» та атмосферності його можна впевнено ставити в один ряд з Одесою, Львовом, Чернівцями, Івано-Франківськом, Сумами. Контракти.ua підготували маршрут, проходячи яким, можна побачити головні пам'ятки міста. Місто виникло в 1750-х роках як Фортеця Святої Єлизавети. Воно одразу стало найважливішим торговим вузлом Центральної України, брамою до причорноморських степів, які тільки почали тоді засвоюватися, а вже за століття гордовито йменувало себе «маленьким Парижем», розбагатівши на цукрі та пшениці. На 1900 рік в ньому були усі головні ознаки благоустрою - телеграф, каналізація, водогін з більш ніж 300 колонок, електростанція і навіть трамвай, який за датою відкриття (липень 1897 р.) став четвертим в імперії. А населення в Єлизаветграді було більше, ніж в деяких столицях губерній, як-от Чернігів, Херсон чи Полтава: 1897 року в місті проживало 61,4 тис. осіб. Прогулянку Кропивницьким почнемо з найбільшої збереженої земляної фортеці в Україні. Щоправда, її зіркоподібний багатокутник побачити можна хіба з висоти. Нині фортеця – це ґрунтовно зарослі вали, рови і бастіони, всередині яких ще з 1780-х, коли звідси вивели гарнізон, отаборився військовий шпиталь. Поруч – меморіал воякам Другої Світової, доповнений стендами на честь героїв АТО.  Далі прямуємо до мосту через річку Інгул. Дорогою не можемо не помітити велику церкву Різдва Богородиці (1812 р.) Храм був заснований в слободі грецьких переселенців. Він ніколи не закривався, тому всередині можна побачити ікони XVIII ст.  Перейшовши міст, ми опиняємося на вулиці Великій Перспективній. Одразу ліворуч стоїть імпозантний будинок - т.зв. «Пасаж Шполянського» (№ 60, 1893 р.), в якому знаходиться Музей мистецтв.  Якщо повернути праворуч, на вулицю Преображенську, то за ринком ми побачимо Спасо-Преображенський собор. Його побудували старообрядці 1813 року. Зараз, звичайно ж, він є суто православним. Далі вздовж Великої Перспективної стоїть низка цікавих будівель, серед яких особливо виділяється кол. головопоштамт (адреса – по вул. Гоголя, 72, 1893 р.) На іншій стороні вулиці, на місці мерії, до початку 1950-х стояв кафедральний Успенський собор. Перед мерією - пам'ятник О. Пашутіну (1846-1905) - багаторічному міському голові (з 1878 року до смерті), історику-краєзнавцю. Саме на його мерство і припадає розквіт Єлизаветграда імперської доби. Далі Велика Перспективна виводить на головну площу міста - Героїв Майдану. Вздовж вулиці, фасадом на площу, стоять декілька цікавих будинків, але для початку пропонуємо зайти за будівлю мерії (на її місці колись розташовувалася справжня ратуша), де на вул. Чмиленка, 74, стоїть кол. лікарня Вайсенберга (1898 р.) Оглянувши її, повертаємося назад вулицею Чмиленка, та на розі площі зупиняємося перед ефектним кутовим будинком № 84/37 – колишнім готелем. Його фасадом повзуть кам'яні змії, тримаючи в пащах яблуко. В будинку знаходяться різноманітні організації.  Йдучи далі вулиці, невдовзі бачимо ансамбль видатних споруд – хоральної синагоги (№ 90/40, 1897 р.) та будинку рабина (№ 60, музична школа № 1). В будівлі синагоги з 1998 р. діє музей «Євреї Єлисаветграда». Кількість останніх та їхня роль в житті міста була дуже значущою: перепис 1926 року зафіксував 18,5 тис. євреїв, що складало понад 27% населення. В наш час євреїв в Кропивницькому залишилося хіба 0,1%. Будинок рабина недарма займає музична школа – в ньому народився композитор Ю. Мейтус (1903-1997). Батько Мейтуса придбав будинок (рабин жити в ньому відмовився, вважаючи занадто розкішним) під власну клініку. При цьому Мейтус-старший був пристрасним меломаном, тому в нього гостювала та концертувала уся музична еліта Єлизаветграда, у т.ч. батько та син Нейгаузи – Густав та Генріх (1888-1964) – композитор та піаніст.  Повернувши від синагоги вулицею Пашутінською, за квартал опинимося на перетині з вулицею Паученка - головним пішохідним променадом міста. Одразу бачимо два дуже цікавих об'єкта – будинки краєзнавчого музею (№ 40) і кол. лікарні Гольденберга (№ 45/35).  Музей знаходиться в чудової архітектури особняку (1895-1910 рр.) негоціанта Абрама Барського. Той не встиг пожити в завершеному будинку, бо був 1907 року вбитий анархістами-рекетирами, такого ж єврейського походження. Проте всередині відтворені інтер’єри з меблями того часу, а експозиція музею вважається – після поповнення на по. 1990-х експонатами з унікальної колекції О. Ільїна (про неї можна прочитати в попередньому нарисі) – найбагатшою серед подібних в українських обласних центрах.  Далі нам потрібно пройти чотири квартали по вулиці Паученка до № 89 – особняка, в якому розміщено музей художника О. Осмьоркіна (1892-1953). Музей було відкрито в будинку, який збудував для себе архітектор Паученко - дядько Осмьоркіна. Таким чином, будівля зберігає пам'ять відразу про двох видатних людей. Радимо відвідати цей музей та дізнатися про атмосферу «Срібного століття» в Єлизаветграді. Якщо відправитися у зворотному напрямку, то опинимося на центральному міському променаді - кол. вул. Двірцевій. Вздовж неї стоять понад 20 пам’яток архітектури, серед яких відзначимо № 17 – кол. контора Петроградського міжнародного кредитного банку (зараз – ресторан), № 15 – особняк Марущака (обласна бібліотека для юнацтва), № 9 – Гостинний двір (управління СБУ), № 7 – театр «Ілюзіон» (школа мистецтв) тощо. Вулиця Паученка виводить на площу перед міським театром (1865 р.), в якому почалася історія трупи М. Кропивницького, й, відповідно, усього славнозвісного «театру корифеїв».  Район, що прилягає до театру з північного заходу, зветься Ковалівкою. Тут в середині XIX ст. звели військове містечко для юнкерського кавалерійського училища (зараз тут військовий ліцей «Сокіл»). Ансамбль містечка включає триповерховий палац, штабний і навчальний корпуси, манеж та стайні. Парк перед головним корпусом – колишній училищний плац.  За парком, в житловій частині району, знаходяться кілька примітних об'єктів - зокрема, Покровська церква (1849 р., вул. Олефіренка, 14), кол. Реальне училище (1873 р., машинобудівний коледж, вул. Олефіренка, 6), лікарня Св. Анни (1904 р., пологовий будинок, вул. Ганни Дмитрян, 1). Лікарня була названа на честь її засновниці - благодійниці грецького походження Ганни Матракі (Дмитрян; 1843-1913). Далі наш шлях лежить на вулицю Чикаленка, 1, де розташований музей заводу Ельворті (до 2016 р. - «Червона зірка»). Завод заснували британці Роберт (1846-1925) і Томас (1847-1891) Ельворті в 1874 р. Вже за десяток років по відкриттю продукція англійської якості почала користуватися таким успіхом, що брати відкрили свої філії у, власне, Британії, а пізніше - і в США. Так Єлизаветград став відомим у світовому масштабі. Родина Ельворті володіла підприємством до 1918 року, а в ранню радянську добу тут збирали чи не перші в УРСР трактори. В будинку, де жили брати і перебувала контора заводоуправління, відкрито музей, а перед ним встановлено пам'ятник цим двом джентльменам.  Прогулянку Кропивницьким, особливо в теплу пору року, варто завершити візитом в дендропарк, який знаходиться недалеко фортеці, з якої ми починали нарис. Парк став популярним після реконструкції в сер. 2000-х, коли в ньому висадили понад 100 сортів тюльпанів різних кольорів і відтінків. Усього ж квітів тут - понад 2 млн. 2008 року дендропарк був визнаний кращим парком в Україні. На його території - розважальна зона з десятками атракціонів, кав’ярнями та ресторанами.  Повний текст статті читайте тут: http://kontrakty.ua/article/102341 Павло Ковальов

1 февраля отмечается Всемирный День хиджаба, одна из целей которого – поддержать право женщин носить хиджаб. Этот праздник начали отмечать в 2013-м году. Мероприятия, приуроченные ко Дню хиджаба, проводятся ежегодно в 140 странах мира, чтобы побудить женщин всех религий носить его. В Киеве акция приуроченная ко Всемирному дню хиджаба состоялась уже в четвертый раз. Идея создания праздника родилась у мусульманки по имени Назми Кхан. Ее семья переехала из Бангладеша в США, где не отказалась от своих религиозных убеждений. Девушке в хиджабе приходилось терпеть непонимание со стороны общества. Поэтому она решила рассказывать об истории, традициях и правильном ношении хиджаба. Позже она предложила создать праздник в честь хиджаба, чтобы побороть негативные стереотипы об исламе. В Киеве в центре города мусульманки в хиджабах посреди дня раздавали цветы прохожим девушкам. Так они привлекали внимание ко Всемирному дню хиджаба. Организатором собрания выступила Всеукраинская ассоциация мусульманок, активистки которой и участвуют в акции. В Киеве в понедельник, 1 февраля, шел снег. Температура воздуха днем составляла -4...-6 °С. Но непогода не напугала участниц акции. «В этот день мусульманки решили порадовать украинских женщин и показать, что мы, мусульманки, никому не желаем зла, мы хотим добра, мы хотим поднять им настроение и подарить цветы», – рассказала одна из участниц акции в Киеве. Также в организации отметили, что подобные мероприятия проходят не только в Киеве. Крымские татары неоднократно жаловались на пренебрежительное отношения к женщинам в хиджабах на территории аннексированного полуострова. Хиджаб – женская одежда, соответствующая нормам шариата, она должна закрывать тело и волосы женщины. Непокрытыми оставляют лицо, кисти рук и ноги ниже щиколоток. Многие называют хиджаб паранджой, но это не более чем распространенное заблуждение. Паранджой следует называть тот убор, который закрывает все лицо, оставляя открытыми только глаза.  

На несанкціоновані акції протесту з вимогою звільнити ув'язненого опозиційного лідера Олексія Навального у Росії вийшли тисячі людей. Затримання почалися ще до старту акцій, силовики діяли досить жорстко. За інформацією правозахисного проєкту "ОВС-Інфо", кількість затриманих перевищила чотири тисячі. Це рекорд для Росії. Найбільше затриманих у Москві. У МЗС Росії, тим часом, заявили про "закулісну роль Вашингтона" в протестах. Ближче до вечора штаб Навального оголосив про завершення протестної акції в Москві, але затримання ще тривали. Згодом московське метро повідомило, що усі станції, закриті на час акції, запрацювали у штатному режимі. За словами кореспондента ВВС Сергія Горяшка, поліція діяла ще жорсткіше, ніж минулими вихідними: з різних регіонів надходили повідомлення про побиття затриманих кийками, в Петербурзі поліцейський направив на протестувальників табельний пістолет, з Владивостока повідомляли про застосування травматичної зброї проти одного із затриманих. Крім того, московські і петербурзькі поліцейські били затриманих електрошокерами - таке на протестних акціях сталося вперше, зауважує він. В ході протестів затримали зокрема і дружину Олексія Навального Юлію, яка приєдналася до ходи. Її посадили в синій мікроавтобус без розпізнавальних знаків. "Її доставили у відділ поліції, але зв'язку з нею у мене поки що немає", - розповіла "РИА Новости" адвокат Навальної Світлана Давидова. Вона зазначила, що її не допускають до підзахисної і пояснюють це антіковідними заходами. Російські ЗМІ також повідомили про акт самоспалення в центрі Москви. Чоловік облив себе горючою рідиною, після чого загорівся. На допомогу чоловікові прийшли перехожі, він залишився живий і був госпіталізований. Інформацію підтвердили в ГУ МВС по Москві. Поки що незрозуміло, чи пов'язаний цей інцидент із протестними акціями. У поліції кажуть, що попередньою причиною вчинку чоловіка стали "особисті майнові відносини". У Москві колона протестувальників змогла прийти в район, де розташований слідчий ізолятор "Матроська тиша". Саме там перебуває Навальний. Як і центр міста вранці, всі підходи до СІЗО були заблоковані поліцією. Спочатку поліцейські просто не пропускали людей в напрямку ізолятора, але незабаром під'їхали автобуси і автозаки, і людей почали затримувати. У Петербурзі протестувальники вишикувалися перед Маріїнським палацом, перед ними проїхав автомобіль з написом "Відділ із боротьби з палацами". Натовп кричав "Геть царя!". Акції пройшли і в багатьох інших містах Росії. Напередодні мітингу по всій країні пройшли обшуки, затримання та арешти співробітників штабів Навального та інших активістів. У центрі Москви "до особливого розпорядження поліції" ввели обмеження на пересування пішоходів, закриті сім станцій метро, багато магазинів, заборонено паркування автомашин. У МЗС Росії угледіли в протестах "закулісну роль Вашингтона". "Грубе втручання США у внутрішні справи Росії - такий же доведений факт, як і "розкрутка" фейків і закликів до несанкціонованих акцій підконтрольними Вашингтону інтернет-платформами", - йдеться у заяві відомства. Такі дії, на думку офіційної Москви, є "частиною стратегії стримування Росії". Із заявою про те, що акції протесту в Росії підтримують США, МЗС Росії виступило після звернення держсекретаря США Ентоні Блінкена до російської влади. Він закликав відпустити Олексія Навального і "мирних протестувальників".

За прогнозами синоптиків, опади у Києві триватимуть до вечора 29 січня. "524 працівники бригад з ручного прибирання очищають і обробляють зупинки громадського транспорту, вузькі пішохідні переходи, спуски у підземні пішохідні переходи та сходи", - йдеться у повідомленні КМДА. За словами мера столиці, дорожники і комунальники Києва наразі працюють у посиленому режимі. "Сніг ітиме в Києві, за прогнозами синоптиків, іще кілька днів. Тому дорожники й комунальники столиці продовжують працювати в посиленому режимі. Протягом минулої ночі місто прибирали 361 одиниця спецтехніки "Київавтодору". У всіх районах працювали колони техніки та бригади з ручного прибирання. Продовжують розчищати сніг у столиці і протягом усього дня. Наше головне завдання –  забезпечити нормальний трафік у місті та своєчасно чистити тротуари, зупинки громадського транспорту», – наголосив Віталій Кличко. Водночас мер Києва запевнив, що в столиці вистачає реагентів та сухих сумішей для обробки доріг, мостів і шляхопроводів. Минулої доби використали: 1,8 тисяч тонн солі, майже півтори тисячі тонн суміші солі з піском, 232 тисячі літрів рідких хлоридів. "Я також звертаюся до водіїв: не залишайте свої автівки на проїжджій частині доріг, у недозволених місцях. Це ускладнює і рух транспорту в місті, і роботу комунальної техніки. Будьте свідомими та відповідальними", – закликав киян Віталій Кличко. Окрім цього, на Facebook-сторінці Київзеленбуду повідомили, що 29 січня робота комунальників спрямована й на розчищення парків, скверів і бульварів.

В столице Франции проходит Неделя высокой моды. Особое внимание было привлечено к показу новой коллекции весны-лета 2021 года итальянского дома моды Fendi, в котором приняли участие такие звезды, как Наоми Кэмпбелл, Кейт Мосс и ее дочь Лила Грейс, Кара Делевинь, Белла Хадид и другие. В связи с "коронавирусным карантином" зрителей в зале нет. Только операторы и фотожурналисты.

У центрі Києва відбувається акція протесту підприємців проти фіскалізації. З самого ранку учасники мітингу почали збиратися на Майдані Незалежності, де з 15 грудня триває постійна акція протесту "Податковий Майдан - за конституційні права і свободи!". Протестувальники тримають прапори руху "SaveФОП", а також плакати зі своїми вимогами, зокрема, проти фіскалізації, підвищення тарифів і карантинних обмежень: "Ні вибірковому лоХдауну", "Високі тарифи геноцид для народу", "Беги, Вова, беги", "Ми платимо податки, а доведеться хабарі. Владі потрібні наші хабарі?", "Вова, пора на стадіон!", "РРО і штрафи засунь собі у ... попу", "Дайте працювати!", "Не заганяйте бізнес в тінь! Не робіть з нас нелегалів!" тощо. Після мітингу на Майдані Незалежності учасники мітингу вирішили пройти ходою до Представництва ЄС в Україні та до посольства США в Києві. Основна вимога мітингувальників: прийняти законопроєкти № 3853-1 (2), 3993, спрямовані, за їхніми словами, на захист спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Якщо обчислювати український «пуп землі», то, глянувши на мапу, стає зрозумілим: він точно знаходиться в Кіровоградській (поки ще не перейменованої) області. А місто Кропивницький, центр цієї області – мабуть, чи найменш відомий туристам обласний центр. І це при тому, що місто - справжній архітектурний заповідник, який здатний здивувати «по-повній» (що і сталося з автором). Контракти.ua запрошують познайомитися з цим незвичайним містом, що зберігає пам'ять про відомих людей - від родин Тарковських і Тобілевичів до всемогутнього свого часу більшовика Зінов’єва, від глави уряду УНР Винниченка до таємничого колекціонера Ільїна... Отже, 11 фактів про Кропивницький Єдине місто в Україні, назване на честь театрального діяча Місто змінило шість назв. Найдовше воно проіснувало під назвою Єлизаветград (1784-1924). В радянський період спочатку місто стало Зінов'євськом - на честь народженого в ньому видного більшовицького діяча Овсія-Гірша Радомисльського (Григорія Зінов'єва; 1883-1936). Після того, як Зінов’єв був репресований, місто 1934-го перейменували на честь іншого більшовика – Сергія Кірова (спочатку просто в Кірово, а згодом, 1939 року, зробивши обласним центром, назвали Кіровоградом). 2016 року, після тривалих дискусій, було затверджено нову назву - на честь Марка Кропивницького (1840-1910), засновника професійного українського театру. І тепер це єдине місто в Україні, назване на честь театрального діяча. Перший цукровий завод в України та перший «цукровий олігарх» В Єлизаветграді заснований 1785 року перший в Україні цукровий завод. Батьком нашої цукрової промисловості став купець з Чернігова Іван Масленников. Невдовзі він став мільйонщиком, першим в Єлизаветграді володарем титулу купця І гільдії, а згодом - і дворянином. Правда, остання подія сталася 1806 року, коли він вже мешкав в Херсоні. Найстаріший залізничний міст в Україні В Кропивницькому 13 мостів, і поступається він в цьому плані тільки Києву. Найбільш цікавим є залізничний міст-віадук через Інгул, опори та обриси якого зберігаються в незмінному вигляді з 1865 р. Більше того: цей міст був першою в Російській Імперії спорудою такого роду (залізничний віадук). А ще певний час він був найвищим залізничним мостом в Європі! Перша цивільна друкарня в Україні Для друкування книг т.зв. «цивільним», або ж спрощеним, шрифтом, в 1764 р. в новоутвореній фортеці Св. Єлизавети заснована друкарня за ініціативою новоросійського генерал-губернатора Мельгунова, в якого тут була резиденція. Однак вже наступного року установи губернії переведено до Кременчука, куди переїхала і друкарня. До наших днів збереглася тільки одна книга, надрукована того року - комедія «Кавовий дім». Примірник знаходиться в Петербурзі. В місті зародився професійний український театр Історія театру пов'язана з історією ремісниче-грамотного училища, заснованого 1867 р. викладачем М. Федоровським. В цьому навчальному закладі був гурток хорового співу, драматичний гурток та власний оркестр. Драмгурток відвідували брати Іван і Микола Тобілевичи (які згодом візьмуть псевдоніми Карпенко-Карий і Садовський). Композитор П. Ніщинський спеціально для цього хору написав музичну п'єсу «Вечорниці», яку поставили в 1875 р. У виставі брав участь М. Кропивницький. Й саме від цієї вистави йде відлік історії трупи, яка в жовтні 1882 р. поставить саме в Єлизаветградському театрі «Наталку Полтавку», а пізніше отримає назву «театр корифеїв». Перший пам'ятник вченому-гуманітарію в Україні Віктор Григорович (1815-1876) був філологом-славистом, професором одночасно декількох університетів. Після виходу у відставку переїхав до дітей в Єлизаветград, де і помер. Роль Григоровича у вивченні мов і літератур слов'янських народів є дуже важливою. Мармуровий бюст на могилі вченого постав 1892 р. Гроші на спорудження дали понад 120 жертводавців. На жаль, кладовище, на якому були поховані Григорович та інші видатні містяни, було знищено, однак бюст частково зберігся. Його наприкінці 1960-х перенесли на новий цвинтар, а пізніше копію бюсту поставили біля будівлі Технічного університету. Перший повноцінний пам'ятник Леніну в Україні Як виявляється, перший великий пам’ятник Леніну в Україні (не бюст і не тимчасова скульптура) постав 1925 року в Ковалівському парку міста, яке тоді звалося Зінов’євськом. Пояснюється це просто: товариш Зінов’єв наказав на своїй малій батьківщині відкрити пам’ятник другові, з яким мешкав в відомому «шалаші». Відкриття сталося 7.11.1925 р. Пам’ятник простояв до літа 1941-го, коли його звалили німці, а за 6 років на тому ж п’єдестали встановили точну копію. Цей «Ілліч» простояв до зими 2014-го. Єлизаветград - батьківщина видатних людей В місті народилися: письменник і політик, голова Ради міністрів в 1917-18 рр. Володимир Винниченко (1880-1951),  поет Арсеній Тарковський (1907-1989), письменник Юрій Олеша (1899-1960), композитор Юлій Мейтус (1903-1997), піаністи Генріх Нейгауз (1888-1964) та Кароль Шимановський (1882-1937) тощо. Дитинство чи юність в Єлизаветграді провели видавець і меценат Євген Чикаленко (1861-1929), польський письменник Ярослав Івашкевич (1894-1980), фізик, лауреат Нобелівської премії Ігор Тамм (1895-1971), письменник Юрій Яновський (1902-1954), поет Євген Маланюк (1897-1968), у 1925-му працював драматург Микола Куліш (1892-1937).  Місто, як уже зазначалося, пов'язано з іменами родини Тобілевичів: Івана Карпенка-Карого (1845-1907), Миколи Садовського (1856-1933), Панаса Саксаганського (1859-1940), акторки Марії Заньковецької (1854-1934) та всього колективу «театру корифеїв».  Таємна колекція простого електрика – загадка та скарб міста Найпопулярніший і найбільш таємничий персонаж нещодавньої історії міста - простий електрик Олександр Ільїн (1920-1993), який зібрав унікальну колекцію книг і творів мистецтва. Точна вартість колекції досі невідома – найменша з цифр говорить про 100 млн доларів! Ці скарби збагатили місцеві музеї і бібліотеки, зробивши їх одними з найбагатших в Україні, але особистість Ільїна та обставини, за яких він збирав свою колекцію, залишаються темами для суперечок і спекуляцій. Найбільш поширеною є версія про таємний «партійний общак» або КПРС, або КДБ, а Ільїн був лише таким собі «охоронцем-скарбником». Цю версію показано в російському фільмі «Синдром дракона» (2012 р.) Місто кавалеристів і пілотів Два спеціалізованих навчальних заклади в різний час впливали на історію і соціальну структуру міста. Це юнкерське кавалерійське училище та вище училище цивільної авіації. Юнкерське училище було засновано 1865 року і згодом стало одним з трьох в імперії постачальником офіцерських кавалерійських кадрів, і єдиним на території України. Воно проіснувало тут до 1935-го (звичайно, в радянську добу як просто кавалерійське). Що стосується льотного училища, то воно було створено в 1951 р. як військове. У 1960 р. його його перепрофілювали в школу вищої льотної підготовки - другий в СРСР виш інженерів-пілотів цивільної авіації. З 2011 р. заклад зветься «Льотна академія Національного авіаційного університету». В 2015 р. на його території відкрився музей-літак. Кропивницький – «царство» цегляного модерну Наприкінці ХІХ та на початку ХХ століть у Єлизаветграді склався власний архітектурний стиль, який був місцевою версією модерну. Основним матеріалом була червона цегла, тому більшість будинків має відповідний колір. Дуже високий ступінь збереженості забудови того періоду робить місто музеєм просто неба. Єлизаветградський модерн пов'язаний, в першу чергу, з іменами двох архітекторів - Якова Паученка і Олександра Лишневського. Ім’ям першого (помер 1914 року) названа головна пішохідна вулиця. Лишневський пізніше переїхав до Петербурга, де також звів велику кількість дуже цікавих будівель. Він помер в блокаду, 1942-го року. В наступному нарисі ми розповімо про основні пам'ятки міста. Повну версію статті можна прочитати тут: kontrakty.ua/article/102246 Павло Ковальов