В Днепре подвели итоги конкурса «Мой любимый олигарх». В конкурсе рисунков приняли участие дети от 6 до 14 лет. Участникам предложили нарисовать любимого олигарха в любой технике и указать его имя. Дети рисовали на конкурс портеры Коломойского, Пинчука и других. Автор идеи — художник Максим Ходак, лучшие рисунки будут представлены в его галерее «Артсвiт». «Цель конкурса — высказать благодарность олигархам. Много лет мы обязаны им за развитие нашей экономики, поднятие имиджа Украины и сохранение природных богатств! А, как известно, детские глаза видят этот мир более открыто, их взгляды наполнены любовью и искренностью, поэтому интересно взглянуть на рисунки детей, которые изобразят любимого олигарха, выбранного самостоятельно», — пишут организаторы конкурса в Фейсбуке. В финал конкурса вышли работы с известными украинскими политиками. Также одна участница просто нарисовала свою маму, еще одна — учительницу. Пользователи сети с сарказмом прокомментировали идею конкурса и рисунки детей: «Это так смешно, чтоб не плакать, когда вдумаешься», «У меня реально шок. Во маразм», «Даже в конкурсе рисунков олигархов коррупция».

Після перемир'я, підписаного за посередництва Росії між Вірменією і Азербайджаном пізно увечері 9 листопада, Москва направляє своїх військових для спостереження за дотриманням миру. Це не вперше, коли російські миротворці розміщуються на пострадянському просторі, найчастіше з дуже різними результатами. У 1992 році російські військові були долучені до складу багатонаціональних сил для підтримки миру в регіонах Грузії (Південна Осетія) і Молдови (Придністров'я), що відкололися, після спеціальних домовленостей сторін про припинення бойових дій. У 1994 році вони долучилися до інших миротворчих сил в Абхазії, що відкололася від Грузії, щоб зупинити бойові дії та запобігти етнічним чисткам, але з обмеженим успіхом. Російські військові й досі, за станом на 2020 рік, дислокуються в усіх цих регіонах.

11 листопада в Хожуві на Сілезькому стадіоні збірна України провела товариський поєдинок проти команди Польщі. "Грали краще за поляків, але поступилися. У футболі так буває...", - автор репортажу, фотограф Євгеній Кравс. До цієї гри за всю історію протистояння суперників у їхніх взаємовідносинах спостерігався цікавий паритет: тричі Україна перемагала, тричі зазнавала поразки, і ще дві зустрічі закінчилися внічию. Навіть різниця забитих і пропущених м’ячів була 9:9. Наразі - перевага за поляками.

Всеукраїнська акція рестораторів #МаюПравоПрацювати проходить біля Кабінету Міністрів. Близько 500 людей стоять з гаслами “Нас мільйони. Дайте працювати!”, “Нет карантину выходного дня!”, “Мы безопасней, чем в метро!”, “Людина їсть не тільки в будні!”, “Без бізнесу немає економіки”, “Не можете помочь — не мешайте!”. Одночасно аналогічні акції зібралися у 22 містах України. Зокрема у Львові, Луцьку, Харкові, Рівному, Сумах, Тернополі, Полтаві, Запоріжжі, Маріуполі, Херсоні, Івано-Франківську, Одесі, Дніпрі, Миколаєві, Мелітополі, Черкасах. Головне гасло акції - “Маю право працювати”. За інформацією організаторів, попередньо зареєструвалися близько 2 тисяч учасників акції, але організатори очікують, що загалом їх буде до 5 тисяч. Як зазначили організатори акції, вони протестують тому, що після весняного локдауну їм ніхто не компенсував збитки. І багато закладів не змогли відкритися після завершення карантину. Учасники акції побоюються, що після наступного карантину закриється більшість закладів по всій країні. Вони наполягають, що дотримуються усіх норм карантину і не розуміють, як галузь буде виживати. Найбільше підприємців обурює те, що під такі санкції потрапили лише заклади харчування та розважальні, в той час, як метро, приміром, працює. Учасники акції попереджають, що якщо введуть карантин вихідного дня, то індустрія кінотеатрів “помре через півтора-два місяці, так само як і багато закладів у ресторанному бізнесі”.

У самий розпал пандемії ми вирішили навідатися в першу столицю України - місто Харків, гаряче шановане місцевими жителями і не особливо популярне серед туристів. Просто тому, що не було вже сил терпіти без поїздок вихідного дня. Блукати незнайомим містом, жити в готелі, їсти в закладах... Загалом, роблячи все те, що допомагає нам трішки вирватися зі звичної рутини, яка в цей нелегкий рік пригнічує ще більше. Як нас зустріло це місто і чи змогло здивувати? Ідея відвідати Харків зародилася ще до того, як ситуація з коронавірусом там почала набувати загрозливих масштабів. І ось "день Х" настав якраз напередодні віднесення міста до "червоної зони". В якийсь момент ми навіть задумалися, чи не скасувати поїздку? Але потім все обдумали і вирішили, що в метро і на вулицях у Києві шансів підхопити підступний вірус у нас анітрохи не менше. Ми вирішили їхати поїздом Інтерсіті "Київ-Харків", квиток на який у другому класі коштував всього лише 300 гривень з людини. На щастя, на шляху туди ми встигли купити місця на стороні з двома кріслами, а тому ніхто сторонній поруч не сидів. Тим не менш, маски – це наша нова реальність, і більшість пасажирів експресу їх не знімали. Що навіть здивувало, бо в плацкартних і купейних вагонах народ не такий свідомий, аж до скандалів доходить, всі одразу згадують про свої конституційні права. Та й провідники нерідко чомусь переходять на бік "анти-масочників" або просто розводять руками, що можуть тільки попросити, але змусити – не можуть. Але повернемося до поїзда до Харкова – дорога у нас зайняла менше п'яти годин, і з виїздом з Києва о 6:45 ми були на місці вже до 11:30. Дуже зручно для поїздки вихідного дня, адже заселення в готелях все одно скрізь, як правило, з 14:00. Тож по приїзду встигнете випити кави, перекусити і трохи прогулятися, якщо приїхали без зайвого багажу. Варто врахувати, що в місті кілька вокзалів, і ось "Інтерсіті" прибуває на "Харків-Пасажирський", він же "Південний залізничний вокзал". Будьте уважні, бо підлі гугл-карти іноді пропонують вам інший вокзал. Вокзал має доволі зручне розташування – прямо біля виходу знаходиться станція метро "Південний вокзал" , і до центральної Площі Конституції звідси їхати всього дві станції. І зараз саме час розповісти, чому так важливо, приїжджаючи до Харкова, взяти з собою невелику стопочку 10-гривневих банкнот. У Харківському метрополітені немає тіточок, які продають жетончики-квиточки на одну поїздку. Придбати проїзний на одну поїздку можна тільки в терміналі, який, увага, не приймає банкноти номіналом більше 10 гривень. Тобто квитки можна купити тільки за копійки або банкноти номіналом 1, 2, 5 і 10 гривень. З 20-ками і більше квитки ви купити не зможете. Картки такий термінал теж не приймає. Є ще альтернативні термінали для проїзних карток, які коштують 36 гривень за порожню, на яку потім можна докидати поїздки. Такий термінал вже приймає картки і купюри побільше. Але ж людині, яка приїхала в місто на кілька днів, немає сенсу купувати таку картку. При цьому в Харкові реально складно знайти 10 гривень – розмінювати вам більші купюри там ніхто не поспішає. Бо всім же потрібні ті 10 гривень. Нам довелося неабияк побігати по кавових точках міста, щоб отримати решту десятками. Якщо ж у вас немає 10 гривень, ну або ви просто хочете прогулятися, то до центру Харкова від вокзалу насправді йти всього 2 кілометри по прямій. Спочатку ви вийдете на знаменитий Успенський собор, потім на набережну річки Лопань, вздовж якої дуже приємно прогулятися – до Мосту закоханих і скверу Стрілка. Далі – Площа Конституції і вихід на вулицю Сумську. Саме на Сумській ви потрапите в епіцентр магазинів, кафешок, хостелів та інших корисних туристу локацій. І побачите типову міську архітектуру, часом монументальну і пафосну. Не дарма ж місто Харків було першою столицею. Харків місто велике, і тому його буде нереально обійти повністю за два дні. З одного боку, тут немає таких вже прям локацій туристичного масштабу, конкретно заради яких сюди валять туристи. В якійсь мірі це добре – місто відмінно підходить для тих, хто не любить туристичні місця. Можна просто гуляти і насолоджуватися моментом. З іншого боку, Харків вельми доглянуте, сучасне місто, і тут багато закладів на високому рівні. У цьому плані я була навіть приємно здивована.Отже, нижче звернемо увагу на локації Харкова, крім уже згаданих вище, куди варто заглянути, якщо ви в місті на день-два. 1.Міський сад ім. Шевченка. Харків славиться своїми доглянутими парками. І "газонною" поліцією, яка ганяє нещасних студентів, охочих подібно до своїх європейських одноліток, влаштовувати посиденьки на травичці в міських парках. Справедливості заради, від такої охорони і користь є – стежать за чистотою і відправляють у встановлені місця курців. Люди ж свіжим повітрям подихати в парк приходять, а не чиїмось димом. Так ось харківський парк Шевченка знаходиться в самому центрі міста – від Площі Конституції сюди йти всього 1,5 кілометра по тій самій вулиці Сумській. На шляху вам ще попадеться затишний скверик з фонтаном Дзеркальний струмінь і Храмом Святих Дружин-Мироносиць. Трохи історії: Харківський міський сад був закладений в 1804-1805 роках засновником Харківського університету Василем Каразіним, і тоді він називався університетським. За перше століття на його території з'явився ландшафтний парк, ботсад, обсерваторія і зоопарк (останній наразі зачинений для відвідувачів на реконструкцію). І, очевидно, ще в ті далекі часи в Харкові були якісь проблеми з сидінням на газонах. "Не можна не звернути увагу на поведінку деякої частини публіки, яка відвідує університетський сад. Вона не соромлячись розвалюється на галявинах. Не кажучи вже про те, що таким чином нею вкрай мнеться трава на галявинах саду, і ці галявини передчасно оголюються від рослинності. Та й навряд чи кому може принести задоволення вид тіл, що розтягнулися на повний зріст, та й непристойно таке недбале ставлення до поглядів і понять іншої частини публіки, що соромиться нерідко навіть проходити повз місць, де розміщуються шанувальники такого кайфу", – писали в 1895 році Харківські губернські відомості. На вході в міський сад вас зустріне монументальний пам'ятник Тарасу Шевченку. Це доволі незвичайний монумент, який побудували в 1935 році в розпал навали соціалізму, тоді ж сад отримав нову назву. А тому і трактування особистості українського поета-революціонера в даному випадку теж є радянським - "Кобзаря" тут зобразили як ідейного борця за щастя простого народу. При цьому постать Шевченка – не єдина на монументі: знизу розміщено 16 динамічних статуй – високохудожніх зразків радянської пропаганди, які за задумом автора проекту мали символізувати людей праці та їхню боротьбу за свої права проти утисків. Тут і бунтарські образи з творів Шевченка, і учасники революцій, і пролетаріат – шахтар, колгоспник, червоноармієць, робітничі жінки. 2. Держпром на Площі Свободи. Харків формально був першою столицею УРСР з 1919 по 1934 роки, а тому в цей період активно розвивався і розбудовувався. Відбилося це і на архітектурі міста. Особливо виділяється тут комплекс будівель неподалік від парку Шевченка навколо Площі Свободи, в минулому площі Дзержинського, що вважається видатною пам'яткою конструктивізму. В першу чергу, це будівля Держпрому (Будинку державної промисловості), зведена в 1925-1928 роках і визнана одним з офіційних символів Харкова. У неї дійсно неймовірна історія – її звели в рекордні терміни з використанням унікальних на той момент конструкцій. Це один з перших радянських хмарочосів, висотою 63 метри і 108 метрів разом з телевізійною вишкою. Під час Другої світової війни на першому поверсі будівлі була облаштована стайня, а на верхніх поверхах оселилися мавпи, що втекли із зоопарку. До звільнення міста з-під німецької окупації тут дожили три макаки, яким у 2008 році встановили пам'ятник у Харківському зоопарку. Перед відступом з міста німці замінували Держпром, проте вибуху запобіг невідомий. Тоді будівлю підпалили, але залізобетонній конструкції це не завдало шкоди. Будівлю повністю відновили до 1947 року. Також на Площі Свободи розташовані кілька корпусів Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, включаючи головний у будівлі колишнього Будинку проектів (1930-1932 роки будівництва). Ще на етапі проектування в цій будівлі планувалося розмістити уряд УРСР, але у зв'язку з перенесенням столиці до Києва було вирішено віддати будівлю під розміщення різних будівельних і проектних організацій. Звідси і назва. Під час війни будівля була сильно пошкоджена і пустувала більше 20 років, поки в 1963 році її не зайняв університет. У центрі самої Площі Свободи облаштовано сквер з найбільшим в Україні "сухим" фонтаном, що випускає струмені з 150 форсунок. Тут же часто проходять різні виставки, ярмарки, концерти і народні гуляння. 3. Центральний парк культури і відпочинку імені Максима Горького. Приблизно в 2,5 кілометрах від Міського саду імені Шевченка знаходиться головний міський парк Харкова, заснований наприкінці 19 століття. Мабуть, це улюблене місце харків'ян і гостей міста для прогулянок. Парк дійсно дуже доглянутий, з декоративними клумбами і деревами, затишними прогулянковими алеями, альтанками та іншими малими архітектурними формами. До слова, про паркові туалети – вони дуже чисті, з усіма необхідними зручностями, і, головне, безкоштовні! У центрі парку знаходиться мальовниче озеро з лебедями, качками і казарками, навколо якого розкинулися затишні лавки і ще кущі троянд, які буйно цвіли навіть в середині жовтня. Ще одна "фішка" Харківського парку імені Горького – безліч скульптур. Складно навіть уявити, скільки їх там. Тут і грайливі діти, і дорослі за важливими справами, і тварини, і навіть феї, що світяться. Крім того, в парку Горького в Харкові чимало атракціонів. Особливо рекомендуємо величезне колесо огляду, з якого відкривається краєвид на все місто, і підвісну канатну дорогу довжиною 1,5 кілометра через Саржин Яр, що з'єднує парк з мікрорайоном Павлове Поле. Квиток на "канатку" продається тільки в один бік, тому туди можна проїхатися, а назад пройтися пішки через зелену зону. Ми ж полінувалися і прокотилися туди-назад (насправді, й часу не було). 4. Селище Лісне. Фактично це заміський житловий район Харкова, приблизно в кілометрі від офіційних кордонів міста на перетині Харківської окружної дороги і Бєлгородського шосе. Селище оточене великим дубовим лісом, навколо нього знаходиться кілька піонерських таборів і дачних кооперативів. У цьому ж районі розташований популярний серед туристів ландшафтний парк Feldman Ecopark. Також в останні роки в Лісовому з'явилася низка заміських готельно-ресторанних комплексів, що відмінно підходять для проживання в нинішні карантинні часи. Можна просто оселитися там, гуляти в лісі, насолоджуватися природою, зрідка вибираючись в місто – до центру звідси недалеко, близько 4,5 кілометрів до парку Горького. Частину маршруту займає велосипедна доріжка, тому на двоколісному до міста доберетеся зовсім швидко. Харків – місто не бідне, а тому і ціни тут на рівні. Як на проживання, так і в кафе-ресторанах. Сміливо можете розраховувати на київський цінник. Але, справедливості заради, і якість "харківського сервісу" гідна. Оригінальний дизайн, гарне обслуговування, смачна і незвичайна кухня. Все це тут є. Як уже згадувалося вище, основна маса оригінальних ресторанів в Харкові розташувалася на вулиці Сумській. Харків – не надто туристичне місто. Проте тут цілком можна провести день-два в комфортних умовах, коли епідеміологічна ситуація дозволить. Головне тільки не сідати на газони в парках і мати при собі 10 гривень. Автор: Марина Григоренко, УНІАН

Офіційні Єреван і Москва заявили про укладення тристоронньої угоди Вірменії, Азербайджану і Росії про зупинення бойових дій у Нагірному Карабасі, у Баку висловили задоволення такою угодою. Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян повідомив про підписання такої домовленості, яка набула чинності в ніч на 10 листопада, у фейсбуці. За словами Пашиняна, він пішов на таке рішення «в результаті глибокого аналізу воєнної ситуації і оцінки позиції людей, які найкраще її знають». Як вважає вірменський керівник, «це не перемога, але й поразки не буде, поки сам себе не визнаєш переможеним; ми ніколи не визнаємо себе переможеними». Як стверджує Пашинян, «ми боролися до кінця, і ми переможемо – Карабах встояв». Президент Азербайджану Ільгам Алієв висловив задоволення у виступі на телебаченні, що цією угодою «ставиться крапка в урегулюванні карабаського конфлікту», і заявив, що нинішня домовленість приведе до тривалого миру. Він висловив упевненість, що ця угода відповідає інтересам народів і Азербайджану, і Вірменії, і інших країн регіону, і також подякував президентові Росії Володимирові Путіну за особисту участь в урегулюванні карабаського конфлікту.За його словами, ця домовленість «кладе край окупації азербайджанських земель». У Вірменії повідомлення про підписання спільної заяви зустріли протестами і заворушеннями.

У пустелі Невади пройшло перше випробування надшвидкісного потяга Hyperloop Virgin з людьми на борту. Першими пасажирами Hyperloop Virgin стали технічний директор компанії Джош Гігель і керівниця відділу обслуговування пасажирів Сара Лучіан. На тестовій трасі протяжністю 500 метрів капсулі вдалося досягти швидкості 160 кілометрів на годину. Максимальна швидкість, яку повинен розвивати гіперлуп у майбутньому — 1 223 кілометри на годину. Технологія hyperloop передбачає подорожі спеціальними вакуумними тунелями, завдяки чому потяги-капсули можуть розвивати високу швидкість. Уперше розробку представили американські інженери Джеймс Пауелл і Гордон Денбі у 2003 році. У 2012-му про намір створювати гіперлуп-потяги заявив Ілон Маск, засновник SpaceX. А в 2014 році компанію з виробництва таких потягів відкрив британський медіагігант Virgin. Дизайн Hyperloop Virgin розробив данець Бьярке Інгельс. Один із найвідоміших його проєктів — електростанція CopenHill у Копенгагені, яка не виділяє в повітря небезпечні випари, що дозволило створити на її даху гірськолижну базу. А нещодавно Інгельс заявив, що працює над генеральним планом з порятунку Землі.

Силовики не дозволили провести повноцінний «Марш демократії» в Мінську. Поліцейські та інші силовики жорстоко затримували людей у центрі міста, блокуючи та оточуючи групи демонстрантів, не даючи їм об'єднатися у великі колони. Тринадцять тижнів поспіль у Мінську проходять масові акції протесту проти режиму Олександра Лукашенка. Прихильники змін продовжують вимагати відставки Лукашенка та проведення нових чесних виборів, а також звільнення політичних в'язнів та понесення відповідальності за побиття та катування мирних протестувальників.

В семи муниципалитетах на севере Дании будет введена жесткая изоляция из-за мутировавшего коронавируса у норок, разводимых в этом регионе. Об этом объявила премьер-министр страны Метте Фредериксен на пресс-конференции. Бары и рестораны в муниципалитетах будут закрыты с субботы, 7 ноября, передает Reuters. Спортивные мероприятия в закрытых помещениях будут отменены, общественный транспорт прекратит работу. Людям рекомендуется не ездить в северный регион и не выезжать из него, сказала Фредериксен. «Школы будут закрыты, и весь общественный транспорт будет закрыт до 3 декабря», - сказала она. Мутировавший вирус, ранее обнаруженный у норок, распространяется среди людей. Власти Дании уничтожат всех норок в стране после того, как у некоторых из них обнаружили особо устойчивую мутацию коронавируса, ранее объявила премьер-министр. В стране с июня наблюдаются вспышки коронавируса среди норок. Новый штамм коронавируса был обнаружен у пяти животных на фермах, а также у 12 человек. Мутация вируса была выявлена во время исследования Государственного института сывороток Дании. Директор института Каре Молбак отметил, что при наихудшем сценарии возможна «новая пандемия, вновь распространяющаяся из Дании». В стране будут уничтожены все норки - это примерно до 17 млн. особей. Промышленная ассоциация селекционеров назвала это решение "черным днем для Дании".В Дании с начала пандемии выявлено более 51 тыс. заразившихся коронавирусом, умерли 729 человек. Штамм коронавируса, обнаруженный в Дании, снижает способность человека к образованию антител, что может стать причиной возникновения проблем при использовании вакцины.

У столицях Азербайджану і Вірменії спостерігається інтенсивна демонстрація патріотизму, в час, коли дві країни вже місяць ведуть активні бойові дії. Конфлікт між Азербайджаном і Вірменією через Нагірний Карабах триває з останніх років існування Радянського Союзу. Регіон, населений переважно вірменами, в 1991 році оголосив про незалежність від Азербайджану, але жодна з країн світу цього не визнала.