Важная часть Одессы — спальные районы. Можно сколько угодно говорить о том, что настоящий Город — это исторический центр, но факт остается фактом: подавляющее большинство одесситов, в том числе коренных, живет как раз в спальных многоэтажных районах. Фотозарисовка Александра Гиманова

Собаки-шукачі по всьому світі навчаються виявляти людей, інфікованих COVID-19. Цей інноваційний захід, розроблений у Франції, вже розвивається у Фінляндії, Німеччині, Великій Британії й багатьох інших країнах. У цих країнах заявляють, що собаки здатні виявляти коронавірус при значно меншій його кількості в організмі, ніж зазвичай потрібно для тестів ПЛР. Тобто на практиці собака здатна виявити в людини коронавірус раніше, ніж лабораторні дослідження.

Велика Британія, США та Нідерланди сформували авіаносну ударну групу (Carrier Strike Group) - найбільшу в Європі за майже 20 років, повідомляє пресслужба британського Королівського флоту. Група зібралася для спільних тренувань разом із партнерами по НАТО у Північному морі - найбільших щорічних навчань НАТО Joint Warrior. Вона складається з 9 кораблів, 15 винищувачів, 11 гелікоптерів та 3000 військових з трьох країн. Головним судної групи є британський авіаносець HMS Queen Elizabeth. До неї також входять одні з найдосконаліших есмінців НАТО – HMS Diamond та HMS Defender, американський ескадрений міноносець USS The Sullivans, британські фрегати HMS Northumberland та HMS Kent, нідерландський фрегат HNLMS Evertsen. «Разом із партнерами в НАТО ми будемо готові діяти навіть за найскладніших обставин… Це потужний фактор стримування для ймовірного противника», - зазначає командувач групи Стів Мурхауз. Зазначається, що ще 2 судна британського військово-морського флоту - RFA Tideforce та RFA Fort Victoria - будуть забезпечувати постачання пального, продовольства та боєприпасів, щоб уможливити тривале перебування ударної групи у відкритому морі.

Воскресная акция в Минске, которая на этот раз была посвящена освобождению политзаключенных, собрала больше 100 тысяч человек. Протестующих пытались разогнать водометом, но они дошли до СИЗО на улице Окрестина. Это СИЗО теперь уже известно в мире тем, что там пытали людей. Протесты в Беларуси проходят с 9 августа, когда в стране прошли президентские выборы, на которых, по официальным данным, Александр Лукашенко победил со счетом в 80%.

В некрополе Саккара, что недалеко от Каира, обнаружены 59 саркофагов с мумиями и 28 деревянных статуэток древнеегипетских богов. Об этом ранее неизвестном захоронении сообщил министр по вопросам туризма и древностей Египта Халид аль-Анани, пишет Би-Би-Си. По его словам, несмотря на то, что захоронению 26 веков, останки и саркофаги хорошо сохранились. Многие саркофаги выглядят, как будто их сделали совсем недавно. Некоторые саркофаги раскрашены. Почти во всех саркофагах находятся мумии священнослужителей и высокопоставленных чиновников. Саркофаги были найдены в трех специально для этого сделанных шахтах и были расположены один над другим. По словам министра, они будут выставлены в Большом египетском музее, неподалеку от пирамид в Гизе.

З 25 по 27 жовтня у Вінниці проходив XXIV міжнародний джазовий фестиваль Vinnytsia Jazzfest. Через карантинні обмеження в концертній залі «Монблан» («Mont Blanc») були присутні лише технічні співробітники, телеоператори, команда фестивалю та журналісти. В перший день концерт транслювався в прямому ефірі на місцевому телеканалі «ВІТА», у мережу Інтернет та на екрани, що були розташовані на вулиці та приміщеннях готелю, що вкотре приймає фестиваль. Це було так зване preparty перед основними подіями. Наступного дня через траур, оголошений через катастрофу військового літака, прямі трансляції було скасовано. Але заплановані виступи відбулися, їх записали на відео. Усі фестивальні концерти будуть змонтовані та через деякий час опубліковані на Youtube-каналі фестивалю, де протягом тижня будуть доступні для перегляду. Потім їх приберуть. В неділю прямі трансляції були повернуті. Кожен вихідний день починався з «Джазових сніданків», де ведучий ставив артистам питання, свої та глядачів, які могли спостерігати бесіду через Інтернет. Текст та фото — Олександр Зубко

30 років тому в центрі Києва протягом 16 днів (2–17 жовтня) відбулися події, які увійшли в історію України як Революція на граніті. За ініціативою Української студентської спілки (УСС) та львівського «Студентського братства» відбулася низка широкомасштабних акцій громадянської непокори. Молоді люди оголосили політичне голодування, утворивши наметове містечко в центрі столиці на тодішній площі Жовтневої революції (нині майдан Незалежності). Головними вимогами Революції на граніті були: – відмова від підписання союзного договору; – проведення позачергових виборів парламенту на багатопартійній основі не пізніше від весни 1991 року; – відставка голови уряду Віталія Масола, який виступав за поступові реформи; – повернення українців строкової служби на територію України; – проведення націоналізації майна КПУ та ЛКСМУ. 15 жовтня відбувся багатотисячний мітинг біля Верховної Ради, протестувальники захопили, зокрема, червоний корпус Київського університету. 16 жовтня було утворено ще одне наметове містечко – біля будівлі парламенту. До студентів почали приєднуватися робітники київських підприємств та організацій. Протестні акції почали охоплювати регіони. Під тиском вулиці влада почала здавати позиції. Була створена погоджувальна комісія парламенту, яка провела переговори з лідерами протестувальників. 17 жовтня Верховна Рада ухвалила постанову «Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990 року», якою формально було прийнято умови протестувальників, щоправда, у пом’якшеному вигляді. Революція на граніті перемогла – вперше за багато десятиліть громадські активісти у відкритій боротьбі змусили компартійну владу погодитися на їхні політичні вимоги.

Ожесточенные столкновения между Арменией и Азербайджаном - ситуация в Нагорном Карабахе остаётся напряжённой. По всей линии соприкосновения продолжаются ожесточённые бои уже четвёртый день подряд. Азербайджанские войска сообщают о взятии новых позиций на южном и северном направлениях, об окружении армянских сил возле Агдера и Тертера. Усилились обстрелы вокруг города Мардакерт на северном направлении и столицы Нагорного Карабаха - Степанакерта. Армянские войска, со своей стороны, опровергают любую информацию о потере каких-либо позиций, и сообщают об успешных оборонительных операциях и больших потерях в стане врага, которые тот несёт, пытаясь прорвать армянскую оборону.

Впродовж доби 30 вересня на території Луганської області було зафіксовано 146 пожеж в природних екосистемах (ліквідовано 82 пожежі, продовжується гасіння 64), які внаслідок надзвичайно складних погодних умов (вітер з ураганними поривами до 20 м/с, тривалий засушливий період) швидко розповсюджувалися на значну площу. Найбільш складна обстановка склалася вздовж лінії розмежування від Станиці-Луганської до Сєверодонецька, де лісові пожежі набули загрозливого характеру для 22 населених пунктів (Болотинне, Станиця-Луганська, Вільхова, Малинове, Піщане, Нижньотепле, Артема, Геївка, Лобачеве, Трьохізбенка, Кряківка, Капітанове, Муратове, Осколонівка, Боброве, Борівське, Воронове, Сиротине, Метьолкіне, Сєверодонецьк, Байдівка, Половинкине). Внаслідок пожеж загинуло 9 осіб  та госпіталізовано 14 осіб. За оперативними даними вогнем пошкоджено орієнтовно 250 будівель, евакуйовано 120 чоловік. Силами ДСНС на околиці Сєверодонецька здійснюється гасіння пожежі на складі побутової хімії та лакофарбових виробів (залучено 15 чол., 4 од. техніки). Пожежі на заводі антисептиків (зберігається 30 тон спирту) та на хлораторній насосної станції ліквідовано (зберігається 280 кг хлору). На даний час розповсюдження вогню в сторону м. Сєверодонецька немає. За попередніми оцінками орієнтовна площа пройдена вогнем усіх 6 осередків складає близько 9,3 тис. гектарів. Всього до гасіння залучено 1 тис. 247 чоловік та 209 од. техніки, роботи проводяться у цілодобовому режимі на усіх 6 основних осередках пожеж. Координацію дій сил на місці пожежі здійснює штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Урядова група на чолі з Сергієм Яровим вилетіла на місце пожеж у Луганській області. До складу групи також увійшли голова ДСНС Микола Чечоткін, командувач Нацгвардії Микола Балан, голова Державного агенства лісових ресурсів (Держлісагенство) Василь Кузьович, та перший заступник міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ростислав Замлинський.За прогнозом Укргідрометцентру на території Луганської області з 1 по 5 жовтня буде спостерігатися малохмарна погода без опадів, 1 жовтня пориви вітру до 20 м/с, в інші дні вітер 3-12 м/с. Температура повітря вдень від 17 до 25 градусів.

Наша сьогоднішня розповідь буде про деякі сакральні споруди, які перебувають на межі повного знищення. На жаль, 30 років по офіційному поверненні релігії в суспільне життя не дали їм нічого, окрім нового ступеню руйнації. Здебільшого, це стосується костелів та синагог, але й деякі православні храми досі стоять в жахливих руїнах. Контракти.uа відібрали 15 історично та мистецьки значущих храмових споруд в Україні, які треба відвідати, поки вони не загинули остаточно. Розглядатимемо їх у алфавітному порядку. Почнемо та закінчимо ми наш нарис на Сумщині, в тамтешніх прикордонних селах. Отже, першим буде храм в селі Басівка, біля російського кордону, споруджений 1912 року на честь односельців, загиблих у російсько-японській війні 1904-1905 рр. Інтер’єр прикрашений фресками значної мистецької цінності. Троїцький храм є єдиною в Україні пам’яткою, присвяченій полеглим в тій війні. Після закриття в 1930-х в ньому був клуб, а після Другої Світової - склад. Купол та значна частина покрівлі ще цілі, всередині зберігаються й великі фрагменти розписів. В краєзнавчому музеї при школі можна побачити деякі фрагменти оздоблення храму. Тепер наш шлях лежить аж на Львівщину, до села Білий Камінь, яке колись було містечком. За стильовими ознаками його відносять до більш ранньої доби – десь до межі XVI-XVII ст. Той вигляд, який споруда має зараз, їй надали в 1760-х. Вцілили оздоблені різьбою автентичні дерев’яні двері. У 1982-1996 рр. тут була філія львівського Художнього музею. Після виїзду галереї почалася руйнація пам’ятки. Поговоримо і про святині юдейської людності. У місті Броди, що також на Галичині, стоїть Велика синагога – центр колись однієї з найбільш впливових єврейських громад Європи, збудована в середині XVIIІ ст. Занепадає вона з початку 1970-х, а дах і склепіння почали руйнуватися 1988-го. Так тривало допоки 2017 року реставратор Володимир Ковальчук, який має єврейське коріння, розчистив споруду. Після цього на руїнах навіть проводили концерти. Теж на Львівщині, в прикордонному селі Варяж, височіє величний костел Святого Марка. Його збудовано у 1688-93 рр. Всередині зберіглися яскраві барокові розписи. З 1983 р. храм перебуває у стані руїни. Незважаючи на втрату даху, фрески на стінах та рештках склепінь дивом тримаються. А в селі Вергуни, що на Полтавщині, занепадає велична церква-ротонда Різдва Христового - чи не найбільша такого типу в Україні, до того ж колишня усипальня місцевих поміщиків Базилевських. Архітектором, за припущенням, міг бути М. Львов (1753-1804), фахівець з будівництва такого типу храмів. 1911 року храм був розписаний студентами Петербурзької академії мистецтв. Колись його прикрашали дві дзвіниці. 1936-го церкву ще раз пограбували та пристосували для господарських потреб. Років 20 тому спустошений храм передали в оренду Київському патріархату. Тоді вдалося накрити його куполом, що врятувало від подальших руйнувань. На цьому роботи припинилися. І знову на Львівщину, де на нас чекає костел Усіх Святих, збудований в 1750-х великим зодчим Бернардом Меретиним (автором собору Св. Юра у Львові, костелів у Городенці, Коломиї, Буську), і розписаний «українським Мікеланджело» - Іоганном Пінзелем (пом. 1761 р.) Саме в годовицькому костелі стояли колись чи не найбільш відомі скульптури Пінзеля, які зараз можна побачити у львівському музеї скульптора - саме вони складають основу колекції. На жаль, руйнування храму дуже значні, хоча поблизу та всередині нього з 2013-го проводяться усілякі заходи на згадку про видатних митців, що тут працювали. А в Чернігівській області є село Дігтярівка, в якому стоїть Покровська церква – важлива архітектурна та історична пам’ятка. Саме в Дігтярівці 1708 року сталася зустріч Мазепи з Карлом ХІІ. Церква вперше сильно постраждала під час Другої Світової, потім її доруйновували в 1960-х, а 2011-го розпочали реставрацію, яка через суперечки між патріархатами та початок військових дій в 2014-му припинилася, адже храм стоїть близько кордону. Наступний об’єкт розповіді – Велика синагога у Жовкві. Її почали будувати 1687 року. Сучасний вигляд синагоги – наслідок перебудови та оздоблення після двох реставрацій ХІХ та поч. ХХ сторіччя. Тоді ж розписали молитовний зал. Інтер’єр синагоги цікавий саме рештками розписів та бароковою ліпниною.  Біля Тернополя знаходиться село Ковалівка, на околиці якого занепадає великий за розміром костел Материнства Діви Марії (1864 р.), в якому дивом зберіглися чудові розписи, автор яких невідомий. Фарби досі не втратили яскравості. На жаль, костел є взагалі безхазяйним - він навіть не внесений формально у реєстр пам’яток. Католицької громади у селі нема.  На півдні України, в Одеській області, є велике село Лиманське, що об’єднує зараз дві колишні колонії німецьких поселенців-католиків – Зельц та Кандель. Відповідно, в кожному був свій костел - Успіння Богородиці та Святої Трійці. Костел в Зельці (1901 р.) був найбільшим католицьким собором нашого півдня – більший навіть за ті, що будували у великих містах. Статус та розмір храму обумовлювався тим, що він був молитовним центром шести поселень. Цікавою ознакою костелу були дві високі вежі. Їх знесли ще у 1930-х, коли у костелі облаштували клуб. Щодо храму в Канделі, то його збудовано 1892 року, а згорів 1975-го, «урочисто» підпалений на 30-річчя радянської перемоги. В с. Сороцькому на Тернопіллі стоїть напрочуд стильний костел Матері Божої Неустанної Помочі, зведений 1907 року в стилі неоготики. Дуже цікавим елементом інтер’єру стали вітражі, які створювали французькі майстри. Головну шкоду костелові нанесла пожежа в середині 1980-х. Незважаючи на велику кількість занедбаних костелів в регіоні, саме сюди часто приїздять на фотосесії в готичному стилі.  Так само на Тернопіллі приваблює ще один костел – Яна Непомуцького в Турильче. Звели його 1871 року. В інтер’єрі досі можемо бачити розп’яття, вівтар, фігури святих. Цей костел чи не найбільше відповідає критерію «краса, яку ще можна врятувати». Тільки нещодавно споруду передали греко-католикам. І знову – Полтавщина. Тут, на околиці села Федорівка, з 1828 року стоїть церква Благовіщення в стилі класицизму. Храм закрили та пограбували в 1930-х, потім він пережив відродження з 1942 по 1963 роки, потім недовго побув складом, постраждав від пожежі, був формально узятий на облік державою, але до цього часу так і не відреставрований. Завершуємо нашу віртуальну подорож у с. Юнаківка на кордоні з РФ – це знов Сумська область. В 12 км від Басівки, де ми починали цей нарис, знаходиться село Юнаківка. Храм звели в період 1793-1806 рр. за проектом Олександра Палицина (1748-1816) – літератора, перекладача, архітектора, керівника гуртку митців та краєзнавців Слобожанщини. Гігантський храм закрили в 1960-х. 2004-го почали реставрацію, яка невдовзі припинилася. Всередині храму є сліди розписів та чудова ліпнина. Звичайно ж, цей нарис не висвітлює навіть двадцятої частини мартирологу закинутих або напівзакинутих культових споруд України. З тих, що варті уваги, можна назвати, наприклад, костели у Великих Межиріччях, Межирові, Підгайцях, Старому Вишнівці, Язлівці, синагоги в Гусятині, Дубно, Луцьку та тих самих Підгайцях, православний храм у Мойсівці Черкаської області тощо. І це – тільки деякі з об’єктів, які зберігають «тінь тіні» колишньої величі. Ще більше перебуває у геть понівеченому стані. Повну версію статті можна прочитати тут: http://kontrakty.ua/article/150008