Американські морські піхотинці провели курс підготовки щодо експлуатації та застосування жорстких маломірних катерів типу "Wing" для українських морпіхів.Для військовослужбовців окремих бригад морської піхоти було проведено курс підготовки інструкторів, які в подальшому навчатимуть особовий склад використовувати маломірні катери типу "Wing". Курс проходив у Миколаєві та тривав близько двох тижнів. Українські морські піхотинці вивчали як підготувати катер до виходу, правильно транспортувати, управляти та експлуатувати на воді. – Як під час підготовки човнів, так вже й на воді, кожен член екіпажу повинен досконально знати свої дії, своє місце, оперативно й чітко виконувати вказівки командира групи. Наприклад, задача рульового, полягає у тому щоб доставити десант на берег, приховати човен та залишитися на охороні. Свої обов'язки є у кожного, хто знаходиться на борту човна. Важливо, що після засвоєння всіх початкових елементів, американські інструктори приступили до практичних тренувань на воді, – зазначив представник окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського майор Олексій Булахов.Під час фінального заняття морські піхотинці повинні були скласти іспит. Так, за відведений час, вони мали підготувати човен до експлуатації. Наступним етапом стало подолання бігом трьохкілометрової відстані з човном на плечах та спуск його на воду. Далі проводилося подолання дистанції на воді, під час якої човен декілька разів перегортали. В цих обставинах  військовослужбовцям потрібно було швидко повернутися на борт і якнайшвидше дістатися берега. Якщо відбувається перегортання човна або хтось випав за борт під час хитавиці, відповідно до нормативів екіпаж має до 30 секунд, щоб всі були знову на борту та продовжили виконання завдання. Варто зазначити, що кожен етап цього іспиту мав визначені часові рамки та перевірявся американськими інструкторами на правильність виконання.– Ми працювали з багатьма іноземними країнами щодо організації та проведення морських-десантних тренувань, і ми можемо зауважити, що в українських морських піхотинців дуже висока мотивація до здобуття знань та покращення своїх професійних навичок, – відмітив сержант-комендор Деніел Мата.По завершенню курсу військовослужбовці отримають відповідні сертифікати та проводитимуть підготовку екіпажів катерів типу "Wing" вже у своїх підрозділах. В майбутньому планується провести ще один курс подібного характеру, але ускладнений наявністю додаткового спорядження та зброї, у засобах захисту і з використанням спеціальних двигунів

10 червня жителі частини Північної півкулі Землі – деяких територій Канади, Гренландії і Якутії в Росії – спостерігають кільцеподібне сонячне затемнення. Місяць закрив Сонце, залишивши лише тонку смужку краю сонячного диска. Іще на значних територіях Північної півкулі, зокрема в Україні, затемнення спостерігалося як часткове, без кільцеподібної фази. Останній раз таке явище можна було спостерігати 55 років тому, а наступне подібне затемнення відбудеться 21 червня 2039 року.

В Запоріжжя на початку червня 2021 року відкрилося перше в місті кафе з котиками. Відвідувачі можуть прийти в таке котокафе попити чай або каву з десертами, і одночасно провести час в компанії чотирилапих пухнастиків, пригостивши їх смаколиками. Заклад під назвою "Мурляндія" відкрила сім'я волонтерів-ветеринарів, які вирішили забезпечити бездомним або покинутим котам і кішкам хороші умови утримання. Концепція котокафе вже давно користується популярністю в Європі та інших країнах. Суть їх полягає в тому, що власники дають дах над головою тваринам на території кафе, забезпечивши їх належними умовами утриманнями, а також дотримуючись всіх необхідних санітарних норм (на кухню котикам доступ закритий). Самі коти в подібних закладах, як правило, доволі спокійні та виховані, вони доглянуті й у них є всі необхідні щеплення. Відвідувачів, у свою чергу, просять бути не надто наполегливими в спілкуванні з котиками, якщо вони самі не хочуть йти на контакт.

Національна збірна України з футболу провела заключний товариський поєдинок напередодні Євро-2020. Підопічні Андрія Шевченка у Харкові завдали поразки команді Кіпру - 4:0. Авторами голів на ОСК «Металіст» стали Андрій Ярмоленко (37-ма хвилина з пенальті, 65), Олександр Зінченко (45+2, з пенальті) та Роман Яремчук (59). Кіпріоти догравали матч у меншості - на 36-й хвилині червону картку отримав захисник Андреас Панайоту за фол «останньої надії» проти Олександра Зубкова. На чемпіонаті Європи, який стартує 11 червня, збірна України зіграє в групі С проти національних збірних Голландії (13 червня), Північної Македонії (17 червня) та Австрії (21 червня).

Столиця центральної з трьох причорноморських областей, Миколаївської, не дуже відома в туристичному сенсі. Мабуть, взнаки дається промислова історія міста. Але в Миколаєва є власне обличчя – і воно цілком історичне: тут, як і в Одесі, на вас очікуватимусь довгі кілометри старої забудови. Аби зрозуміти Миколаїв, Контракти.ua запрошують до корабельної столиці України. На цьому місці, біля злиття Бугу з Інгулом, станом на 1780-ті роки існували козацькі курені та рибацькі поселення, а головне - ще з XIV ст. стояло поселення Вітовка, засноване литовським князем Вітовтом. Зараз це Корабельний район міста. Власне, Миколаїв був заснований 1789 року Починалося місто як поселення при верфі, де, ясна річ, переважали чоловіки. Тому, за наказом Г. Потьомкіна, з сусідніх поселень почали привозити дівчат та проводити примусові вінчання просто на міський площі. Новоутворений Миколаїв після цього отримав в імперії репутацію «міста наречених». Тому 2010 року біля міського Палацу одружень поставили двометрову скульптуру Нареченої.  Миколаїв – це не тільки верф, а і центр командування Чорноморським флотом Російської імперії. 1792 року зведено будинок командуючого флотом (тепер - музей суднобудування та флоту), найстаршу зі значущих будівель міста. В кінці 1840-х було закладено ансамбль будівель Морського відомства, який включає браму і мури верфі, казарми штурманської роти (пізніше - чоловічу гімназію, зараз - будівельний коледж) та корпуси Старофлотських казарм (краєзнавчий музей). З морських пам’яток відзначимо також Офіцерське зібрання (1820-ті, Будинок офіцерів флоту) та яхт-клуб, заснований 1887 р. Приємним місцем для прогулянок є Флотський бульвар, прокладений понад гаванню вздовж берега р. Інгул. На бульварі встановлено низку пам’ятників: Пушкіну, адміралу Макарову, містобудівнику та першому громадянину Миколаєва Михайлу Фалєєву (1730-92), пам’ятний знак на честь заснування Миколаєва, каплицю на місці знесеного Адміралтейського собору. Зі старих споруд, що створюють атмосферу цього променаду, назвемо шаховий павільйон (1890 р.) та ажурну альтанку. Але найбільш відомою пам’яткою, пов’язаною з флотським буттям Миколаєва, є обсерваторія, зведена 1821 року – найстаріша на території України. Обсерваторія є об’єктом т.зв. «Попереднього списку» ЮНЕСКО – тобто, потенційно може увійти до переліку пам’яток всесвітньої значущості. За останні роки технологічний ресурс обсерваторії осучаснено, тут встановлені найновіші телескопи. При обсерваторії діє найбагатший в Україні за кількістю та старовиною експонатів астрономічно-технічний музей.  Миколаїв може вважатися містом історичної забудови, де можна уявити себе в архітектурному оточенні сторічної давнини. Назвемо декілька значущих будівель: театр (1881 р.), відділення Петроградського комерційного банку, колишній готель-пансіон «Вімут», водолікарню Кенігсберга (1901 р.) та схожу на казковий міні-замок трансформаторну підстанцію (1914 р.) Остання є одним з символів міста. З-проміж примітних житлових будинків варто назвати як суто архітектурні шедеври, так і будинки, пов’язані з значущими особистостями: так, на розі вулиць Наваринської і Нікольської стоїть найстарший житловий будинок міста. Це – миколаївська резиденція Осипа Дерібаса, відомого, звичайно, більше через його внесок у становлення Одеси. Навпроти стоїть великий триповерховий прибутковий будинок Замчалова - найбільша в місті будівля в стилі модерн. А в особняку під № 13 народився історик, журналіст, діяч «Просвіти», композитор, автор «народного» посібника з історії України (вийшов 1907 р.) Микола Аркас-молодший (1853-1909). Праця Аркаса вважалася другою за популярністю книжкою після «Кобзаря» для популяризації українства. На честь Аркаса названа гімназія, розташована на Нікольській вулиці, 34 (кол. Маріїнська жіноча). Відзначимо на цій вулиці також особняки Гольдфарба, Добровольського, Юріцина. Інша вулиця з великою кількістю примітних будинків – Спаська. На ній стоять два розкішних особняки – Ерліха та Аврамова. Особливо виділяється перший, прикрашений вежею зі статуєю Меркурія на даху. В ньому знаходиться дитяча художня школа. На вул. Декабристів красується палацового виду особняк Х. Кроля. Справжнім палацом є резиденція відомого свого часу міського діяча О. Грачова (1899 р.) на вул. Вел. Морській. На вул. Пушкінській стоїть єдиний в Миколаєві будинок з атлантами (будинок Литвиненка). Але на статус найоригінальнішого особняка заслуговує унікальний за архітектурою будинок Бартенєва по вул. Шевченка. На перший погляд – це суто дерев’яна споруда, але він побудований з ракушняка. Щодо храмів міста, то кафедральним храмом ПЦУ є собор Касперівської Божої Матері (1916 р.) До ПЦУ належить також і шпитальна церква Олександра Невського (1886 р.) Головними храмами юрисдикції МПЦ є Миколаївський (Грецький) собор (1817 р.) та того ж періоду церква Різдва Богородиці. Є в Миколаєві також костел (1895 р.), кірха (1852 р.), караїмська кенаса (1847 р.) Щодо синагіг та єврейських молитовних будинків, то їх в Миколаєві було дуже багато. В найбільшій з колишніх синагіг, Привозній, знаходиться музично-драматичний театр. Зараз головна миколаївська синагога знаходиться на вулиці, названій на честь лідера руху Хабад Менахема Шнеєрсона. На старому миколаївському цвинтарі стоїть церква Всіх Святих (1808 р.) – єдина в місті, яка ніколи не зачинялась і зберегла усе церковне начиння. На кладовищі привертає увагу відреставрований склеп родини Аркасів. Недалеко ще один склеп – засновника Харківського університету Василя Каразіна, та надгробок героя російсько-турецької війни морського капітана Олександра Казарського (1798-1833), якого отруїли в Миколаєві, коли він прибув сюди з наміром викрити корупцію військово-морського керівництва. Тепер – про музеї міста. Краєзнавчий музей з 2012 р. знаходиться в приміщенні Старофлотських казарм. В музеї – 21 зал, і він справедливо вважається найсучаснішим за дизайном та інфраструктурою на півдні.  Філією краєзнавчого є музей суднобудування та флоту, що знаходиться в колишньому будинку Штабу флоту. Це єдиний в державі музей суднобудування, і після окупації Криму він став найбільшим морським музеєм в Україні. Найцікавішими його експонатами є понад 100 моделей кораблів. Художній музей засновано 1914 року на пам’ять художника-баталіста В. Верещагіна (1842-1904), який загинув під час російсько-японської війни на одному лінкорі з уродженцем Миколаєва адміралом С. Макаровим. Після Другої Світової розграбовану колекцію відновили, дещо вдалося повернути, експозицію доповнили роботами інших майстрів, у т.ч. І. Айвазовського та Р. Судковського. Тут з’явилися картини таких майстрів, як Ф. Боровиковський, Ф. Тропінін, А. Куїнджі, І. Левітан. Є і зал західноєвропейського живопису. Але найбільш відомою атракцією міста є зоопарк - найбільший в Україні за кількістю видів тварин (близько 5,5 тис. тварин 500 видів). В ньому живуть найстарша тварина з тих, що мешкають в зоопарках України – алігатор Вася, який народився аж 1947 р., а рівно найстарші в Україні шимпанзе та бегемот. Історія зоопарку з 1901 р., коли публіці була відкрита акваріумна колекція, зібрана популярним міським політиком Миколою Леонтовичем (1876-після 1939), який пізніше 11 років був міським головою. Зоологічний відділ в Миколаєві відкрився 1925 року. На сучасній території в 23 га зоопарк знаходиться з 1978 р.  І наостанок – ще один цікавий факт: Миколаїв є другими в Україні містом левів: в ньому налічується понад 30 скульптур, малюнків, фрагментів декору та графіті царя тварин. Павло Ковальов

У Львові 6 червня відбувся традиційний, вже Третій Міжнародний ретро-мото-пробіг в ретроодязі. На запрошення почесного ретро-мера Львова, директора львівського музею техніки «Ретро гараж» відкликнулися близько 150 пошановувачів старовини з України та Польщі.  Разом з мотоциклістами, щоб проїхати традиційних три кола історичною трасою «Львівький трикутник» довжиною 3041 метрів зголосилися також автомобілісти, скутеристи (клуб Scooter Riders і Scooter Lab Lviv) і байкери (MFC Buldogs, MC Lions, «Львівська десятка» і MFC Huligan). Унікальну колекцію радянських мотоциклів привіз до Львова клуб «Хирівські батяри».Пробіг відбувся в режимі міського руху без перекриття траси, як це звичайно відбувається на "справжніх" автоперегонах". На жаль, частина траси на сьогоднішній день не відповідає усім правилам безпки і, відповідно,  швидкість на відновлених перегонах "Leopolis Grand Prix" доводиться лімітувати... До речі, рекорд швидкості подолання кола на "Львівському трикутнику", встановлений норвезьким гонщиком Ойґеном Бьорнстадом на "Alfa Romeo 8C 2300 Monza" у 1933 році до сих пір тримається неперевершиним. Спроби сучасних професійних гонщиків здолати цей рекорд навіть на сучасних авто залишаються лише мріями. Перешкоджає якість дорожнього покриття - небезпечно...По завершенні ретро пробігу в музеї «Ретро гараж» (вул. Вітовського, 57. Старе трамвайне депо) відбувся конкурс елеганції: гості свята мали можливість оглядати костюмований показ власників автотранспорту в нарядах епохи випуску свої улюбленців. Організатори пробігу відзначили пам’ятними сувенірами і грамотами всі клуби. Також відбулося відкриття ретро сезону Club Scooter Riders з показовими виступами .Відзначили: найстаріший мотоцикл DKW RT-125 1944 року (власниця Ольга Степанова), найстаріший автомобіль Форд Т 1912 року (власник Дмитро Степанов). Представлений і нагороджений як найелегантніший на пробігу мотоцикл NSU ZDL-201 1934 року випуску (власник Ігор Шинаровський). Наелегантніший ретроавтомобіль – Citroen AC4 Berlina de Luxe 1929 р.в. (власниця - Світлана Кравс), найкраща реставрація авто – авто Opel Olimpia 1939 року (власник  - Олег Савич). Грамоту-відзнаку за найелегантніше ретроплаття отримала Оксана Денис (ЗАЗ-965).Фото Олег Лядик і Євгеній КравсДовідка. Траса «Львівський трикутник». Тут в довоєнні часи проходили автозмагання Гран-прі Львова (також називалися «Великий Приз Львова» — кільцеві автомобільні перегони, що мали статус Гран-прі, які проводилися на вуличній трасі Львова. Етап був частиною міжнародної серії Гран-прі, попередника Формули-1. Траса була задумана 1927 — на два роки раніше, ніж у Монако, але перші змагання пройшли на рік пізніше — 1930 р.Восьмого вересня 1930 року стартували перші кільцеві перегони вулицями міста Львова, які через характерну форму траси (трикутник зі зрізаними кутами) отримали назву «Львівський трикутник». Траса пролягала вулицями Вітовського, площею І. Франка, Стрийською, Героїв Майдану. Ця траса без змін збереглася понині. Характерною її особливістю, у порівнянні з тогочасними європейськими (наприклад, Монте-Карло у Гран-прі Монако), була наявність на значній частині траси трамвайної колії. Це понад 800 метрів (Вітовського і пл. Франка), що, разом з покриттям проїжджої частини базальтовою бруківкою і значними перепадами висот (8 % по Гвардійській) відносило її до найскладніших, за визнанням найвизначніших тогочасних гонщиків, у Європі. Перегони організовано на зразок кільцевих перегонів міськими вулицями Гран-прі Монако (Монте-Карло), які стартували вперше 1929 року, лише роком раніше.Львівські перегони, за відгуками як глядачів, так і учасників, були найкращими автомобільними перегонами в історії Польщі. Великі Призи Львова відтоді стали одними з найкращих гоночних трас тогочасної Європи. Змагання на «Львівському трикутнику» були відновлені львівським авто-фан-клубом «ЗАЗ-Козак» у 1999 році. На старт вийшли і проїхали 3 кола 17 автомобілів ЗАЗ-965, які в народі прийнято називати «Горбатими Запорожцями» А у 2000 році відбулися перші міжнародні відновлені змагання на цій трасі за участі українських та польських екіпажів.

Національна збірна України з футболу виступатиме на Євро-2020 в новій формі, про що у Facebook сповістив голова Української асоціації футболу Андрій Павелко: "Національна збірна Україна виступатиме на Євро-2020 в новій — особливій формі. Головним її атрибутом стане оберіг і символ, дорогий серцю кожного українця. Це найцінніший для всіх нас обрис нашої країни. Єдиної і неподільної батьківщини з Кримом, Донецьком, Луганськом, Києвом, моїм рідним Дніпром, Львовом, Одесою і усіма містами і селами, де головною мелодією з дитинства є мелодія національного гімну. Де на "Слава Україні!" відповідають гаслом "Героям слава!" і яке тепер також буде на формі та надихатиме наших футболістів на нові перемоги. Ми віримо, що силует України додасть сил гравцям, адже вони битимуться за всю Україну. А вся Україна, від Севастополя і Сімферополя до Києва, від Донецька і Луганська до Ужгорода підтримуватиме їх у кожному матчі. Це надзвичайно важливо і для футболістів, які дуже хвилюються і мріють виступити якнайкраще на Євро-2020, і для мільйонів наших вболівальників, які вірять у команду Андрія Шевченка. Футбол і національна збірна — єднають Україну! Слава Україні!". Тим часом, нова форма української збірної обурила представницю Міністерства закордонних справ Росії Марію Захарову, про що написала у своєму Telegram-каналі: "Украинская футбольная команда на своей форме присоединила территорию Украины к российскому Крыму. Объяснение такое же метафизическое, как и сама отчаянная художественная акция - якобы это должно придать игрокам сил. Что касается пресловутых националистических кричалок, которые так же будут радовать зрителей ЧЕ по футболу, как и часть экипировки украинских спортсменов, то это очередная попытка государственной киевской пропаганды закрепить в общественном сознании лозунг, который у многих на Украине и за ее пределами ассоциируется с Украинской повстанческой армией (УПА), С.Бандерой и их преступлениями в годы Второй мировой войны. Деятельность УПА решением Верховного Суда Российской Федерации от 17 ноября 2014 г. запрещена в России. В Киеве хотят дистанцировать этот лозунг от неудобного происхождения и наполнить его новым позитивным смыслом, чтобы по всему миру он воспринимался исключительно как прогрессивный и максимально созвучный глобальной повестке дня".

У Києві проходить Всеукраїнський велодень-2021, в рамках якого проходить масштабний парад велосипедистів та користувачів легкого персонального транспорту. У заході беруть участь кілька тисяч осіб. Парад стартував із Софійської площі, його учасники проїдуть центральними вулицями міста і завершать акцію у парку Муромець, де відбудеться фестиваль велосипедистів. Участь у заході взяв мер Києва Віталій Кличко. "Велоспільнота набагато більша, ніж на цій площі. Нас десятки, сотні тисяч тільки у нашому улюбленому місті. Ми будемо робити все, щоб пропагувати і долучати наших друзів, знайомих, дітей до того, щоб вони вели здоровий спосіб життя", - сказав Кличко під час виступу. Він закликав велоспільноту та небайдужих громадян активно долучатися до розбудови велосипедної інфраструктури у Києві та пропонувати свої проєкти для її покращення. Організатори заходу наголошують, що метою акції є привернення уваги суспільства, влади та ЗМІ до необхідності створення інфраструктури, зручних та безпечних умов для сталого розвитку екологічного транспорту в містах України. Адже кількість користувачів легкого персонального транспорту (велосипедів, електросамокатів, моноколіс тощо) стрімко зростає. Учасники цьогорічного Велодня мають конкретну вимогу - облаштувати за 2 роки 100 км веломаршрутів від районів Києва до центру міста. Для того, щоб продемонструвати київській владі наскільки це важливо, участь у параді беруть велосипедисти з різних районів міста.

Збірна України в рамках підготовки до чемпіонату Європи зіграла контрольний поєдинок із командою Північної Ірландії. Матч завершився мінімальною перемогою українців з рахунком 1:0. Єдиний у матчі гол був забитий на 10-й хвилині матчу, коли Зубков головою замкнув передачу Караваєва з флангу. Це дебютний гол 24-річного футболіста в складі національної команди. Наступний матч Україна проведе 7 червня проти Кіпру. Після цього "синьо-жовті" 13 червня стартують на Євро-2020. Збірна України зіграє в групі С проти національних Голландії (13 червня), Північної Македонії (17 червня) та Австрії (21 червня).

Миколаївську область туристи знають, в першу чергу, через її природні об’єкти, серед яких найбільш популярними є скелі Бузького Гарду, Мигійські пороги, Трикратський ліс, комплекс з Актівського, Арбузинського й інших каньйонів та Кінбурнська коса в Чорному морі. А ось уся інша область – цілковито «біля пляма». Тому Контракти.uа познайомлять вас з іншими цікавинками Миколаївщини. Почнемо з міста Вознесенськ. Тут 1837 року звели два об’єкти, пов’язаних з візитом імператора Миколи І. Символом міста з того часу є Царська ротонда-альтанка, що стоїть в міському парку. Тоді ж для государя збудували і Шляховий палац (фактично – невеликий особняк, зараз в ньому - лісництво). Палацик поставили на тодішній околиці, в лісовому масиві «Мар’їн гай». Якщо пройти від палацу на південь, то на виході з гаю можна побачити меморіальний знак на місці, де нібито певний час було поховано тіло найвідомішого бандита свого часу – Мішки Япончика (Мойші Вінницького; 1891-1919). Це місце – головна неформальна пам’ятка Вознесенська. Влітку 1919-го ешелон з Мішкіним загоном, який тікав з фронту в районі Вапнярки (сучасна Вінниччина), був зупинений за семафором трохи далі залізничної станції Вознесенськ. «Король» одеських бандитів після цього був одразу ж вбитий, однак існує, принаймні, 5 версій того, як це сталося, та декілька версій, якою була доля його решток. Але меморіальний знак, за твердженнями краєзнавців, позначає місце якщо не загибелі, то першого поховання легендарного бандита. У Вознесенську можна також подивитися церкви: Казанської Божої Матері (1891 р.) та Ольги, збудовану наприкінці 1990-х у модифікованій варіації українського модерну. А на розі двох непримітних вулиць в середмісті лежить надгробок генерала Герштенцвейга (1790-1848), який покінчив життя самогубством та тому був похований далеко від цвинтаря. Далі прямуємо на море, до руїн античного міста Ольвія, що біля с. Парутине при усті Південного Бугу. За площею (понад 50 га) Ольвія – найбільше античне місто в материковій Україні. Свого часу населення Ольвії сягало 25 тис. осіб. На даний час розкопано тільки 5 га її території, ще 25 га затоплено лиманом. Окрім решток житлових кварталів та майстерень, можна побачити фундаменти торгових рядів, цивільних споруд, храмів, колодязь, два поховальних кургани (в яких можна побувати), резервуари для води, фундаменти міських стін. Музей Ольвії розташований в колишньому маяку. Тут зберігається 96 тис. знахідок! В с. Парутиному мешкає подружжя художників Володимира та Тетяни Бахтових, які в різний спосіб популяризують античний доробок вже понад чверть століття. Їхня оселя – додаткова ольвійська атракція. На узбережжі лежить і місто Очаків, де колись стояла фортеця, узята 1788 року російськими військами. З царських часів в ньому стоїть пам’ятник полководцю Суворову та ще одному офіцеру – І. Горичу, який загинув в тому штурмі. В радянський період в Очакові створили військово-історичний музей, тепер перепрофільований на краєзнавчий. Він розповідає, крім історії власне Очакова, ще й про поселення на Кінбурні та острові Березань. За радянської доби музей багато років перебував в приміщенні Миколаївського собору – колишньої мечеті, пересвяченій росіянами.  Ще один музей Очакова присвячений художнику-мариністу Р. Судковському (1850-1885). Цей митець за життя вважався одним з провідних мариністів Європи. Музей має два зали: в одному показана творчість Судковського, в другому – інших мариністів, у т.ч. три картини І. Айвазовського, який вважав Судковського гідним суперником.  З примітних будинків в Очакові відзначимо будинок по вул. Миру, 31, де був антикварний магазин ювеліра, антиквара та афериста Гофмана, який продав Лувру свого часу фальшиву тіару скіфського царя, та Офіцерське зібрання, де 1905 року відбувався суд над відомим революціонером лейтенантом П. Шмідтом. Заповідні природні території на Миколаївщині є дуже великими, та створюють головну славу області. На тлі більш відомих дещо «заховався» Приінгульський ландшафтний парк навколо штучного Софіївського водосховища. Ріка Інгул проривається тут, на останній ділянці своєї течії, через гранітні породи. Кожна примітна скеля має власну назву. Фотогенічність цих краєвидів є головною «родзинкою» парку. На території парку розташовані й історичні пам’ятки: садиба Тропіних - будинок 1912 року, де зараз знаходяться адміністрація та еколого-освітній центр, та Михайлівський монастир в с. Пелагіївка (МПЦ). Також варті уваги штучний водоспад та дерев’яний міст через Інгул.  Тепер проїдемось селами, які колись були німецькими переселенськими колоніями. Їхні назви - Катеринівка, Краснопілля, Новоселівка, Піщаний Брід, Степове, Широколанівка, Шляхове. В Краснопіллі (Блюменфельді) стоїть остов Георгіївського костелу 1900 року, закинутого ще з 1970-х. В Новоселівці (Гальбштадті) знаходиться костел Антонія (1893 р.), в Степовому (Карслруе) – костел Петра і Павла, колись один з найбільших на усьому українському Півдні. Широколанівка (Ландау) була в 1920-30-х центром німецького національного району. Тут зберіглася доволі велика кількість старої колоністської забудови – лікарня, ратуша, пошта, житлові будинки, і руїни костелу Рафаїла (1896 р.) Напіврозібраною є й єдина кірха в цьому переліку – у с. Шляхове (Ное Карлсруе). А ось костел Мартина (1863 р.) в с. Піщаний Брід (Шпеєр) перебудований на православну церкву. В області є декілька музеїв, присвячених німецько-колоністській тематиці. Це відповідна експозиція в обласному краєзнавчому та два музеї в селах – у Степовому та більш відомий с. Катеринівка (Катериненталь). Останній називається «Садиба німця-колоніста» і знаходиться в автентичному будинку пастора. В музеї ретельно відтворено побут «степових німців» XIX ст.  Які ще цікаві будівлі можна побачити на Миколаївщині? В с. Мостове стоїть садибний будинок (1881 р.) родини Ерделі, в якому знаходиться школа. Це – справжня перлина Миколаївщини, та взагалі Півдня, де більшість панських маєтків перебуває у останній стадії руйнації. Ерделі розбудували інфраструктуру Мостового, влаштували тут лікарню, поштову станцію тощо. Крім палацу, в селі стоїть Миколаївська церква (1812 р.) Не менш цікавим є і палац німецької родини Окснерів в с. Тімірязєвка. В ній зберіглися рештки розписів та оздоблення. Не менш цікавою є і радянська забудова села: в 1950-х це був центр передового колгоспу, і тут збудували комплекс споруд в пафосному стилі того часу – готель, будинок культури, окремі будинки для агрономічної еліти тощо. Незважаючи на те, що й ці будівлі в наші часи доволі занедбані, вони створюють додаткову архітектурну привабливість Тімірязєвки. Насамкінець, відправимось до заповідного Єланецького степу. Посередині його теренів стоїть ніби іграшкова будівля в кращих традиціях пізнього радянського модернізму – Будинок природи, збудований наприкінці 1970-х. Всередині будівлі, яка виконувала як адміністративні, так в просвітницькі функції, в першу чергу, для дітей (тут були обсерваторія, їдальня, душові тощо), створили мистецький дивосвіт з чудернацьки виплетених скульптур та фресок – звичайно ж, на тему природи. Але є тут і незвичне для часів СРСР зображення Адама і Єви під яблуневим деревом. В Єланецькому степу на окремо огородженій території в 70 га можна побачити бізонів, куланів та муфлонів. Окремий вольєр є і у байбаків. В природній екосистемі тут мешкають лисиці, козулі, зайці, борсуки, іноді можна зустріти вовка або кабана. Павло Ковальов