Фотографії часів Другої світової війни показують разючу візуальну схожість із наслідками вторгненням Росії в Україну. Попри запевнення Кремля, що метою так званої «спецоперації є знищення української військової інфраструктури», а не українського населення, російська армія уже четвертий тиждень продовжує завдавати ударів по цивільних об’єктах: житлових будинках, школах, лікарнях, дитячих садочках, продуктових базах, об'єктах енерго, водо та теплопостачання міст і сіл. Зазнають руйнувань і церкви та об'єкти культурної і історичної спадщини.

Президент України Володимир Зеленський прибув з робочою поїздкою в Луганську область. Глава держави відвідав смт Мілове, яке розділене кордоном між Україною та Росією. У Міловому Президент відвідав меморіальний комплекс «Україна – визволителям». Володимир Зеленський ушанував пам'ять загиблих у Другій світовій війні. Президент поклав квіти біля Вічного вогню, а також встановив лампадки біля скульптурної композиції – солдата, який знімає головний убір перед рідною землею, а до його грудей припала визволена з нацистської неволі жінка. Постамент зовні нагадує бліндаж. Всередині – музей «Землянка». На постаменті напис: «Україна – визволителям». Скульптурна композиція – лише частина меморіального комплексу в центрі селища. Поряд з пам’ятником – братська могила. В ній спочивають сотні відомих і невідомих солдатів, які загинули під час визволення Мілового. 1066 імен полеглих героїв висічено на 27 меморіальних дошках біля братської могили. Неподалік від цього місця розташоване село Півнівка, яке було першим населеним пунктом, де в грудні 1942 року почалося вигнання нацистських окупантів з української землі.

На фотографиях, которые вызвали резонанс в социальных сетях, позируют дети младшего школьного возраста. Все они одеты в форму солдат Советской армии, позируют возле оружия или боевой техники, а на их лицах — грим, имитирующий ранения. В московском детском саду повесили календарь, приуроченный к 75-летию со дня окончания Второй мировой войны. На его страницах напечатаны фотографии детей со следами искусственной крови и в форме Советской армии. Об этом в своем фейсбуке написал москвич Алексей Бигильдин. «Вот такие вот плакаты с окровавленными детьми развесили в нашем детском саду сегодня. И предлагают сделать фотосессию в таком же стиле. Аргументация: дети должны помнить о войне. 3-6-летние дети», — написал Бигильдин. Он не уточнил, о каком именно учреждении идет речь. Вскоре страницами из календаря поделился в твиттере российский политик Алексей Навальный: «Такие плакаты развешивают в детских садах Москвы. Не в школах. Наверное, теоретически, можно было бы объяснить такое, но с детьми 10-14 лет. Типа, как пионеры-герои в СССР. Но для чего нужно вешать окровавленных детей там, где находятся малыши от трёх до шести лет?». Оказалось, что календарь был создан по заказу российского хостинг-провайдера Masterhost и посвящен детям войны, которые помогали партизанам. На своей странице в фейсбуке компания заявила, что изучила «множество документов того времени» в процессе работы над календарем и опиралась на реальные фотографии периода Второй мировой войны. В качестве моделей были выбраны дети сотрудников компании. Masterhost также назвал имена двух подростков, награжденных медалями «За боевые заслуги» и «За отвагу» в 1944 году. Именно они, по словам представителей хостинг-провайдера, вдохновили на создание календаря. После этого в департаменте образования и науки города Москвы официально заявили, что не размещали календари с изображением детей в образе солдат Советской армии, а администрации дошкольных учреждений не предлагали родителям воспитанников провести подобную фотосессию.

6 червня відзначають 75-річчя найбільшого морського десанту в історії під назвою День «Д». Висадка в Нормандії, що поклала початок звільненню Західної Європи від нацистської окупації, залишається найбільшою загалом десантною операцією в історії людства. День «Д» став першим етапом грандіозної битви на Заході — операції «Оверлорд» — стратегічної операції військ Антигітлерівської коаліції по деокупації північно-західної Франції. Головну роль у проведенні операції відіграли війська Сполучених Штатів, Великої Британії та Канади. Після висадки військові контингенти зі складу Вільної Франції та Війська Польського брали участь у бойових діях, разом з невеликими підрозділами Чехословаччини, Королівств Греції, Бельгії, Нідерландів та Норвегії. 6 червня 1944 року, у «День Д», операція «Оверлорд», якою відкрився Другий фронт, розпочалася з наймасштабнішої у світовій історії висадки повітряного десанту із залученням 12 000 літаків, яка передувала морській десантній операції. Майже 160 000 солдатів морського десанту на 4 тисячах транспортних суден та десантних кораблів одночасно перетнули Ла-Манш та вторглися до Франції. З моря цю армаду підтримували 600 військових кораблів. Перед початком висадки на берег авіація союзників буквально виорала прилеглу місцевість бомбами; 2 500 важких бомбардувальників скинули 10 000 тонн бомб, а 7 000 винищувачів та штурмовиків прочесали оборонні позиції німців. Загалом битва тривала протягом двох з половиною місяців, доки 24 серпня головні сили противника не були оточені у Фалезькому котлі, а 25 числа був звільнений Париж. 31 серпня 1944 операція «Оверлорд» завершилася форсуванням союзними військами річки Сена та зосередженням на території континентальної Європи майже 3 000 000 особового складу військ союзників. Під час висадки у десанту у Нормандії втрати союзників склали біля 10 000 осіб, німці втратили до 9 000 військових. Від 15 000 до 20 000 мирних французьких мешканців загинуло під час вторгнення — в основному в результаті бомбардувань союзною авіацією. Загалом, у ході операції «Оверлорд» втрати з обох сторін сягали величезних цифр. Союзники втратили за різними даними від 225 606 до 226 386 солдатів і офіцерів, близько 240 000 німецьких солдат загинули.

Антикомуністичний опір у Литві тривав більше 10 років. У патизанській війні взяло участь не менше 50 тисяч осіб. Більше, ніж 20 тисяч партизанів загинуло в запеклих боях із радянськими військами. Фотонегативи із зображенням партизанів, які діяли в околицях м. Паневежис, на півночі країни, довгі роки були невідомі. Уперше ці негативи надрукував фотограф Станіславос Багданавічюс у 1988 році, а історик Роман Каунітіс згодом ідентифікував більшість людей, зображених на знімках, а також фотографів. Один із них, Антанас Жигас, псевдо "Аптікоріус" ("Аптекар"), мав німецьку фотокамеру середнього формату. "Аптікоріус" потрапив у радянський полон, де його засудили до смертної кари. Зроблені ним негативи зберігалися в бідоні в підземному бункері багато років, аж поки інший уцілілий партизан не знайшов колишнє місце свого схову. Так ці унікальні фото стали відомі широкому загалу. Іншим фотографом був Кажус Юкневічюс – командир бойового підрозділу партизанів, який діяв у лісах в околицях міста Купишкіс. Він робив знімки за допомогою фотоапарата "Москва-5". Юкневічюса держбезпека захопила завдяки зраді. Багато років він провів у радянських таборах. Увесь цей час фотонегативи зберігалися в одному з перил на другому поверсі місцевої торф’яної фабрики. У 1964 році фабрика згоріла вщент, і місцевим жителям дозволили зібрати вцілілу деревину для особистих потреб. Плівка, загорнута в газету, дивом уціліла в пожежі. Її знайшли в купі попелу. 30 фотографій Жигаса і Юкневічюса стали основою фотовиставки "Партизани з околиць міста Паневежис: 1945-1953 (Литва)", яка вперше відкрилася в 1991 році. Майже 30 років потому виставку привіз в Україну її куратор Станіславос Богданавічюс. Виставка експонувалася в Національному військово-історичному музеї України протягом серпня-вересня 2018 року. З люб'язного дозволу її організаторів "Історична правда" публікує 10 фотографій литовських антикомуністичних партизанів.

Відзначення річниці створення дивізії “Галичина” розпочалося панахидою в Архикатедральному соборі Св. Юра. Після вручення відзнак борцям за незалежність України, відбулося урочисте погашення урочисте погашення спеціально приурочених до дати пам’ятних почтових марок та конвертів. Опісля, на 76 полі почесних поховань Личаківського кладовища учасники акції поклали квіти та лампадки до Меморіалу, спільно виконали гімн. Реконструктори, одягнуті у форму вояків дивізії “Галичина” салютували полеглим воякам. Далі відбувся Марш Величі Духу, у якому взяли участь близько тисячи людей, здебільшого – це молодь і представники добровольчих організацій, зокрема батальйонів «Азов», «ОУН», «Карпатська Січ», «Айдар», ДУК «Правий Сектор». Організатори - представники громадської організації «Резерв дивізія Галичина». За словами її представника Захара Саджениці, вперше подібні заходи відбуваються без політичних гасел чи прапорів якихось організацій. Й попри те, що на марші таки були представники націоналістичних рухів і політичних партій, однак своєї приналежності до них вони не афішували: «Для мене це герої і для багатьох це герої, яких потрібно вшановувати. Наприкінці війни дивізія «Галичина» отримала назву «Перша українська дивізія Галичина Української національної армії». Вони присягнули на вірність Україні. Нюрнберзький трибунал їх не засудив. Після Нюрнберзького процесу, було ще два і дивізія не була визнана такою, що брала участь у каральних акціях»Учасники маршу пройшли вулицями міста від пам’ятника Степанові Бандері до пам’ятника Тарасові Шевченкові і повернулися до початкової точки. Більшість людей були в національному вбранні. Дорогою учасники викрикували гасла: «Галичина» – дивізія героїв», «Стережись, чужинець - тут господар українець», «Шухевич, Бандера – герої України». По закінченні ходи виступив гурт «Кому вниз» та один із небагатьох досі живих дивізійників – Іван Мамчур. В українському суспільстві триває гостра дискусія щодо того, чи варто святкувати цю дату. Зокрема, директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович вважає, що річниця створення дивізії «Галичина» не є святом для українців: «Річниця створення Ваффен СС дивізії «Галичина» — не свято для українців. В німецькій та радянських арміях у Другій світовій українці сприймалися однаково — як гарматне м‘ясо. Різниця лиш в тому, що мобілізованих до дивізії «Галичина» вишколювали рік перш ніж кинути у бій, а новобранців Червоної армії часто кидали у м‘ясорубку відразу. Але то не через любов німців до українців — вони лиш раціонально використовували людські ресурси, яких мали менше за росіян».Крім того, подія викликала обурення директора українського єврейського комітету Едуарда Долінського. За його словами дивізійники воювали не за українську ідею, а за нацистів: «Це не була українська дивізія, вони не воювали за Україну. Вони пішли добровільно воювати за Гітлера і вони складали присягу на вірність нацистській Німеччині і персонально Адольфу Гітлеру. В цій присязі не було жодного слова про Україну, тому ми не можемо відзначати якісь події з її приводу. Вони всі були засуджені Нюрнберзьким трибуналом. Сучасна європейська ідентичність базується на тому, що це — злочинці». По завершенню Маршу біля пам'ятника Степанові Бандері виступив із концертом рок-гурт «Кому вниз».

Спешка сплошь и рядом вместо гениальных изобретений порождает технику, не способную оправдать ожиданий. Рассмотрим детальнее на примере самолетов Второй мировой. Некоторые из этих летательных аппаратов даже поднимались в воздух. Но это все равно не спасло их от печального финала.

Лейтенант палубной авиации Великобритании Клод Рэйнер в годы Второй мировой собрал солидную коллекцию снимков о том, насколько суровой была служба пилотов морской авиации. Не просто суровой, а убийственной. Часто даже самоубийственной. Для обеих сторон. На снимках — атаки японских пилотов-камикадзе и жесткие условия, в которых самолетам союзников приходилось взлетать и особенно садиться. “Все снимки сделаны на Дальнем Востоке в 1944-1945 гг. В тот момент силы британского ВМФ ловили японские субмарины...“, — комментирует Клод.

В Киеве проходят торжественные мероприятия по случаю 74-й годовщины освобождения Киева от фашистских захватчиков. На площади Победы прошел митинг-реквием, ветераны Второй мировой войны, участники АТО и чиновники возложили цветы к памятнику Неизвестному солдату и памятному знаку «Защитникам и освободителям города Киева».

Подборка уникальных фотографий оккупированного Киева от всемирно известного фотографа Герберта Листа, служившего во время войны в Вермахте. Снимки выложены на сайте международного фотоагентсва Magnum Photos вместе с другими коллекциями Листа. Эти фотографии он сделал в июне-июле 1943 года.Оцените не только предметы съёмки, но и художественную составляющую фотографий – композицию, тени, выбранные ракурсы и геометрию кадров...