Вони щодня рятують життя українців, приїжджаючи на виклики. Вони мають різний стаж та професію, проте всі працюють в службі екстреної допомоги. Це – фельдшери, лікарі, водії та диспетчери. Під час критичної ситуації пацієнти не запам’ятовують облич тих, хто прийшов на допомогу та врятував їхні життя. До дня екстреної медичної допомоги (Emergency Medicine Day), який цього року в Європі відзначають 27 травня, Всеукраїнська рада реанімації ініціювала фотопроєкт з портретами медиків з різних регіонів України. Ось вони.

Украинский фотограф Саша Маслов (живет и работает в Нью-Йорке) готовит к выпуску книгу Ukrainian Railroad Ladies. В ее основе портреты женщин — дежурных по переезду: сами героини, а также домики, в которых они проводят свое время. Ставить желтый флажок на переезде, разрешающий машинистам двигаться вперед, — это не единственная задача дежурного на переезде. Еще он отвечает за безопасность, следит за исправностью шлагбаумов и светофоров. В Украине эта профессия зачастую достается женщинам. Саша Маслов побывал на сотне переездов. Фотокнига Ukrainian Railroad Ladies, которая готовится к выпуску летом 2020 года, будет состоять из 40 портретов женщин и нескольких мужчин, работающих на железнодорожных переездах в разных уголках Украины. Снимки уже получили международные награды Sony World Photo Awards и LensCulture. «Ukrainian Railroad Ladies — это фотокнига об эстетике, которая вокруг нас. Путешествуя поездами, в Украине редко кто обращает внимание на работниц железнодорожных переездов. Впрочем, ландшафт вокруг и отделка внутри домиков на таких переездах немало рассказывают нам не только о профессии железнодорожника, но и о социокультурных аспектах жизни украинцев, — говорит Саша Маслов. — Проект родился из моей детской любви к железной дороге и домикам на переездах. Как фотографа меня интересовали эстетика, переплетение социальной и визуальной стороны переездов, архитектура и главное — портреты. Сейчас готово около 100 портретов, на каждую съемку уходило от получаса до часа. Большинство людей соглашались на съемку, но были и отказы. Одна дежурная отказалась, потому что у нее недавно умер муж и она была в трауре, — наверное, впервые я не пытался уговорить героиню после первого отказа. Руководство и пресс-служба Укрзалізниці помогали с поиском, транспортом и логистикой. Параллельно я сам искал необычные переезды. К издательству «Основы» я пришел с идеей года два назад, и мы планировали книгу еще тогда. Я невероятно рад, что проект выходит именно у «Основ» и в Украине. Несомненно, есть видимое и невидимое неравенство. Мужские и женские роли в украинском обществе до сих пор четко разграничены, профессии тоже. Этим проектом я не берусь оценивать неравенство, но мне любопытно, какие вопросы он поднимет. Такие проекты нужны хотя бы как отпечаток времени, не только рассказывающий, но и задающий вопросы».

Навесні 2016 року студент Віктор Галушка знайшов негативи фотографій серед мотлоху в покинутому будинку в одному із віддалених сіл своєї рідної Молдови. Ці викинуті фотографії виявилися роботою всього життя Захарії Кушніра, невідомого фотографа-аматора, який помер у 1993 році. Селянин боровся з професійними труднощами за комуністичного режиму, а також із алкоголізмом, і залишив після себе одні з найяскравіших фотографій із сільського життя, які були коли-небудь зняті на плівку. Упродовж останніх трьох років, із дозволу дочки фотографа, яка відкинула роботу батька, назвавши її «сміттям», Галушка зі своїм учителем чистили фотографії й сканували приголомшливу знахідку. А в січні вони оприлюднили фотографії на вебсторінці. Галушка, дописувач Молдовської редакції Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода, погодився поділитися з Українською редакцією цими фотографіями і показати своє відкриття одного з найбільших літописців життя за «залізною завісою». Ці фотографії Захарія Кушнір зробив у період між 1950 і 1970 роками в селі Рошієтіч і в його околицях, що за 122 кілометри на північ від Кишинева. Кушніра засудили до трьох років ув’язнення через те, що він вистрелив із рушниці сіллю у крадія овець і поранив його. Після ув’язнення він, учитель за професією, він був змушений працювати в колгоспі. А коли йому виповнилося 43 роки, Кушнір придбав фотоапарат «Любитель-2» і виявив своє справжнє покликання. Після кількох уроків фотографії від свого племінника, Кушнір на велосипеді їздив від села до села і знімав технічно досконалі, та недоречно скадровані фотографії. Фотографії Кушніра унікальні. Вони статичні, бо люди на них позують, але водночас вони вирують життям. Реакція людей на фотографування природна і позитивна, і це свідчить, що фотограф умів привернути їх до себе. Галушка вважає, що Кушнір міг дозволити собі придбати плівку, необхідну для його хобі, частково завдяки тому, що він за гроші робив жителям села фотографії для паспортів та інших документів. Дочка Кушніра, яка померла влітку 2019 року, пам’ятає свого батька, як той кричав п’яний, повертаючись на велосипеді зі своїх фотоподорожей. У молдовських селян гостя традиційно пригощають келихом домашнього вина або й чогось міцнішого. А Кушнір їздив від хати до хати і повертався додому настільки п’яним, за словами його дочки, що діти почали ненавидіти його фотографічні подорожі. І хоча не існує ніяких свідчень про насилля з боку Кушніра, дочка розповідала про «крики» і «неможливу» поведінку батька і казала, що він став алкоголіком через своє хобі. Але також дочка Кушніра говорила про нього як про «романтика», у якого на вилозі часто була причеплена квітка. Коли Галушка розмовляв із дочкою фотографа, вона не була зацікавлена в колекції і назвала фотографії сміттям, яке «нікому не потрібне». Та завдяки кропіткому цифровому архівуванню близько 4000 знімків, які зібрав Галушка зі своїм учителем, цей забутий фотограф із молдовського села, схоже, може стати відомим на весь світ.

«Проект «50 гривен» для меня стал очень знаковым и сильным, а главное своеобразной отправной точкой в мир совершенно другой фотографии, фотографии которая может не просто остановить время, а с помощью содержания и формы приблизить к людям с которыми я в обычной жизни сталкиваюсь очень редко. Проект исследование жизни людей которые находятся на грани выживания, между бедностью и полной нищетой. Это культурный срез того, как в одном месте и в одно время могут существовать разные миры. Дикий контраст между разными слоями в обществе. Чтобы вычленить из общества этих людей я придумал следующее — вешать объявления в публичных местах, на столбах, в общественном транспорте, различных спальных районах. В объявлении призыв к действию означающий, что фотограф платит за портрет 50грн. Также упомянуто, что возраст и внешность не имеют значение. После фотосессии я задавал людям один-единственный вопрос: «Как вы потратите деньги?». Человек готов проделать долгий путь чтобы добраться до студии. Пятьдесят гривен — сравнительно небольшая сумма в сегодняшней Украине. Но для части жителей это значительные деньги, каждый герой обоснованно может сказать на что он потратит эти деньги. Я не хочу как-либо приукрасить эти портреты или как-то выделить их на фоне остальных и потому выбрал белый фон, как нейтральный и не отвлекающий от героя. За время проекта я понял насколько мы разные и какие у всех разные потребности во всем».

«Всі ми різні. Носимо різні однострої, належимо до Збройних Сил різних країн. У кожного нас свої завдання і своє покликання. Та всі ми об’єднані одним прагненням – миру і спокою в наших домівках. У Міжнародному центрі мироворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що на Львівщині тривають міжнародні командно-штабні навчання «Rapid Trident-2019»», - прес-служба Міністерства оборони України. Фото: Володимир Скоростецький, Тарас Грень

Вторник, 9 июля, выдался совсем не летним, солнышко лишь изредка выглядывает из-за туч. В такой день не все хочется выходить из дома, но рабочий день никто не отменял. И хоть столбик термометра еле дотягивает до +23, народ не спешит надевать свитера и теплые куртки. И даже дождик им не помеха, его можно переждать в уютной кофейне с чашкой горячего чая. Фотограф издания "Информатор" вышел на фотоохоту, чтобы найти новых ярких людей и поделиться с ними хорошим настроением. Ищите себя на снимках — возможно именно вас сегодня запечатлел наш фотограф. Ощущение, что Киев пережил сегодня несколько сезонов: утром — солнечную прохладную весну, днем — дождливую осень с внезапным ливнем, а после 15:00 — в небе опять светит солнышко, буквально за десять минут осушив лужи. Интересно, что же будет к вечеру? Если верить синоптикам, то осадков до ночи не будет, поэтому можно смело оставить дома зонт.

Усы с бородой кардинально меняют мужской образ, и многие молодые люди этим пользуются, желая выглядеть более уверенными, модными и маскулинными. В то же время избавление от привычных волос на лице может стать шоком — и для самого мужчины, и для окружающих. Кто-то при этом молодеет лет на 20 и теряет суровое обаяние, а кто-то становится гораздо опрятнее и симпатичнее. Кому борода идет, а кому нет? Посмотрев на эти снимки, можно попробовать вывести некоторые закономерности.

Фото українських воїнів на передовій були оприлюднені в Facebook-спільноті In the army now UA

В Киеве на НСК "Олимпийский" 19 апреля 2019 года состоялись дебаты кандидатов в президенты - шоумена Владимира Зеленского и действующего главы государства Петра Порошенко. На стадионе были установлены две сцены, одна напротив другой. Предполагалось, что каждый кандидат будет выступать на своей сцене, однако Порошенко поднялся на сцену к Зеленского, где и прошли дебаты.

Каждое утро миллионы людей тратят уйму времени на то, чтобы подготовиться к грядущему дню. Результаты, понятное дело, разные, но одно остается неизменным — внешний вид одного и того же человека может сильно меняться в течение дня в зависимости от часа. Именно эту разницу выбрала бельгийский фотограф Барбара Ивейнс главной темой своего фотопроекта «7 утра — 7 вечера». Барбара захотела показать происходящую с человеком метаморфозу за 24 часа. Странно, но мы, к примеру, заметили, что некоторые люди выглядят гораздо лучше, когда только встали с постели. А вы что думаете?