Перший відбувся рік тому і був одноденним, другий — восени, і вже став дводенним. Організатори ставлять перед собою задачу показати винолюбам малих виноробів. За українським законодавством такими вважаються ті, хто виробляє не більше 100 тис. літрів вина на рік.  Це справді вдалося: на невеличкій території — свято відбувалося у внутрішньому дворику готельного комплексу Lumen — було тридцять учасників, більше, ніж усіх інших винних фестивалях. Зазвичай на них переважну кількість складають великі виробники. Виключенням може бути хіба мукачівське «Червене вино» часів найбільшого розквіту.  Крім виноградного вина тут були і вина з інших ягід, медові та різноманітні міцні напої. Закусити спиртовий напій можна було на одній з кількох продуктових яток або прямо в готельному кафе. Кожному відвідувачу з квитком видавалася фішка, якою можна було проголосувати за напій, що найбільше сподобався. Проходили і внутрішні дегустації. Фестиваль планується бути регулярним. Текст та фото — Олександр Зубко

2 червня в Національному музеї «Київська картинна галерея» відкрилася виставка «Новий мілітарний пейзаж». На ній представлені роботи двох авторів, які утворюють творчу групу Forest Brothers: Ігоря Гусєва та Стаса Жалобнюка.  Переважно це живописні пейзажі, а також малюнки на основі з сторінок радянських ідеологізованих книжок, аплікації та інші експериментальні роботи. Вони розміщуються на першому поверсі музею, у лівому крилі. Виставка працюватиме до 12 липня.  Наразі працюють всі зали музею і навіть непарадна сходова клітка між першим та другим поверхами. В останньому випадку це виставка «Твоє світло» трьох авторок: Ганни Гідори, Ганни Криволап та Ганни Миронової. Це переважно живопис, роботи розташовані у залах другого поверху лівого крила, під скляним дахом та, як вже згадувалося, на сходах. Експозиція працює до 5 липня. У приміщеннях другого поверху але правого крила триває персональна виставка художниці Руслани Потапенко «Геометрія світла». Це живописні картини, створені під впливом ікон. Експозиція працює до 20 червня. Інші приміщення другого поверху займає виставка «Ілля Рєпін. Реаліст і мрійник». Легко здогадатись, що вона складається з робіт одного з найвідоміших живописців України та колишньої Російської імперії. Більшою частиною вони є часткою фондів «Київської картинної галереї». Також надали свої експонати (картини, документи, книжки) Національний музей Тараса Шевченка, Національний художній музей України, Артфундація «Дукат». Виставка працюватиме до 30 вересня. В маленькому залі на першому поверсі, справа, триває виставка «Херсон. Шовкуненко. Врятоване». Тут представлено дев’ять робіт художника, які уникли викрадення з Херсонського обласного художнього музею під час окупації: вісім знаходились на реставрації в іншому місті, одна не була помічена загарбниками у музеї. Велика виставка Олексія Шовкуненка тут проходила півтора роки тому, ми про це розповідали. Ця ж експозиція працює до 26 липня. Текст та фото — Олександр Зубко

Присвячений він був подвійному ювілею: маестро виповнилося 75 років, а його найвідомішому проекту —"Київському квартету саксофоністів" — 40 років. Також він є відомим кларнетистом, про його концерт-презентацію «Кларнет і кларнетисти. Енциклопедія кларнетистів України» ми повідомляли раніше. День народження Юрія Василевича — 15 травня, і саме на цю дату був призначений концерт. Проте тоді було оголошено день жалоби, тож подію перенесли на неділю. Концерт називався "Життя, присвячене музиці", виступали друзі, учні, сам майстер у супроводі Академічного симфонічного оркестру Національної філармонії України як соліст та у складі Kyiv Sax Quartet.

6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи. Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного. Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який  триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю. Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал Текст та фото — Олександр Зубко.

Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року. Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою. Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці. Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club. А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США. Текст та фото — Олександр Зубко.     

6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках. З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє. Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї. Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге. На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок. Текст та фото — Олександр Зубко

Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку. Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток. Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів. А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни. Текст та фото — Олександр Зубко

Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж. Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися. Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників. Текст та фото — Олександр Зубко

Це той самий колектив, що буде змагатися на цьогорічному пісенному конкурсі «Євробачення» від України. Очолює групу українка Вікторія Лелека — співачка, композиторка, авторка пісень. Інші учасники — контрабасист Томас Колярчик, барабанщик Якоб Гегнер, піаніст Повел Відестранд —  німці. Квартетом на цій саме площадці — сцені «Карибиан клаб» — група виступала сім років тому: 17 грудня 2018 року в рамках Міжнародного джазового фестивалю сучасної імпровізаційної музики Jazz Bez. Але цього разу склад був зовсім інший. Перше відділення розпочалося кількома піснями, які Вікторія виконала сольно у супроводі фортепіано. Далі до неї доєднався бандурист Ярослав Джусь, а пізніше на сцені з’явився флейтист Максим Бережнюк. Деякі додаткові інструменти та спецефекти запускалися семплами. Пісні були фольклорні та авторські, виконані у народній манері. У другому відділення співачка виступала сама, це був її елеронний проект Donba₴grl. Назва взята не просто так: народилася Вікторія у місті Шахтарське (кол. Першотравенськ), Синельниківського району Дніпропетровської області. Вона має віддану аудиторію: всі квитки були продані, значна частина публіки заповнювала дальню фан-зону клубу. Текст та фото — Олександр Зубко.

Тільки-но вчора, у суботу, 7 лютого, почала роботу чергова експозиція серії «Віч-на-віч» (в матеріалах для іноземців пропонується французький варіант — «Tête-à-tête»). Концепція проекту полягає у тому, аби, спираючись на колекцію музею, систематично знайомити глядачів з творами видатних художників XIX та початку ХХ століть. Попередня була присвячена Івану Айвазовському, а цього разу героєм є полько-український художник Вільгельм Котарбінський. Він є яскравим представником епохи модерну, а улюблені його сюжети були з часів античності. Про це розказують виставкові картини: «Пісня ранку» присвячена Давньому Риму, велике полотно «Жертва Нілу» — про гоніння християн у римському Єгипті. Також про християнство рідка робота у техніці сепії «Терновий вінок». Сюжети з грецької міфології представлені на монументальній картині «Битва кентаврів з лапіфами» та на компактнішій — «Сатир». Два портретних панно «Жінка з глеком» та «Жінка з голубами» є варіаціями на тему античності. І в сюжетах, і в техніці, і в світогляді вгадуються сучасники та часто товариші художника: Віктор Васнєцов, Михайло Нестеров, Павло та Олександр Свєдомські, Михайло Врубель, Генріх Семирадський. Останні тридцять років життя Вільгельм Котарбінський переважно провів у Києві. Експозиція триватиме до кінця квітня. А з вівторка, 3 лютого, працює виставка грузинсько-українського художника Темо Свірелі (справ. Тенгіз Цховребов, груз. თემო სვირელი) «ADAMIANEBI / ЛЮДИ / PEOPLE». Він був учасником протесту у Грузії 1989 року та обох наших Майданів, також останню частину життя (двадцять років) провів у Києві. Виставлено п’ятнадцять картин, це зовсім інших символізм, світогляд та техніка. Експозиція запланована до 8 березня. До 22 лютого триває виставка «Олександр Мурашко. Київські вібрації», присвячена 150-річчному ювілею живописця. А от проект «Мистецький родовід. Спадковість і новаторство» тимчасово замкнуто через великий холод в його залах. За планом він мав би працювати ще весь лютий. Текст та фото — Олександр Зубко