Більше, ніж половину року і без того прекрасна Велика ботаніка (так його часто називають) прикрашена різними квітами. Каледар цвітіння показує, що першим розквітає чарівний горіх або ж гамамеліс, але то треба знати, де його шукати. Власне, як і крокуси з пролісками, які мають з’являтися у середині березня. Добре помітними є деякі сорти рододендронів, магнолій та вереску. Початок цвітіння кожен рік міняється, це така розвага: чатувати, коли з’являться перші квіти. Трохи згодом настає час форзиції — вона помітна також по всьому місту: гілки дерев та кущів ще голі, і раптом серед загальної сірості спалахують жовті квіти. Далі настає черга сакур. Найбільш відомі тут дві алеї по обидва боки колекційно-експозиційної ділянки «Гірський сад». Насправді, сакурою в побуті називають різноманітні декоративні вишневі дерева, а ті, в свою чергу, входять до роду слив... Проте найбільш відомий Ботанічний сад бузком. Він переважно зібраний в одному місці — у «Сірінгарію». Протягом його цвітіння щоб потрапити всередину треба вистояти довжелезну чергу, а вже на доріжках штовхатися з іншими відвідувачами. Досвідчені гості стараються приходити в дощову погоду, тоді натовп буде трохи меншим. Одночасно з бузком починається цвітіння півоній. Поруч з «Сірінгарієм» розташована ділянка жасмину, чубушнику та дейцій. Вони легко впізнаються — такі кущі часто можна побачити на вулицях та у парках. Але ж подивіться, які різноманітні ці білі квіти! З весни до осені цвітіння різних рослин відбувається майже безперервно: це і всім знайомі, ніби обсипані снігом кущі спіреї, і карагна, яку часто помилково називають жовтою акацією, і різні сорти гортензій, і символ міста — каштан (а тут є навіть їстівні сорти) і багато фруктових дерев. Все літо буяє «Сад троянд», а на ділянці «Пори року» декоративні квіти ростуть до пізньої осені. Варто згадати, що значна кількість рослин опилюється вітром, тож їхні квіти пересічною людиною не визначаються як власне квіти. Деякі рослини ховаються буквально в хащах, їх побачити буде великою удачею. Серед магнолій є такі, що квітнуть аж у липні. В різний час розпускаються рододендрони. Є вічнозелені сорти, і дивно зараз спостерігати листя та бруньки серед снігу. Проте в багатьох рослинах вегетація запустилася ще на початку цього року. Сподіваємось, вони не померзнуть. І вже майже місяць, як почали розпускатися азалії в оранжереї. Зазвичай цвітіння триває від середини лютого до середини березня, тож особливо багато людей тут на День закоханих та 8 березня. Фото і текст — Олександр Зубко

22 червня розпочався ХI Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал». Крім книжкової ярмарки він включає близько 100 подій, що входять до кількох програм: літературної, професійної, музичної, програми для та про дітей та підлітків «Коли війна не лише у книжках», фокус-теми «Коли все має значення», спеціальної програми «(не)публічні бібліотеки», спеціальної програми Українського ПЕН «Пам’ять говорить», спеціальної програми від Довженко-Центру «Літературний кіноканон. Том перший». Фестиваль тривав до вечора неділі, 25 червня. Фото і текст Олександр Зубко

4 лютого в Національному цирку України (Київ) відбулася прем’єра вистави «Цирк у стилі джаз». Так, цирк працює, і це вже п’ята вистава за час повномасштабної війни. Більшість номерів стилізовані під часи Великої депресії: епоху гангстерів, «сухого закону» та золотого часу джазу. Також в обох холах на другому поверсі працює фотовиставка, присвячена музикантам, які працюють або працювали в оркестрі цирку. Експозиція охоплює останні 19 років: найстаріша фотографія зроблена у березні 2004 року, а найсвіжіші — під час підготовки програми «Цирк у стилі джаз» та останніх концертів попередньої, різдвяної програми. Автор усіх фотографій — відомий джазовий фотограф Олександр Зубко. Вистава триватиме до 26 березня.

29 квітня під Києвом відбувся черговий захід проекту «Відлуння руйнації», що організовує творче об’єднання Slavuta. Ентузіасти розв’язують відразу кілька задач: доставляють гуманітарну допомогу у постраждалі від бойових дій райони, влаштовують там невеличкі концерти та розказують про все це у засобах масової інформації. Цього разу продуктові набори, плівку для тимчасового закриття вибитих вікон і насіння городини отримали мешканці села Забуччя. Музичну частину забезпечував Валерій Мирошніченко, зараз — солдат Збройних сил України, а у цивільному житті — валторніст Естрадно-симфонічного оркестру. Перший його виступ відбувся на зруйнованому мосту через річку Бучу. Далі він і група волонтерів попрямували до будинку в середині села, що вщент згорів. Журналісти мали бесіду з господарями, а Валерій виконав на ганку ще пару музичних фрагментів. Закінчилася мандрівка в районі, де розташований міст через річку Бучу, яка розділяє міста Ірпінь та Бучу. Тут знаходяться також вже відомий значно пошкоджений Центральний будинок культури і вщент розгромлений торговельний центр «Жираф». Саме тут з перших днів тримав оборону підрозділ, в якому служить Валерій Мирошніченко. Він показав підвал будинку, в якому мешкав, кухню, свою стрілецьку позицію. І зіграв трохи музики прямо у дворі, в якому провів багато днів. Текст та фото — Олександр Зубко

25 квітня у храмі Софії Київської відбувся концерт класичної музики «В очікуванні світла», який був присвячений святу Пасхи. Українськими музикантами виконувалася європейська музика доби бароко та твори українських сучасних композиторів. Трансляція доступна у «Ютуб-каналі» освітнього центру «Дом майстер клас». Текст та фото Олександр Зубко

В Національному цирку України в цьому сезоні паралельно йдуть дві вистави, а зазвичай — одна. Про першу, що була присвячена ювілею — шістдесятиріччю приміщення, в якому зараз цирк розташовано, та називалася «День народження. Свято цирку» — ми розповідали восени. Трохи згодом глядачам була запропонована зовсім інша програма, що має назву «Еколібрум». В ній наскрізно проходить ідея про бережливе ставлення до навколишнього середовища, проблеми з пластиком, поліетиленовими пакетами, іншим сміттям. Запланованому показу цього атракціону завадили післяноворічні карантинні обмеження. Проте виставу продовжили вже у лютому, а до Дня закоханих та свята 8 березня запустили ще одну, нову, яка зветься «Історії кохання». В ній багато романтики та парних номерів. На 1, 2 та 3 квітня була підготовлена ще одна програма — «Сміх для всіх». Тут в столиці знову ввели локдаун, тож графік вистав дещо змінився. Цирк жартів відбуватиметься з 16 по 18 квітня, «Еколібрум» триватиме до середини травня, «Love stories» — до середини червня. А на 23 квітня заплановано VI Міжнародний фестиваль-конкурс циркового мистецтва «Диво Цирк».Текст та фото — Олександр Зубко

11 березня 1927 року на світ з’явився композитор, який підніс музику танго від популярного жанру до класичної музики — видатний Астор Пьяцолла.Золотою добою танго вважаються сорокові роки XX сторіччя. Тоді в Аргентині пісні та інструментальні п’єси виконували окремі співаки та великі оркестри, в кафе, кабаре, клубах, в парках та просто на вулиці, і танцювали під цю музику теж будь-де. З появою рок-н-ролу та політичними змінами в країні популярність жанру різко зменшилась. Саме в цей час Астор Пьяцолла став писати музику танго, спираючись на класичну освіту та загальну музичну ерудицію. Його стиль «танго нуево» виявився настільки революційним, що поділив публіку на два протилежних табори: гарячих прихильників та відчайдушних супротивників. В Аргентині композитору чинили усілякі перешкоди і неодноразово погрожували фізичною розправою. Офіційне визнання на батьківщині затягнулося на три десятки років, та і міжнародний успіх досить дорого давався Астору. Окремою його заслугою стало використання бандонеону для сольних партій, і маестро не лише їх писав, але й сам виконував. Він один з небагатьох композиторів, хто особисто зіграв майже усі свої твори.Тож кінець лютого та весь березень в Україні відзначені значно більшою, ніж зазвичай, кількістю концертів, де виконується музика Астора Пьяцолли та танго загалом. Саме більшою кількістю, бо його музика постійно присутня в репертуарі як класичних, так і джазових колективів. Один з виступів, «Viva Piazzolla», безпосередньо у день народження, 11 березня, відбувся у Національному будинку органної та камерної музики, що у Києві. В усьому світі бандонеон лишається досить рідкісним інструментом, зокрема через те, що існує кілька варіантів конструкції, тож його успішно замінює акордеон або ж баян, як було і на цьому концерті — на баяні грав Андрій Дубій. Другим майже обов’язковим інструментом для жанру «tango nuevo» є скрипка, але от її не було. Натомість більшу частину творів було зіграно з флейтою Тамари Рой, а цей інструмент активно використовувався у танго ще у кінці XIX – початку XX сторічь, тож якоюсь мірою це було «повернення до витоків». У ті ж часи ж активно використовувалася гітара, що загалом типово для Латинської Америки. Цього вечора гітаристів виступало аж двоє, хоча грали вони по черзі: це були Андрій Шипунов та Дмитро Кушніров. Пізніше флейту та гітару у танго витіснили бандонеон та фортепіано, але на цьому концерті усі інструменти взаємодіяли. За фортепіано був Юрій Багмет. Єдиним «сталим» інструментом є контрабас, і на ньому грав Сергій Філіпович. Пісні ж прозвучало лише дві, їх виконувала Ольга Швидка. Свято безумовно вдалося, публіка вітала артистів стоячи та викликала на біс.Текст та фото — Олександр Зубко

10 жовтня в Національному цирку України (Київ), після тривалої карантинної перерви, відбувся прем’єрний показ нової програми «День народження. Свято цирку». Вистава присвячена шістдесятиріччю сучасного його приміщення — на площі Перемоги. Тож і вистава побудована навколо святкування дня народження. Головна дійова особа — клоун Zippo (артист Анатолій Скобляков) — на початку дійства отримує в подарунок торт із свічкою та час від часу з’являється з ним на манежі. Після кожного номера учасники дарують йому нову наліпку на смартфон і часто фотографуються на той самий величезний, на весь людський зріст, смартфон. У фіналі вистави на сцені з’являється величезний макет торту, з якого вилітає Zippo. З технічних причин на прем'єрі не було тигрів та левів з атракціону Юлії та Миколи Козирєвих. Але програма йде до 13 грудня, і ми ще встигнемо їх побачити. Захід проводиться із дотриманням санітарних норм: на вході в гостей заміряється температура, до приміщення вхід можливий лише в масках, половина місць в залі перев’язана сигнальними стрічками.

З 25 по 27 жовтня у Вінниці проходив XXIV міжнародний джазовий фестиваль Vinnytsia Jazzfest. Через карантинні обмеження в концертній залі «Монблан» («Mont Blanc») були присутні лише технічні співробітники, телеоператори, команда фестивалю та журналісти. В перший день концерт транслювався в прямому ефірі на місцевому телеканалі «ВІТА», у мережу Інтернет та на екрани, що були розташовані на вулиці та приміщеннях готелю, що вкотре приймає фестиваль. Це було так зване preparty перед основними подіями. Наступного дня через траур, оголошений через катастрофу військового літака, прямі трансляції було скасовано. Але заплановані виступи відбулися, їх записали на відео. Усі фестивальні концерти будуть змонтовані та через деякий час опубліковані на Youtube-каналі фестивалю, де протягом тижня будуть доступні для перегляду. Потім їх приберуть. В неділю прямі трансляції були повернуті. Кожен вихідний день починався з «Джазових сніданків», де ведучий ставив артистам питання, свої та глядачів, які могли спостерігати бесіду через Інтернет. Текст та фото — Олександр Зубко

8 лютого в Національному цирку України пройшла прем’єра програми «Африка. Екзотичний бум». В ній приймають участь українські артисти, майже всі — з «Циркового театру „Бінго“», та власне африканські циркачі. Останні є артистами «Цирку африканської мрії», з Ефіопії. Всі вони демонстрували різноманітні акробатичні номери. Оформлення вистави, насамперед — костюмів — запрошує глядача не просто до Африки, а саме до Ефіопії. Працюватиме атракціон до 19 квітня