Більше, ніж половину року і без того прекрасна Велика ботаніка (так його часто називають) прикрашена різними квітами. Каледар цвітіння показує, що першим розквітає чарівний горіх або ж гамамеліс, але то треба знати, де його шукати. Власне, як і крокуси з пролісками, які мають з’являтися у середині березня. Добре помітними є деякі сорти рододендронів, магнолій та вереску. Початок цвітіння кожен рік міняється, це така розвага: чатувати, коли з’являться перші квіти. Трохи згодом настає час форзиції — вона помітна також по всьому місту: гілки дерев та кущів ще голі, і раптом серед загальної сірості спалахують жовті квіти. Далі настає черга сакур. Найбільш відомі тут дві алеї по обидва боки колекційно-експозиційної ділянки «Гірський сад». Насправді, сакурою в побуті називають різноманітні декоративні вишневі дерева, а ті, в свою чергу, входять до роду слив... Проте найбільш відомий Ботанічний сад бузком. Він переважно зібраний в одному місці — у «Сірінгарію». Протягом його цвітіння щоб потрапити всередину треба вистояти довжелезну чергу, а вже на доріжках штовхатися з іншими відвідувачами. Досвідчені гості стараються приходити в дощову погоду, тоді натовп буде трохи меншим. Одночасно з бузком починається цвітіння півоній. Поруч з «Сірінгарієм» розташована ділянка жасмину, чубушнику та дейцій. Вони легко впізнаються — такі кущі часто можна побачити на вулицях та у парках. Але ж подивіться, які різноманітні ці білі квіти! З весни до осені цвітіння різних рослин відбувається майже безперервно: це і всім знайомі, ніби обсипані снігом кущі спіреї, і карагна, яку часто помилково називають жовтою акацією, і різні сорти гортензій, і символ міста — каштан (а тут є навіть їстівні сорти) і багато фруктових дерев. Все літо буяє «Сад троянд», а на ділянці «Пори року» декоративні квіти ростуть до пізньої осені. Варто згадати, що значна кількість рослин опилюється вітром, тож їхні квіти пересічною людиною не визначаються як власне квіти. Деякі рослини ховаються буквально в хащах, їх побачити буде великою удачею. Серед магнолій є такі, що квітнуть аж у липні. В різний час розпускаються рододендрони. Є вічнозелені сорти, і дивно зараз спостерігати листя та бруньки серед снігу. Проте в багатьох рослинах вегетація запустилася ще на початку цього року. Сподіваємось, вони не померзнуть. І вже майже місяць, як почали розпускатися азалії в оранжереї. Зазвичай цвітіння триває від середини лютого до середини березня, тож особливо багато людей тут на День закоханих та 8 березня. Фото і текст — Олександр Зубко

Дві живописні: «Олексій Шовкуненко. Херсон – Київ» та «Всесвіт Володимира Микити», одна — фотографічна, колективна експозиція трьох авторів під назвою «Прямуючи до свого /Я/». Ми повсякчасно знаходимось під загрозою авіаційного бомбардування або ракетного обстрілу, але 10 жовтня 2022 року ракета впала на дитячий майданчик між музеєм та Червоним корпусом Університету імені Шевченка. Тому після початку великої війни «Київська картинна галерея», як і всі музеї України, змушена була внести кардинальні зміни до своєї виставкової діяльності. Роботи з колекції музею приймають участь у міжнародних проектах, а головне приміщення «Київської картинної галереї» функціонує насамперед як виставковий простір, де представлені вітчизняні митці, від класиків до зовсім молодих. Таких подій за час повномасштабної війни відбулося вже кілька десятків. Відкриття найновішої виставки відбулося вчора, 28 січня, і на ній був присутній сам майстер — Володимир Микита, мешканець Закарпаття, йому днями виповниться 94 роки. Друга живописна виставка, Олексія Шовкуненка, триває з 24 січня, на ній представлені роботи майстра, який покинув нас ще у 1974 році. А народився він аж 1884 року, тобто він був сучасником революційних перетворень у мистецтві та суспільному ладі. Всі полотна Володимира Микити присвячені Закарпаттю, Карпатам та мешканцям цих країв, а от Олексій Шовкуненко не має такої міцної прив’язки до малої батьківщини. Особливо на ранніх картинах багато пейзажів його рідного Херсону та околиць, пізніше їх заміняють індустріальні об’єкти Одеси та Запоріжжя, далі видно, що автор мандрував по усьому СРСР. Багато в нього портретів, натюрмортів. Експозиції цих митців можна розглядати і окремо, слідкуючи за змінами у їх техніці та світогляді, а можна і паралельно, оскільки кожен є представником різних живописних шкіл, різних регіонів України і різних епох. Третя і найменша експозиція відкрилася 21 січня і складається з фотоекспериментів Тетяни Потоцької, Дмитра Труша, Олександра Сергієнка. Тут і амбротипія, і колажі, і зовсім неочікувані поєднання технік. Таким чином зайнята майже третина приміщень музею, що донедавна використовувалися для демонстрації предметів мистецтва. Музей працює, і варто пам’ятати, що не припиняються також інші, не такі помітні аспекти його діяльності: науковий, реставраційний, впорядкування колекції та багато іншого. Текст та фото — Олександр Зубко

Оголошена вона була 14 січня, на прес-конференції для засобів масової інформації, яка відбулася в адміністративному корпусі цієї науково-дослідної установи. Йшлося про те, що земельні ділянки ботанічного саду нікому не передаються і не можуть передаватися. З компанією «КСМ-Девелопментаїни» укладена угода про те, що буде проведено реконструкцію адміністративного корпусу, в якому (під час прес-конференції це було ясно) ведеться поточний ремонт, а також реконструкцію гаражу, гуртожитку, та найголовніше — корпусу №1, однієї з найстаріших споруд, які є на території ботанічного саду. Зараз вона в знаходиться в жахливому стані, оскільки кілька років тому реконструкція вже розпочиналась, і для того з нею було знято дах. Наступні події (епідемія, велика війна) та брак коштів процес зупинили, а будівля продовжує руйнуватись. В ній планувалося розмістити насіннєвий фонд. За це інвестор мав отримати кілька приміщень в адміністративному корпусі під офіси. Все це є в угоді, але пред’явити її ботсад не має права, аби не порушувати комерційну таємницю. Дивує також науковців відтермінованість заяви Держаудитслужби, оскільки аудит відбувся ще рік тому. Протягом прес-конференції Наталья Заіменко, директор Національного ботанічного саду, та її заступник, Микола Шумик, розповіли про інші проблеми, що непокоять установу, нагадали про функції, які їй притаманні, відповіли на питання журналістів. Наступного дня, 15 січня, на Facebook-сторінці Національного ботанічного саду було оприлюднено заяву з уточненями. Текст та фото — Олександр Зубко    

Фестиваль рівно десять років і один місяць тому відбувся вперше. Наступний стався через півроку, далі він проходив усе частіше, якось навіть шість разів за рік. Він змінював локації: найпершою була G13 project studio, потім він переїхав до галереї «Лавра», п’ятий пройшов у «Д12», шостий розташувався у Гідропарку, і на ці дві локації він більше не повертався. Потім він надовго розташувався у Національному експоцентрі України (ВДНГ), проходив тут не весь час, але найчастіше. Головна мета фестивалю — пропагувати українське вино. Тому більшу частину ярмарку займають стенди вітчизняних виробників. Крім цього тут обов’язково проходить «школа вина», де розказується про різні алкогольні напої, як їх виробляють, як їх правильно споживати. Пізніше до неї додалася «школа сиру». В рамках фестивалю відбувся перший великий конкурс на краще українське вино, в якому якість оцінювали не лише професіонали, але й підготовлені аматори. Його результати тоді суттєво вплинули на ставлення до вітчизняних вин. Тут відбувалося багато різних активностей: і винні забіги, і конкурси на швидкість відкриття устриць, і створювалося фестивальне вино. Кілька разів фестивалю передував «Тиждень вина». Він містив лекції, дегустації — показові або ж оціночні, а з останніх і складалося дегустаційне змагання. Ці події відбувалися на інших локаціях, причому не лише в столиці. З початком великої війни фестиваль «став на паузу», але ті ж самі люди робили трохи менший «Brave Wine: вікенд найкращого українського вина» у приміщеннях колишнього заводу «Арсенал». А вже в травні цього року і знову на ВДНГ пройшов XX Kyiv Food&Wine Festival. Зараз на фестиваль приходять тисячі людей. Багато відвідувачів знають один одного не один рік. Утворився своєрідний відкритий клуб поціновувачів українського вина. Фестиваль змінив ставлення багатьох людей до вітчизняних продуктів. Ці роки українське ставало все більш модним та якісним. За ці десять років вітчизняне виноробство пройшло величезний шлях: суттєво змінилося законодавство, кількість виноробень виросла багатократно і все частіше вони отримують ліцензію. Суттєво зросла підготовка виноробів: вони охоче вчаться, і на коротких курсах, і у вітчизняних інститутах, і часто за кордоном. Попри те, що вони мали б бути конкурентами, вони охоче діляться досвідом. Все менше лишається областей України, де ще нема офіційних виробів. Велика заслуга в цьому фестивалю Kyiv Food and Wine. Текст та фото — Олександр Зубко Фото зроблені 10 листопада 2024 року.  

Благодійна виставка-ярмарок проходила у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка Національної академії наук України 12 та 13 жовтня.   Розташувалася вона у Старій купольній оранжереї та новій, що має №6. Крім власне продажу рослин відбувалися консультації з догляду за ними, пропонувалися насіння та посадковий матеріал, продавалася плодова продукція. Можна було також обмінятися рослинами. Продовжувалися екскурсії оранжереями. Проходили дві художні виставки: ботанічні ілюстрації наукової співробітниці саду Наталії Кушнір та картини художника Любомира Мартинюка. Останній давно і плідно працює у ботанічному саду.Ще вернісаж включав «Перший український ботанік WEEKEND 4.0». Фото зроблені 13 жовтня.

З 11 по 15 вересня у Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука проходив другий культурно-мистецький захід «БойчукFest». Про це повідомляють Контракти.UA. Він включав кілька художніх виставок, більшість — на території інституту, одну — у Літературно-меморіальному музеї-квартирі П. Г. Тичини і одну — у Національному музеї декоративного мистецтва України. Проводилися лекції, було показано кілька кінокартини і спектакль «Алла Горська: вітражі долі». Проходили і майстер-класи. 25 березня цього року на головний корпус академії впали уламки ракети, внаслідок чого був повністю зруйнований спортивний зал та частково пошкоджено актовий зал. Тоді ніхто не постраждав. Навчання тривають. Текст та фото — Олександр Зубко Всі фотографії зроблені 15 вересня, в день закриття фестивалю.

Розпочався він у 2018 році і відтоді не переривався. Більше того, в 2022 році було проведено фестиваль у Великій Британії, в Оксфорді, а в 2023 році в Грузії, у Тбілісі. Він поєднує класичну музику, як симфонічну так і камерну, а також джаз, електронну музику, авангард. Тут відбуваються театральні вистави, експонуються твори образотворчого мистецтва, показуються кінофільми. Під ясенем, якому вже сто років, проходять бесіди та дискусії. Текст та фото — Олександр Зубко  

Рівно двадцять років тому відбувся перший фестиваль етнічної музики, який називається так само, як і одна з найвідоміших пісень гурту «ВВ». Що не дивно, бо натхненником є лідер цього рок-бенду — автор та виконавець власних пісень Олег Скрипка. Традиційно фестиваль відбувається в дати, близькі до свята Івана Купала. Цього року це 21, 22, та 23 червня, з п’ятниці по неділю. За час свого існування фестиваль проходив на різних локаціях, зараз він розташувався на території Національного ботанічного саду ім. М.М.Гришка. Великих сцен тут дві: «Сцена мрій» та «Сцена Рай», менші сцени — «Країна містична» та «Кримська сцена» — приймають не лише музикантів. Є майданчики для виступу поетів, для дитячих розваг, для численних майстер-класів. Часто місця активностей виникають спонтанно. Є, що з’їсти, чим запити, є багато що купити. Текст та фото — Олександр Зубко  

30 травня відбулося відкриття XII Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал». Він триватиме по 2 червня включно, складається з книжкового ярмарку та різноманітних заходів: презентацій книжок, літературних читань, дискусій, показу кінофільмів, музичних концертів та багато чого ще. Текст та фото — Олександр Зубко  

18 та 19 травня в Києві відбувся ХХ Kyiv Food and Wine Festival. Вкотре слоган фестивалю був «Сир та вино», і протягом двох днів відвідувачі спожили півтори тони крафтових сирів. На території Національного експоцентру України він вже проходив кілька разів, але вперше займав павільйон №4. Свою продукцію тут представляли 26 українських виноробів, один виробник бальзаму, а також два стенди займали імпортери. Як завжди, крім ярмарку та фудкортів гості відвідували лекції, дегустації та майстер-класи. Загалом відбулося 26 презентацій-дегустацій на тему вину та сиру, а також два майстер класи. На аукціоні та прямими пожертвами вдалося зібрати 150,000 гривень на 25 наплічників бойового медика для фонду «Лелека» та майже 30,000 гривень для лікувального центру «Superhumans». Текст та фото — Олександр Зубко