Поки українські військові борються за контроль над ключовим містом на сході України – Сєвєродонецьком, російські сили продовжують обстріли в цьому регіоні. Так, у Дружківці, що на півночі Донецької області, минулими вихідними загинула щонайменше одна людина. Жителі міста Дружківка, що на захід від Сєвєродонецька, 5 червня прокинулися від звуку вибухів та розбитого скла. Багато житлових будинків зруйновано. Одна людина загинула. Ще однією гарячою точкою на Донбасі зараз є місто Бахмут: російські війська просунулися вглиб раніше контрольованих Києвом територій в районі Світлодарської дуги і наблизилися до міста. Українські війська відбивають атаки російських сил та намагаються встановити контроль на панівних висотах для подальшого контролю та можливих маневрів.

«Щодо вчорашніх вранішніх вибухів у Дарницькому та Дніпровському районах столиці. На даний момент жертв у результаті ракетних ударів по об’єктах інфраструктури  немає. Одну постраждалу особу госпіталізували. Служби ще працюють на місцях, що зазнали атаки», – повідомив перший заступник голови КМДА Микола Поворозник. Внаслідок ракетного удару на Дарницькому вагоноремонтному заводі повністю знищено три цехи, повідомив член правління АТ «Укрзалізниця» Євген Шрамко. Однак ремонт і виробництво вагонів тут спробують відновити у кооперації з іншими підприємствами галузі. Ранковий обстріл Києва 5 червня був з Каспійського моря, повідомило командування Повітряних сил ЗСУ. За попередніми даними, ракети запустили з літаків Ту-95.

Внаслідок російського удару в ніч на 2 червня зайнялася школа у Київському районі міста. Під час гасіння пожежі рятувальники знайшли загиблу жінку, поранення дістав чоловік, ще троє жінок врятовані. Як повідомили в обласному управлінні рятувальників, у школі на вулиці Академіка Павлова після удару горіла бібліотека площею 50 кв. м. Повідомлення про пожежу до рятувальників надійшло о 00:13, о 02:14 пожежу загасили. Ця школа вже піддавалася удару РФ з початку вторгнення і мала часткове руйнування. За інформацією речника рятувальників на Харківщині Євгена Василенка, під час російського удару у школі перебували п'ять людей: охоронець та чотири жінки, які прийшли в укриття на ніч. "Одна загинула на східцях біля сховища, спускалася туди. Інших завалило у підвалі. Сторож — отримав поранення, у лікарні. Троє жінок не ушкодженні, дістали з-під завалів", — повідомив Василенко. Також за інформацією ОВА, пораненому чоловіку 63 роки. Його госпіталізували з вибухової травмою: осколковим пораненням голови, передпліччя, ніг. Нині стан охоронця середнього тяжкості.

Харківське метро на три місяці стало домом для тисяч людей — з 24 лютого до 24 травня його використовували як бомбосховище. Наразі підземка знову працює в режимі перевезень, хоча городяни, як і раніше, можуть ховатися там від обстрілів. Проте місця для ночівлі на платформах розібрали. Фотограф Павло Дорогой теж жив у метро та навіть зняв про нього фільм. Він розповів Bird in Flight, як було влаштоване це підземне місто. Фотограф Павло Дорогой знімав харківське метро з 4 березня до 24 травня, доки не запрацювали перевезення. За цей час він відвідав майже всі станції, але найбільше часу провів ночуючи на пероні «Армійської» — понад десять днів. Його батько прожив на цій станції три місяці. Там же Павло зняв документальну короткометражку, що перемогла на фестивалі Docudays UA у програмі Civil Pitch 2.0. Наприкінці травня тих, хто жив у метро, попросили зібрати речі та залишити станції. Зробити це багатьом виявилося морально важко. — На «Армійській» я знайшов друзів, із якими спілкуюся досі. Пам’ятаю, у перші дні на платформах залишалися лише вузькі проходи між людьми: ніхто не лежав, бо не вистачало місця, можна було лише сидіти. Гадаю, тоді на «Армійській» жило близько 1,5 тисячі осіб. До середини березня з них залишалася тільки третина. Люди ночували і на перонах, і у вагонах — останні вважалися більш комфортними. Родини з дітьми селили у підсобних приміщеннях, бо вони тепліші й у них можна було закритися. Метро відчинялося о 6:00 і зачиняло свої двері спочатку о 18:00, а потім о 21:00. Кілька десятків активістів одразу взяли на себе організаційні питання. Місцева влада передавала лише сухпайки, хліб та трохи молочних продуктів. Гарячою їжею тричі на день людей годували волонтери, причому за свої гроші. Паніки не було, бо у метро всі почувалися в безпеці. Хоча, звичайно, всі разом читали новини, плакали, ділилися новинами тих, хто залишився нагорі. До дітей навіть приходили вчителі проводити заняття. Коли тільки спускався в метро, першим кидалося у вічі, яке у всіх бліде обличчя через брак сонця. А через те, що підземка погано провітрювалася, усіх хилило в сон. Можливості нормально помитися не було, тому багато хто ходив додому. Можна було, звичайно, нагріти води і помитися в тазу, але для цього доводилося йти до вбиральні. Якщо на старих станціях є спільні туалети, якими одночасно може користуватися п’ять осіб, то на нових вони зовсім малі. Бували дні, коли в метро не було води зовсім, запах стояв страшний. Люди швидко стали облаштовувати свої тимчасові притулки. На станції метро «Бекетова» я бачив торшер, а на інших — килими, ліжка та плазмові телевізори. У метро брали з собою тварин. Собаки гавкали, а коти іноді збігали в тунелі, але особливих проблем не доставляли. Є така комп’ютерна гра Metro 2033 за романом Дмитра Глуховського, де люди живуть під землею, розводять там тварин, розбивають сади. Так ось усе це тоді видалося мені абсолютно реальним. До середини березня нам дозволяли ходити тунелями, потім це можна було робити тільки разом зі співробітниками метрополітену. Дорога від «Історичного музею» до «Академіка Павлова» (між ними п’ять станцій) зайняла у мене близько двох годин. Не було щурів, було тихо та прохолодно. Наскільки близько ти до поверхні землі, можна було зрозуміти за температурою: що тепліше, то вище. Люди виявилися не готові залишати станції. Якось у метро просто ввімкнули гучномовець та оголосили, що воно знову починає працювати в режимі перевезень. Мабуть, це найемоційніший день: усі були злі, засмучені, налякані. Поруч зі мною тоді знаходилася родина з однорічною дитиною — їм було куди повернутися, але жити під обстрілами важко. Мер Харкова Ігор Терехов радить усім повертатися до квартир, а тих, у кого будинок зруйнований, за його словами, переселять до гуртожитку. До речі, сам Терехов, згідно з міськими чутками, досі живе у бункері. А зовсім нещодавно на станції метро «23 Серпня» впала ракета. За три місяці люди звикли спати в темряві та на самоті. Мені здається, що у багатьох уже ПТСР, хоча ні з ким психологи не працювали. Їхати від людей, з якими спав пліч-о-пліч, було важко.

Північна Салтівка – спальний район Харкова, який зазнав найбільших руйнувань унаслідок обстрілів російськими військами. Після того, як ЗСУ відтіснили загарбників від міста, до житлового масиву почали повертатися його мешканці. Разом із ними бачимо, на що росіяни перетворили колись розвинену місцевість із сучасною інфраструктурою. На Північній Салтівці, за даними Міноборони, ворог з важкої артилерії зруйнував 70 відсотків житлових будівель та інфраструктури. Обстріли тут тривали від початку повномасштабного вторгнення і щодня посилювалися. Перших руйнувань район зазнав уже 25 лютого. Сьогодні на деяких вулицях Північної Салтівки, де до початку бойових дій проживали 300 тисяч людей, немає жодної вцілілої будівлі. Місцеві, де це можливо, заходять до своїх помешкань, щоб забрати вцілілий крам і попрощатися з домом. Для життя більшість багатоповерхівок уже не придатні – вигорілі, зі зруйнованими перекриттями, дірами у стінах. За інформацією заступника керівника Офісу Президента Кирила Тимошенка, для містян, які втратили тут оселі, збудують нове житло.  Однак роботи розпочнуться, коли військові підтвердять, що це безпечно. Наразі розв’язується питання розселення людей у гуртожитках та інших об'єктах. Зараз же на Північній Салтівці комунальники розбирають завали та руйнування, підмітають дороги. Водночас на район продовжують прилітати ворожі снаряди, хоча вже і з меншою інтенсивністю. Північна Салтівка – район на північному сході міста Харків. Територіально належить до найбільшого в Україні Салтівського житлового масиву. Один із найбільш густонаселених і наймолодших районів міста. Забудова тут 1984-1993 років, представлена типовими 9-ти, 12-ти та 16-типоверховими панельними будинками. 

Внаслідок ракетного обстрілу Одеси, в ході якого росіяни випустили по місту сім ракет, одна людина загинула, п'ятеро дістали поранення. Про це у Фейсбуку повідомляє Оперативне командування «Південь»: «Рашисти знов вдарили по Одесі із застосуванням авіації. Сім ракет було випущено по місту. Однак резерви ракет у ворога, вочевидь, на залишку, оскільки в хід явно пущені раритетні, радянського зразка, яких за віком вже наведення підводить. Вишукуючи стратегічні об'єкти, застарілими ракетами вдалось влучити у «надзвичайно небезпечний» торговий центр та склад готової продукції широкого споживання», - йдеться у повідомленні. ДСНС: «9 травня о 22:35 у с. Фонтанка Одеського району, внаслідок ракетного удару виникло руйнування з подальшим загоранням в торговельно-розважальному центрі. О 01:20 пожежу ліквідовано на площі 1 тис. кв  м. Травмовано 3 особи. До гасіння залучалися 35 осіб та 7 одиниць техніки ДСНС. Цього ж вечора через ракетний удар у Суворовському районі Одеси загорілись три складських приміщення готової продукції на загальній площі 1 тис. 200 м. О 01:30 пожежу ліквідовано. Внаслідок обстрілу 1 особа загинула та 2 травмовано. До гасіння залучались 30 рятувальників та 6 од. техніки».

Окупаційні війська ввечері 28 квітня вдарили по Києву 5 ракетами. За попередньою інформацією, унаслідок влучання у будинок у Шевченківському районі постраждали 10 людей. Про це розповіли Володимир Зеленський та Державна служба надзвичайних ситуацій. За словами президента, російські ракети прилетіли у столицю одразу після того, як там закінчилися перемовини з генеральним секретарем ООН Антоніо Гутеррешем. ДСНС зазначила, що обстріл частково зруйнував житловий 25-поверховий будинок: пошкодження отримали 1 та 2 поверхи. Рятувальники отримали повідомлення про удар о 20:30. Після влучання ракет там сталося загоряння, проте пожежники вогонь о 21:25 ліквідували.

Ситуація на Донбасі: армія Росії знищує цивільну інфраструктуру міст Сєвєродонецьк та Лисичанськ, кажуть українські військові. З початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України російським силам вдалося захопити більшу територію Луганської області.

У Львові сьогодні вранці відбулося чотири ракетних удари: три – по об‘єктах військової інфраструктури, один – по СТО. Кілька ракет влучили біля Головного залізничного вокзалу Львова, постраждалих серед пасажирів та залізничників немає. Внаслідок ракетних ударів загинуло семеро людей, ще 11 постраждало, серед них дитина.У момент влучання російської ракети у львівську станцію техобслуговування тут працювало 20 людей, четверо з них загинули, розповів власник СТО. «Поки неможливо оцінити всі збитки, завдані ракетним ударом, але пошкоджена вся територія СТО, включно з автомобілями, які перебували там. У момент вибуху на території було орієнтовно 20 людей, четверо людей загинули, троє потерпілих мають осколкові поранення. Один у важкому стані, двох хлопців прооперували. Вік працівників – від 30 до 47 років», - зазначив керівник СТО. Він уточнив, що вибухи сталися близько 8:30. Ракета пошкодила всю територію СТО – автомобілі і будівлі; від ударної хвилі повилітали двері, вікна, лобові вікна в автомобілях, фари, охоронна будка. Пожежа, яка спалахнула, перекинулася на шини, через що весь район був охоплений чорним димом.  «Пожежу ліквідували. Пізніше порахуємо, скільки згоріло автомобілів – є такі, що повністю згоріли, є пошкоджені від ударної хвилі. В нас наразі було багатенько машин, бо на початку війни роботу призупинили, а потім відновили, бо були звернення, в тому числі і від внутрішньо переміщених осіб», - додав керівник СТО. Серед поранених — 3-річний Мирон, який разом з мамою евакуювався з Харкова до Львова, аби бути в безпеці. Мама хлопчика Ангеліна розповідає, у перший день війни разом з сином переїхала з Харкова у передмістя. Через три тижні вирішили евакуюватись до Львова. Ангеліна була впевнена, що на Заході України Мирон буде у безпеці. Проте вранці, 18 квітня, у Львові пролунали чотири вибухи. У цей час жінка з дитиною перебувала у будівлі, що розташована поблизу місця, куди влучила ракета. «Все сталося за секунду. Був потужний вибух, розбилося вікно. Ми відразу побігли в укриття, я не думала, що така рана. Він кричить: «Пальчик!». Дивлюсь, що кров. Обробила все і викликала швидку. Йому відсікло пів пальчика склом. Ніхто навіть не думав, що може таке статися у Львові. Поїхали через всю країну і тут таке», — каже Ангеліна. Хлопчика доправили до лікарні. Ортопед-травматолог Галина Гачкевич каже, уламок скла на великій швидкості зрізав частину пальця.

23 березня російські військові завдали удар по столиці з реактивних систем залпового вогню «Град». Під вогонь потрапили житлові будинки в Святошинському і Шевченківському районах. Обстріл відбувся після сьомої ранку. За даними КМДА, щонайменше четверо людей отримали поранення, інформація про постраждалих уточнюється. Українська влада неодноразово заявляла, що Київ для російських військ є однією із найбільших мішеней. Попри запевнення Росії, що метою так званої «спецоперації є знищення української військової інфраструктури», а не українського населення, російська армія уже четвертий тиждень продовжує завдавати ударів по цивільних об’єктах.