День вишиванки – це неформальне свято, започатковане протягом останнього десятиріччя, свідомо призначене на будній день – третій четвер травня – і не прив’язане до жодного державного чи релігійного свята, щоб засвідчити, що вишиванка – це не лише атрибут свята, а й повсякденний елемент життя українців. Попри пандемію і холодну погоду кияни не зраджують святу.

Інвестори будівельної корпорації «Укрбуд» влаштували автомобільний мітинг. Вони протестували проти, за їхніми словами, блокування відновлення будівництва ЖК «Укрбуд» чиновниками ДАБІ, Міноборони та КМДА. Мітингувальники вимагали скасувати сплату пайової участі для ЖК «Укрбуд» через нездатність забудовника продовжувати будівництво самостійно. Учасники акції колоною автомобілів вирушили від ЖК «Чарівне місто» до будівлі КМДА (де організували мітинг), а звідти – до будівлі Міноборони, що на Повітрофлотському проспекті.

По всій Україні відбулась акція #стопкультурнийкарантин за пом'якшення обмежень для шоу-бізнесу. В ніч на 13 травня сотні світлових променів з 5400 прожекторів світили в небо протягом трьох годин більше ніж у 25 містах України. У Києві небо підсвітили з 20 культурних локацій міста: фестивальних майданчиків, концертних залів, клубів та парків. Таким чином представники креативной індустрії вирішили призвати владу до розробки спільного плану виходу з карантину для галузі культури: "Якщо нас не чують, то нас побачать! Пандемія Covid-19 зупинила весь світ. Коли уряди інших країн рятують свої економіки шляхом підтримки населення та бізнесу, планують поетапні виходи з карантину та прогнозують ймовірні сценарії для індустрій, український уряд ще тільки розробляє програми подолання кризи. При цьому сфера креативних індустрій та видовищних заходів знаходиться у забутті. Нас ніби не існує". Підприємці просять знизити ПДВ на продаж квитків та офіційно встановити кінець карантинних обмежень, щоб коректно планувати масові заходи та не втрачати гроші через їх скасування. У випадку часткового зняття обмежень з кінця липня підприємці просять збільшити квоти – дозволити заповнювати зали на третину, а не обмежувати загальну кількість квитків до 300. Без роботи, за підрахунками організаторів акції, залишились близько 750 тисяч українців, які задіяні в шоу-бізнесі.  Автор фото: Андрій Довгань

Киевский ботанический сад им. Гришко открылся для посетителей. Утомленные карантином киевляне поспешили полюбоваться цветущей сиренью и отдохнуть на природе. Однако посетители должны соблюдать определенные правила во время посещения ботсада: носить маску, не собираться в группы более трех человека, не проводить групповые мероприятия, не пользоваться детской площадкой.

У Києві 11 травня влада частково послабила режим карантину. Відкриті парки і сквери, а також запрацювали літні майданчики ресторанів і кав‘ярень, перукарні та ринки

В Киевском ботсаду им. Гришко уже вовсю цветут пионы, сирень, каштаны. Тем не менее насладиться киевлянам этой красотой нельзя, так как все еще действует запрет на посещение скверов, парков и лесопарковых зон. Эти меры были предприняты для того, чтобы обезопасить людей от COVID-19. Сад сирени (Сирингарий) уже давно стал своеобразной визитной карточкой ботанического сада. Строительство Сирингария началось в 1948 году, его площадь составляет 2,45 га. Из высочайшей точки сада сиреней открывается захватывающая панорама Днепра и Заднепровских далей, Видубецького монастыря. В предыдущие годы в период цветения сирени в саду было просто не протолкнуться. Рядом с сиренью хорошо уживается древовидный пион, а в горном саду все еще цветет яркая форзиция, рясно цветут каштаны. Посетителей в ботсаду нет – аллеи пустые.

Представники Київської міської державної адміністрації спільно з КП «Муніципальна охорона» провели рейд щодо дотримання протиепідемічних вимог МАФами, які продають «швидку» їжу та напої на виніс, а також ринками столиці. Про це повідомив радник Київського міського голови, секретар Штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації Володимир Бондаренко. «Під час рейду виявили роботу МАФів у парку Шевченка, але після короткої розмови, продавці зачинили кіоск. Будемо днями перевіряти, щоб вони не відновили роботу до завершення заборони на відвідування парків. Адже робота МАФів у місцях, що обмежені для відвідування, зокрема, у парках, – не допускається. Загалом тенденція непогана – власники МАФів інструктують продавців щодо протиепідемічних заходів, тому у більшості випадків порушень немає. Те саме стосується й ринків», – розповів Володимир Бондаренко. Він наголосив, що протягом дії карантину проводитимуть перевірки дотримання протиепідемічних вимог. Окрім того, рейдовим способом будуть перевіряти дотримання правил карантину, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм. Нагадаємо, що в Києві затвердили вимоги до роботи МАФів, які готують і продають «швидку» їжу та напої на виніс, а також до роботи ринків. Так, працювати можуть тільки МАФи, де приготування здійснюється всередині, без доступу споживачів, а продаж – через спеціально обладнане віконце видачі. На входах мають бути диспенсери з антисептиками, забезпечено наявність одноразових серветок, рукавичок для відвідувачів. Звичайно, що у МАФах мають дотримуватися загальних протиепідемічних вимог та дезінфекційних заходів, як то масковий режим, щоденна термометрія персоналу, організація безпечного збору використаних засобів індивідуального захисту та їх утилізація, забезпечення дотримання дистанції тощо. Що до роботи ринків, там мають забезпечити: масковий режим працівників та відвідувачів; дистанційну термометрію на вході; недопуск на територію ринку осіб із ознаками ГРВІ; забезпечення дистанції 3 м між торговими місцями та дистанції 1,5 м між відвідувачами; дезінфекцію контактних поверхонь кожні три години; недопущення стихійної торгівлі навколо ринків; заборону на приготування та споживання їжі на місці продажу. Варто зазначити, що агропродовольчі ринки столиці відкривають поступово за умови забезпечення ними виконання низки протиепідемічних вимог.

Фотограф Дмитрий Дятлов: «Конец апреля и начало мая – чудесное время. Буквально за несколько дней Киев преображается: как будто кто-то берет разноцветные краски и наносит их крупными мазками на уныло-серый городской пейзаж. Расцветает все, что способно цвести: от героически пробивающихся сквозь камень и асфальт одуванчиков до заморских сакур. В этом году пик весеннего цветения пришелся на карантин. Люди сидят по домам, в городе непривычно пусто, сады и парки закрыты. Грустно, обидно. Но, с другой стороны, никто не вытаптывает газоны, не ломает роскошные ветви сирени и не устраивает бесконечные селфи-сессии под каждым цветущим кустиком. Складывается впечатление, что этой весной все цветет особенно буйно. Может, это иллюзия, а может природа действительно обрадовалась неожиданно выпавшей передышке и решила ею воспользоваться на сто процентов. Хочется, чтобы мы все извлекли урок из вынужденного «заточения» и научились видеть, ценить и беречь красоту, которая нас окружает».

В Киеве из-за сильного дождя и града затопило несколько улиц. Киевляне публикуют фото и видео стихии в соцсетях. Сообщается о затоплении на улице Кудряшова и бульваре Шевченко. Мощный поток воды образовался также на Богдановской. Сильные осадки задели и город Вишневое Киевской области, сообщается о подтоплении подземного перехода на метро "Героев Днепра". Из-за сегодняшнего ливня в столице, "Киевавтодор" работает в усиленном режиме. Возле проблемных участков, где вероятны подтопления, заранее, еще до начала ливня, начала дежурить спецтехника. В частности, возле станции метро "Дорогожичи" и вблизи станции метро "Левобережная". Также коммунальщики накануне очищали стоки от грязи, шквальный ветер срывал листья деревьев, они вместе с мусором закрывают решетки ливнестоков.

Житловий масив Троєщина (Деснянський район столиці) з населенням понад 300 000 людей жартівливо відомий на всю Україну мемом «Життя дало тріщину, їду на Троєщину». Фоторепортаж про те, як живуть і чим займаються його жителі під час карантину. Людей на вулицях житлового масиву – дійсно незвично мало. Майже всі сидять вдома, бо ж – карантин. Аби «зловити» момент для фотографії, довелося багато ходити та довго чекати. Район складається переважно з багатоповерхівок. Зелені мало, та, яка є, низька. Дерева ще не встигли вирости. Весна. Тепло. Але квіт і тих небагаточисельних на подвір'ях вишень, черешень та бузку, жителі масиву змушені спостерігати з вікон та балконів висоток. Люди виходять з квартир в основному по справах. В магазин, в аптеку, вигуляти собак. Хтось, звісно, і просто гуляє, але таких набагато менше. Під час карантину комунальні служби працюють. На вулицях чисто. Біля озера на проспекті Романа Шухевича будували парк. Біля одного з будинків зустрічаю Марію Іванівну, яка поливає свій «город» під балконом. Мешкає вона на першому поверсі. – Поливаєте? Жінка бачить, що я фотографую. – Та зараз ще нема що фотографувати. От зацвітуть півники, тоді приходьте. – Самі все посадили? – Так. Але ж тут біда. Тут пісок, а землі не возять. Сама нагорнула і посадила. – А скільки ж вам років і як вам карантин? – Без одного вісімдесят. Сиджу вдома, оце лише під балкон у садок виходжу. Біля смітника порпаються безхатченки. Один з них підозріло дивиться на мене та на камеру. Махаю йому рукою (меседж: «Я з миром»). Він обережно махає мені у відповідь. Порозумілися. Територіального конфлікту не буде:)  У підвалі однієї з багатоповерхівок розташований пункт прийому вторсировини. Їм працювати у карантин дозволено. Біля входу сидить жінка. Перекур. – Добрий день! Як вас звати? – Мене звати «Тайна» (сміється – ред.).  – Що, люди здають потроху? – А куди ж їм дітися? Жити ж за щось треба. Біля іншої висотки зустрічаю літню жінку, яка ходить з ходунками територією школи. Побачивши вишню, вона підійшла та понюхала квіт. Розговорилися. Розповіла, що дуже скрутно економічно, але «якось воно та й буде». Громадський транспорт курсує за карантинними правилами (без спецперепусток не можна), тож люди районом пересуваються пішки, велосипедами, а молодь ще й модерновими видами транспорту – сігвеями, скейтами, гіроскутерами. Молоді та дітей дійсно небагато, більшість на вулиці – дорослі та літні. Трішки більше людей видно біля магазинів та аптек. Парковки забиті автомобілями. Їхати теж особливо нікуди. Все у місті та навколо зачинено на карантин. Далі по району ситуація така ж. Людей на вулицях мало, хоча весна і тепло. Між будинками вулиці Радунської розговорився із жінками, які вигулюють собак. – Як воно на карантині? Світлана: Оце вони (собаки) і вигулюють нас. Якби не вони, то й не гуляли б. – А як економічно? – Я вдома через карантин, чоловік працює. Якось витягнемо. Менше купуємо. А от старих людей шкода. Їм гірше. На «районі» – досить багато безпритульних тварин. Хоча всі вони виглядають дуже вгодованими. І мисочки під будинками заповнені вщент. Карантин для них – благо, бо більше уваги і їжі. Треба сказати, що весняні вітри досить сильні на Троєщині, особливо коли дмуть з відкритого простору – зі сторони Дніпра. Між будинками Віктор лагодить свого бувалого «Жигуля». – Що у вас? – Та ось, зараз повітря спущу з гальмівної і додому. Машина потрібна. Маю знайому жінку, яка хвора на рак. Її треба возити у Інститут раку. – А як економічно у вас? – Погано. Грошей вже нема. А без грошей зараз хоч вмирай... Багато поліції (як у перші дні запровадження карантину) на масиві я не помітив. Піших взагалі за пів дня не бачив. Патрулі на машинах зустрів тричі. Багато людей навіть на вулиці прогулюються з телефоном. Через зупинку громадського транспорту зустрітися «фізично» важко, тож лишається голосове та віртуальне спілкування. На спортмайданчиках та у парках пусто. Хоча, звісно, окремі порушники правил карантину зустрічаються. Довго спостерігав, як хлопець наодинці тренувався з м'ячем. Вмотивований. За однією монотонною вправою він провів пів години. На вулиці архітектора Ніколаєва зустрів літнього чоловіка у масці, в захисних окулярах та з кумедною полосатою патичкою. Дядько ласував щойно купленими крабовими паличками. Розговорилися. Василю – вісімдесят. Каже, що «ще молодий». Чоловік добирався додому після невдалого візиту у поліклініку. За останні роки переніс дві важкі операції на серці і потрібен був рецепт на ліки. Його лікар захворів, а інший був зайнятий, тож просидівши три години у лікарні, він так і пішов додому без рецепту. «Зараз усе електронне. Листи. Черги. Мені то важко усе. В транспорт не пускають. Посвідчення вимагають. А в мене нема. Дуже незручно добиратися», – каже чоловік. І бідкається, як його дістатися додому. Пропоную підвезти. Чоловік залюбки погоджується. Дорогою дуже дякував. Історію хвороби, завтовшки з добру енциклопедію, показував. Веселий. Не хворійте, пане Василю! Їду з Троєщини. На виїзді, дорогою до Північного мосту, розташований великий ТРЦ «SkyMall» з безліччю магазинів одягу, кінотеатром та парком розваг. Теж зачинений на час карантину. Працює лише продуктовий супермаркет. Дуже незвично бачити абсолютно порожній паркінг, який зазвичай вщент забитий автомобілями покупців та охочих до ТРЦшних розваг. Треба зазначити, що трафік на дорогах столиці, незважаючи на карантин, досить щільний. Заторів немає, але в «тягнучках» стояв багатенько. У парку «Муромець», що між Дніпром та річкою Десенка, теж пусто. Усі розваги зачинені. Людей майже немає. На березі Дніпра було лише два рибалки. Не клювало (питав). Просто сиділи. Та берегом гуляла подружня пара з донькою. А зазвичай тут набагато більше і рибалок, і людей, які гуляють. Як на цю пору року, води у Дніпрі надзвичайно мало. Навіть влітку, у посуху, її більше. Тож, на жаль, однією з наступних тем для фоторепортажів може стати черговий «катаклізм» нашого часу – «зневоднення» та посуха в Україні...Автор: Андрій Дубчак, фотограф і кореспондент «Радіо Свобода»