Після збройного протистояння, що тривало протягом 1990–1992 років, проблема Південної Осетії неодноразово спалахувала, особливо в 2008 році. Наслідки протистояння і сьогодні є відчутними для етнічних грузинів і осетинів. Південна Осетія, колишня автономна область у складі Грузії, вже кілька разів то проголошувала свою «незалежність», то голосувала за «вступ до Росії», то знову поверталася в бік самопроголошеної «незалежності», то знову просилася в Росію. Фактично Тбілісі втратив контроль над регіоном 1992 року, і він існує завдяки потужній підтримці Росії. Урешті після війни Росії проти Грузії 2008 року Москва визнала цей регіон, як і іншу сепаратистську частину Грузії Абхазію, за «незалежні держави»; крім Росії, таке визнання зробили ще три держави світу: Нікарагуа, Венесуела й Науру. Міжнародна спільнота, як і Грузія, вважає обидва регіони невід’ємними частинами Грузії, тимчасово окупованими Росією – яка, на порушення її міжнародних зобов’язань, відмовилася виводити з них свої війська.

Після перемир'я, підписаного за посередництва Росії між Вірменією і Азербайджаном пізно увечері 9 листопада, Москва направляє своїх військових для спостереження за дотриманням миру. Це не вперше, коли російські миротворці розміщуються на пострадянському просторі, найчастіше з дуже різними результатами. У 1992 році російські військові були долучені до складу багатонаціональних сил для підтримки миру в регіонах Грузії (Південна Осетія) і Молдови (Придністров'я), що відкололися, після спеціальних домовленостей сторін про припинення бойових дій. У 1994 році вони долучилися до інших миротворчих сил в Абхазії, що відкололася від Грузії, щоб зупинити бойові дії та запобігти етнічним чисткам, але з обмеженим успіхом. Російські військові й досі, за станом на 2020 рік, дислокуються в усіх цих регіонах.

Фотограф и путешественник Дмитрий Дятлов: «У каждого из нас своя Грузия. Кто-то отдыхал на море в Батуми, кто-то катался на лыжах в Гудаури или штурмовал снежные вершины Кавказа, кто-то гулял по старому Тбилиси и поражался контрасту прошлого и настоящего, столкнувшихся в этом удивительном городе. А кто-то знает Грузию только по фильму «Мимино», но все равно относится к ней с теплом и нежностью. Почему-то, к этой стране в принципе нельзя относиться иначе, как нельзя не любить грузинскую кухню. Мне посчастливилось побывать в Грузии несколько раз - в разных районах, в разное время года. Конечно, самыми запоминающимися были горные походы: попытки взойти на зимний Казбек с падением в трещину, путешествие в невероятную Сванетию - затерянный во времени и пространстве мир, куда обязательно надо обязательно вернуться. В этом репортаже собраны фото, сделанные в разные годы в разных регионах Грузии. Это моя личная история любви к этой удивительной стране, и мне хотелось бы, чтобы она вдохновила вас на знакомство с ней. Выбирайте формат путешествия, который вам ближе и приятнее - благо, их там огромное множество! Открывайте для себя Грузию, тем более, что этим пост-карантинным летом она явно будет доступнее других стран».

Лело - это традиционная грузинская игра, похожая на регби. Историки говорят, что в нее играют уже более 300 лет. Упоминание об этой игре встречается в грузинской поэме «Витязь в тигровой шкуре» XII века. Традиционный турнир по лело проходит раз в год в Шухути - деревушке на западе Грузии. Жители делятся на две команды, количество игроков в каждой команде не ограничено. Кто сумеет отобрать у другой команды мяч и любым способом донести его до противоположного края деревни - тот выиграл. Перед матчем священник проводит службу в храме и благословляет мяч, наполняя его красным вином, мокрой землёй, песком, шерстью и опилками. Благословив мяч, священник обращается к участникам с призывом помнить о здоровье игроков и стараться не нанести им травму. Игроки выпивают сами красное вино, а священник подбрасывает мяч в воздух. Далее звучит выстрел из ружья, и начинается игра (всегда в 5 часов). Победу в матче одерживает та команда, которая перейдёт с мячом реку, которая течёт посреди села, и положит мяч на другом берегу у моста, перекинутого через реку.  После завершения игры все участники отправляются за праздничный стол и вместе отмечают наступление Пасхи, а победители обходят село, принимая поздравление. Мяч после игры относят на кладбище и зарывают на могиле последнего скончавшегося в селе жителя в Шухутском кладбище, отдавая дань уважения предкам.  В связи с тем, что лело признан национальным видом спорта, грузины считают, что именно он позволил им создать одну из ведущих команд мира по регби, которая носит прозвище «лело» в честь игры. Слово «лело» в грузинском также означает занесение попытки. Одна из распространённых кричалок грузинских болельщиков — «Лело, лело, Сакартвело» («попытка, попытка, Грузия»). Сборная Грузии считается одной из наиболее быстро развивающихся национальных команд в мире. Грузины участвуют в высшем дивизионе Кубка европейских наций и являются победителями турнира в сезонах 2001, 2007/08, 2009 и 2011 гг. Регби входит в число наиболее популярных видов спорта в стране. Фоторепортаж Георгия Гогуа, 2015 год.

Грузинська поліція застосувала сльозогінний газ, водомети і гумові кулі для розгону демонстрації біля будівлі парламенту у Тбілісі. Учасники мітингу, які вимагають відставки членів уряду, перед цим спробували прорватися на подвір'я будівлі парламенту. Протести спалахнули після того, як депутат російської Держдуми від Компартії РФ Сергій Гаврилов звернувся до учасників Міжпарламентської асамблеї Православ'я, що проходить у Тбілісі, сидячи у кріслі спікера грузинського парламенту. Він говорив російською мовою, що викликало гнів грузинських політиків та пересічних жителів Грузії, які різко негативно ставляться до російської присутності в країні після війни 2008 року. Близько 10 тис. протестувальників, які зібралися перед будівлею парламенту у четвер ввечері, прорвали поліцейське оточення, вимагаючи відставки спікера парламенту Іраклія Кобахідзе та інших офіційних осіб. Частина з мітингарів прийшла з прапорами Євросоюзу й плакатами "Росія - окупант". Поліцейські зупинили спробу штурму, до ранку п'ятниці розсіявши основну частину присутніх на центральному проспекті Руставелі. Частина мітингувальників все ще залишаються неподалік парламенту, кілька учасників протестів намагаються спорудити барикади біля будівлі тбіліської філармонії. Мітингувальники перегородили вулицю автобусом і сміттєвими баками. Міністерство охорони здоров'я Грузії повідомляє про 14 постраждалих учасників акції та 38 поліцейських. Грузинський Перший канал повідомив про поранення свого співробітника на мітингу - їхній оператор дістав поранення в обличчя. А один з лідерів колишньої партії влади "Єдиний національний рух" (яку очолює Міхеіл Саакашвілі), депутат парламенту Роман Гоцирідзе заявив журналістам у ніч на п'ятницю, що насправді поранено більше сотні громадян. За численними повідомленням і фото, багато хто отримав травми від гумових куль, які були застосовані в ході розгону акції протесту. Радник грузинського прем'єр-міністра Мамуки Бахтадзе повідомив, що до лікарень з різними травмами були доправлені 39 співробітників поліції і 30 учасників протестів. Для розгону протестувальників були також застосовані водомети. Постраждали ще кілька журналістів. "Стріляли гумовими кулями прямо в людей, я бачив, як поліцейський вистрілив у демонстранта, який його вилаяв, відстань між ними була метри два. У [грузинського фотографа] Гурама Мурадова влучило, напевно, куль десять, його відвезли нещодавно на швидкій", - розповів BBC News журналіст Георгій Гогуа. У МВС Грузії заявили, що поліцією були застосовані спецзасоби пропорційної сили, передбачені законом для запобігання проникненню до будівлю парламенту, травм поліцейських і громадян та фізичному протистояння. Згідно з відомством, протест біля будівлі парламенту перейшов до насильства і, попри заклики МВС, протестувальники продовжували спроби увірватися у парламент. Бійці спецназу і спецтехніка з'явилися у дворі парламенту у четвер ввечері. Глава МВС Грузії Георгій Гахарія закликав учасників мітингу припинити незаконні дії й насильство. "В першу чергу, я закликаю кожного громадянина, який стоїть на площі і, можливо, висловлює справедливий протест, однозначно підкоритися вимогам поліції. Те, що тут відбувається, називається штурмом державних інститутів", - заявив він журналістам. Прем'єр-міністр Грузії Мамука Бахтадзе, який прибув до будівлі парламенту, звинуватив опозиційну партію "Єдиний національний рух" у спробі вивести країну з правових рамок. "У Грузії будь-яка група людей має право висловити свій протест. У цьому випадку я хочу повторити, що це був справедливий протест. Але протягом останніх двох годин, за якими ми спостерігаємо - це насильство, це спроба того, щоб агресивна група, "Національний рух", вивела Грузію з тих правових рамок, які були створені раз і назавжди в цій країні", - сказав Бахтадзе. У ніч на п'ятницю лідери опозиційних партій Грузії провели збори щодо ситуації після закінчення яких повідомили журналістам, що акція протесту біля будівлі парламенту буде продовжена. "Акція буде виключно мирною і розпочнеться о 19 годині. Після того, що сталося, вже неможливо буде зупинити процес", - заявив один з лідерів опозиційної партії "Європейська Грузія" Гіга Бокерія. Раніше Михайло Саакашвілі, який перебуває в Україні, звернувся до народу Грузії із закликом взяти ситуацію в свої руки і не боятися репресій. "Ми повинні до кінця довести справу визволення Грузії своєю мирною боротьбою", - заявив він. "Антиросійське та антиолігархічне повстання в Тбілісі", - так охарактеризував експрезидент Грузії події у Тбілісі.

Сегодня, 8 августа 2008 года исполняется 9 лет с того дня, когда началась война в Грузии. Давайте вспомним, как это было.

Українські "чорні берети" протягом двох тижнів набували навички спільних дій у складі багатонаціональних підрозділів. Морські піхотинці ознайомилися із правилами застосування військ і ведення бойових дій, а також завданнями, які покладаються на військовослужбовців у складі багатонаціональних підрозділів. Крім того, упродовж заходу вони відпрацювали елементи взаємодії між підрозділами, навчилися працювати з документами НАТО за штабними процедурами Альянсу та отримали консультаційно-дорадчу і методичну допомогу у відпрацюванні основ тактики взводу під час дій в місті, а також рейдових дій. Важливість проведення даного заходу визначалася необхідністю підтримання і розвитку військового співробітництва зі збройними силами країн-членів програми “Партнерство заради миру” та підготовки підрозділів українських ВМС за стандартами НАТО.

Медиа Группа Украина объявила о дофинансировании совместного украино-грузино-немецко-болгарского фильма «Урсус» и продвижении его в широкий прокат. «Медиа Группа Украина впервые входит в кинопроект, - рассказал Евгений Лященко, директор МГУ. - Копродакшен – это будущее, и «Урсус» позволит заявить об Украине как о серьезном партнере, привлечь партнеров на новые проекты. Верим, что продукт будет не только фестивальный, но и сможет вернуть вложенные инвестиции». МГУ, подключившись на третьем этапе работы над фильмом, берет на себя не только роль партнеров, но и займется постродакшеном и промо-поддержкой. После кинопроката – фильм появится в эфире канала «Украина». Бюджет проекта - $3,6 млн, из них 20% профинансировало Госкино, 11% - немецкая сторона, 10% - болгарская, 25% - Грузия, МГУ - 10% (плюс постпродакшен, маркетинг и промо). Фильм уже ждут на Берлинском кинофестивале.

Во вторник, 26 мая, Грузия отмечает главный национальный праздник – День независимости. Главные торжественные мероприятия прошли в столице Тбилиси. Правительство Грузии в текущем году решило не проводить военный парад. Вместо этого в городе состоялось авиационное шоу и марш, в котором приняли участие грузинские и американские военные.

 В начале марта в Грузии (Сакартвело, как говорят грузины) совсем немного туристов. Местные даже с каким-то удивлением смотрят на людей с рюкзаками. Это отличное время, чтобы полюбоваться страной, не теряясь при этом в толпах туристов. В этом репортаже представлены фото из Тбилиси, Мцхеты, Гори и пещерного города Уплисцихе.