Яценюк в Ієрусалимі відпустив бороду, Кернес добряче попотів у спортзалі, а Гриценко провів у Єгипті майстер-клас української мови.

Помилуваний президентом 7 квітня колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко вже заявив, що готовий стати «польовим командиром опозиції», створити громадський рух «Третя республіка» та представити «нове бачення розвитку держави».

Позафракційний нардеп Олесь Доній в інтерв’ю Контрактам розповів про те, як звільнення Юрія Луценка змінить стан справ у опозиції, чи є вихід з парламентської кризи та скільки ще депутатів може покинути «Батьківщину».

Сьогодні розмови про внесення змін до Основного закону, в першу чергу щодо позбавлення депутатів недоторканності і запровадження двопалатного парламенту, поновилися. Ситуація нині загрозливіша, ніж раніше.

Рада паралізована п'ятий місяць. Що з нею робити? На Банковій, схоже, знайшли вихід. Як завжди, радикальний. Це не розпуск, не скупка «тушок». Це конституційний переворот. Верховну Раду хочуть замінити двопалатним парламентом, який згодом, можливо, і президента обиратиме.

Ще у грудні, коли президент здійснив низку перестановок в уряді Азарова, посиливши в ньому представництво групи «Сім’я», експерти одностайно твердили: в такому складі Кабмін протримається щонайбільше до літа. А там дивись — відправлять у відставку Миколу Азарова, і влада повністю перейде до «младореформаторів» на чолі із Сергієм Арбузовим, який набереться досвіду на посаді першого віце-прем'єра. До літа залишається якихось два місяці....

Віце-спікер парламенту, «свободівець» Руслан Кошулинський розповів Контрактам про те, що: ВО «Свобода» інформуватиме прихильників про акції за допомогою sms і особистих листів; мер Києва – це потенційний кандидат у президенти, і ним може стати навіть Олег Тягнибок; на наступних парламентських виборах суттєво зміниться типаж кандидата в депутати.

Писатель и политик Эдуард Лимонов — о Борисе Березовском.

Цим літом у столиці мають пройти вибори. Якщо головний фаворит парламентської гонки, Віталій Кличко, відмовиться балотуватися, ситуація стане вкрай заплутаною та слабко прогнозованою. Хто господарюватиме в Києві найближчі п'ять років?

І влада, і опозиція розуміють значимість столиці як символічного плацдарму, без підкорення якого неможливо говорити як про встановлення тотального контролю над країною, так і про будь-який ефективний опір владі. Позбавлена реальної ваги посада київського градоначальника (після передачі основних функцій голові КМДА) продовжує вабити політиків різного рівня та політичної орієнтації.