Юрій Бутусов: "Контратака підрозділу 46-і десантно-штурмової бригади ЗСУ вибила росіян зі східної околиці Бахмута - подивіться як це було на відео з безпілотника. Вперше на відео видно як за корегуванням з дрону  та у взаємодії з артилерією британські бронеавтомобілі Wolfhound сміливо виїхали на вулиці та зачистили російську піхоту вогнем 12,7 великокаліберних кулеметів. Подавлені точним вогнем росіяни не змогли організувати опір та втікли під наглядом дрона. Околиця Бахмута знов наша завдяки злагодженим та майстерним діям українських десантників. Треба відмітити якісний зв'язок, управління, аеророзвідку та вогневу підтримку батальйону 46-і десантно-штурмовий бригади, що дозволило діяти ефективно та злагоджено у бою. Бронеавтомобілі Wolfhound важать 15 тон, озброєння відносно легке - кулемет 12,7 мм та автоматичний гранатомет 40 мм, машина висока та не зовсім маневрена, бо створена для патрульних місій на Близькому сході, але Wolfhound  - новий та надійний, зручний в експлуатації. І при правильній тактиці та плануванні на твердих грунтах сміливі українські воїни ефективно використовують озброєння та сильні сторони бойової машини. Дякуємо за поставку бронемашин Великій Британії, God save the Кіng. Українські воїни докладають усіх зусиль для захисту українського Бахмуту".

«Ангел» – чеченець-доброволець, який нині воює в лавах одного з українських військових підрозділів. Після другої російсько-чеченської війни на початку 2000-х років він переїхав до України та жив із сім'єю у Запоріжжі. З початком повномасштабного вторгнення «Ангел» разом із сином приєднався до Збройних сил України. Своєю історією боєць поділився під час візиту до Запоріжжя, який став для нього другою батьківщиною. Автор: Євгенія Назарова

Від 30 до 100 тисяч гривень: таку суму має отримати український військовий у разі поранення. Проте, процедура отримання виплати для багатьох бійців і досі лишається незрозумілою. Наші підписники-військові запитували: чи правда, що пораненим доводиться навіть наймати адвокатів, щоб отримати ці гроші? Пояснюємо, чи є в процесі бюрократичні камені, які можуть позбавити компенсації, і як довго на неї можна чекати.

Місто Бахмут на Донеччині росіяни  штурмують із травня. До грудня вони змогли підійти майже впритул до міста з північного й південного сходу. Земля там всіяна тілами, а поодинокі фото нагадують архівні плівки Першої світової війни. Поранених теж немало. У стабілізаційному пункті в Бахмуті працюють уже лише військові медики. Робота тут — часто без сну і під обстрілами, місто обстрілюється повністю, включно з будівлею, де надають першу професійну допомогу й рятують життя. Іноді це відбувається і під час обстрілів, і без світла, поки заводять генератор. Іноді лікарям доводиться ночувати в підвалі, де температура зараз +4, коли надворі -10. Часом вони самі їдуть на евакуацію, іноді — забирати не лише поранених, а й убитих. У таких умовах ці лікарі працюють уже 4 місяці — без перерв і вихідних. Потік поранених тут не припиняється. «Нам не важко, важко тим, хто на нулі», — кажуть вони.

На початку вторгнення сотні добровольців долучилися до лав територіальної оборони Херсона. 24 лютого вони отримали у військкоматі автомати і разом з ними перше завдання — прикривати вихід Збройних сил із Херсона. Дехто без жодного військового досвіду вчився стріляти за пів години до зустрічі з елітним російським десантом. Після перших тяжких боїв за Херсон тероборонівці або виїхали на материк, або пішли на кілька місяців у підпілля і лише згодом вибралися з окупації та долучилися до звільнення Херсона у лавах 124 окремої бригади територіальної оборони. Повернувшись до міста, бійці-партизани трохи розсувають у розмові з hromadske завісу над херсонським підпіллям.

В Україні почали з’являтися "Пункти незламності" - місця, де можна отримати допомогу під час тривалого відключення електроенергії чи тепла. І майже одразу почали лунати нарікання на їхню роботу або відсутність, попри позначку на карті. Ми вирішили оглянути кілька довільних пунктів у різних містах. Також закликаємо вас ділитися своїм досвідом у коментарях. Над відео працювали Анастасія Грібанова, Роман Лебедь, Олексій Бухало, Роман Шикунець.

Невідомий безпілотник упав на злітно-посадковій смузі аеродрому в Саратовській області 5 грудня. Про це повідомив телеграм-канал Baza без посилання на джерела. Згодом російські ЗМІ повідомили, що дрон упав на авіабазі поблизу міста Енгельс. Зазначається, що цю базу використовує далека російська авіація, що входить до складу стратегічних ядерних сил. Пошкодження, як стверджується, отримали два бомбардувальники-ракетоносці Ту-95. Вранці 5 грудня вибухи також було чути на авіабазі «Дягілєво» у Рязанській області. Прокремлівське видання РИА Новости з посиланням на екстрені служби повідомило про вибух бензовозу на аеродромі під Рязанню. Загинуло троє людей. Чи пов'язані атаки на дві російські авіабази між собою і хто може стояти за цими вибухами – пояснює Михайло Самусь, експерт Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння.

Чому у мене нема світла 12 годин, а в сусіда лише дві? Чому в Луцьку все світиться, а в Одесі темно як в душі Труханова?! Чого ми продаємо електроенергію в Європу, коли мені павербанк нема чим зарядить?! А чому зникає мобільний зв’язок, коли немає світла? Для всіх, хто прогулював уроки фізики! Для тих, хто сприймає електрику як магію! Відповідаємо на найбільш розповсюджені питання про відключення електроенергії та роботу енергосистеми разом з директором Центру досліджень енергетики Олександром Харченком.

Мешканці села Максимівка на Миколаївщині вісім місяців прожили під російською окупацією. У селі були розташовані передові позиції російської армії, з яких вони обстрілювали Миколаїв: у місто від Максимівки – близько 30 км. Люди, які залишалися під час окупації у селі, згадують арешти, побиття та мародерство військових із Росії та угруповань ДНР та ЛНР та називають їх ордою. Розповідають, що військові РФ відходили дуже швидко вночі і не встигали забрати весь бойовий комплект, тому робили набагато простіше, підпалювали будинки, де зберігалися їхні боєприпаси. Автори: Борис Сачалко, Сергій Дікун. Відео телепроекту «Настоящее время»

У лютому танкісти 59-ої бригади героїчно проривали оточення під Олешками, забезпечивши вихід звідти українських військових. Тепер вони повернулися на Херсонщину, яку звільняли з важкими боями. Після наступу на Півдні у танкістів оперативна пауза: вони ремонтують захоплені російські танки та готуються до наступних боїв. "Я казав: Новий рік будемо зустрічати в Херсоні, літо будем зустрічати на кримських пляжах", - упевнений Євген Пальченко, 23-річний Герой України. На Херсонщині, як він каже, росіяни "отримали на великі горіхи" і відступили за лівий берег Дніпра, бо більше не могли оперативно підвозити боєприпаси. Журналістам hromadske танкісти розповіли, як Збройним силам вдалося звільнити Херсон.