«ЗСУ порівняно з 1991, 2014 та 2022 нині – найдивніші» – вважає голова фонду «Повернися живим». За рік повномасштабної війни українське військо отримало стільки озброєння, скільки не було за всі роки незалежності. Згідно з новими постачаннями зброї, збільшилася і кількість навчань українських військових, які з нею працюють. Також збільшилась і кількість навчань у межах України, згідно з викликами. Та й кількісно військових стало щонайменше вдвічі більше. Тож кваліфікація зросла. Змінилося і наповнення сил оборони, на початку війни чоловіки та жінки вишукувалися у черзі, щоб добровільно захищати державу. Серед добровольців люди абсолютно різних професій: політики, актори, співаки, власники брендів та інші. Як змінилося військо за цей рік – Радіо Свобода побачило на власні очі, та поспілкувалося з людьми, які на ці зміни в силах оборони вплинули та впливають. Автори: Роксолана Бичай, Євген Головін, Микита Ісайко, Кирило Лазаревич

Росія захопила Маріуполь наприкінці травня 2022 – після тривалої важкої оборони міста, зокрема бійцями ЗСУ та інших формувань на заводі «Азовсталь». Під час наступу росіяни знищили багато будинків та інших споруд. У місті щодня гинули люди. Скільки саме жертв – ніхто не знає, оскільки окупаційна влада не пускає туди навіть представників міжнародних організацій. Але про їхню кількість можуть говорити численні масові цвинтарі, які досі продовжують з’являтися довкола Маріуполя. Як захоплене росіянами місто виглядає зараз, коли вже понад пів року прожило в окупації?

Майже з самого початку повномасштабного вторгнення Мар'їнка — невеличке містечко на Донеччині — стало центром жорстоких боїв. росіяни то просувалися, то відступали, але зрештою змогли закріпитися в частині міста. Українські десантники продовжують тримати Мар'їнку, де, за їхніми словами, боротьба триває не за кожен будинок — іноді навіть за поверх. До самого міста в'їзд для журналістів із безпекових причин обмежений. hromadske побувало на позиціях військових 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, які нещодавно брали безпосередню участь у міських боях. Про те, як це відбувалося, дехто з них воліє не згадувати.

Дивіться, як бортпровідник авіакомпанії та директор підприємства стали аеророзвідниками добровольчого формування Харківської громади "Хартія", та допомагають нищити ворога.

Кожна російська ракета має своє обличчя – чи то жінки, яка фотошопить себе у різні шуби та постить у "Однокласниках". Чи чоловіка, який використовує "Вконтакте" як архів для фото оголених дівчат, думаючи, що ніхто цього не бачить. Чи то молода людина, яка цілує зображення леніна. Наші джерела у Силах оборони України передали нам фотографії уламків ракет "Калібр", які впали або були збиті на території України. На цих уламках збереглися прізвища росіян, які причетні до виготовлення ракет. "Калібром" росіяни стріляли по будівлі ОДА у Харкові, внаслідок чого загинули 29 людей. 14 липня калібри вдарили по центру Вінниці, вбивши трьох дітей та 21 дорослого. То хто ж виготовив ракети, які полетіли до громадянської інфраструктури на території України? Шукав (і знайшов) Анатолій Остапенко.

Від Оріхова на Запоріжжі до лінії фронту менш як 10 кілометрів. Ледь не щогодини росіяни обстрілюють місто мінометами, «Градами», «Ураганами», авіацією, закидають фосфорними снарядами. Уцілілих будинків у місті майже не залишилося. До війни тут мешкали 14 тисяч людей, нині їх не більше 2 тисяч. Про підвальне життя Оріхова.

Серед цивільних про снайперів ходять незліченні міські легенди і байки, сформовані фільмами і поп-культурою. Кажуть, вони вміють лежати нерухомо багато годин, носять памперси, мають характерний мозоль на пальці і уникають сексу перед важливим завданням. Щоб розібратися, де тут правда, а де вигадка, ми поговорили зі справжнім снайпером – нацгвардійцем Дмитром Фінашиним. У травні минулого року він втратив у боях ліву руку і нині проходить реабілітацію.

У січні підрозділ Сил спеціальних операцій «Азов-Київ», сформований ветеранами «АЗОВу», став третьою окремою штурмовою бригадою. Сьогодні військові вже у складі бригади обороняють Бахмутський напрямок. hromadske побувало на позиціях артилеристів-штурмовиків, які працюють на трофейній артилерійській установці «Мста». У своїх бліндажах вони розповідають про те, як почуваються і що найскладніше для військових на другий рік великої війни.

Аеророзвідники одного із підрозділів Збройних сил України показали свою роботу журналістам під час одного з чергувань на Донбасі. Оператори використовують для розвідки, коригування та цілевказівки наймасовіший у своєму класі у ЗСУ БПЛА «Лелека-100» – він може залітати вглиб окупованої території на 50 км та виявляти цілі, у тому числі для далекобійних західних систем HIMARS та M270. Екіпаж Євгена та Влада з моменту вторгнення вже провели орієнтовно 2000 вильотів – як вдень, так і вночі. Останнім часом посилилася протидія з боку російської ППО – зокрема, систем Тор. Завдяки розвідінформації з БПЛА знищували різноманітну техніку: системи ППО, реактивну та ствольну артилерію, танки, склади боєприпасів, пального та багато іншого. Як кажуть бійці, цілей під час розвідки фіксують набагато більше, ніж є можливості їх знищувати, тому доводиться розставляти пріоритети.

Життя поруч з росією прикре: путін задовго до 2022, та навіть 2014 року, хотів захопити українські землі. Репетиція окупації відбулася у 2003 році, коли росія вирішила загарбати український острів Тузла у Керченській протоці між Чорним та Азовським морями. росія поки що не хотіла радикальних дій, тому захоплення острову готували за допомогою будівельної техніки: росіяни прокладали дамбу зі свого таманського півострову до Тузли. Події розгортались швидко, дамба росла кожного дня, і до відкритого конфлікту лишалось буквально 100 метрів. Чому росія саме тоді вирішила відкусити шматок української території і як усе заморозилось? У цьому нам допоміг розібратися кандидат історичних наук Сергій Шкабко.