Місто Ізюм на півдні Харківської області було окуповане російськими військами пів року. Після авіанальотів і бомбардувань його зайняли повністю наприкінці березня. Саме тоді Ізюм найбільше постраждав, місцева влада оцінює, що зруйновано 80 відсотків населеного пункту і що під час шквальних обстрілів в Ізюмі могло загинути до тисячі мешканців. У містечку до війни проживало трохи менше ніж 50 тисяч людей, а під час окупації ізюмців залишилося приблизно 10 тисяч. Українські війська звільнили Ізюм 10 вересня вранці. Більшість росіян устигли втекти, щоб не потрапити в оточення. Вони покидали військову техніку. Але втекли все ж не всі. Журналісти hromadske першими з-поміж інших потрапили до звільненого міста. За три дні після звільнення тут усе ще шоковані тим, що нарешті вільні.

Українська влада вже кілька місяців готує українців до того, що опалювальний сезон у 2022-2023 роках буде найскладнішим за часи Незалежності. Регіони з активними бойовими діями взагалі можуть лишитися без тепла. При цьому через загрозу ракетних ударів будь-яка область або місто в будь-який момент можуть опинитися без електрики. Тож як в цих умовах підготуватися до зими? Що взагалі буде з українською, російською та європейською енергетикою? Про це та інше поговоримо з Олександром Харченком, директором Центру досліджень енергетики.

Юрій Бутусов показує, як виглядає траса Волохів Яр - Ізюм після контрнаступу ЗСУ. Окупанти кинули чимало військової техніки, а деякі з них лишились в Україні назавжди.

Пів тисячі українських бійців щодня дістають поранення на передовій. Такі цифри президент Зеленський озвучував ще в червні. Тим часом гинуть і ті, хто рятує бійцям життя, — парамедики. Вони — пріоритетні цілі для ворожих снайперів, адже мінус один військовий медик на фронті — це щонайменше десять втрачених бійців. Цьому вчать на вишколах із надання екстреної медичної допомоги. Як парамедики з Харкова та Донеччини евакуюють поранених та в яких умовах працюють — у відео hromadske.

Днями 112-та бригада тероборони міста Києва підтвердила звільнення Шевченкового, що на Харківщині. Також бійці бригади продовжують брати участь у наступі на сході України. Майкл Щур у липні зняв репортаж з передових позицій 112 бригади, до якої він також належить. Лише зараз ми можемо опублікувати це відео, адже лінія фронту змістилась вперед.

У Балаклії під час російської окупації на білбордах з'явилися пропагандистські гасла. Українські військові почали знищувати ці агітаційні матеріали одразу ж після того, як перебрали контроль над містом. Під час такої роботи троє бойових товаришів раптом побачили, що під російським плакатом добре зберігся український з поетичною цитатою Шевченка. Символічний епізод військової операції з визволення Харківщини потрапив на відео. BBC вдалося зв'язатися з його авторами. Volodimir Karapchuk, Богдан Гулковський, Ivo Fedortsi зараз перебувають в районі бойових дій.

Юрій Бутусов: «Унікальне відео, зняте одразу після успішної засідки на дорозі, допит полонених найманців – узбеків з Москви з загону ЗС РФ «Редут». В російському пікапі, який горить на відео, двох найманців було знищено, троє потрапило у полон, у кузові був 120 мм міномет. Знищення двох БМП та машини з мінометом в цьому місці – це робота розвідгрупи «Барс». 25-та повітряно-десантна бригада увійшла до числа героїв Балаклійської операції. Після 6 місяців важких ви наплив з боїв десантники без відпочинку атакували ворога, і діяли максимально швидко, багато разів нашим воїнам вдалось захопивши зненацька російські війська. На вістрії наступу йшли бійці розвідроти, і серед них група розвідників під командуванням десантника з позивним Барс, і їм вдалось влаштувати цю вдалу засідку в районі Балаклії, куди потрапила російська колона, яка не здогадувалась, що українські бійці пішки та безупинно рвонули на десятки кілометрів вглиб і опинились далеко в тилу!»

Королева Єлизавета ІІ завжди плекала спогади про своє виховання в дружній і люблячій родині і намагалася збалансувати вимоги монархії з потребами свого чоловіка та дітей. Як і в усіх сім’ях, існувала напруга, але її відданість сім’ї була важливою частиною її життя та правління.

«Якщо ми не врятуємо будинок зараз, то навесні нам уже не буде що рятувати», — кажуть мешканці пошкоджених снарядами багатоквартирних будинків, які вимушені самостійно за свій кошт латати дахи, відновлювати продірявлені фасади та навіть повністю міняти фасадні стіни. Майже мільярд доларів потрібно на відбудову всіх об'єктів в Ірпені, знищених чи пошкоджених росіянами. Проте на всю Київську область, де протягом лютого-березня 2022 року велись активні бойові дії, з держбюджету змогли виділити 400 млн гривень, із яких майже половину перескерували до Ірпеня. У серпні на будівельні матеріали для міста було виділено ще 25 мільйонів гривень. Навіть якщо якийсь житловий будинок отримає вікна чи цеглу, самі роботи мешканці мають проводити власним коштом. Брак фінансування пояснюють необхідністю максимально фінансувати армію, поки тривають запеклі бої за українські землі, села та міста. Натомість міжнародні організації не поспішають вливати кошти в житлову інфраструктуру уражених снарядами українських міст, поки триває активна фаза війни. Мовляв, нема гарантій, що ці будинки знову не будуть обстріляні. Наша історія про співвласників багатоповерхівок в Ірпені, які перед настанням холодів намагаються власним коштом урятувати будинок, але не знають, де назбирати достатньо грошей.

Перевізники вантажів проводять по 7-10 днів у черзі, щоб перетнути українсько-польський кордон. Така ситуація спостерігається вже не перший місяць. Водії фурами везуть товар до європейських країн, зокрема до Польщі. На Львівщині черга з вантажних автомобілів сягає 10-35 км. На Волині в пункт пропуску Ягодин – до півсотні. Бо йде страйк польських перевізників. Черги вантажних автомобілів спостерігаються на в'їзді вантажного транспорту в Україну. Чому далекобійникам доводиться більше тижня жити у машині? Як можна змінити цю ситуацію?