Гуманітарний вантаж – картоплю та питну воду – доставили до Бахмута волонтери з Костянтинівки та Нової Зеландії. Також у планах була евакуація принаймні чотирьох мирних жителів. У підсумку з-під обстрілів російських військ вже вдруге виїхав місцевий житель Леонід. А от родина Геннадія спочатку зголосилася на виїзд: люди попросили 20 хвилин, аби зібрати речі. Врешті вони виїжджати відмовилися. Проте волонтери кажуть: й надалі вмовлятимуть їх евакуюватися, щоб зберегти життя.

Юрій Бутусов: "Контратака підрозділу 46-і десантно-штурмової бригади ЗСУ вибила росіян зі східної околиці Бахмута - подивіться як це було на відео з безпілотника. Вперше на відео видно як за корегуванням з дрону та у взаємодії з артилерією британські бронеавтомобілі Wolfhound сміливо виїхали на вулиці та зачистили російську піхоту вогнем 12,7 великокаліберних кулеметів. Подавлені точним вогнем росіяни не змогли організувати опір та втікли під наглядом дрона. Околиця Бахмута знов наша завдяки злагодженим та майстерним діям українських десантників. Треба відмітити якісний зв'язок, управління, аеророзвідку та вогневу підтримку батальйону 46-і десантно-штурмовий бригади, що дозволило діяти ефективно та злагоджено у бою. Бронеавтомобілі Wolfhound важать 15 тон, озброєння відносно легке - кулемет 12,7 мм та автоматичний гранатомет 40 мм, машина висока та не зовсім маневрена, бо створена для патрульних місій на Близькому сході, але Wolfhound - новий та надійний, зручний в експлуатації. І при правильній тактиці та плануванні на твердих грунтах сміливі українські воїни ефективно використовують озброєння та сильні сторони бойової машини. Дякуємо за поставку бронемашин Великій Британії, God save the Кіng. Українські воїни докладають усіх зусиль для захисту українського Бахмуту".

«Ангел» – чеченець-доброволець, який нині воює в лавах одного з українських військових підрозділів. Після другої російсько-чеченської війни на початку 2000-х років він переїхав до України та жив із сім'єю у Запоріжжі. З початком повномасштабного вторгнення «Ангел» разом із сином приєднався до Збройних сил України. Своєю історією боєць поділився під час візиту до Запоріжжя, який став для нього другою батьківщиною. Автор: Євгенія Назарова

«Їдемо знімати, як люди роками живуть без світла», — пояснюємо здивованому лісорубу з бензопилою в руках, куди й навіщо прямуємо ґрунтовою дорогою серед високих карпатських сосен. На мобільному — жодної поділки зв'язку, а це означає, що ми на правильному шляху, бо їдемо туди, де немає ні світла, ні зв'язку, ні інтернету. Наша ціль — буковинське село Фальків, що під самим румунським кордоном. Колись це було жваве поселення працівників лісгоспу на кількасот хат, а зараз такі точки на карті називають «Богом забутими». Історію про непересічних мешканців Фалькова та їхній побут без електроенергії дивіться в репортажі Мар’яни П’єцух і Дмитра Гончара.

Від 30 до 100 тисяч гривень: таку суму має отримати український військовий у разі поранення. Проте, процедура отримання виплати для багатьох бійців і досі лишається незрозумілою. Наші підписники-військові запитували: чи правда, що пораненим доводиться навіть наймати адвокатів, щоб отримати ці гроші? Пояснюємо, чи є в процесі бюрократичні камені, які можуть позбавити компенсації, і як довго на неї можна чекати.

Місто Бахмут на Донеччині росіяни штурмують із травня. До грудня вони змогли підійти майже впритул до міста з північного й південного сходу. Земля там всіяна тілами, а поодинокі фото нагадують архівні плівки Першої світової війни. Поранених теж немало. У стабілізаційному пункті в Бахмуті працюють уже лише військові медики. Робота тут — часто без сну і під обстрілами, місто обстрілюється повністю, включно з будівлею, де надають першу професійну допомогу й рятують життя. Іноді це відбувається і під час обстрілів, і без світла, поки заводять генератор. Іноді лікарям доводиться ночувати в підвалі, де температура зараз +4, коли надворі -10. Часом вони самі їдуть на евакуацію, іноді — забирати не лише поранених, а й убитих. У таких умовах ці лікарі працюють уже 4 місяці — без перерв і вихідних. Потік поранених тут не припиняється. «Нам не важко, важко тим, хто на нулі», — кажуть вони.

На початку вторгнення сотні добровольців долучилися до лав територіальної оборони Херсона. 24 лютого вони отримали у військкоматі автомати і разом з ними перше завдання — прикривати вихід Збройних сил із Херсона. Дехто без жодного військового досвіду вчився стріляти за пів години до зустрічі з елітним російським десантом. Після перших тяжких боїв за Херсон тероборонівці або виїхали на материк, або пішли на кілька місяців у підпілля і лише згодом вибралися з окупації та долучилися до звільнення Херсона у лавах 124 окремої бригади територіальної оборони. Повернувшись до міста, бійці-партизани трохи розсувають у розмові з hromadske завісу над херсонським підпіллям.

Через масовані ракетні атаки Росії на енергооб'єкти в Україні, будинки українців залишилися без тепла та електроенергії. На допомогу приходять генератори, «буржуйки», газові балони, однак у зведеннях поліції з'являється все більше повідомлень про отруєння чадним газом або вибух газового балона. Чому це відбувається і як безпечно використовувати альтернативні джерела енергії?

В Україні почали з’являтися "Пункти незламності" - місця, де можна отримати допомогу під час тривалого відключення електроенергії чи тепла. І майже одразу почали лунати нарікання на їхню роботу або відсутність, попри позначку на карті. Ми вирішили оглянути кілька довільних пунктів у різних містах. Також закликаємо вас ділитися своїм досвідом у коментарях. Над відео працювали Анастасія Грібанова, Роман Лебедь, Олексій Бухало, Роман Шикунець.

Пам'ятник російській імператриці Катерині в Одесі мають таки демонтувати. Так 30 листопада вирішила Одеська міська рада. Чому депутати від фракції міського голови Геннадія Труханова та й сам мер змінили свою думку й віддали голоси за демонтаж, а також чи готові вони те саме зробити з пам'ятниками Пушкіна в місті, дивіться в репортажі hromadske.