«Від моєї квартири ні*уя не залишилось», — каже житель Харкова Саша. Він залишається в місті попри те, що його мало не щодня обстрілюють із території росії. Вже двічі у квартиру Саші влучала російська ракета. Перша забрала життя членів його сімʼї — кота Біма та птахів. Він переселився до підвалу девятиповерхового будинку, з даху якого видно лінію фронту. Підвал він ділить із котами та літньою сусідкою. Своє життя чоловік знімає на камеру мобільного телефону, розсилає відео сусідам в евакуації та знайомим, які живуть в рф. Про життя у прифронтовому Харкові та біль, який принесли росіяни, дивіться у документальному фільмі театрального режисера Сашка Брами «Місто на кордоні з темрявою». Кадри, що увійшли до стрічки, були відзняті в різні періоди протягом трьох місяців у Харкові. Іноді Сашко разом із командою сиділи всю ніч на багатоповерхівці, щоб зняти, як із Бєлгорода летять російські ракети на Харків.

Російських медійників вже 300 років важко називати журналістами. Стріха в них тече давно та стабільно — це єдина стабільність, на яку варто розраховувати росіянам. Втім зараз ми спостерігаємо Північне сяйво в небі російських схиблень на ґрунті жаги української крові. російські пропагандисти постійно підіймають ставки у своїх погрозах українцям та усім, хто проти росії, що їх складно відрізнити у кровожерливій фанатичності від учасників ІДІЛу. Але російська пропаганда — це внутрішній голос російської влади, який виривається назовні. Все, що соромиться сказати путін, кажуть його прислужники на телебаченні.

Старий Салтов та ще ряд сіл біля Печенізького водосховища до повномасштабного російського вторгнення в Україну були курортною зоною, з облаштованими турбазами, місцями для риболовлі чи плавання. Наразі вони зруйновані або спустошені регулярними російськими обстрілами. А місцеві жителі думають не про туристичні сезони, а як вижити: наприклад, потрапити до лікарні чи магазину, коли зруйновано переправу з одного берега річки на інший.

Punisher («Каратель») — перший український багаторазовий ударний дрон, розроблений командою українських ветеранів. Це найменший і найлегший ударний дрон, який не має аналогів у світі. Він здатний завдавати ударів по захищених об’єктах ворога на глибині до 40 кілометрів. Вартість виконання кожної місії дорівнює $100, тоді як у дрона-камікадзе — десятки тисяч доларів. Як працює український багаторазовий ударний дрон.

"Блин, ну это вроде как моя жизнь, почему моей жизнью кто-то распоряжаться должен настолько? То есть иди на войну, воюй непонятно за что". Скрываясь от мобилизации в России, программист Адам ушел в лес, откуда продолжает работать удаленно. Служащие ​​"офисом" и ​​"домом" палатки, собранная дождевая вода, чтобы мыться и пить, четыре солнечные панели и бензопила – посмотрите, как он живет в лесу и что рассказывает о своем решении

Маріуполь – одне з українських міст, що найбільше постраждали з перших днів російського вторгнення. Про те, як російські війська окупували місто, за яких умов доводилося жити в нових умовах і шлях до свободи через фільтраційні табори, розповіла Грузинській службі Радіо Свобода Олена Струкальєва. Жінці вдалося покинути вже окупований російськими військами Маріуполь та виїхати до Грузії

Українська армія перетнула межу Харківської та Луганської областей, звільнила понад десять населених пунктів Луганщини і рухається в бік Сватового. Піхота 92 бригади вже в Луганській області, водночас артилерія поки що працює на межі областей. hromadske відвідало екіпажі «Гвоздик», що на 90% складаються з військових, для яких рідний дім — це Луганська і Донецька області. Їхній командир, 25-річний «Пастор», каже, що через це з мотивацією в його підопічних проблем немає — вони ж бо рухаються у напрямку дому. Українська артилерія на цьому напрямку працює і влучніше, і більше за російську, а самі хлопці висміюють «лінію Вагнера» — загорожу з бетонних кубів, яка має врятувати російські війська від броньованої техніки українців.

Масовані російські ракетні удари по енергооб'єктах України призвели до дефіциту електроенергії. Відключення стають дедалі тривалішими й сягають декількох годин. Це особливо гостро відчуває цивільне населення. Щоб допомогти людям, які виявилися заблокованими у ліфтах під час вимикання світла, кияни почали складати спеціальні набори з водою, ліками та навіть іграшками для дітей. Російські політики й військові не приховують, що спеціально обрали тактику руйнування цивільної інфраструктури, щоб створити важкі умови для українського населення під час зими.

Алчевськ, 2006 рік, січень. Одна з двох котелень, яка обслуговує половину міста, виходить з ладу через порив тепломережі. Пізніше інша котельня, яка отримує значно більше навантаження, теж не витримує і зупиняється. Близько 120 тисяч людей лишається без опалення у 30 градусний мороз. Ці події нагадують сценарій типового фільму-катастрофи, де поступово відкривається розуміння масштабів лиха. Де разом з оходженням квартир, розриваються труби та батареї, замерзає каналізація та водопровід. Поки росіяни планомірно знищують українську енергосистему, ми згадуємо одну з набільших техногенних катастроф часів незалежності, яка на місяць лишила ціле місто без тепла. Як долали її наслідки та як люди намагалися зігрітися, дивіться у нашому сюжеті.

Від початку повномасштабної війни 59-та мотопіхотна бригада імені Якова Гандзюка вибивала окупантів з Миколаївщини та Херсонщини. 59-ту неодноразово у своїх звернення відмічав президент України Володимир Зеленський. Ми приїхали на південь до 59-ї, аби показати як працює підрозділ РСЗО «Град». Нині хлопці збирають на автівку для свого підрозділу РСЗО. Посилання на банку навідника «Ворона»: https://send.monobank.ua/jar/7oKAf9Cg6e