Україну врятують реалісти і раціоналісти

Справді, в Україні, як і в Греції, є все! Варто пригадати наші чорноземи, які під час Другої Світової війни німці вивозили за кордон. Ще з часів трипілля наша країна славилася своїми родючими землями. Україна багата й іншими ресурсами. Російська імперія, а пізніше й комуністи, особливо цінувала ці території. Варто лише пригадати думки Леніна щодо того, що без України революція не здобуде перемоги. А перечитавши Івана Франка та інших західноукраїнських письменників, ми дізнаємося, що колись Карпати були багаті на нафту! Але звісно більшість наших ресурсів знаходяться  на Донбасі, де є величезне родовище вугілля та інших ресурсів.

Але, на жаль, величезна  частина ресурсів вже витрачена, а Україна й досі пасе задніх серед світових економік. Звісно, такий результат не може задовольнити українців. Чому так сталося і хто винний? Мені здається, таке питання ставити безглуздо. Оскільки, намагаючись знайти відповідь на це питання, ми ризикуємо зайти в глухий кут. Вже було витрачено занадто багато часу та сил на висвітлення найгірших моментів в історії нашої країни та розповіді про її ворогів. Можливо, правда, що той, хто забув про минуле, не матиме права на майбутнє, але це не означає, що можна відмовитись від руху вперед.

Ситуація в нашій країні, дійсно, дуже важка. Вже й Білорусія випередила нас за рівнем достатку, а в нашій країні продовжують скорочувати обсяги виробництва. Те, що час від часу уряд країни виставляє на аукціон частину державного сектору, свідчить ще й про те, що в найближчий час в Україні може не вистачити коштів на закриття бюджету.

Саме тому, я вважаю, що в наш час люди, які займаються лише відновленням популярності вишиванок та українських народних пісень, не є патріотами. Справжній патріот в наш час повинен набути трохи іншого характеру. Бути реалістом і раціоналістом. Оскільки нашій країні зараз потрібні саме такі люди, що здатні на конкретні дії, а не гучні заклики.

Але що ж робити для виходу з такої складної ситуації ? Насправді, це не так складно, як здається. Для цього лише потрібно, щоб кожен добросовісно виконував свою роботу та при цьому розумів, що все повинно йти на користь держави й усього народу. Кожна держава намагається піднятися над іншими, але для цього народ повинен розуміти, що держава це є народ! А тому саме народ повинен боротися за це підняття.

Особисто я мрію про те, щоб здобувши певний капітал, почати власний бізнес в Україні, який піде на користь не лише мені, а усій державі. Мені здається, що навіть зараз найперспективнішою галуззю економіки в Україні є харчова промисловість. Дійсно, ця галузь потребує величезного стартового капіталу, який мені здобути буде дуже важко. Але світова ситуація вказує на те, що зусилля на здобуття стартового капіталу не будуть марними, адже зараз світ потребує все більше й більше їжі, а більшість країн постачальників вже майже вичерпали свій потенціал й не можуть значно збільшити обсяги виробництва харчів.

Варто пригадати, що зараз світовою житницею стала Канада, країна з найбільшою діаспорою українців. Це свідчить про те, що наш народ справді дуже працьовитий і здатен відновити колишню славу нашого краю.

Для досягнення моїх цілей необхідна й певна підтримка держави. Кажуть, що кожен народ заслуговує тієї влади, яку має. Тому кожен українець повинен зрозуміти, яких саме перетворень потребує наша країна. І тоді серед безкраїх полів нашої батьківщини знову почне працювати техніка для посіву хліба.

Денис Салов, Черкаси