Членство в Європейському Союзі як каталізатор реформування країни

У Великій Британії нещодавно з’явилося багато прихильників виходу з Європейського Союзу, які переконують населення в тому, що іммігранти з Болгарії, Румунії та Польщі забирають їхні робочі місця, а фінансові втрати від членства країни в ЄС є причиною відсутності зростання економіки. В інших країнах Західної Європи теж спостерігається посилення позицій євро-скептиків. Незадоволення політикою ЄС стало однією з причин високого рівня підтримки партій, що агітують за зменшення повноважень ЄС – приблизно кожен четвертий голос на виборах 2014 року до Європейського Парламенту був відданий на користь євро-критиків. В той же час, жителі країн Східної та Центральної Європи, розуміючи всі переваги, отримані завдяки вступу до ЄС, демонструють більшу лояльність до про-європейської політики. Адже виборці добре пам’ятають часи перебування в соціалістичному блоці і цінують ті зміни, які стали можливими завдяки забезпеченню європейських цінностей, отриманню гарантій безпеки і переорієнтуванню на ринкову модель економіки.

Прихильники виходу Великої Британії з ЄС мають вагомий аргумент на підтримку своєї позиції. З 2004 до 2012 року показник ВНП на душу населення у цій країні, розрахований через паритет купівельної спроможності, не лише не зріс, а навіть трохи знизився і становив у 2012 році 26 600 євро. Для порівняння, з 1995 до 2004 року, до прийняття нових країн-членів в ЄС, цей показник підвищився майже на 50%. В той же час, економіка країн Центральної та Східної Європи, які приєдналися до ЄС протягом останнього десятиріччя, невпинно зростає завдяки політиці вирівнювання диспропорцій між регіонами. Наприклад, Республіка Польща домоглася покращення ВНП на душу населення з 6 300 євро у 1995 році до 10 900 євро у 2004, а ставши членом ЄС у 2004 році продовжила свій поступ, досягнувши позначки 17 100 євро. В середньому у 2012 році цей показник у країнах ЄС становив 25 600 євро. Тобто, за той час, поки Велика Британія втрачала позиції країни з рівнем добробуту вищим, ніж у середньому по Європі, Польща, як і деякі інші країни Східної і Центральної Європи, невпинно рухалася вперед. ВНП на душу населення у Польщі зараз становить 66% від середнього показника по ЄС, покращившись протягом останніх 10 років на 17%. Якщо зростання економіки і надалі відбуватиметься такими ж темпами, то через 10-20 років Польща долучиться до когорти найзаможніших країн Європи.

Що стало визначальним фактором цих кардинальних змін? Без сумніву, - політика. Європейський вектор розвитку Польща обрала одразу після проведення перших демократичних виборів у 1989 році. Як і очікувалося, шлях до Європи не був простим. Довелося пережити стрімку інфляцію, сформувати нові органи управління, провести кардинальні реформи податкової, банківської та пенсійної систем, здійснити децентралізацію влади тощо. Європейська Співдружність допомагала Польщі шляхом виділення коштів на проекти з метою проведення реформ. Однак, ключове слово - «допомагала». Якщо б в самій країні не було бажання і енергії для змін – результати не були б такими блискучими. І хоча були євро-критики, які скептично ставилися до вступу в ЄС, але країна послідовно змінювалася. Європейський Союз та інші донори надавали фінансову підтримку на проведення реформ з метою гармонізації законодавства з вимогами права ЄС і підготовку країни до дотримання європейських стандартів.

1 травня 2004 року Республіка Польща вступила до Європейського Союзу. Відтоді вона отримала право на використання фондів, метою яких є допомога економічно відсталим регіонам заради вирівнювання диспропорцій. За ці 10 років сумарні надходження з європейського бюджету (понад 82 млрд євро) втричі перевищили суму внесків Польщі до бюджету ЄС. Це була найбільша в номінальному вимірі величина фінансової допомоги Співтовариства, хоч якщо її перерахувати у відносних показниках до ВНП або кількості населення, вона не дуже відрізняється від допомоги іншим країнам-дебіторам. Кошти було витрачено на впровадження проектів щодо покращення інфраструктури, екології, освіти, розвиток науки, заохочення туризму, підвищення конкурентоздатності сільського господарства і так далі. Загалом за цей час було впроваджено 186 000 проектів, завдяки чому створено близько 800 000 нових робочих місць. Отримавши гранти, безробітні зареєстрували більше як 243 000 малих підприємств.

Проекти ЄС у Польщі впроваджуються як на національному, так і на регіональному рівні. Окрім того, були розробленні спеціальні проекти для стимулювання п’яти найбільш економічно відсталих східних регіонів. Одне з правил надання допомоги Європейського Союзу полягає у спільному фінансуванні, а саме, виконавець проекту повинен частину необхідних коштів забезпечити самостійно. Таким чином підвищується відповідальність бенефіціарів і зростає ефективність проектів. Розмір субсидії залежить від категорії проекту і того, хто є його виконавцем. З 2004 по 2006 роки субсидія не могла перевищувати 75% від вартості проекту, а з 2007 по 2013 роки - ця частка зросла до 85%. Основними отримувачами фінансової допомоги стали органи місцевої влади та самоврядування, підприємства, навчальні заклади та неурядові організації. Окрім того, влада Польщі з метою пришвидшення імплементації проектів прийняла стратегічне рішення виплачувати гроші з державного бюджету, а вже потім їх собі відшкодовувати з надходжень ЄС. Ці платежі здійснювалися не лише структурам публічної влади, але і приватним підприємствам.

Найвідчутнішого позитивного впливу від інвестицій зазнала інфраструктура. У результаті впровадження проектів було побудовано і модернізовано більше як 2000 км автострад, близько 14 000 км доріг місцевого значення, 2 300 км залізничних колій. Завдяки децентралізації влади, яка була завершена ще у 1999 році, рішення щодо затвердження більшості проектів приймалися на регіональному рівні, що мало позитивний вплив на ефективність інвестицій. У населених пунктах було побудовано і модернізовано близько 36 000 км каналізації та 12 000 км водопроводів, 683 водоочисних споруд, закуплено 2000 одиниць міського транспорту. Ці зміни у якості транспортної системи, а також покращення благоустрою населених пунктів, без сумніву, посприяли підвищенню прибутковості бізнесу та зростанню інвестиційної привабливості країни.

Перед вступом до ЄС сільськогосподарські виробники хвилювалися щодо свого майбутнього. Однак, можливість отримати субсидію на закупівлю техніки, обладнання для збереження та переробки сільськогосподарської продукції, чи допомогу в пошуку додаткових ринків збуту значно підвищили продуктивність праці аграріїв. За останні 10 років прибуток у розрахунку на одного працівника, зайнятого в сільському господарстві зріс на 70%. Завдяки модернізації Польща змогла забезпечити приблизно той самий рівень виробництва сільськогосподарської продукції, що був до вступу в ЄС, значно скоротивши залучення людської праці. Зернові, як і раніше, є одним з пріоритетних продуктів: наприклад, Польща займає 2-е місце в світі за обсягом вирощеного жита (поступаючись лише Росії). Окрім того, за цей час в середньому на чверть збільшилося виробництво фруктів і ягід, а найбільше яблук, вишень, малини, чорниці і полуниці. Слід зазначити, що для того, щоб не потрапити у залежність від інших країн, Європейський Союз підтримує своїх аграріїв фінансово. Частка субсидій, яка надавалася виробникам сільськогосподарської продукції з польського бюджету по відношенню до загальної величини субсидій з 2004 року поступово зменшувалася на користь прямих платежів з бюджету ЄС, і починаючи з 2013 року аграрії отримують 100% прямої фінансової підтримки з європейських фондів. Тобто, побоювання того, що вступ до Європейського Союзу завдасть удару по національному сільському господарству Польщі, не виправдались. Загалом сальдо торгівельного балансу по продукції сільського господарства за останні 10 років зросло приблизно на 2%.

Розуміючи важливість людського потенціалу для майбутнього країни, особливої уваги було приділено впровадженню проектів у сфері освіти. Садочки і школи змогли модернізувати класи і закупити комп’ютери, 90 000 студентів отримали можливість навчатися у вищих навчальних закладах, здобуваючи перспективні спеціальності. Результат цих капіталовкладень можна вже зараз побачити: дослідження, проведені в 2012 році Міжнародною програмою з оцінки рівня освіти Організації економічного співробітництва і розвитку підтверджують надзвичайно високий рівень знань у 15-річних дітей. В оцінюванні з математики Польща зайняла 13 місце, рівня читання – 10-те, а володіння точними науками – 9-те серед 65 країн, що приймали участь у дослідженні. За останні 10 років ці результати в середньому покращилися на 10 позицій. Рекрутингові агенції також визнають високий рівень професіоналізму польських спеціалістів: Краків, Варшава і Вроцлав нещодавно посіли відповідно 10-те, 36-те і 75-те місця у світі за привабливістю для дистанційних працедавців.

Важливим фактором розвитку є те, що кожен другий поляк володіє хоча б однією іноземною мовою, а серед молоді у віковій категорії від 15 до 34 років цей показник є вищим, ніж 60%. В той же час, серед осіб старших 55 років лише близько 30% може порозумітися іноземною мовою, причому половина з них зазначає російську. Можемо зробити висновок, що останні 15 років більшість молоді надавала великого значення вивченню іноземних мов, усвідомлюючи, що в умовах глобалізації світової економіки це є необхідною умовою для досягнення успіху.

В сучасному світі багатство і добробут суспільства вже не визначаються тими факторами, які були важливими у попередні століття – земля, корисні копалини, або зброя. Чим раз більшого значення набуває людський фактор. Висококваліфіковані і творчі люди здатні протягом десятиріччя перетворити країну в світового лідера. Стрімкий розвиток комп’ютерних технологій і можливостей мережі Інтернет дозволяє заробляти величезні прибутки за лічені роки. В той же час, ринок праці став надзвичайно мобільним і заради майбутнього країни потрібно створювати робочі місця і підвищувати добробут населення.

З моменту відкриття кордонів близько 2 млн поляків поїхали шукати кращої долі в Західну Європу. Розуміючи важливість створення нових робочих місць, уряд намагається полегшити ведення бізнесу. У 2014 році Світовий банк поставив Польщу на 45 місце в світі за простотою регулятивних процедур. І хоч це хороший результат, але, наприклад, у Великої Британії – 10-те місце. Не дивно, що багато поляків переїхали саме туди, даючи англійським євро-критикам привід звинувачувати мігрантів у всіх своїх економічних негараздах.

Будемо сподіватися, що розум переможе емоції, і бажання короткочасної економічної вигоди не стане причиною прийняття стратегічно необґрунтованих рішень. Адже позиції окремої країни в новій світовій геополітичній матриці залежать від її членства у міждержавних союзах і організаціях. Європейський Союз став набагато більшим після приєднання нових членів. Його ринок налічує 500 млн споживачів, а рівень ВНП в номінальному вимірі – найбільший у світі. ЄС є одним з основних гравців у міжнародній політиці, а тому він може ефективно захищати свої інтереси. У результаті синергії кожна з 28 країн стала сильнішою. Однак, вихід з Співтовариства може означати для будь-якої з них втрату політичної ваги на міжнародній арені в майбутньому.

Що стосується негативного впливу міграції на ринок праці, то існує багато контраргументів. Саме додаткова робоча сила дозволяє стимулювати економіку і створити поштовх для її розвитку. Адже якщо люди хочуть працювати і роблять це законно, то вони сплачують податки до бюджету і створюють додаткові блага. Виступаючи перед представниками промисловості 2 червня колишній прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер наголосив, що не можна обіцяти безробітним того, що їхні проблеми будуть вирішені, якщо в Англії буде працювати менше поляків. Натомість людям потрібно надати можливість отримати освіту і покращити навики, щоб вони могли протистояти викликам сучасного світу. Тоні Блер наполягає на тому, що потрібно реформувати Європейський Союз, зробити його сильнішим і ефективнішим, щоб усі країни мали можливість економічно розвиватися. Він зазначає, що «…хоч і не дуже швидкими темпами, але європейська економіка залучає інвестиції і зростає. Будь-який прогрес не відбувався сам по собі, а був результатом прийняття і втілення конкретних рішень на європейському або національному рівні. Тому ми маємо чіткий урок: таких рішень повинно бути більше».

Цілком можливо, що поки Україна підготується до вступу в Європейський Союз, його керівні органи і принципи фінансування будуть суттєво відрізнятися від тих, при яких вступала Польща і реформувала свою економіку. До того часу країни Центральної та Східної Європи перетворяться на багатих економічно розвинутих членів Співтовариства. Будемо сподіватися, що ми матимемо достатньо підтримки – політичної і фінансової - у впровадженні реформ і розбудові нашої економіки. До речі, Європа вже давно фінансує цей процес. Більше 20 років міжнародні організації надають фінансову підтримку реформуванню правової бази України. Європейська Комісія, ЄБРР, TACIS, SIDA, Рада Європи, ОБСЄ та багато інших міжнародних організацій сприяли приведенню законодавства України у відповідність до європейських стандартів та стимулювали перехід від планової до ринкової економіки. Те, що наша країна дотепер пасе задніх у забезпеченні своїх громадян гідними умовами життя, можна пояснити лише небажанням попередньої влади провести послідовні і непопулярні реформи, позбутися корупції і запровадити дієві механізми для оздоровлення економіки. Європа може нам допомогти, але не варто очікувати, що хтось зробить за нас основну роботу.

Новообраний Президент України, говорячи про першочергові реформи, відзначив необхідність проведення децентралізації влади за моделлю Польської Республіки. Надання більших повноважень регіонам у цій країні покращило якість виконання завдань влади і посилило роль місцевого самоврядування, ставши вагомим чинником у підвищенні ефективності впровадження проектів Європейського Союзу. Використовуючи досвід і допомогу сусідів ми повинні здійснити децентралізацію влади, нагальна необхідність якої не викликає сумнівів ні з політичної, ані з економічної точки зору. Передавши частину повноважень на регіональний рівень, Україна не лише врегулює політичну кризу, але і отримає можливість швидше реформувати економіку, модернізувати інфраструктуру і покращити якість освіти. Саме це має бути одним з пріоритетних напрямів використання фінансової допомоги, яку нам так щедро обіцяли донори. І незалежно від того, за якими бюджетними правилами буде функціонувати Європейський Союз тоді, коли ми будемо готові в нього вступити, а він буде готовий нас прийняти, оновлена Україна зможе стати гідним членом Співтовариства.