Стратегія трьох театрів оборони: як США можуть підготуватися до третьої війни, що назріває в Азії

За часів президентства Обами, Трампа та Байдена у Вашингтоні дотримувалися оптимістичної оборонної стратегії, яка передбачала, що США ніколи не доведеться брати участь у більш ніж одній війні одночасно. Такий крок було зроблено на тлі жорсткої бюджетної економії, що прискорило тенденцію до зменшення збройних сил США. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.

Тоді цей перехід був помилковим, але сьогодні він особливо не відповідає дійсності, пише Foreign Affairs.

"Сполучені Штати зараз беруть участь у двох війнах — в Україні в Європі та в Ізраїлі на Близькому Сході — і при цьому стикаються з перспективою третьої через Тайвань або Південну Корею в Східній Азії. Усі три театри життєво важливі для інтересів США, і всі вони взаємопов'язані”, – зазначають автори статті.

Видання зазначає, що минулі спроби США ослабити значущість Європи та зменшити свою присутність на Близькому Сході негативно позначилися на їхній обороноздатності. Так, наприклад, після скорочення американського військового контингенту на Близькому Сході у регіоні утворився "вакуум", який швидко заповнився іранськими проксі.

Аналітики зазначають, що якщо Сполучені Штати не зможуть протистояти агресії в одному з осередків воєнних дій, це може бути сприйняте як слабкість наддержави. Віра союзників у Вашингтон вже похитнулася після того, як адміністрація президента Барака Обами не змогла втримати Сирію від застосування хімічної зброї, попри всі попередження про "червоні лінії".

Водночас супротивники США активно співпрацюють один з одним, вибудовуючи ефективну систему взаємодії: Іран продає нафту Китаю, Китай відправляє гроші до Північної Кореї, а Північна Корея відправляє зброю до Росії. Таким чином, перед колективним Заходом постає завдання протистояти сильній авторитарній осі, яка вже охопила всю Євразію.

На щастя, Вашингтон має сильних союзників і в Східній Азії, і в Європі й на Близькому Сході. Але щоб стримати авторитарну вісь, їм потрібно покращити взаємодію та домогтися, говорячи мовою військових, "сумісності", тобто створити систему, яка дозволить швидко спрямовувати ресурси тому союзнику, якому вони більше необхідні.

"Захід, зокрема, повинен створювати та спільно використовувати більше боєприпасів, зброї та військових баз. Сполученим Штатам також необхідно сформулювати досконалішу військову стратегію для бойових дій разом зі своїми партнерами. В іншому випадку він ризикує бути пригніченим своїми все більш здібними та взаємопов'язаними ворогами", — зазначають автори статті.

Що мають зробити США та їхні союзники для покращення обороноздатності

Видання зазначає, що США та їхнім союзникам необхідно збільшити оборонне виробництво. Війни, які зараз йдуть в Україні та Секторі Гази, показали, що в умовах сучасного конфлікту боєприпаси витрачаються у величезній кількості, яка перевищує виробничі можливості постачальників.

У таких умовах Сполученим Штатам недостатньо забезпечити оборонним компаніям довгострокові контракти та наростити виробництво. Також необхідно встановити мінімальні рівні запасів озброєння та боєприпасів та створити механізм автоматичного їх поповнення після продажу чи витрачання, щоб збалансувати попит та пропозицію. Ще один важливий момент – спростити та прискорити процедури продажу військової продукції за кордон, щоб союзники не чекали роками постачання зброї, яка може мати вирішальне значення для стримування противника.

Крім того, навантаження на ВПК Сполучених Штатів можна було б зменшити за рахунок передачі близьким союзникам сучасних технологій, які б дозволили виробляти необхідну зброю на їх території. Вашингтон вже має подібний досвід обміну своїми воєнними технологіями. Наприклад, окрім США, сім країн — Австралія, Канада, Данія, Італія, Нідерланди, Норвегія та Великобританія — є партнерами за програмою бойових літаків F-35, а угода AUKUS дає можливість Австралії придбати атомні підводні човни, а Великобританії — збільшити свої можливості у сфері підводних човнів.

Союзникам США також є що запропонувати Америці. Японія та Південна Корея мають вражаючі верфі, які можуть компенсувати прогалини суднобудівної сфери США. Ізраїль виробляє чудові системи ППО, а Норвегія має сучасні протикорабельні ракети.

І хоча розширювати обмін військовими технологіями буде непросто через політичні причини, це могло б посилити обороноздатність кожного із союзників.

"Спокусливо змусити компанії купувати все у себе вдома, але американці зрештою будуть у більшій безпеці та процвітанні, якщо їх країна матиме доступ до більшої кількості та якісніших оборонних продуктів, незалежно від їхнього походження", – наголошують автори статті.

Історія показує, що американці діють найкраще, коли борються пліч-о-пліч з союзниками. Тому Америці та її союзникам варто подумати й про спільне використання військових баз та збільшення їх числа у стратегічно важливих місцях.

Так Японія має у своєму розпорядженні велику кількість портів, а на території Австралії за часів Другої світової війни було безліч аеродромів, які можна відродити і знову використати. Ці об'єкти могли б відіграти важливу роль у разі військового конфлікту навколо Тайваню чи Південної Кореї.

Сполученим Штатам та їхнім союзникам також потрібно подбати про захист своїх військових об'єктів від далекобійних ракет потенційного супротивника. Для цього їм доведеться вийти за межі традиційного підходу до ППО, який передбачає використання невеликої кількості дорогих перехоплювачів. Більш перспективним у сучасних умовах буде підхід, який включає зброю спрямованої енергії (наприклад, лазери або електромагнітно-імпульсну зброю) та велику кількість недорогих дронів та систем виявлення.

Колективному Заходу також доведеться розробити спільні концепції та стратегії, щоб визначити цілі, ролі та місії кожного з союзників, а також краще зрозуміти, як зробити цю співпрацю максимально ефективною.

США цілком можуть вести війни на кількох фронтах, але тільки в тісній взаємодії з кількома партнерами. Оскільки Вашингтон стикається з небезпеками, що зростають в трьох регіонах, йому доведеться навчитися краще співпрацювати зі своїми союзниками, тому що у великих війнах жодна країна, навіть найсильніша у світі, не може перемогти самостійно.

Нагадаємо, НАТО розробляє сухопутні коридори для військ США в Європі на випадок війни з РФ. Логістичні маршрути можуть допомогти відбити потенційну атаку російської армії.