Художниця Вікторія Кравченко: “Моїм головним меседжем по життю є те, що не треба боятись себе, не треба боятись бути креативним...”

Вікторія розповіла про свої творчі проєкти — організацію фестиваля “Одесі 600” та про бієнале “Море акварелі”:

- Вікторіє, розкажіть, будь ласка, про себе.

- Я народилася в місті Одеса в родині професійних художників Анатолія і Галини Кравченко, які згодом стали Народними художниками України, а потім, у 2022 році стали академіками Академії МАОН. З самого дитинства я подорожувала з батьками різними художніми плєнерами і виставками як в України, так і закордоном. Я активно спостерігала за творчістю моїх батьків та інших художників. Десь була підмастерією для моїх батьків. Я грунтувала стіни та полотна, допомагала мамі з виготовленням буклетів і таким чином збирала гроші на свої дитячі іграшки, яких у мене була дуже велика колекція завдяки таким підробіткам, про які я згадую з теплом. Спочатку я 9 років навчалася у Морському ліцеї № 24 в м. Одесі, з яких 3 роки вчилась у класі, профіль якого був з укліном з морську справу. І в школі у мене була викладачка Людмила Тумбрукакі, яка і підштовхнула мене до рішення вступити у художній заклад. І люди дійсно цьому часто дивуються, що надихнули мене на цей крок не батьки. Окрім малювання я багато чим цікавилась, я полюбляла спорт та футбол, а своє можливе майбутнє вбачала в якійсь точній науці або якійсь управлінській справі. У 15 років 2019-го року вступила до Художнього коледжу ім. М. Грекова на факультет "Художнє оформлення", де провчилась 4 роки під керівництвом Ольги Дьокіної. Паралельно з навчанням я писала вірші, планувала випуск своєї книги з віршами і організувала при підтримці батьків свою першу персональну виставку "Перші кроки на шляху до майстерності" перед початком війни. І виставку "Шкітци війни" після початку повномасштабного вторгнення. Через війну так і не випустила свою книгу. Зараз вона в процесі допрацювання, бо деякі вірші я писала російською і їх потрібно перекладати, і у мене трошки змінилось сприйняття того, якою я бачу цю книжку. Також я разом з батьками приймала участь в проєкті "Подарунок-подяка миру" з ГО "Піксель" та ГО "Мрія вільних людей". В рамках цього проєкту я та моя родина подарували наші роботи тодішньому прем’єр-міністру Великобританії Борису Джонсону. І ще приймала участь у всеукраїнських та міських групових виставках.

На початку 2023-го року в моєму житті трапилась справжня трагедія. Дуже неочікувано із життя пішла моя мама Галина Кравченко. І це був дуже важкий період. Так сталося, що я опинилась в якийсь момент на вулиці і мені прийшов на допомогу мій хлопець і його родина, які мене дуже сильно підтримали в той період часу. І тоді  ми вирішили з моїм другом наші стосунки оформити офіційно і згодом одружились. Я стала законною дружиною Кирила Івченко. В таких умовах я писала диплом в коледжі на тему "Виставковий простір Impossible art" і готувалась до вступу у вищий заклад. Після закінчення навчання в коледжі у тому ж 2023-му році я взяла  участь у виставці на премію

Палецького Р. М. зі своєю серією батиків "Шляхами війни". І стала головою ГО «Митецький Гарт». І я вступила до Академії ім. М.Бойчука на відділення "Художнє дерево і декоративна скульптура". Це був початок нового етапу мого життя. Розвиваючи організацію "Митецький Гарт", у мене з'явилась ідея створити справжній фестиваль до 600- річчя Одеси, щоб більше людей дізналось про це і зробити щось масштабне. Тим більш, мої батьки були частиною організації "Одесі 600 плюс" і в рамках цієї організації розробити першу сучасну туристичну україномовну карту Одеси. Також мене надихала організація "Незламна молодь", у якої була ідея створити щось схоже. Тож у мене було від чого відштовхуватись і я підхопила цей момент. Вирішила діяти і спробувати зробити такий вклад у нашу інформаційну війну. Тож ми провели 18-го та 19-го травня 2024-го року перший фестиваль "Одесі 600", який пройшов у Літературному музеї. Влітку 2024-го року я і мій батько Анатолій Кравченко почали підготовку до п'ятої виставки-бієналє "Море акварелі", яка була присвячена усім українським творчим ком'юніті засновниці і організаторці виставки, моїй мамі - Галині Кравченко. Я розробила версту каталогу та була головною дизайнеркою в розробці каталогу і дизайнерських рішень для виставки(банерів, плакатів) та допомогла батьку комунікувати з художниками. Паралельно з підготовкою до виставки я готувала виставку за моїм авторським проєктом "Три виміри" і персональною виставкою в Одеській Кав'ярні-книгарні. Після реалізації каталогу і відправлення його до друку, я стала дизайнеркою каталогу проєкту "Об'єднані аквареллю", для якого розробила дизайн самого каталогу та логотип. Після початку семестру в академії ми з батьком відкрили виставку "Море акварелі 2024" у Києві та Одесі, де прийняло участь більше 200 художників з України та з інших країн. І я очолила офіційно молодіжний напрямок в ГО "Одесі 600 плюс" І паралельно з цим я реалізувала підготовку до другого фестивалю "Одесі 600".

- Що ви плануєте на наступний фестиваль?

- Приблизна програма: Щодо того, що планується на самому Фестивалі:  це буде виставка «Минуле_сучасне»(інформаційні банери і картини  із зображенням минулого і фотографії сучасного) приблизно 12 шт(в цілому 6 на 2 м) буде на самому фесті і 2-4 шт будуть створюватися як арт перфоманс, виставка 10-ти визначних одеських постатей до 610-річчя одеських земель (ті ж самі, що були в минулому році, але +одна постать, по якій треба підготувати інформацію, це буде Болдарєв О.В.), виставка картин на історичні теми (ті з яких зроблені банери і просто нові та старі картини на історичні теми, тому потрібно орієнтувати наш телеграм-канал на те, що деякі люди захочуть надихатимуться саме цією тематикою, але сам канал буде відкритий для всіх,  не тільки для митців), також будуть майстер класи та інтерактиви від партнерів проєкту,  буде маркетплейс, включаючи лекції від істориків та культурних діячів, виступи від партнерів-організацій нашого проєкту, кав'ярня на місці (планую запросити «Кав'ярню-книгарню»), ще буде книжкова виставка від Національної Бібліотеки. На  вході на фестиваль як і минулого року даруватимемо карту Одеси, обов'язково розробимо електронні квиточки та спеціальні браслетики на вході на Фестиваль - я планую ще  зробити розіграш моєї картини як від організаторки та засновниці цього проєкту та нашого мерчу, як лота за донат на ЗСУ. Від умовних 5 грн кожен може виграти картину. Можливо ще щось вигадаємо, що розіграти (це може бути розіграний і наш мерч).

- Хто входить до команди фестивалю?

- Наразі проєкт "Одесі 600" налічує команду, яка складається з більше 40 людей-волонтерів, це художники, історики, дизайнери. І здебільшого ми залучаємо молодь, яка розробляє різні аспекти фестивалю і підготовки до нього з допомогою консультацій від професіоналів, авторитетних облич, з якими ми співпрацюємо.

- Вам допомагає колектив Одеської “Книгарні-кав’ярні”?

- Загалом я з ними співпрацюю. І вони дуже активно долучаються до підтримки художників. Також вони є партнерами нашого проєкту "Одесі 600".

- Чому присвячений ваш проєкт?

- Наш проєкт «Одесі 600» він про те, що війна почалась задовго до повномасштабного вторгнення у 2022-му році. Вона відбувається вже роками, особливо важливим, що ми можемо зараз зробити в тилу, це вкладатись у інформаційну війну і допомогати людям усвідомлювати своє коріння, вкладати в голову молодому поколінню інтерес до нашої культури, історії через атмосферу свята, мистецтва та цілого усвідомленого україномовного простору, який дає приклад для наслідування!

- Чим зараз займаєтеся окрім навчання?

- Якщо казати про мою діяльність, яку я веду зараз. Окрім фестивалю, я пробую розвивати себе як арт-блогерка, це лише початок. Вже давно працюю додатково під творчим псевдонімом Flyer Iki. Маю ютуб-канал https://www.youtube.com/@Flyer_Iki

Я його створила нещодавно, але це мій один такий теж стартап, через який я в майбутньому хочу реалізовувати як медіа-проєкти, так і просто розповідати про мій досвід з проєктами та про мою творчість як художниці.

Моя власна творчість, участь у виставках, проєктах, створення. Це усе для мене є важливим і цінним, це мій спосіб життя! Я люблю це і головною метою усього, що я роблю, є те, що я хотіла б надихати та надихатись!

- А в чому полягає унікальність вашого ютуб-каналу як стартапу? 

- Взагалі, я хотіла б, щоб його унікальність полягала в тому, як я розглядаю крізь призму свого бачення світу творчі процеси, що відбуваються серед сучасних художників і допомагатиму орієнтуватися в цих процесах іншим художникам,  і просто допомагатиму людям поза мистецтвом побачити, як відбувається творчий процес зсередини життя активного художника. Тобто я хотіла б розповідати про проєкти, про можливості для художників, про місця, де завжди вам раді, як утворюються колаборації між художниками. Ну і також моїм головним меседжем по життю є те, що не треба боятись себе, не треба боятись бути креативним, хотілось би бути такою музою для того, щоб люди шукали сенс свого життя в розвитку, пізнанні, любові, натхненню та тому, щоб надихати інших.

- Які напрями в мистецтві надихають?

- Мене надихає напрямок в мистецтві, який називається імп-арт. Головний його представник Ешер Корнеліус. Також мене дуже надихає імпресіонізм, зокрема Клод Моне і Огюст Ренуар. Також мені дуже подобаються Рембрандт та Мікеланджело, бо вони займались скульптурою та живописом, і для мене це дуже важливо, бо я сама працюю в цих обох напрямках. З українського мистецтва це  творчість Алли Горської і авжеж  творчість мого батька Анатолія Кравченко та моєї матері Галини Кравченко.

- Як ви ставитеся до того, що в Одесі вирішили змінити назви вулиць тих, хто частково був її символами:  Бабеля, Ільфа і Петрова, Жванецького, більшість з них навіть не росіяни, а євреї?

- Я до цього ставлюсь як до важливого кроку. Дуже важливим є те, щоб Одесу нарешті почали приймати як українське місто, а не мультинаціональне. Так, це частина нашої історії, але якщо ми продовжимо, саме одесити, робити акцент не на нашій українській спадщині, тоді в нашому суспільстві буде процвітати культ Катерини і російські наративи (що загалом і відбувалось в місті). Подавати Одесу як мультинаціональне місто це дуже зручний важіль впливу з боку російської пропаганди (і в результаті, що Одесу досі подають, як таке місто, де ставляться нормально до російської спадщини, яка, на жаль, намагалась зруйнувати приблизно 300 років нашої історії, спаливши згадки про неї і вбивавши людей, що намагались розповісти про той давній період, коли Одеса була Хаджибеєм). Тобто, я сприймаю це таким чином, що це зміни важкі, але дуже важливі. З часом це піде на краще для всіх

- А що для вас є найголовнішими символами Одеси?

- Як на мене ті символи, які були і є в Одесі розповсюдженими, вже давно усім трошки приїлись. Це був якорь, дельфін, штурвал. І цьому є місце бути і зараз. Але на щастя зараз створюються нові символи і нові значення для нашого міста новим поколінням активних одеситів, що лише доповнює і додає символізму нашій чудовій Одесі

- Наприклад, фестиваль Одеса 600 теж може стати таким символом? 

- Я впевнена, якщо ми хочемо досягти мети нашого проєкту, то фестиваль повинен стати одним з таких символів

- Вікторіє, розкажіть, будь ласка про організацію і проведення бієнале “Море акварелі” в Києві і Одесі.

- Чесно кажучи, для мене це було важко, але це був дуже цікавий, цінний та важливий досвід. Ті моменти, які вирішувала моя мама Галина Кравченко(засновниця та кураторка проєкту) легли на мої та батькові плечі. Я допомагала батькові з комунікацією та була відповідальною людиною за створення каталогу та дизайнерських рішень для цьогорічної виставки. В цьому році організація була не на вищому рівні, але завдяки цьому досвіду і все ж тому, що виставка реалізувалась, я і  мій батько маємо багато ідей на покращення в майбутньому різних аспектів виставки. Це більш комфортна комунікація з художниками, як і з України так і з інших країн, це реклама заходу та долучення нових облич та розширення команди проєкту. Можливо навіть, була думка, спробувати зробити в рамках наступного "Море акварелі" фестиваль. Але в ідеалі, авжеж, наша мрія на двох з батьком це реалізувати «Море акварелі» як фестиваль за кордоном, до чого маленькими кроками вже наближалися мої батьки разом.

"Море акварелі" загалом з самого початку створювалось як протиставлення класичній школі олійного живопису і головною метою проєкту було донести, що акварель це не менш професійна техніка в рамках високого живопису. І метою проєкту було поширити ці наративи серед українських митців та показати український акварельний живопис на міжнародному рівні.