Тарас Чорновіл: «Платять лише дуже розумним»

Тарас Чорновіл завжди був «білою вороною» у політичних колах. Навіть тоді, коли входив до складу фракції Партії регіонів, намагався вести свою власну лінію. У фракції Ігоря Рибакова «Реформи заради майбутнього», до якої Чорновіл увійшов одним з перших, йому також давали право на власну позицію. Утім лишатися у складі «заплямованої» плівками Забзалюка групи колег Тарас В’ячеславович не схотів. У котрий раз повторювати про те, що він від Рибакова не отримував не копійки, він не бачить сенсу. Каже, все одно не повірять. Він вже багато років їздить на далеко не VIP-івській автівці – «шкоді», у нього старий і потертий телефон «нокіа» з рінгтоном «Червона рута» і звичайна квартира на Позняках. Він це не афішує – це і так видно.

Пане Тарасе, день тому у коментарі «Контрактам» ви висловлювали здивування виходом Романа Забзалюка з фракції «Реформи заради майбутнього». А сьогодні – повторили його приклад. Чому?

Тарас Чорновіл: Я мав достатньо часу подумати. І ввечері, і зранку. Це не було спонтанне рішення. Просто мені не охота доказувати, що я не верблюд. Я не знаю, які там відносини у фракції з цього приводу. Я не хочу нічого підтверджувати, спростовувати, говорити про те, що якісь гроші там ходять… Я чесно кажу: я не знаю, платили там по 500 тисяч, не платили. Кому платили, за що платили…  Я був одним із ініціаторів створення фракції позафракційних. Спочатку нас було двоє, потім четверо. Коли почала утворюватися ця фракція, було зрозумілим, що я маю туди вступити, адже я завжди був одним з провідників цього руху позафракційних. І зараз доказувати, що ти не брав ніяких мільйонів, що ти не за гроші пішов, що ти не будеш брати участь у забезпеченні підготовки виборів, яку регіонали хочуть зробити не своїми, а чужими руками… Все одно не повірять. А бути замазаним не хочеться. Я на цій Раді - може слава Богу, а може не слава Богу, може просто такий дурний був - але не заробив собі. У мене ще якесь ім’я лишилося. І я хочу залишити повагу у самого себе до себе.

Дехто каже, що ви пішли саме через образу на Рибакова, дізнавшись, що іншим він платить за участь у групі, а вам - ні…

Тарас Чорновіл: Знаєте, якби я дуже хотів, у мене були можливості  такі гроші взяти… Колись, у 2006 році, мене Янукович особисто питав, чи маю я настрій взяти якусь державну посаду. Якби я дуже хотів, то повірте, не Табачник був би віце-прем’єром з гуманітарних питань, а я. У мене була можливість взяти, що завгодно. Але має бути якась межа. Я чотири рази на рік ходжу до сповіді. Ви ж знаєте, що якщо двічі приходити і говорити про один і той самий гріх, то вдруге він вже не знімається. Треба, перш за все, зберегти самого себе.

Що там відбувається у групі – я коментувати не хочу. Тим більше, я був задіяний трохи в інших процесах, я займався законодавством, я член експертної ради, це моя робота. І зараз, коли виникають якісь підозри, що нашими руками будуть міняти виборчий закон, робити якісь подання в Конституційний суд… Я в цьому не хочу брати участь. Найімовірніше, це моє останнє скликання у цій Верховній Раді, мені хочеться його добути так, щоб потім не потуплювати очі, коли розминаєшся з людьми, яких сам поважаєш.

Вступати до якоїсь іншої фракції не збираєтесь?

Тарас Чорновіл: Я з колосальним скепсисом ставлюся до всіх наших політичних сил. Ви знаєте, що я дуже скептично ставлюся до тих, хто об’єднався в тому кодлі, вибачаюся, у КОДі. До влади я ставлюся дуже негативно. Якісь симпатії до Кличка у мене є, але не знаю, яка там у нього буде команда. Очевидно, що поки що його фракції у Раді створюватися не буде. Тож, ймовірно, я лишуся вже позафракційним.

Рішення про те, щоб більше не балотуватися у нардепи ви не змінили?

Тарас Чорновіл: Трохи змінив. Я вирішив, що програвати треба з гідністю, але здаватися без бою теж не варто. Тож я висунуся у тому окрузі, де я живу. Я не дуже вірю, що так можна пройти. Але я можу собі дозволити заплатити заставу, сподіваюся, це не зашкодить матеріальному стану моєї сім’ї. Ну і заплатити ту доплату, яку всі роблять, для всіх членів виборчої комісії, яких ти посилаєш. А це не багато, у нас така система виписана, що незалежні кандидати мають дуже мало заплатити. Десятьом людям я можу заплатити за цю роботу, і спостерігачам теж – за тих два дні, що вони там будуть працювати. Це дуже малі суми, я вас запевняю. На більше я розщедрюватися не буду.

У скільки, за вашими підрахунками, вам має обійтися виборча кампанія?

Тарас Чорновіл: Гадаю, це буде кілька тисяч доларів, навіть не десятків. Я заплачу лише людям, я не буду займатися ніякою агітаційною роботою. Мене знають. Я відомий. Роздавати обіцянки, що я зроблю золоті гори, я не буду. Після вчорашньої події, гадаю, оцінку свою люди зроблять. Але знову ж таки будь-якому, хоча б трохи замазаному у цій історії кандидату, балотуватися у Києві буде важко. Навіть після мого виходу з фракції, я розумію, що мої шанси на порядок впали. Пропозиції не від маргінальних партій мені не надходили, а напрошуватися до когось я не хочу.

На внутрішньо-парламентську ситуацію як вплине скандал із плівками Забзалюка? Чи будуть підходити більш обережно до «тушок»?

Тарас Чорновіл: Так, звісно, будуть підходити обережніше. Але я не впевнений, що всі з тих 20-ти членів фракції брали гроші. Ніхто тим не ділиться, ніхто не розповідає. Можливо, комусь щось обіцяли, на когось тиснули морально, когось залякали. У мене цей шлях був інший, я вже казав. Але коли на мене виливається ця маса лайна, гадаю, я на це просто не заслужив.

Зараз, поклавши руку на серце, можете сказати, що особисто вам ані за голосування, ані за участь у роботі фракції ніхто гроші не платив?

Тарас Чорновіл: Ще раз кажу: мені не платили. Ви знаєте, платять набагато меншій кількості людей, ніж про це говорять. Платять тим дуже розумним, які вміють себе поставити і поставити вимогу, щоб їм платили.

Про фракцію «Реформи заради майбутнього» говорили, що вона отримала «золоту акцію» і почала суттєво впливати на результати голосування. Ви відчули дію цієї «золотої акції»?

Тарас Чорновіл: Ви знаєте, я не відчув користь від тої «золотої акції». У членів нашої фракції були спроби відстоювати своїх людей – хтось у виконавчої влади щось просив, хтось по бізнесу. Ми добивалися, щоб на місце померлого Володимира Полохала став наш Віталій Курило, ректор, людина інтелігентна, мудра. Але нічого з того не вийшло, нас відкинули. У мене таке відчуття, що самих регіоналів зараз дуже тішить, що у цієї групи виникли проблеми. Там взагалі була ціль – затягнути людей в свою фракцію, а ми цьому завадили.

З Забзалюком після його скандального виходу з «Реформ…» ви спілкувалися? Що йому сказали?

Тарас Чорновіл: Я його бачив. Він протягнув руку, я її потиснув. І все.

На відміну від ваших колишніх колег, у вас немає на нього образи?

Тарас Чорновіл: Ви розумієте, якщо це все правда, те, що він сказав, то мені немає за що на нього ображатися – самі винні. Якщо це неправда – це ще треба доказати. Якщо правда те, що говорять у групі – тоді це сумно. Але поки що доказів ні з одного боку я не побачив. Щоб розібратися у цьому, потрібен, як мінімум, тиждень.

Як ви повідомили про свій вихід керівництво фракції? Яка була його реакція?

Тарас Чорновіл: Я не пішов вчора на засідання фракції, тільки передзвонив одному з членів фракції, з керівництва, і переказав про своє рішення.

Тобто особисто з Рибаковим ви не спілкувалися? А чому?

Тарас Чорновіл: Ви знаєте, я боюсь, що після такої розмови, я міг би зірватися, повівся б подібно, як Забзалюк, а я не хочу. Все-таки, я з цими людьми працював. Не хочу ні на кого лити бруд. До того ж, я достеменно не знаю, що саме там відбулося. У мене досі є відчуття, що там затіяна якась гра регіоналів, когось з уряду, з Адміністрації президента… Розбиратися у тому я не хочу. А якби на мене ще почали давити, я б почав дуже жорстко гавкати… Згадайте 2004 рік. Якби львів’яни тільки через те, що я не сварився у серпні-вересні з Януковичем, не почали мене безпідставно звинувачувати, писати мені на будинку «зрадник», всіляко мене обзивати, - я б ніколи у житті не опинився б у його штабі. Єдиний спосіб загнати мене у якийсь напрямок – почати робити мені протидію. Якби зараз почали на мене давити, я б зірвався, наговорив би того, чого я говорити не хотів. Тому я просто пішов…