Хрещатик у крові і сльозах: Януковичу влаштували гарячий прийом через мову

Прес-конференція з боєм

Пробратися на прес-конференцію Віктора Януковича, що мала відбутися в Українському домі, у центрі столиці, було завданням не з легких. Ще з вчорашнього вечора , після зухвалого прийняття депутатами від більшості закону про двомовність, сюди почали з’їжджатися противники цього рішення з усієї України. Ночували просто неба, прямо на сходинках Дому. Перед самим початком прес-конференції перед будівлею можна було знімати бойовик. Кількатисячний натовп протестувальників оголосив про штурм. «Беркутівці» вистроїлися стіною і, тримаючи, один одного під руки, заблокували усі входи та виходи.

«Народ, не відступаємо», - лунали заклики ватажків, переважно, представників місцевих осередків ВО «Свобода», яких перед Українським домом, на Хрещатику було чи не найбільше. Молоді хлопці без зброї, без страху (і без розуму?) кидалися на «Беркут», провокуючи їх на відповідні дії. Провладних депутатів видно не було. Натомість, з ночі тут лишалися у режимі чергування бютівці і нунсівці. Розморені на сонці Іван Кириленко, Володимир Сас, Віктор Терен витирали піт з лоба, тримаючись купки.

Аж раптом хвиля повітря із їдкою речовиною, зненацька розпиленою бійцями спецпідрозділу, окотила і кореспондента Контрати.UA, який якраз пробирався до входу в будівлю. З очей полилися сльози, щоки і ніс щипали як від перцю. Ті, хто стояли ближче, падали на землю, відбігали в бік, тримаючись за обличчя, затуляючи ніс. Дехто з мітингувальників підготувався до такого сценарію – по дорозі забіг в аптеку за зеленими респіраторами, які були популярні під час епідемії пташиного грипу.

«А в мене лінзи контактні, їм капєц», - бідкався ще один постраждалий, помічник одного з народних депутатів.

«Беркути» благали: «Забєрітє рукі от шеі»

«Мені довелося стояти у першому ряді, - розповідає нам представник львівського осередку «Свободи», худорлявий Роман. Коли «беркути» почали наступати, деякі старші люди почали хватати їх за шиї, просили їх скинути маски. І «беркути» – чи не вперше таке від них чув – почали благати «забєрітє рукі от шеі, а то удушітє». Зазвичай від них такого почути не реально. Ми їх відтіснили у кут, вони почали силою виривати тих, хто був в перших рядах і відповідно колотили. Я, наприклад, отримав хороший удар у живіт, а ще мені зламали дорогі окуляри. Двох свободівців забрали в лікарню. Одного депутата міськради душили два беркути на моїх очах».

Раніше, буквально перед нашими очима, з натовпу винесли закривавленого чоловіка, років 55-ти. За свідченнями очевидців, він отримав міцний удар в обличчя, не відреагувавши на команду «назад». «Людині прямим ударом розбили лице до такої крові, як в фільмі американському, - розповідає свободівець Роман. - Поруч стояв Кличко, я попросив його, Віталік, витягни людину, а він так стояв як зараз кажуть «Давай, до свіданія». Потім його помічники сказали, що все вирішується на переговорах».

Щоправда, і самому лідеру «УДАРу» у сутичках дісталося –сльозогінний газ влучив і йому в очі. Тож кілька інформагенцій зафільмували чи не перші публічні сльози боксера.

Ще однією жертвою подій біля Українського дому став журналіст видання «Дзеркало тижня» Сергій Рахманін – у нього стався серцевий напад, його госпіталізувала «швидка допомога». Відомо, що раніше Рахманін оголосив голодування на знак протесту проти прийняття Верховною Радою «мовного закону Колесніченка – Ківалова».

Людей із подряпинами, розірваними губами та розбитими обличчями було вдосталь.

Ноу-хау АП: охорона – з планшетами

Коли кореспондент Контракти.UA врешті знайшов слабке місце у «паркані» з «беркутівців», виявилося, що за ними ховався представник Адміністрації президента з планшетом, на якому перевіряв, чи є прізвище журналіста в попередньо складених списках акредитації. Раніше ця процедура здійснювалась старим дідівським методом – ставилися галочки на роздрукованих списках. «Пусть прАходіт», - скомандував він бійцю, що виставив руку як шлагбаум.

Цікаво, що інший кордон охорони, вже у середини будівлі, також застосовував для перевірки наявності журналістів у списках новітні технічні засоби. Перед металевою «рамкою» всіх змушували здавати напої (в Києві спека, тож майже всі журналісти брали з собою прохолодні напої). За годину перед входом була ціла батарея майже повних пляшечок «кол», «фант» і «бонакв».

Натомість, у холі Українського дому пригощали не за сезоном гарячою кавою чи чаєм. Казали, для тих, хто прийшов раніше, була ще й мінералка. Але останню пляшку перед нашим носом забрав «беркутівець». Зі словами «людині погано» він побіг умивати свого бойового товариша, якого не врятувала каска від розпиленого сльозогінного газу. Рудоволосий хлопець корчився від опіків, тер очі, харкав і матерився, сидячи навколішках.

Врешті, Президент скасував прес-конференцію. Офіційний привід – нарада з керівниками фракцій і спікером з приводу прийнятого напередодні скандального мовного закону, що й став каменем спотикання. І кого цікавило, що прес-конференція була не лише для київських, але й для регіональних ЗМІ, які подолали по кілька сотень кілометрів, витратили кошти, аби задати Президенту запитання, яких накопичилося чимало. Переважно – неприємних.

Про скасування прес-конференції журналісти дізналися перед самим її початком у дивний спосіб – хто телефоном, за дзвінком з редакції, хто від опозиційних депутатів, хто казав, що «десь там була прес-секретар президента Дарка Чепак, яка повідомила про скасування». Охорона ще якийсь час цього не знала, продовжуючи запускати пресу через рамку, муштруючи питаннями «що у сумці?», «що на вас залізне?», «чи є колючі-ріжучі?».

Замість епілогу

Роман зі Львову витяг з кишені і показав нам останні 120 гривень. Сказав, вийшов з роботи і в чому був – сів на потяг до Києва, дізнавшись про ухвалення мовного закону. Відрядження йому ніхто не оплачував. Його земляк Сергій – хлопець років 20-ти у розтягнутій жовтій футболці також божиться, що їхав до столиці власним коштом. Обидва хлопці готові до витрат і на наступні акції по відстоюванню мови. Сьогоднішні події вони, як і опозиційні депутати, вважають перемогою.

Цікаво, що кияни лише знизували плечима, проходячи повз епіцентру подій, – після футбольного чемпіонату, залишки якого досі прибирають з Хрещатика, їх вже не здивуєш ані натовпом, ані голосними акціями.

Фоторепортаж з місця подій на Фото.Контракти.UA