НОВИНИ ДНЯ: Жителів низки регіонів України попередили про ожеледицю на дорогах у найближчу добу  Банки скоротили іпотечне кредитування українців  У Росії найбільша алмазна компанія заявила про кризу і закриття копалень  Путін уже лякає інші країни ударами: що говорить  Мокрий сніг і різкі перепади температури: яку погоду в Україні очікувати 23 листопада  У РФ припинили польоти половина літаків Airbus: у чому причина  Нові відстрочки, МСЕК та реєстр для військових. Як зміниться мобілізація в Українівсі новини дня
Життя та Стиль
Суспільство
 Павел Серов 23.07.2013 8181

Чай. Театр. Фініки: дріб’язкові приводи, що спровокували найвідоміші у світі революції

Штучні, притягнуті за вуха політичні акції опозиції, на яких народ закликали до повстання, ефекту не мали, чи могла Врадіївка стати тією іскрою, що запалює народ, спонукає його до повстання? Напевно, могла.

1775 рік. Американська революція: втопили чай

Безпосередньою причиною однієї з найвідоміших у світі революцій було невдоволення жителів американських колоній податковим тиском із боку британців. У Лондоні розглядали американські землі як основне джерело доходу: Індію ще не було завойовано, інші колонії були не такі великі й навіть потенційно не такі багаті. Податки для поселенців постійно збільшувалися. Вибухом обурення проти англійської політики стало знамените Бостонське чаювання 1773-го року: Ост-Індській компанії було надано виключне право продавати чай за винятково низькими цінами. Північно-американські активісти розцінили цей крок Великобританії як наступ на рух за незалежність і скинули чай у воду. У відповідь Британія скасувала самоврядування у штаті Массачусетс. Колоністи в інших штатах відповіли на це акціями протесту та скликанням Першого континентального конгресу. Експедицію, відряджену в маленьке містечко Лексингтон, було відкинуто збройним народом. Перші постріли, що пролунали 19 квітня 1775 року біля цього містечка, стали початком американської революції та, власне, всієї історії США.

1830 рік. Бельгійська революція: сходили до театру

Бельгійську революцію, що завершилася створенням держави, провела буржуазія бельгійських міст фактично власними силами.

Повстання почалося ввечері 25 серпня після постановки в брюссельському театрі п’єси «Німа з Портичі». П’єсу було присвячено народному повстанню в Неаполі 1647 року проти іспанського короля. Заклик «До зброї!», що пролунав у фіналі, підстьобнув і так уже готових до повстання городян. Після спектаклю на театральній площі зібрався величезний натовп. Повстанці почали громити будинки ненависних чиновників. Спроби жандармерії розігнати заколотників лише розохочували останніх. Королівські війська відмовилися стріляти в повстанців. За місяць відбулася ще одна вулична акція, після якої король відступив: було ухвалено рішення про поділ королівства та створення окремої держави Бельгія.

1848 рік. Третя французька революція: заборонили бенкет

До середини 40-х років XIX сторіччя «народний король» Луї Філіп (що став монархом за 18 років до цього також у результаті революції) остаточно втратив популярність. Бурхливий економічний розвиток Франції збагатив лише лічені сімейства. Прості французи не могли впливати на політику влади, що приймала закони в інтересах вузької олігархічної верхівки.

Діяльність опозиції була під контролем поліції. Єдиною можливістю висловитися для незгодних з політикою короля була організація бенкетів, на яких обговорювалися шляхи виходу зі сформованої ситуації. Заборона одного з таких бенкетів у Парижі й погроза прем’єр-міністра застосувати силу вилилися в народні маніфестації. Поява перших жертв лише розізлила маси, почалися штурми урядових установ. Повстання призвело до зречення короля та зміни всієї верхівки влади. Франція вдруге в історії стала республікою.

1986 рік. Революція на Філіппінах: церква не витримала

Диктатор Фернандо Маркос, який правив на Філіппінах два десятиліття, більше відомий завдяки своїй скандальній дружині Імельді, яка зібрала за час правління чоловіка понад 3 тис. пар взуття. Та філіппінцям у лютому 1986 року було не до підрахунку туфель. Вони обурилися неприкритою крадіжкою голосів на користь діючого правителя на виборах. Диктатор відчував, що не набрав більшості, але робив усе, щоб залишитися при владі. Урни для голосування вилучалися прямо під дулами автоматів, спостерігачів і незадоволених виборців просто виштовхували з ділянок, у столицю було введено танки.

Поштовхом до прояву невдоволення диктатурою стали не тільки скандальні вибори, але й убивство опозиціонера Бенігно Акіно — йому вистрілили в потилицю трьома роками раніше. Три роки опозиція збирала сили для вирішальної битви з Маркосом на виборах. Три роки диктатор усе більше й більше втрачав популярність у народі. В останній момент від нього відвернулася навіть католицька церква, що має на Філіппінах неабиякий вплив. Саме церква організувала юрби вірян із маніфестаціями проти режиму. На шляху танків стали тисячі учасників протестів, генерали відмовилися їхати по людям. Із цього моменту дні диктатора було злічено. Попри інаугурацію самого себе на балконі президентського палацу, уже за день Маркос утік на Гаваї, де й помер в 1989 році.

2010 рік. Туніська революція: вилучили фініки

Основними чинниками революції були зростання безробіття серед молоді та рівень корупції у країні, що управлялася кланом незмінного з 1987 року президента Бен Алі. До того ж, у країні було заборонено ісламістські партії, що стали однієї з рушійних сил революції.

Та привід для скинення туніського автократа був простим і трагічним — самоспалення одного з торговців, у якого чиновниця з місцевої адміністрації вилучила товар (він торгував фініками), та ще й надавала ляпасів. Стерпіти таке приниження від жінки торговець не зміг — і підпалив себе. За ним спалахнула уся країна. Численні демонстрації за три тижні привели до скинення режиму та втечі президента із країни. Революція одержала назву «жасминової», адже жасмин вважають символом Тунісу.

Оценка материала:

5.00 / 3
Чай. Театр. Фініки: дріб’язкові приводи, що спровокували найвідоміші у світі революції 5.00 5 3
Життя та Стиль / Суспільство
 Павел Серов 23.07.2013 8181
Еще материалы раздела «Суспільство»