Найстаріший житловий будинок Києва розташований по Контрактовій площі, 7, у найстарішій його частині – Подолі, в кварталі, окресленому вулицями Фролівською, Боричів Тік, Андріївським Узвозом і Контрактовою Площею. Один із небагатьох цегляних будинків цивільної архітектури Подолу кінця 18 століття, що зберігся після пожежі 1811 року. Після будівництва посольства Нідерландів, будинок не проглядається з вулиці. Побачити його можна, зайшовши в арку з вулиці Фролівської.Статус: пам’ятка архітектури місцевого значення. Архітектор: Михайло Іконніков (прибудова 1861 року). Роки будівництва: 1760, 1797, 1861. Архітектурний стиль: класицизм«Коли я народився у 1960 році, вся ця садиба разом з територією, де зараз посольство Нідерландів, належала моїй сім’ї. Коли мені було 2 роки її націоналізували – наш дім переробили під комуналку. Його поділили на 5 квартир, де загалом жили 27 людей. Моїй сім’ї залишили лише кімнату на верхньому поверсі. Кожна кімната була окремою квартирою. Вже набагато пізніше я зміг повернути цей будинок – щось викупив, щось відсудив. З одного боку – це мій спадок, з іншого боку – я багато за що заплатив.Історія цього дому почалась у 1760 році, коли дворянин Леонтій Вишневський купив цю ділянку. Тут стояв дерев’яний будинок із кам’яним підвалом. Я бачив лише один аналог такого ж підвалу – дім Кочубея у Батурині. Потім тут двічі була пожежа. У 1797 році, після однієї з них, Вишневський на цьому підвалі побудував кам’яний поверх. У кімнаті, де ми сидимо, була кухня, друга кімната слугувала залом для прийому гостей. Завдяки пожежі й відома точна дата зведення будинку. Набагато пізніше, вже у 1861 році, онука Вишневського замовила у відомого на той час архітектора Іконнікова проект другого поверху, який одразу і звели.У 1891 мій прадід Максим Федорович Нєчяєв купив цей будинок. Він був кондитером, на території садиби знаходилось кондитерське виробництво. Його сім’я до того ж мала власну лавку на Контрактовій площі, де вони і продавали свою випічку. Брендовою продукцією були «Нечаевские пряники». Нині з усього кондитерського надбання в мене лишився лише ніж для нарізки халви.Радянські репресії не оминули мою родину. Тато при Сталіні відсидів шість років в таборах, але якщо по батьковій лінії родичі були купцями, то по маминій – дворянами, а їм прийшлось ще гірше. Я достовірно знаю про дев’ятьох розстріляних родичів.Відкривати власний дім для відвідувачів – для України практика незвична. Я людина не дуже могутня і не дуже багата, тому публічність для мене – це захист. Це завжди був ласий шматочок території. Тепер завдяки музею багато людей знають і хто я такий, і про будинок. Його всіляко намагались знести при радянській владі, але нас треба було кудись переселяти. Це все було для них не дуже просто, бо ми не давали згоду на це. На сьогодні у нашого будинку статус пам’ятки архітектури і він вже затиснутий у дворі більшими будівлями, що дуже ускладнює проїзд. З огляду на ці факти, сьогодні він не є комерційно привабливим – мороки з ним більше, ніж зиску.Тут є водопровід, є газ. На всіх поверхах залишились старі пічки, тому навіть якщо газу не стане – опалимось. Проблеми з будинком були і залишаються. Я відремонтував все, що міг, а лишились тільки дуже затратні роботи. Під домом йде теплотраса і її двічі проривало. Підвал заливало кропом 90 градусів. Двічі по 3-4 тижні будинок стояв у пару, а тут багато дерев’яних деталей, які після таких аварій починають гнити. Довелось і за свої гроші перекласти трубу, і рятувати дерево, але поки я не все можу привести до ладу.Історія моєї сім’ї, звичайно, змусила мене цікавитись минулим. Я сам ніколи спеціально не збирав антикваріат, але як ви бачите – в цій кімнаті є багато старожитностей. Тут є предмети і з трипільських, і навіть з давньогрецьких часів. Дещо лишилось від тата. Окрім того, в мене є старі фотографії садиби і всі її проекти. Тут, наприклад, не побудоване ще одне крило, яке в одному з проектів є. Після пожежі 1811 року планування Подолу було змінено. Тут, де зараз двір, була вулиця. Дерево, що росте на вході, моя матір посадила 8 травня 1945 року.Сьогодні у будинку відкрито музей, проходять різні зустрічі, концерти. Я лишив лише одну кімнату зверху, куди не заходить ніхто, крім членів родини. Все ж маємо мати хоч якийсь приватний простір у власній оселі. Коли мені хочеться побути одному, я сварюсь (сміється). Все одно ж ніхто не дасть, але, часом, дуже хочеться».Костянтин Сергійович Малєєв , 57 років, соціолог.Фото: Діана Андруник

На калифорнийском побережье уже несколько дней продолжаются крупнейшие за последние 85 лет лесные пожары. Только по официальным данным в огне погиб 31 человек, еще около 200 числятся пропавшими без вести. Из региона эвакуировали почти 250 тысяч человек, о сгоревших домах сообщили уже несколько голливудских звезд

"З розмови на полігоні між військовими хлопцем та дівчиною:– Моторошно?– Не зрозуміло!– Бачила карту Google Maps? Так це так само!Все буде добре! Ти головне стрибай енергійніше, а вітер тебе підхопить, а матінка земля мягесенько зустріне! Лише той, хто хоча б раз одягав на сабе парашут, заходив до повітряного судна та дивився у кругленьке віконце вертольоту, а потім здійснював стрибок - зрозуміє цей діалог! Небесної блакиті, штилю або вітру в спину, приємного польоту далеко від товариша) та м'якого приземлення — ось такі побажання досвідчених десантників для новачків! "Тягни задні. Скоро земля!" Нашим першоразникам пощастило: їх випускаючим сьогодні був Герой України, лейтенант Володимир Соснін. Гарний початок десантної кар'єри", - прес-служба 95-ї бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ

Об 11-й годині 11 листопада 1918 року у Франції – в одинадцять годин одинадцятого дня місяця – замовкли рушниці Першої світової війни. Після більш ніж чотирьох років жорстокої війни та понад 16 мільйонів смертей військових та цивільних, почали діяти умови загального перемир’я. Війна змінила мапи, представила жахливі методи ведення війни та змінила геополітичний баланс сил, покінчивши з імперіями та створивши на цих територіях низку незалежних держав у Європі. Ці фотографії відображають людську плату за те, що пізніше назвали «війною, щоб закінчити усі війни».

В Киеве на НСК «Олимпийский» 8 ноября прошел матч между киевским «Динамо» и французским «Ренном». На главной арене страны киевский клуб уверенно обыграл соперника со счетом 3:1. Игра прошла при преимуществе «Динамо». Киевляне владели инициативой на протяжении всего матча, тогда как французский клуб выбрал тактику игры вторым номером. Неизвестно, как развивались бы дальнейшие события, если бы не гол со стандарта в дебюте встречи: на 13 минуте Беньямин Вербич откликнулся на подачу с углового от Виктора Цыганкова и головой переправил мяч в дальний угол ворот. Далее «Динамо» играло более осторожно, с оглядкой на тылы, но продолжало владеть инициативой. Раз за разом столичный гранд создавал опасные моменты: убойные шансы упустили Цыганков, Миколенко и Сидклей. Тем не менее, второй мяч залетел в ворота «Ренна» также после стандартного положения. На 68 минуте, после подачи того же Цыганкова, верховую борьбу за мяч выиграл Миколенко и головой вколотил мяч в сетку. Это дебютный гол 19-летнего защитника во взрослом футболе. Спустя 4 минуты киевляне довели счет до крупного. На левом фланге Шапаренко получил мяч из глубины от Миколенко, сместился в центр и неотразимо пробил в дальнюю девятку — 3:0. «Красно-черные» ответили голом престижа на 89 минуте, но большего достичь в этой встрече не сумели: 3:1 — закономерная победа «Динамо». Игра проходила в рамках 4 тура группового этапа Лиги Европы. После этого матча столичный клуб остается на втором месте в группе, поровну разделяя очки и разницу голов с «Астаной», уступая лишь в дополнительных показателях. Уже в следующем туре «бело-синие» могут оформить досрочный выход из группы и обеспечить себе «евровесну».

Цього тижня у Міжнародному виставковому центрі біля метро Лівобережна в Києві відкрилися 2 виставки, де презентують цікаві зразки техніки. Перша – Екологія підприємства, друга – Комунтех-2018. Вони триватимуть до 9 листопада. У павільйонах виставкового центру розмітили сотні одиниць різноманітних транспортних засобів - від велосипедів і мотоциклів до вантажівок і тракторів. На стенді вантажної техніки розповідав про новинки та спілкувався із відвідувачами робот Кікі. Жінка-машина відповідала на питання, фотографувалася, жартувала. Практично у центрі павільйона розмістили трицикли Hercules. Більшість із моделей створені для дрібного бізнесу. Оснащені кузовами та будками. У рух машини приводить електричний двигун. Батареї для його живлення розміщені під вантажною платформою. Трицикл можна завантажити до 500 кг. Запасу ходу акумуляторів вистачає на 40 км, зарядка триває до 4 год. від розетки 220 В. Такі трицикли коштують від 58 тис. грн залежно від модифікації. На стенді "Клубу електротранспорту" показали елетромотоцикл із новим типом акумуляторів, які можна зарядити за 15 хв. Цікаво, що контролювати роботу акумулятора можна зі смартфона через спеціальний додаток. Оскільки у мотоцикла силовий агрегат потужністю до 3 кВт, для його водіння не потрібне водійське посвітчення. "Це китайський серійний мотоцикл, який ми переробили й зробили досконалішим, - говорить інженер Олексій Петренко. Він займався технічним оснащенням байку. - Це був засіб із свинцевими акумуляторами. Ми поставили літій-титанатні елементи живлення. Це дозволяє робити швидку зарядку. Потрібно всього 6 хв. для заповнення 80 відсотків їхньої ємності. За 15 хв. – до повної зарядки. Інший плюс – акумуляторі 10 тисяч циклів заряду-розряду вони витримують. Запас ходу мотоцикла – понад 50 кілометрів. Максимальна швидкість – 50 кілометрів за годину. Такий мотоцикл підійде для пересування містом". Навпроти мотоцикла розмістили міський електричний автобус Skywell. Такими транспортними засобами у майбутньому можна замінити тролейбуси і дизельні автобуси. Його довжина 8,5 метрів. Він розрахований на 27 сидячих місць і 61 стояче. Оснащений 150-кіловатним силовим агрегатом. Акумулятори розміщені під підлогою. Вони підтримують зарядку на швидкісних пристроях – суперчарджерах. Для цього потрібно 30-45 хвилин. Запас ходу автобуса - 300 км. Трохи далі – десяток електромобілів різних марок. Поставили популярний Nissan Leaf за $16,5 тис. Далі – електричні Renault Zoe, Volkswagen e-Golf , Mercedes-Benz B-Class Electric Drive. Крім цього було чимало української техніки, зробленої на базі шасі різноманітних авто. Наприклад, вперше показали вакуумний автомобіль на базі машини JAC N120. А на сусідньому стенді АГСОЛКО представвили новий фронтальний навантажувач Changlin.

4 ноября в конференц-зале Golden gate отеля Intercontinental прошел финал конкурса Первого международного женского кубка сомелье (The First Women’s Cup Sommeliers International). В отборочном туре приняли участие 21 человек из Украины, Грузии, Казахстана и Беларуси. В полуфинал вышли шесть девушек. Этапы финала были обычными для конкурсов сомелье: подача игристого и тихого вина (здесь — белого игристого и красного тихого), слепая дегустация вин, слепая дегустация крепкоалкогольных напитков, слепая дегустация сыров разных типов, исправление ошибок в винной карте (здесь — определение ценности вин в коллекции), слепая дегустация одного и того же вина из разных бокалов одного производителя (нужно было определить наиболее подходящий), а также несколько теоретических вопросов. В жюри также были исключительно женщины. Призеры поделили места следующим образом: 1 место — Даяна Насырова (Казахстан), 2 место — Марина Ревкова (Украина), 3 место — Дарья Василенко (Украина).

Немецкий фотограф Иеронимус Арэнс отправился в рижский центр для слабовидящих и незрячих, чтобы снять о них свой выпускной проект. Реабилитационный центр в 1993 году основало Латвийское общество слепых. Работу учреждения спонсирует государство. Центр работает в течение дня. Неподалеку находятся Латвийская библиотека для слепых и школа-интернат для слепых и слабовидящих детей и молодежи. В том же районе расположено еще одно здание Латвийского общества слепых, которое работает как отель для незрячих. Также есть несколько зданий, в которых проживает 200 слепых или людей с ослабленным зрением. «Я слышал, что квартиры в этих домах пользуются большим спросом, — говорит фотограф Иеронимус Арэнс, который несколько месяцев снимал эти места. — Я впервые побывал в Латвии в 2015 году, когда работал над серией «Прибалтика за пределами». Когда я начал готовить выпускной проект в берлинской академии Ostkreuz, изначально хотел снять его в Риге, но с темой не складывалось. К счастью, рижская знакомая рассказала мне о жилом районе для слепых людей на окраине города — Югле. Так я узнал о реабилитационном центре Латвийского общества слепых. Уже с первых портретов я понял, что проект складывается. Я работал над серией портретов слепых и слабовидящих людей на протяжении 2016—2017 годов.В центре обучают мобильности, чтению и письму по Брайлю, навыкам самообслуживания, ведению домашнего хозяйства, кулинарии. Есть профессиональная подготовка (вроде изготовления плетеных изделий), компьютерные курсы, спортивные занятия. Рядом расположен клуб, где проводят концерты и торжества: многие незрячие — музыкальны. В районе можно встретить людей любого возраста и пола — от детей из школы-интерната до пожилых. С большинством героев проекта я познакомился через руководство реабилитационного центра, библиотеки и школы-интерната. Есть те, кто даже просил меня отправить портрет по почте или по электронной почте, хотя некоторые из этих людей никогда не смогут его увидеть. Конечно, мне часто приходилось объяснять цель проекта — в первую очередь я говорил, что он не коммерческий, а выпускной для академии. Труднее всего было с людьми, которых я встречал на улице, потому что рядом не было их доверенного лица. Разумеется, язык тоже стал барьером, хотя у меня был латвийский помощник, а я сам немного говорю по-русски. Но самое большое препятствие — конечно, наши разные визуальные миры. Я не мог указать герою, где стоять, или объяснить, куда и как смотреть. Но довольно часто люди сами предлагали решение — в итоге мы стали ближе друг к другу. Один парень, который полностью слеп с рождения, каким-то образом узнал, что я опубликовал у себя в фейсбуке его портрет, — и поставил лайк. Я был очень удивлен. Несмотря на то что я уже провел некоторое время со слепыми людьми, я понял, что до сих пор не знаю многого об их и своей повседневной жизни».

Кореспондентам Радіо Свобода одним із перших вдалося побувати в найрізноманітніших точках усередині нового конфайнменту, який закрив собою старий саркофаг 4-го зруйнованого енергоблоку Чорнобильської АЕС

1-го листопада у Херсонській області на державному полігоні «Ягорлик» відбулись бойові стрільби зенітних ракетних підрозділів ЗРК С-300ПС, С-300ПТ Бук-М1, контрольні льотні випробування ракет до ЗРК С-125М1 та державні випробування ЗРК Оса-АКМ, що пройшли глибоку модернізацію на вітчизняних підприємствах оборонно-промислового комплексу. У стрільбах брали участь підрозділи Протиповітряної оборони Сухопутних військ та Зенітно-ракетні війська Повітряних сил ЗСУ. Відновлення системи протиповітряної оборони є одним з важливих пріоритетів для нашої держави, визначених Радою національної безпеки і оборони України. Про це сказав Секретар РНБО України Олександр Турчинов під час військових навчань з бойовими стрільбами на полігоні ЗСУ «Ягорлик».