В Париже закончилась Неделя мужской моды, закрыв сезон показов весна-лето 2020. Традиционно, внимание было приковано не только к подиуму, но и к нарядам гостей мероприятия.

Фотограф и путешественник Дмитрий Дятлов продолжает знакомить нас с самыми интересными местами планеты. Брюгге - один из самых знаменитых старинных городков мира. Он навечно внесен во все списки топ-достопримечательностей Бельгии и обязательных для посещения мест Европы. Сложно представить, но через этот маленький город с населением чуть более 100 тысяч ежегодно проходит поток в несколько миллионов туристов (по официальным данным - до 4-х миллионов, но местные жители утверждают, что больше). При этом Брюгге героически держит оборону и не сдается под натиском многонациональной толпы визитеров. Каким-то образом городку удается сохранить свой уникальный стиль, свое очарование, свою атмосферу. В зданиях, выстроенных несколько веков назад, все так же живут люди. Старинные мостовые не трескаются под напором автомобилей и не требуют ремонта. По улочкам ездят кареты, а по каналам плавают лодки. Понятно, что возят они туристов - но делают это как-то очень естественно, не без удовольствия. Один из символов города - знаменитая башня Белфорт с 47-ю колоколами. Она стоит в самом центре, на Рыночной площади, и с нее открывается замечательный вид на красные крыши. Преодолеть 366 каменных ступенек - почетная миссия каждого туриста, но для того, чтобы ее выполнить, придется отстоять очередь. В башню может находиться не более 50-ти человек одновременно, и законопослушные бельгийцы соблюдают это правило неукоснительно. Брюгге - рай для любителей шоколада. Шоколад тут везде: различных вкусов, цветов и конфигураций. Бельгийские вафли и мороженое также достойны самого пристального внимания. Про пиво и говорить не приходится: пиво в Бельгии - это отдельная наука, культура и религия, и Брюгге в этом плане не ударит в грязь лицом. А еще из Брюгге можно съездить к Северному морю - до побережья всего 20 километров. Летом прибрежные дюны превращаются в место паломничества:  всем хочется насладиться морской прохладой и подышать соленым ветром. Надо сказать, что места на бесконечных песчаных пляжах  хватает всем, так что тут можно смело спасаться от жары.    

Гасло «Свобода. Єдність. Боротьба» стало темою цьогорічного Маршу рівності, який 23 червня відбувся у Києві. Основна мета акції – наголосити на необхідності дотримання прав людини та реалізувати право ЛГБТ-спільноти на мирні зібрання, свободу слова та самовираження. Подібна правозахисна демонстрація відбувається в Україні вшосте. Основні гасла учасників Маршу рівності: «Наша традиція – це свобода», «Усі різні – усі рівні» та «Права людини понад усе». «Наша свобода – це незаперечна цінність бути собою, обирати те, чого ми хочемо, та не боятися жити повним життям», – наголошують організатори ходи з громадської організації «Київпрайд». До мирної демонстрації приєдналися не лише представники ЛГБТ-спільноти, але й усі охочі, які прагнуть дотримання прав людини в Україні. Паралельно з Маршем рівності проходило також дві акції опонентів проведення подібних заходів. Уздовж всієї ходи вони несли чорні банери з надписами та вигукували різні негативні гасла стосовно учасників Маршу рівності. Безпекою під час мирного зібрання опікувалися правоохоронці, пожежники та медики. Уся територія проведення Маршу рівності була перекрита металевим парканом задля забезпечення порядку та уникнення сутичок. До Маршу рівності цьогоріч приєдналося чимало представників іноземних дипломатичних місій, міжнародних фондів та гостей із західних країн. Серед них зокрема були посол Канади в Україні Роман Ващук та німецька політик Ребекка Гармс. Організатори Маршу рівності запрошували і президента Володимира Зеленського, але він не відповів на запрошення. Однак згодом привітав їх на своїй сторінці Facebook. Тимчасовий повірений у справах США в Україні Вільям Тейлор також висловив підтримку українцям, які прагнуть рівності і відсутності дискримінації. «Зичу всім учасникам маршу КиївПрайд безпечного, приємного і чудового дня. Ми стоїмо разом з усіма українцями, які прагнуть рівності та відсутності дискримінації», – цитує звернення Тейлора посольство. Перед початком ходи у небі над Києвом замайорів веселковий прапор – міжнародний символ ЛГБТ-спільноти. Учасники ходи пройшли маршем від Оперного театру до бульвару Тараса Шевченка, через площу Льва Толстого до станції метро «Театральна». Задля уникнення зіткнень звідти демонстрантів «евакуювали» автобусами. За підсумками Маршу рівності Національна поліція заявила про 3 тисячі учасників, організатори ж – про 8 тисяч. Попри присутність опонентів проведення Маршу рівності, організованого ЛГБТ-спільнотою України, хода відбувалася мирно. Кілька разів були спроби нападу на першу колону ходи. Утім, поліцейські оперативно відтісняли порушників. За повідомленнями правоохоронців, під час ходи жодну особу не затримали.

Кількасот студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка прийшли ввечері 20 червня до свого навчального закладу. Вони протестували проти того, що колишнього заступника голови Адміністрації президента за правління Віктора Януковича Андрія Портнова взяли на роботу викладачем на кафедру конституційного права юридичного факультету. Активісти зайшли в університет і влаштували сидячий протест біля кабінету ректора. Вони відмовилися виходити і чекали на керівника вишу, щоб передати звернення. Учасники протесту вимагали від ректора звільнити Портнова і публічно вибачитися за це призначення. Ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леонід Губерський прибув до вишу і зачитав у присутності студентів та представників преси наказ про скасування попереднього наказу щодо призначення Андрія Портнова на посаду професора. Як зазначили присутні, на новому наказі відсутня печатка, однак співробітники університету пояснили, що її поставлять вже 21 червня, коли відчиниться канцелярія. Андрій Портнов працював на кафедрі конституційного права юридичного факультету в КНУ імені Шевченка з 2009 року по лютий 2014-го. В адміністрації колишнього президента України Віктора Януковича у січні 2014-го Андрій Портнов став першим заступником голови АП. Після втечі Януковича Портнов також залишив Україну і п’ять років перебував за кордоном.

Грузинська поліція застосувала сльозогінний газ, водомети і гумові кулі для розгону демонстрації біля будівлі парламенту у Тбілісі. Учасники мітингу, які вимагають відставки членів уряду, перед цим спробували прорватися на подвір'я будівлі парламенту. Протести спалахнули після того, як депутат російської Держдуми від Компартії РФ Сергій Гаврилов звернувся до учасників Міжпарламентської асамблеї Православ'я, що проходить у Тбілісі, сидячи у кріслі спікера грузинського парламенту. Він говорив російською мовою, що викликало гнів грузинських політиків та пересічних жителів Грузії, які різко негативно ставляться до російської присутності в країні після війни 2008 року. Близько 10 тис. протестувальників, які зібралися перед будівлею парламенту у четвер ввечері, прорвали поліцейське оточення, вимагаючи відставки спікера парламенту Іраклія Кобахідзе та інших офіційних осіб. Частина з мітингарів прийшла з прапорами Євросоюзу й плакатами "Росія - окупант". Поліцейські зупинили спробу штурму, до ранку п'ятниці розсіявши основну частину присутніх на центральному проспекті Руставелі. Частина мітингувальників все ще залишаються неподалік парламенту, кілька учасників протестів намагаються спорудити барикади біля будівлі тбіліської філармонії. Мітингувальники перегородили вулицю автобусом і сміттєвими баками. Міністерство охорони здоров'я Грузії повідомляє про 14 постраждалих учасників акції та 38 поліцейських. Грузинський Перший канал повідомив про поранення свого співробітника на мітингу - їхній оператор дістав поранення в обличчя. А один з лідерів колишньої партії влади "Єдиний національний рух" (яку очолює Міхеіл Саакашвілі), депутат парламенту Роман Гоцирідзе заявив журналістам у ніч на п'ятницю, що насправді поранено більше сотні громадян. За численними повідомленням і фото, багато хто отримав травми від гумових куль, які були застосовані в ході розгону акції протесту. Радник грузинського прем'єр-міністра Мамуки Бахтадзе повідомив, що до лікарень з різними травмами були доправлені 39 співробітників поліції і 30 учасників протестів. Для розгону протестувальників були також застосовані водомети. Постраждали ще кілька журналістів. "Стріляли гумовими кулями прямо в людей, я бачив, як поліцейський вистрілив у демонстранта, який його вилаяв, відстань між ними була метри два. У [грузинського фотографа] Гурама Мурадова влучило, напевно, куль десять, його відвезли нещодавно на швидкій", - розповів BBC News журналіст Георгій Гогуа. У МВС Грузії заявили, що поліцією були застосовані спецзасоби пропорційної сили, передбачені законом для запобігання проникненню до будівлю парламенту, травм поліцейських і громадян та фізичному протистояння. Згідно з відомством, протест біля будівлі парламенту перейшов до насильства і, попри заклики МВС, протестувальники продовжували спроби увірватися у парламент. Бійці спецназу і спецтехніка з'явилися у дворі парламенту у четвер ввечері. Глава МВС Грузії Георгій Гахарія закликав учасників мітингу припинити незаконні дії й насильство. "В першу чергу, я закликаю кожного громадянина, який стоїть на площі і, можливо, висловлює справедливий протест, однозначно підкоритися вимогам поліції. Те, що тут відбувається, називається штурмом державних інститутів", - заявив він журналістам. Прем'єр-міністр Грузії Мамука Бахтадзе, який прибув до будівлі парламенту, звинуватив опозиційну партію "Єдиний національний рух" у спробі вивести країну з правових рамок. "У Грузії будь-яка група людей має право висловити свій протест. У цьому випадку я хочу повторити, що це був справедливий протест. Але протягом останніх двох годин, за якими ми спостерігаємо - це насильство, це спроба того, щоб агресивна група, "Національний рух", вивела Грузію з тих правових рамок, які були створені раз і назавжди в цій країні", - сказав Бахтадзе. У ніч на п'ятницю лідери опозиційних партій Грузії провели збори щодо ситуації після закінчення яких повідомили журналістам, що акція протесту біля будівлі парламенту буде продовжена. "Акція буде виключно мирною і розпочнеться о 19 годині. Після того, що сталося, вже неможливо буде зупинити процес", - заявив один з лідерів опозиційної партії "Європейська Грузія" Гіга Бокерія. Раніше Михайло Саакашвілі, який перебуває в Україні, звернувся до народу Грузії із закликом взяти ситуацію в свої руки і не боятися репресій. "Ми повинні до кінця довести справу визволення Грузії своєю мирною боротьбою", - заявив він. "Антиросійське та антиолігархічне повстання в Тбілісі", - так охарактеризував експрезидент Грузії події у Тбілісі.

В будний день вместе с первыми лучами солнца просыпаются и жители Киева. Те, кто в раннее время оказываются на Подоле, могут лицезреть самые прекрасные и живописные виды. А если взять с собой вкусный холодный кофе и, например, круассан, утро станет для вас просто незабываемым. Подол — один из самых красивых районов столицы. В этих местах может отдохнуть душа, ведь тут действительно спокойно. Церкви соседствуют с милыми малоэтажными домами. С разных точек можно наблюдать переливы реки Днепр и даже солнце на Подоле светит по-особенному. Если подняться по Андреевскому спуску вверх, можно увидеть береговую зону города в лучах солнца с высоты птичьего полета, как блики отражаются в воде и как протекает жизнь в самом живописном районе Киева. И куда же без колеса обозрения на Контактовой площади. Если вы ранняя пташка, но при этом не спешите утром на работу, советуем посетить новую смотровую площадку рядом с Андреевским спуском. Оттуда открывается по истине сказочный вид.

В Бельгии, в городе Остенд, прошел фестиваль песчаных скульптур "Мечты". Показать свое мастерство приехало тридцать скульпторов со всего мира. На протяжении четырех недель они создавали эту песочную сказку по мотивам лучших диснеевских мультипликационных фильмов и не только. Результат того стоил. Из шести тысяч тонн песка скульпторы соорудили 150 прекрасных монументов огромных размеров, которые порадовали как малышей, так и их родителей. На фестивале можно встретиться с увеличенными песчаными версиями любимых мультяшек и киногероев.

Аральское море — соленое озеро, которое находилось на границе Казахстана и Узбекистана и входило в тройку самых больших озер планеты. Неразумно высокое потребление его воды для орошения хлопковых полей привело к тому, что Аральское море стало высыхать. За последние сорок лет площадь озера сократилась в десять раз. Из-за снижения уровня воды погибла рыба. Высыхание моря не только лишило людей работы, но и сказалось на экологии: Арал был огромным терморегулятором, поэтому, когда вода ушла, максимальная температура в окрестностях стала достигать 60°C.Документальный фотограф и журналист Юлия Галушина путешествовала по Приаралью, снимая жизнь людей, которые верят, что Аральское море возродится. — В бассейне Аральского моря проживает 40 миллионов человек, из них 4 миллиона — в зоне экологического бедствия. Все, кто мог, давно уехали отсюда. Остались пенсионеры и те, кто присматривает за пожилыми родителями. Местные работают в госучреждениях, в поселках люди зарабатывают на жизнь разводя овец, лошадей и верблюдов. Молодежь при первой возможности уезжает на заработки в большие города России и Казахстана. Еще в окрестностях Арала живут романтики, которые верят, что море возродится. Меня впечатлила история одной семьи из села Акеспе. Когда море ушло, песок завалил его по самые крыши. Местные жители построили аул в трех километрах от старого селения и перебрались туда. В поселке осталось десять семей. Одну из жительниц Акеспе зовут Турсун. Ее муж несет вахту на Урале, четверо детей каждый день ездят в школу в соседнее село. Несмотря на то что в Акеспе нет ни магазинов, ни канализации, Турсун не хочет бросать свой дом. В поселке Шеге я познакомилась с художником. Он видел Аральское море в детстве, но до сих пор продолжает рисовать его. Еще есть ученый, который собирает у себя дома документы о катастрофе на Арале. Однажды во время аэросъемки он увидел на дне огромные рисунки и вот уже двадцать пять лет пытается разгадать их значение. Все эти люди заботятся об Аральском море, как о больном ребенке, и ждут его выздоровления. Люди на Арале живут воспоминаниями. После их историй я невольно представляла, как здесь было раньше: море, корабли, обжитые дома на берегу. Я снимала в Узбекистане и Казахстане. Начала в Аральске — бывшем порту Аральского моря, — потом побывала в рыбацких поселках Акеспе, Тастубек, Жаксыкылыш, Шеге, и Муйнаке — узбекском городе, в котором тоже когда-то был порт. Сюда приезжает так много журналистов, киношников и блогеров, что местные шутят: если бы каждый из них привозил с собой ведро воды, Аральское море удалось бы спасти. За снимок некоторые местные жители просят деньги — люди слишком устали от внимания фотографов. Туристы — один из основных источников дохода для местных, которые селят их у себя дома и проводят для них экскурсии. Особо предприимчивые открывают заправки и гостиницы. Кроме сумок с национальной вышивкой, других сувениров здесь нет. Но путешественники из Европы, США и Японии едут сюда не за ними, а чтобы увидеть сюрреалистические пейзажи в духе Сальвадора Дали и ржавые суда в песчаных дюнах. До недавнего времени на Арале было два кладбища кораблей — в Муйнаке и Жаланаше. Но пять лет назад местные жители растащили двенадцать кораблей в Жаланаше на металлолом. Туристы, которые сегодня приезжают в Жаланаш ради селфи на фоне ненужных судов, находят только длинные ржавые пятна на земле. Дно высохшего моря покрылось слоем соли; местами почва поросла саксаулом и желтым камышом. Внедорожники, на которых ездят путешественники и местные жители, отполировали землю до блеска. Поблескивающие на солнце солончаки издалека напоминают водную гладь. В Приаралье регулярно случаются бури. Ветер поднимает со дна пыль, соль и химикаты, которые оседают в селах Каракалпакстана и Туркменистана. Песком покрыты дороги, площади, тротуары; чтобы защитить свои дома, местные жители наглухо закрывают окна. Когда ходишь по здешним местам, каждый шаг поднимает облако пыли. Из-за сухого воздуха все время кашляешь, поэтому некоторые люди здесь ходят в защитных масках. Осолонение Арала привело к тому, что подземные воды тоже стали солеными, поэтому пить воду из-под крана нельзя (но люди все равно ее используют). В Казахстане большие природные запасы соли, в Приаралье она считается природным богатством. По иронии судьбы, соль убила все живое в районе Арала. Правительство СССР знало, что Аральское море исчезнет, но продолжало выкачивать из него воду. Арал «выпивали» пять республик: Таджикистан, Кыргызстан, Казахстан, Туркменистан и Узбекистан. Они и должны были его спасать. Первые шаги были сделаны в девяностых: страны Центральной Азии подписали соглашение о спасении водоема и создали Международный Фонд спасения Арала. Вода из Арала шла на снабжение городов, орошение хлопковых полей, а также использовалась на заводах, которые находятся в бассейнах рек Амударьи и Сырдарьи. Чтобы спасти море, пришлось бы остановить промышленность на сорок лет. Чиновники бы на это никогда не пошли, поэтому многие проекты по восстановлению умирающего Арала остались на бумаге. Четырнадцать лет назад власти Казахстана построили Кокаральскую плотину, которая спасла Малый Арал от пересыхания. После того как в водоеме появилась рыба, сюда на двухнедельную вахту начали приезжать молодые люди из Кызылорды и Аральска. Живут они в землянках по несколько человек, пойманную рыбу сдают на предприятия. Если повезет, одна лодка с несколькими рыбаками может заработать за день около $200. Больше всего платят за сазана и судака. Власти Казахстана и Узбекистана пытаются смягчить последствия катастрофы. На дне высохшего моря высаживают кустарник. По расчетам чиновников, через десять лет растения покроют всю площадь и остановят эрозию грунта. На берегу высаживают фруктовые деревья. Но пока эффект едва заметен. Я продолжаю снимать на берегах Арала. Чтобы найти явления, скрытые от туристов, специально отхожу от популярных маршрутов. В моих планах издать фотокнигу под названием «Почти море». Я посвящу ее людям, которые потеряли море и привыкают жить без него.

Військовослужбовці десантуються з транспортно-бойового вертольота Мі-8 Армійської авіації Сухопутних військ ЗС України з висоти 600 метрів для досвідчених парашутистів та 800 метрів для «першоразників».

Сборная Украины U-20 выиграла чемпионат мира по футболу. В финальном матче украинская сборная со счетом 3:1 обыграла сверстников из Южной Кореи.