Прес-центр штабу АТО: «На передодні Дня Святого Миколая, 18 грудня 2017 року російсько-окупаційні війська обстріляли спальний район населеного пункту Новолуганське з реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град». За попередньою інформацією, вогонь вівся з тимчасово окупованої Горлівки. По населеному пункту випущено близько 40-ка реактивних снарядів. Постраждало майже півсотні житлових будівель. Сім людей зазнали поранень різного ступня тяжкості. В тому числі психологічну травму отримала дитина. Значних пошкоджень завдано об’єктам соціальної та приватної інфраструктури селища: зруйновано дах та вибиті шибки в дитячому садочку. Залишками та осколками снарядів пошкоджений дитячий майданчик. Також значно постраждала приватна власність мешканців Новолуганського – квартири, будинку та автотранспорт».

Австралийский фотограф Эшли Гилбертсон, который давно работает в различных проектах ЮНИСЕФ (Детский фонд ООН), снял репортаж о том, как живут дети Донбасса на освобожденных территориях и линии разграничения. Репортаж обнародовало немецкое издание Zeit.online. По оценкам ЮНИСЕФ, по линии разграничения украинской армии и террористов ДНР проживает 200 000 детей. Около 40 000 семей потеряли жилье. Более 700 школ и других учебных заведений были повреждены во время боевых действий. Более 700 000 школьников получили психических травм, включая посттравматическое стрессовое расстройство.Гилбертсон пишет, что снаряды часто взрываются в километре от школы. "Ученики разбираются в оружии, по звуку распознают, с чего стреляют", - говорит Ольга Николаевна, учительница в Авдеевке.Мониторинговая миссия ООН по правам человека в Украине зафиксировала, что за весь период конфликта на Донбассе погибли 2,5 тыс. гражданских. Среди основных причин жертв среди гражданского населения - мины, неразорвавшиеся снаряды, мины-ловушки и самодельные взрывные устройства, которые стали причиной 59,8% от общего количества смертей и ранений.

Мар’їнка, що на Донеччині, щоденно опиняється під обстрілами проросійських сил, позиції яких розташовані щонайменше за 600 метрів від українських силовиків. Чим далі від центру міста й ближче до стрілецьких позицій – зруйновані домівки. Навколо усе всипане осколками, а верхівки дерев стесані. Не було й дня, за словами військових ЗСУ, щоб у Мар’їнці не було бойових дій. Радіо Свобода слідкували за неспокійним життям міста, що на околицях

У ході навчань у районі відведення на приазовському напрямку артилеристи відпрацьовували вправу «Перекат». У перекладі загальнозрозумілою мовою це означає виїзд на вогневу позицію, розгортання гармати, прив'язка до місцевості, наведення на ціль, відпрацювання, згортання і переїзд на нову позицію. Якраз у цьому і полягає докорінна відмінність від довоєнних навчань. Якщо раніше основна увага приділялася власне стрільбі, причому стріляли з однієї й тієї ж позиції, то війна внесла свої корективи. Зараз від того, наскільки швидко і злагоджено спрацюють усі бійці гарматного розрахунку залежить виконання бойового завдання та життя людей. Причому навіть не тільки самих артилеристів, а й тих бійців, яким вони надають вогневу підтримку. Тому зараз основні зусилля, крім точності ураження цілі, витрачаються на скорочення часу виконання вправи. ...Коротка колона мчить, розбризкуючи полігонний бруд. Земля, змішана з травою, гілками дерев, залишками соняшника відлітає від спарених коліс тягачів, від важких гармат, закидаючи стволи, щити, плямуючи брезент, яким вкриті замок і механізми наведення. Ось і місце першої позиції. Тягачі злагоджено пишуть окружність, розгортаючи гармати стволами в бік умовного противника. Розрахунок не витрачає ані секунди даремно і швидко відчіплює гармату, розводить станини, швидко опускає опорну плиту. Тим часом рацією передають дані для стрільби – кути наведення, рівні, заряди, тип снаряда і детонатора. Звучать доповіді про готовність до відкриття вогню. Розрахунок проводить всі маніпуляції так само, як робив би це в справжньому бою. Лунає команда «Постріл!». На цей раз замок клацає вхолосту. Потім йде відпрацювання швидкого вогню, і, нарешті, звучить команда до зміни позиції. Точно так само швидко і злагоджено артилеристи збирають гармату. Зводять станини, закручують стопорні гвинти і піднімають станини в повітря. У цей час заднім ходом підповзає тягач, причому подача повинна здійснюватися із ювелірною точністю – буксирний гак подається точно під петлю. Увесь цей час бійці тримають багатотонну махину на руках. Нарешті, гармату причеплено, зафіксовано. Артилеристи застрибують у кузов тягача. Колона витягується на дорозі й рухається на нову позицію. Командири задоволені – нормативи перекриваються більш, ніж на хвилину. А ціну хвилині на фронті знають дуже добре. За словами командира батареї Тараса, зараз все робиться для того, щоб максимально зменшити час перебування на вогневій позиції. Електронні планшети скорочують час розрахунків до секунд, а решта – відпрацьовується на таких навчаннях. Попереду – інші етапи навчань, інші вправи. Недарма кажуть, що піт артилерії береже кров піхоти. Поки затишшя, артилерія працює важко і багато.

Село Піски розташоване на околицях Донецька. До донецького летовища кілька сотень метрів. У селі протягом бойових дій на Донбасі безупинно точиться війна. В результаті ледь не кожна будівля зруйнована або пошкоджена.

Авдіївську промзону українські сили зайняли взимку минулого року. Відтак, околиці цього населеного пункту не «замовкають». Сторони знаходяться одне від одного на відстані кидка гранати. А це означає майже прямий контактний бій. «Як минула ніч?», – запитали журналісти у командира підрозділу, який зараз заступив обороняти місто. «Спокійно», – каже і додає, що лише стрілецьке озброєння і гранатомети застосовувалися проти військових. Це й правда нормальна ситуація для цієї точки, де, як правило, не реалізовується режим припинення вогню.І правда, за деякий час десь у далині, за кілька сот метрів від позицій затарахкотів кулемет. І так систематично зі всіх сторін. Фоторепортаж з передових позицій українських військових під Авдіївкою.

Автор этих ранее непубликовавшихся фотографий – известный журналист, фотограф и писатель Сергей Лойко, в октябре 2014-го ставший свидетелем и летописцем героической обороны ДАП: "Три года назад я снял много кадров в Аэропорту. До сих пор никак не разберу все".

Сапер – професія героїчна. І наші хлопці щодня доводять це: роблять проходи на мінних полях, ставлять мінно-вибухові загородження на підступах до наших позицій. І все це перед самісіньким носом ворога. Про решту своїх без перебільшення подвигів вони скромно мовчать. Кажуть: «Прочитають рідні – будуть хвилюватися».– У нас кожен виїзд – цікаве і оригінальне завдання, – розповідає старший лейтенант Владислав Римар, командир саперної роти. – Сам процес розмінування – як розв’язання складного ребусу. Ніколи не знаєш, що цього разу вигадав ворожий сапер. Найбезпечніший і «універсальний» спосіб знешкодження інженерних боєприпасів – підрив. Але є винятки. Наприклад, треба зробити роботу тихо. Або розмінувати важливий об’єкт. У таких випадках починаєш перебирати в голові усі варіанти закладок вибухівки із власного досвіду, розповідей колег та про які читав у підручниках.Владислав розповідає, що його підлеглі дуже часто працюють на передньому краї. Основні напрямки – поблизу Богданівки, Новотроїцького, Гранітного. Каже, що саперу життєво необхідно бути втричі уважнішим, ніж іншим військовим і дивитися слід не тільки під ноги.– Міна чи заряд можна розмістити не тільки на землі, – ділиться офіцер. – Часто їх закріплюють на деревах, із прив’язаними звисаючими риболовними гачками. Ідеш собі лісосмугою, зачепився одягом за гачок, смикнув – вибух. Крім того, постійно треба дивитися у бік ворога, адже зосереджений виключно на мінах сапер може стати легкою мішенню для стрільця.В основному доводиться мати справу із протипіхотними мінами, які встановлює ворог проти наших воїнів. Але навіть звичайну міну можна встановити так, що знешкодити її буде дуже важко, майже не можливо. До прикладу міни із фотоелементами.– У нас є свої, саперні дуелі з ворогом, – каже командир роти. – Був випадок поблизу Богданівки. Стояла звичайнісінька міна, на перший погляд. Прямо як зразок у підручнику. Але виявилося не все так просто. Під нею була встановлена друга міна. А ще – йшла розтяжка до третьої міни, замаскованої за кілька метрів праворуч. Та ми розгадали цю загадку і успішно ліквідували загрозу.Сапери кажуть, що встановлення міни – завдання творче. Фахівця обмежує лише знання своєї справи та власна уява. Кожна закладка міни розповідає історію про свого «автора». Найменша дрібниця характеризує сапера як фахівця і як особистість.

У населений пункт закритого типу Опитне, що за кілька кілометрів від Донецька, без спеціального дозволу в’їжджати не дозволяється. Поблизу тривають активні бойові дії, навіть попри оголошене перемир’я. Ані газопостачання, ані електропостачання, ані централізованого водопостачання вже третій рік поспіль немає. Місцеві жителі радіють, коли приїжджають представники волонтерських організацій. Відтак 42 людини залишаються в скрутній гуманітарній ситуації. Окрім цього, ледь не кожен будинок вщент розбитий або ж добряче пошкоджений, як це сталося і з опитнянською школою.

25 вересня виповнився рівно місяць з того часу, як Тристороння контактна група домовилася про так зване «шкільне» перемир’я на Донбасі. Українські військові зазначають: ситуація вздовж лінії розмежування стабілізувалася, однак російські гібридні сили продовжують зводити фортифікаційні споруди. Біля Авдіївки, що безпосередньо на лінії зіткнення, за словами українських військових, фортифікаційні споруди бойовиків за останній час «виросли» у декілька разів.