В четверг, 18 января, в ходе пленарного заседания Верховная Рада во втором чтении и в целом приняла закон о реинтеграции Донбасса. Законом, в частности, РФ признается государством-агрессором. В ходе голосования 280 нардепов поддержали принятие закона, 36 – высказались против, 2 – воздержались, еще 33 – не голосовали. Данный закон, согласно тексту документа, должен создать новую правовую основу для решения задачи по отражению вражеской агрессии на Донбассе, а в перспективе - для восстановления территориальной целостности Украины в пределах международно признанных границ. Так, закон определяет правовой режим территорий отдельных районов Донецкой и Луганской областей, на которых не действуют органы власти Украины, как временно оккупированных территорий, особенности защиты прав и свобод граждан Украины, которые там проживают.

Прес-служба 72 ОМБр: "16 січня 72-й окремій механізованій бригаді ім. Чорних Запорожців - 76 років. В цей день згадаємо тих, хто віддав за Україну та 72 саме найдорожче - життя. Поки вони в наших серцях - вони живі... Герої не вмирають! Слава Вам Герої 72ОМБр! Вічна пам'ять..."Небесний Батальон" 72 ОМБр - ті, хто віддав життя за Україну. Навічно в лавах бригади і в наших серцях"...

Каждый день около 10 000 человек пересекают линию фронта через единственный в Луганской области пункт пропуска, по полуразрушенному мосту возле Станицы Луганской. На лицах безнадега, глубокая депрессия. Бесконечные очереди на проверку документов, очереди в "Ощадбанк". Так как количество людей давно известно, эти очереди, похоже, создаются сознательно, в качестве намеренно организованного издевательства. Даже молодым выносить подобное трудно, а через линию фронта преходят, в основном, старики.

На Донбасі 27 грудня пройшло наймасштабніше за часів війни на сході України звільнення полонених. Обмін проходив за формулою «306 (тих, видачі кого домагаються підтримувані Росією бойовики – ред.) на 74 (військових і цивільних, включених до списку на обмін Україною – ред.)». Повернулися на підконтрольну Україні територію 73 особи, а на окуповану – 233. Як це було, пропонуємо глянути у фото.

Прес-центр штабу АТО: «На передодні Дня Святого Миколая, 18 грудня 2017 року російсько-окупаційні війська обстріляли спальний район населеного пункту Новолуганське з реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град». За попередньою інформацією, вогонь вівся з тимчасово окупованої Горлівки. По населеному пункту випущено близько 40-ка реактивних снарядів. Постраждало майже півсотні житлових будівель. Сім людей зазнали поранень різного ступня тяжкості. В тому числі психологічну травму отримала дитина. Значних пошкоджень завдано об’єктам соціальної та приватної інфраструктури селища: зруйновано дах та вибиті шибки в дитячому садочку. Залишками та осколками снарядів пошкоджений дитячий майданчик. Також значно постраждала приватна власність мешканців Новолуганського – квартири, будинку та автотранспорт».

Австралийский фотограф Эшли Гилбертсон, который давно работает в различных проектах ЮНИСЕФ (Детский фонд ООН), снял репортаж о том, как живут дети Донбасса на освобожденных территориях и линии разграничения. Репортаж обнародовало немецкое издание Zeit.online. По оценкам ЮНИСЕФ, по линии разграничения украинской армии и террористов ДНР проживает 200 000 детей. Около 40 000 семей потеряли жилье. Более 700 школ и других учебных заведений были повреждены во время боевых действий. Более 700 000 школьников получили психических травм, включая посттравматическое стрессовое расстройство.Гилбертсон пишет, что снаряды часто взрываются в километре от школы. "Ученики разбираются в оружии, по звуку распознают, с чего стреляют", - говорит Ольга Николаевна, учительница в Авдеевке.Мониторинговая миссия ООН по правам человека в Украине зафиксировала, что за весь период конфликта на Донбассе погибли 2,5 тыс. гражданских. Среди основных причин жертв среди гражданского населения - мины, неразорвавшиеся снаряды, мины-ловушки и самодельные взрывные устройства, которые стали причиной 59,8% от общего количества смертей и ранений.

Мар’їнка, що на Донеччині, щоденно опиняється під обстрілами проросійських сил, позиції яких розташовані щонайменше за 600 метрів від українських силовиків. Чим далі від центру міста й ближче до стрілецьких позицій – зруйновані домівки. Навколо усе всипане осколками, а верхівки дерев стесані. Не було й дня, за словами військових ЗСУ, щоб у Мар’їнці не було бойових дій. Радіо Свобода слідкували за неспокійним життям міста, що на околицях

У ході навчань у районі відведення на приазовському напрямку артилеристи відпрацьовували вправу «Перекат». У перекладі загальнозрозумілою мовою це означає виїзд на вогневу позицію, розгортання гармати, прив'язка до місцевості, наведення на ціль, відпрацювання, згортання і переїзд на нову позицію. Якраз у цьому і полягає докорінна відмінність від довоєнних навчань. Якщо раніше основна увага приділялася власне стрільбі, причому стріляли з однієї й тієї ж позиції, то війна внесла свої корективи. Зараз від того, наскільки швидко і злагоджено спрацюють усі бійці гарматного розрахунку залежить виконання бойового завдання та життя людей. Причому навіть не тільки самих артилеристів, а й тих бійців, яким вони надають вогневу підтримку. Тому зараз основні зусилля, крім точності ураження цілі, витрачаються на скорочення часу виконання вправи. ...Коротка колона мчить, розбризкуючи полігонний бруд. Земля, змішана з травою, гілками дерев, залишками соняшника відлітає від спарених коліс тягачів, від важких гармат, закидаючи стволи, щити, плямуючи брезент, яким вкриті замок і механізми наведення. Ось і місце першої позиції. Тягачі злагоджено пишуть окружність, розгортаючи гармати стволами в бік умовного противника. Розрахунок не витрачає ані секунди даремно і швидко відчіплює гармату, розводить станини, швидко опускає опорну плиту. Тим часом рацією передають дані для стрільби – кути наведення, рівні, заряди, тип снаряда і детонатора. Звучать доповіді про готовність до відкриття вогню. Розрахунок проводить всі маніпуляції так само, як робив би це в справжньому бою. Лунає команда «Постріл!». На цей раз замок клацає вхолосту. Потім йде відпрацювання швидкого вогню, і, нарешті, звучить команда до зміни позиції. Точно так само швидко і злагоджено артилеристи збирають гармату. Зводять станини, закручують стопорні гвинти і піднімають станини в повітря. У цей час заднім ходом підповзає тягач, причому подача повинна здійснюватися із ювелірною точністю – буксирний гак подається точно під петлю. Увесь цей час бійці тримають багатотонну махину на руках. Нарешті, гармату причеплено, зафіксовано. Артилеристи застрибують у кузов тягача. Колона витягується на дорозі й рухається на нову позицію. Командири задоволені – нормативи перекриваються більш, ніж на хвилину. А ціну хвилині на фронті знають дуже добре. За словами командира батареї Тараса, зараз все робиться для того, щоб максимально зменшити час перебування на вогневій позиції. Електронні планшети скорочують час розрахунків до секунд, а решта – відпрацьовується на таких навчаннях. Попереду – інші етапи навчань, інші вправи. Недарма кажуть, що піт артилерії береже кров піхоти. Поки затишшя, артилерія працює важко і багато.

Село Піски розташоване на околицях Донецька. До донецького летовища кілька сотень метрів. У селі протягом бойових дій на Донбасі безупинно точиться війна. В результаті ледь не кожна будівля зруйнована або пошкоджена.

Авдіївську промзону українські сили зайняли взимку минулого року. Відтак, околиці цього населеного пункту не «замовкають». Сторони знаходяться одне від одного на відстані кидка гранати. А це означає майже прямий контактний бій. «Як минула ніч?», – запитали журналісти у командира підрозділу, який зараз заступив обороняти місто. «Спокійно», – каже і додає, що лише стрілецьке озброєння і гранатомети застосовувалися проти військових. Це й правда нормальна ситуація для цієї точки, де, як правило, не реалізовується режим припинення вогню.І правда, за деякий час десь у далині, за кілька сот метрів від позицій затарахкотів кулемет. І так систематично зі всіх сторін. Фоторепортаж з передових позицій українських військових під Авдіївкою.