Загинув під час евакуації поранених: у Києві попрощалися з медиком-добровольцем «Госпітальєрів» Ніко, який приїхав зі Швеції рятувати життя українців. «Під час евакуації поранених із фронту сталося зіткнення нашого евакуаційного авто з бойовою машиною піхоти, покинутою серед дороги. А евакуація відбувалась з самого нуля», - розповіли в медичному добровольчому батальйоні

Фоторепортаж з навчання 130-го батальйону територіальної оборони Солом’янського району столиці. Оскільки офіційних вишколів бракує, деякі підрозділи за власною ініціативою проводять додаткові навчання. Тренування 130-го батальйону допомагає організовувати ГО «Територіальна оборона столиці». Серед інструкторів – колишні військові з цієї громадської організації. Не всі підрозділи тренуються так само інтенсивно – регулярність та ефективність вишколів залежать від мотивації бійців та командирів. На восьмому році нинішньої війни досі не ухвалений закон про тероборону. Наразі основу військ територіальної оборони Сухопутних військ ЗСУ складають 25 бригад – це 580 кадрових військовослужбовців, 8000 резервістів-контрактників і кілька десятків тисяч військовозобов'язаних, яких при необхідності призиватимуть за мобілізацією. Росія останніми тижнями активно нарощує військову присутність біля українських кордонів і в окупованому Криму. За даними розслідувачів, вже стягнула 80 тисяч військових до східного кордону з Україною та у Криму. Зокрема, розслідувачам вдалося зафіксувати великий табір російських військових у Воронезькій області, за 250 кілометрів від кордону з Україною. У Кремлі заявили, що пересування російської армії територією Росії не повинне викликати занепокоєння інших країн, зокрема України.

У Нагірному Карабасі тривають бойові дії між азербайджанськими й вірменськими силами, попри заклики міжнародної спільноти дотримуватися умов укладеного наприкінці минулого тижня перемир’я. Протистояння в регіоні знову спалахнуло 27 вересня. З того часу з обох боків загинули сотні військових і невідома кількість цивільних. Це найбільша ескалація в Нагірному Карабасі з 1994 року. У Вірменії й Азербайджані оголошені воєнний стан і мобілізація. Конфлікт між Вірменією й Азербайджаном через Нагірний Карабах розпочався в 1988 році. До укладення угоди про припинення вогню 1994 року Баку втратив контроль над майже всім Нагірним Карабахом і ще частиною прилеглих до нього районів країни – разом до 20% міжнародно визнаної території Азербайджану. У серпні 2020 року вірменський парламентар Сасун Мікаелян закликав створити офіційну добровольчу дружину, що увійшла б до складу збройних сил Вірменії. Мікаелян сказав, що це необхідно, бо Вірменію «оточили вороги». Чому місцеві вірмени біля лінії фронту в Нагірному Карабасі беруться до зброї проти азербайджанських військових – у фотогалереї кореспондента Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода Еймоса Чаппла. А у самому Степанакерті працює цілодобово приватна пекарня, надаючи свіжий хліб місцевим жителям, які залишилися в головному місті охопленого бойовими діями Нагірно-Карабаського регіону.

Війна на Донбасі триває вже сьомий рік. За цей час у зоні бойових дій загинули щонайменше 4 305 солдатів і добровольців. Їх іменами називають вулиці та школи, на їх честь влаштовують забіги, відкривають меморіали та алеї пам’яті. Днем пам’яті захисників України стало 29 серпня. Ігор Єфімов створив проєкт «Обличчя пам’яті» про тих, хто залишився після, про рідних і близьких солдатів, які загинули на війні. Ігор Єфімов, фотограф, живе в Черкасах. Автор персональних і колективних виставок в Україні, Білорусі, Молдові, Росії, Узбекистані, Хорватії, Польщі, Естонії, Німеччині, Франції, Австрії, Бельгії. Співпрацював з ОБСЄ, результатом чого стала персональна виставка у Хофбурзі (Відень, Австрія). Переможець фестивалю вуличної фотографії Eastreet (Люблін, Польща). Лауреат премії «Прометей» Національної спілки журналістів України. — Ці проєкт і виставка присвячені родинам, які втратили своїх рідних чоловіків на війні. На знімках їхні дружини, батьки, діти. Усі вони сфотографовані у військовому кітелі. Він один для всіх як символ загальної для країни втрати, адже трагедія торкнулася і родичів, і друзів, і сусідів; це травма, яка об’єднує весь український народ. Військовий мундир також служить нагадуванням, що війна все ще триває. Разом з тим мені хотілося залишити місце надії та світлим спогадам, тому що життя все-таки продовжується. На кількох фотографіях присутні квіти, які в мистецтві уособлюють прекрасне, але водночас скороминуще життя. Зрізані квіти — як метафора перерваних життів, які дали нам можливість насолоджуватися світом і красою. Розмірковуючи про задум проєкту, я вирішив, що варто якось об’єднати всіх героїв зйомки, символічно поставити їх в рівне становище. Але так, щоб глядачі не відразу звернули увагу на кітель: головний акцент був зроблений на людину. Я вибирав з однотонних кітелів, непомітних, так і зупинився на парадній формі Збройних сил України. Пізніше з’ясувалося, що дістати такий кітель по-справжньому важко. Той, що на фото, я позичив у військкоматі. Пошуком героїв займалася волонтерська організація «Об’єднання жінок і матерів бійців — учасників АТО», за що їй велика подяка. Багато прізвищ я чув раніше, на честь воїнів уже названі вулиці в Черкасах, їх дійсно пам’ятають. Декого із загиблих знав особисто. Коли приходили героїні зйомки, часто я не відразу розумів, чия це родичка. Тільки з часом, у ході бесіди здогадувався, чия це мама, дружина, дочка. Усього відзняв близько тридцяти осіб. Я завжди цікавився і займався документальною фотографією. Торік у мене з’явилася студія, і я почав знімати людей у ній. У якийсь момент мені захотілося об’єднати студійну роботу з документальною фотографією, і мені здається, що проєкт вийшов на стику жанрів. Психологічно це була важка зйомка. Не хочеться порівнювати емоційну тяжкість, але мені і раніше доводилося робити складні в цьому плані проєкти. Це корисний струс і перевірка на людяність — вони допомагають переглянути пріоритети. У цій зйомці були і сльози, і щемливі історії. Іноді доводилося припиняти процес. Але всі учасники проєкту розуміли мету виставки, приуроченої до Дня пам’яті. Усі, хто прийшов на зйомку, хочуть, щоб їхніх рідних пам’ятали, щоб їх смерть не була марною. Тому вони і погодилися брати участь, ми всі разом були на одному боці.

Сьогодні, 3 серпня, у Львові поховали 42-річного комбата 8 добровольчого батальйону «Аратта» Андрія Гергерта (позивний «Червень»). Гергерт помер 1 серпня від важкої онкологічної хвороби, яку у нього діагностували у лютому цього року. Попрощатись із бійцем і провести його до місця спочинку прийшли побратими з різних міст України. Похоронна процесія до Личаківського цвинтаря пройшла вулицями Львова. «Ми формували «Правий сектор» і тоді, у 2014 році, зустрілись із Андрієм. З Майдану ще знались. Створилась Українська добровольча армія і він став командиром 8 батальйону. Воював, був надзвичайною людиною. Це була людина на своєму місці і якби всі так, як він, любили державу, то ми мали б відповідну українську державу», – пригадує Богдан Вербицький. На похорон приїхало багато добровольців і волонтерів із Маріуполя, де Андрій Гергерт перебував із батальйоном. «Широкіне, Бердянськ, Водяне... Скрізь був Андрій. У Маріуполі всі акції спільно готували. 5 років... Скільки воював і тримав батальйон завдяки допомозі людей і не отримував жодних коштів від держави. Ми були спокійні у Маріуполі, бо знали, що у нас стоїть 8-й батальйон», – говорить волонтер із Маріуполя Галина Однорог. Комбат чеченського батальйону «Муслім» теж розповів про Андрія Гергерта: «Ми з Андрієм знайомі з 2014 року. Україна втратила надійного патріота, ми разом йшли 6 років і стояли на передовій. Війна не забрала, а ось хвороба забирає, і вона могла стати наслідком пережитого. Ми весь час були на одних позиціях. Україна втратила справжнього патріота», – каже комбат. Андрій Гергерт народився у Миколаєві на Львівщині 22 травня 1978 року. За фахом він ветеринар, але з березня 2014 року пішов воювати на Донбас і потрапив спершу у 5-й батальйон. Невдовзі став заступником командира Української добровольчої армії. У чоловіка залишилася дружина та четверо дітей. Андрій Гергерт нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня «За особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України».

Кілька тисяч людей зібралися у центрі столиці України 14 березня з нагоди Дня українського добровольця. Вони рушили від Михайлівської площі до урядового кварталу, де вигукували "Зелю геть", "Ні капітуляції", "Слава добровольцям". Під стінами Офісу президента України, учасники маршу озвучили свої вимоги. Серед них: припинити, за їхніми словами, переговори щодо легалізації контрольованих Росією угруповань "ЛДНР". 13 березня голова Офісу президента України Андрій Єрмак повідомив на брифінгу РНБО, що Тристороння контактна група в Мінську планує створення так званої "консультативної ради" для обговорення питань, передбачених у пакеті Мінських домовленостей. Після цього активісти пройшли маршем від стадіону ЦСКА до посольства РФ у Києві. Участь у цьому заході взяли понад 1,7 тисячі осіб. Колони формувалися біля стадіону з 18:00. Біля самого стадіону і на підходах до нього чергували представники поліції, зокрема і поліції діалогу, а також КП "Муніципальна охорона", кінологи із службовими собаками. Також на місці збору були присутні медпрацівники і кілька авто поліції. Після формування колон активісти рушили маршем до посольства Росії. Активісти тримали у руках жовто-сині і червоно-чорні прапори, прапори "Ветеранського братерства", "Азову" та інші, деякі з них були в одязі з надписами "Нацкорпус". Перед колоною активісти тримали плакат із надписом "Пострілюємо" з 2014". Попереду їхали дві машини бронетехніки, а за нею йшли ветерани добровольчих підрозділів, ветерани ЗСУ. Після них йшли патріотичні та націоналістичні організації й активісти. Учасники акції скандували "Слава Україні - Героям Слава, слава нації - смерть ворогам, Україна - понад усе", "Одна єдина соборна Україна", "Луганськ - це Україна", "Крим - це Україна", "Донецьк - це Україна". Вхід до території посольства РФ в Україні був огороджений парканом, за яким стояло до 10 одиниць спецтранспорту, кордон поліції, неподалік - кілька автобусів патрульної поліції. Активісти запалили фаєри перед посольством і заспівали український гімн. Лунала патріотична музика. Активісти скандували "Геть з України". Також під посольством РФ в Україні зі сцени на машині виступив один із затриманих після подій під час презентації платформи Національного примирення і єдності - Сергій Тамарін, лідер Нацкорпусу Андрій Білецький та інші. Учасники акції скинули зі свого автомобілю російський прапор, а потім порвали його.Правоохоронці стояли по боках дороги уздовж шляху, яким йшов марш. Загалом обстановка була спокійною.

Президент України Володимир Зеленський відвідав Золоте на Луганщині. Глава держави зустрівся з місцевими мешканцями та військовослужбовцями на передовій. Володимир Зеленський цікавився умовами побуту на лінії розмежування, соціальними потребами цивільних і військових. Однією з тем обговорення було можливе розведення військ. Також він зустрівся з групою озброєних осіб, які оселилися у приватному будинку на околиці Золотого. «Деякі розмови виявилися емоційними. Проте готовий і далі говорити та шукати порозуміння. Але самими лише розмовами війни не закінчити. Мені важливо було почути українців, які чекають миру. Це для мене головне. Ми маємо шукати шляхи та працювати для завершення війни. І не будь-якою ціною – наголошую на цьому», – сказав Глава держави. «Капітуляції не буде в жодному разі. Це я кажу як Президент і Верховний Головнокомандувач. Впевнений, у нас все вийде і Україна знову буде єдиною», – додав він.

В Україні 14 березня відзначають День українського добровольця. Постанову про встановлення на цю дату такого дня Верховна Рада ухвалила 2017 року з метою «вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України».Зранку урочисті заходи провели в столиці у військових частинах Національної гвардії, де, зокрема, дислокується батальйон оперативного призначення НГУ імені генерала Сергія Кульчицького. До Дня добровольця армійцям батальйону вручили державні нагороди від глави держави та Верховної Ради. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих. Військовослужбовці батальйону Кульчицького поклали квіти до меморіалу Небесної Сотні в Києві та біля пам'ятника добровольцям на Троєщині. У березні 2014 року близько 500 добровольців зі Самооборони Майдану вирішили стати резервістами Національної гвардії України і вирушили на полігон у село Нові Петрівці. Уже у квітні того ж року перші 300 резервістів склали присягу на вірність українському народові. На сході країни військовослужбовці батальйону із травня 2014-го. Вони серед перших зайшли у звільнений Слов'янськ, брали участь у боях за Дебальцеве та Станицю Луганську. Бойовим навчанням і злагодженням добровольців командував начальник Управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління Національної гвардії України генерал-майор Сергій Кульчицький. 29 травня 2014 року Кульчицький і ще 11 військовослужбовців загинули внаслідок катастрофи вертольота Мі-8, підбитого проросійськими бойовиками.

Волонтерка Яна Зінкевич оприлюднила фото з вишколу добровольчої медичної служби «Госпітальєри». Заняття проходили в умовах, наближених до бойових. Протягом семи днів майбутні польові медики вчилися на полігоні, на якому імітувалися різноманітні ситуації, що можуть трапитись на війні: обстріли, подолання перешкод, порятунок пораненого з пошкодженої техніки тощо. «Поки комусь «страшно» чи «лякливо» від введення воєнного стану на 5-тому році війни, Госпітальєрське життя кипить. Завершився черговий Вишкіл. Для зручності в холодні місяці року ми проводимо Вишколи на основній базі, в Павлограді. Всі 100% курсантів (це наш рекорд), після Вишколу обрали за мету долучитися до нашого медбату та проходитимуть стажування для вступу в лави Госпітальєрів!»,- пише Яна Зінкевич, командир служби. Також волонтерка повідомляє, що зголоситися пройти вишкіл може будь-яка особа, яка впевнена в своїй фізичній витривалості, умінню адекватно та швидко реагувати в стресових ситуаціях і працювати в команді. Медична освіта не є обов’язковим чинником. Вишкіл є платним і вартує 2000 грн (ці кошти витрачаються на харчування, навчальне обладнання та інструменти, паливо та організаційні моменти, оплату послуг кухаря, прибирання та охорони бази): «Ціни для усіх штучно занижені, та ми стараємось використовувати максимум продуктів та навчальних матеріалів, які є в наявності, щоб ціни залишались доступними, а ми не сильно уходили в мінус, а принаймні в нуль по витрачених ресурсах». Крім того, є пільгові, повністю безкоштовні та частково платні місця для добровольців та військовослужбовців, які приймають участь у бойових діях на Сході України. Всі курсанти забезпечуються повноцінним харчуванням та проживанням.Вишкіл триває 7 днів. Вишкіл – це навчальний курс, фізичні тренування, реалістичні симуляції та фінальний екзамен. Після закінчення видається «Сертифікат» про успішне проходження вишколу. Проходження вишколу не означає зарахування до Госпітальєрів. Для зарахування до батальйону необхідно пройти співбесіду з командиром Яною Зінкевич (одразу після закінчення вишколу) та успішно пройти стажування на передовій як парамедик у парі з уже досвідченим Госпітальєром (як 2-й номер, асистент).«Ви зможете допомогти і врятувати себе та інших в цивільному житті і при бойових діях», - зазначає Яна.

Представники націоналістичних організацій, зокрема «С14», ВО «Свобода», «Традиція та Порядок», «Національний корпус», зібралися під будівлею Генеральної прокуратури на акцію протесту. Приводом для акції стала екстрадиція до Росії її громадянина, етнічного інгуша Тимура Тумгоєва. «Сьогодні націоналістичні сили з народними депутатами прийшли під ГПУ, щоб висловити своє обурення і протест проти того, що влада вислала учасника АТО родом з Інгушетії за домовленістю із ФСБ до Росії фактично на страту. Ви розумієте: він воював проти Росії – і його вислали до Росії», – повідомив представник прес-служби «Національного корпусу». Від Луценка вимагають вийти до мітингувальників. Активісти підтягнули бак для роздільного сміття до дверей будівлі ГПУ, підлили у нього розпалювач і підпалили його. Полум’я відразу загасили шлангом із середини. Також зсередини будівлі прокуратури час від часу розпилюють газ, аби активісти відступили від дверей. Відбуваються сутички між правохоронцями і активістами. Поліція, яка охороняє будівлю ГПУ, застосувала воду проти мітингувальників після того, як учасники акцію спробували зайти до приміщення, повідомляють учасники акції. Від учасників акції надійшла інформація, що в захисті будівлі брали участь представники силових відомств, у яких упізнали колишніх службовців «Беркуту».Раніше в Генеральній прокуратурі заявляли, що Тимура Тумгоєва видали російським спецслужбам виправдано і у відповідності до законодавства. Натомість правозахисники стверджують, що Тумгоєва видали Росії таємно і з порушеннями закону, який забороняє видачу людини до країни, де її життю та здоров’ю загрожує небезпека. 31-річний Тімур Тумгоєв походить з Пригородного району Північної Осетії (до депортації інгушів – територія Інгуської РСР). До Харкова Тумгоєв прилетів із Стамбула в червні 2016 року. Оскільки його розшукувала ФСБ через Інтерпол, українські прикордонники затримали його, суд заарештував спочатку на сорок діб, а згодом взяв його під екстрадиційний арешт на час, поки тривала перевірка документів, наданих ФСБ. За словами очільника добровольчого батальйону Мусліма Чеберлоєвського, Тумгоєв воював проти російських гібридних сил. Тимура Тумгоєва видали російським спецслужбам вночі 12 вересня.