З нагоди Всесвітнього Дня Вишиванки, який відмічають 17 травня, скульптури левів — «охоронців» Ратуші вдягнули у вишиванки. Цьогоріч леви «носитимуть» типові для Гуцульщини узори на своєму вбранні. Також у вишитий однострій «одягнули» скульптури Нептуна, Амфітрити, Адоніса та Діани, що розташовані на пл. Ринок. До церемонії одягання левів у вишиванки долучився народний художній колектив «Серпанок» Львівського центру творчості для дітей та юнацтва Галичини, який додав яскравих барв ці події.В рамках гала-концерту «Вишивана Україна» претендентки на звання Міс Львова-2018, які пройшли попередній кастинг-відбір та готуються до змагання за корону, продемонстрували колекцію сучасного етно-одягу. З нагоди до Всесвітнього Дня Вишиванки претендентки на звання найкращої львів’янки продефілювали у вишиваних нарядах від львівського дизайнера Тані Знак.На проспекті Свободи поруч Опери презентували великий торт, оздоблений їстівним національним орнаментом. Велетенський пляцок зробили у вигляді вишитої сорочки. Під час благочинної акції зі збору коштів для хворих дітей було розповсюджено понад тисячу шматків святкового торта-вишиванки.

Відзначення річниці створення дивізії “Галичина” розпочалося панахидою в Архикатедральному соборі Св. Юра. Після вручення відзнак борцям за незалежність України, відбулося урочисте погашення урочисте погашення спеціально приурочених до дати пам’ятних почтових марок та конвертів. Опісля, на 76 полі почесних поховань Личаківського кладовища учасники акції поклали квіти та лампадки до Меморіалу, спільно виконали гімн. Реконструктори, одягнуті у форму вояків дивізії “Галичина” салютували полеглим воякам. Далі відбувся Марш Величі Духу, у якому взяли участь близько тисячи людей, здебільшого – це молодь і представники добровольчих організацій, зокрема батальйонів «Азов», «ОУН», «Карпатська Січ», «Айдар», ДУК «Правий Сектор». Організатори - представники громадської організації «Резерв дивізія Галичина». За словами її представника Захара Саджениці, вперше подібні заходи відбуваються без політичних гасел чи прапорів якихось організацій. Й попри те, що на марші таки були представники націоналістичних рухів і політичних партій, однак своєї приналежності до них вони не афішували: «Для мене це герої і для багатьох це герої, яких потрібно вшановувати. Наприкінці війни дивізія «Галичина» отримала назву «Перша українська дивізія Галичина Української національної армії». Вони присягнули на вірність Україні. Нюрнберзький трибунал їх не засудив. Після Нюрнберзького процесу, було ще два і дивізія не була визнана такою, що брала участь у каральних акціях»Учасники маршу пройшли вулицями міста від пам’ятника Степанові Бандері до пам’ятника Тарасові Шевченкові і повернулися до початкової точки. Більшість людей були в національному вбранні. Дорогою учасники викрикували гасла: «Галичина» – дивізія героїв», «Стережись, чужинець - тут господар українець», «Шухевич, Бандера – герої України». По закінченні ходи виступив гурт «Кому вниз» та один із небагатьох досі живих дивізійників – Іван Мамчур. В українському суспільстві триває гостра дискусія щодо того, чи варто святкувати цю дату. Зокрема, директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович вважає, що річниця створення дивізії «Галичина» не є святом для українців: «Річниця створення Ваффен СС дивізії «Галичина» — не свято для українців. В німецькій та радянських арміях у Другій світовій українці сприймалися однаково — як гарматне м‘ясо. Різниця лиш в тому, що мобілізованих до дивізії «Галичина» вишколювали рік перш ніж кинути у бій, а новобранців Червоної армії часто кидали у м‘ясорубку відразу. Але то не через любов німців до українців — вони лиш раціонально використовували людські ресурси, яких мали менше за росіян».Крім того, подія викликала обурення директора українського єврейського комітету Едуарда Долінського. За його словами дивізійники воювали не за українську ідею, а за нацистів: «Це не була українська дивізія, вони не воювали за Україну. Вони пішли добровільно воювати за Гітлера і вони складали присягу на вірність нацистській Німеччині і персонально Адольфу Гітлеру. В цій присязі не було жодного слова про Україну, тому ми не можемо відзначати якісь події з її приводу. Вони всі були засуджені Нюрнберзьким трибуналом. Сучасна європейська ідентичність базується на тому, що це — злочинці». По завершенню Маршу біля пам'ятника Степанові Бандері виступив із концертом рок-гурт «Кому вниз».

Аби зберегти традиції другого дня Великодня і водночас не перетворити цих звичаїв на безлад, усіх прихильників водяних забав цього «Поливаного понеділка» запросили на центральну площу міста Львова. Перед входом у міську раду з 12.00 до 15.00 год. тривали веселі обливання водою. Як зазначили організатори, цього року участь в заході взяла рекордна кількість осіб. Для того, щоб все відбувалося культурно та весело, за порядком стежили працівники правоохоронних органів та «Муніципальна дружина». Такий захід у Львові влаштували уже п'ятий рік поспіль. Традиційно, для поливання були встановлені спеціальні резервуари, які подають воду. Як зазначили у «Львівводоканалі», під час роботи установок в попередні роки в середньому використовували до 20 метрів кубічних питної води. А на вході на площу Ринок встановили «водяні ворота». Було весело та мокро…

У четвер, 15 лютого, близько 14:00 представники правих організацій розбили плити та напис «переможцям над нацизмом» на Монументі Слави, що на вул. Стрийській. Замість відбитого напису, активісти фарбою написали «пам’ятник окупантам». За словами організаторів акції, у такий спосіб представники націоналістичних організацій, зокрема «Правого сектору», Добровольчого руху ОУН та організації «Сокіл», хотіли привернути увагу влади до того, що пам’ятник слід знести у рамках декомунізації. «Це наша інформативна акція, ми сподіваємося, що влада прислухається до нас. Вважаємо, що пам’ятник підпадає під декомунізацію і його мають знести. Якщо влада не буде до нас дослухатися, до подивимося, як розгортатимуться події», - пояснив ідею акції голова львівського осередку «Правого сектора» Тарас Бобанич. Додамо, що фахівці Українського інституту національної пам’яті повідомили, що «Монумент Слави є пам’ятником, присвяченим опору та вигнанню нацистських окупантів з України, а тому, відповідно до закону, не є символікою комуністичного тоталітарного режиму та не підлягає обов’язковому демонтажу». Нагадаємо, що у травні 2017 у Львові створили робочу групу по можливому демонтажу Монументу Слави. Депутати Львівської обласної ради запропонували на цьому місці встановити Меморіал пошани українських воїнів, які борються з російським агресором. Ще раніше розглядалися варіанти перенести монумент в музей «Територія терору». А керівництво Парку культури, біля якого він розташований, як варіант розглядало надати пам'ятнику нову функцію - зробити тут музей під склом, а на горі облаштувати оглядовий майданчик. Це не перший випадок нищення монумента. У грудні 2010 року невідомі облили фарбою монумент і намалювали на ньому, під написом «Переможцям над фашизмом», серп і молот та свастику. А 28 квітня 2016 р. монумент розфарбували у синьо-жовті кольори. Після цього, у серпні 2016 року «Муніципальна дружина» встановила поблизу монументу камери відеоспостереження, за допомогою яких мали б стежити за дотриманням безпеки у цьому місці.

Під Генеральним консульством Польщі у Львові 5 лютого відбувся пікет, учасники якого вимагали від польської влади не вводити у дію так званий «антибандерівський закон». У пікеті взяло участь близько півсотні учасників львівських націоналістичних організацій - представників ВО «Свобода» та Нацкорпусу , близько двох десятків поліцейських та журналістів львівських ЗМІ. За словами організаторів, це мирна акція, яка має на меті донести до польської сторони, що українці вимагають не підписувати прийнятий польським парламентом шовіністичний закон. Перед учасниками мітингу виступили керівник Львівської міської організації ВО «Свобода» Любомир Мельничук, історик Михайло Галущак. Екс-народний депутат Ірина Фаріон у своєму виступі заявила, що зараз в Україні необхідно «втілювати бандеризацію», а також подякувала українським сусідам, які, за її словами, «налаштовують нас на правильний бандерівський шлях». Учасники пікету тримали плакати з написами: «Ми – бандерівці, і ми цим пишаємось», «Бандера, Шухевич – герої народу, вони воювали за нашу свободу!», «Польща, покайся за окупацію України», «Не смійте чіпати наших героїв», «Ні – польському шовінізму», «Сьогодні бандерівці і вас захищають на Сході України». Націоналісти передали в Генконсульство Польщі звернення зі своїми вимогами. Пікетування дипломатичних представництв Польщі відбулося також в інших українських містах, зокрема, в Києві, Луцьку, Вінниці, Одесі та Тернополі.

2-3 января на площади Рынок проходил ежегодный конкурс ледовых скульптур

Західноукраїнська Народна Республіка (за тодішнім правописом: Західньо-Українська Народня Республика, ЗУНР, пізніше також Галицька Республика чи Держава) — українська держава, що фактично існувала протягом 1918—1919 років, формально ж і до 1923 року, на території Західної України зі столицею у Львові. Постала після Першої світової війни в результаті розпаду Австро-Угорщини.19 жовтня 1918 оголошена «Проклямація Української Національної Ради» про створення Української держави в українських етнографічних землях Австро-Угорщини. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. стрілецькі частини, очолювані полковником Дмитром Вітовським, зайняли всі найважливіші урядові установи у місті (крім залізничного вокзалу, що стало однією з помилок і причиною втрати Львова). 13 листопада 1918 УНРада затвердила Конституційні основи новоствореної держави — «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії», нова держава отримала назву «Західноукраїнська Народна Республіка».ЗУНР охоплювала територію заселену українцями — Галичину, Буковину й Закарпаття. 1 листопада розпочався військовий конфлікт проти Польщі, яку підтримували країни Антанти, насамперед Франція. 22 січня 1919 року ЗУНР об'єдналася з Українською Народною Республікою, отримавши назву Західна Область Української Народної Республіки (ЗОУНР). Окупована 18 липня 1919 року в ході польсько-української війни. Анексована Польщею, Королівством Румунія і Чехословацькою Республікою. До 15 березня 1923 року уряд ЗУНР перебував в еміграції.. Пропонуємо Вашій увазі добірку дуже рідкісних світлин початку ЗУНР. Отже, Львів, листопад 1918-го...

У двох локаціях центральної частини міста стартував ІХ щорічний Різдвяний ярмарок.

В стенах львовского Дворца искусств презентовали фотопроект о женщинах, поборовших рак. Многие участницы мероприятия живут с онкодиагнозом и ежедневно доказывают, что даже в такой ситуации можно оставаться привлекательными. Героинь проекта пришли поддержать близкие и родственники. Автор идеи проекта Ольга Фещенко отмечает, что название "Без розовых очков" возникло неслучайно, ведь именно такие очки очень часто, по мнению самих героинь, мешают увидеть реальную картину жизни после диагноза. Событие организовали ГО "Афина. Женщины против рака" и БФ "Розовая Лента Украины" при поддержке департамента здравоохранения Львовской ОГА. Организаторы устроили показ мод - на подиум вышли невероятно красивые женщины с онкодиагнозом, художники из Украины и Польши специально разрисовали платья к открытию проекта.

Сьогодні, 1 листопада, у Львові відзначили 99-ту річницю Листопадового чину й створення Західно-Української Народної Республіки. Близько тисячі студентів, представники громадських організацій, а також духовенство та активні мешканці міста пройшли урочистою ходою від Львівського національного університету імені Івана Франка до Меморіалу Українським Січовим Стрільцям на Янівському кладовищі. Там відбулось покладання квітів та віче.