Ірпінь – один із тих населених пунктів Київщини, які зазнали найбільшої руйнації внаслідок обстрілів житлового сектору та цивільної інфраструктури. За даними обласної адміністрації, було зруйновано близько 70% міста. При цьому Москва від початку повномасштабного вторгнення заперечує цілеспрямовану атаку на цивільних, попри наявність свідчень і доказів цього. За висновками експертів проєкту ReBuildUA, які дослідили та проаналізували масштаби руйнувань на Київщині, збитки від руйнування Ірпеня в п’ять разів вищі, ніж від руйнування Бучі. Після звільнення окупованих територій області від російських військ влада розпочала процес відновлення міста, до якого долучилися уряди десяти країн, а також архітектори, волонтери та міжнародні організації. Станом на березень 2023 року, на Київщині повністю або частково відновили вже понад 11 000 з 27 000 пошкоджених об’єктів. Про це повідомив заступник голови Київської ОВА Микола Бойко. Більшість відновлених будівель – багатоповерхові та приватні житлові будинки. Як це відбувається в Ірпені – дивіться у репортажі.

Художник-урбаніст з Італії TVboy намалював серію муралів, із посланнями надії, миру та свободи у Бучі та Ірпені – містах, у яких російська армія вчинила воєнні злочини проти цивільних у перші місяці широкомасштабного вторгнення Росії в Україну. Італійський вуличний художник-урбаніст TVboy розповів агенції Reuters, що під час організованого гуманітарною організацією тижневого відвідування України взяв участь у проєкті «Ukraine Street Art», малюючи мурали на пошкоджених обстрілами будівлях та пунктах надання гуманітарної допомоги. На своїй сторінці в Інтернеті https://www.tvboy.it/ TVboy написав, що своїми муралами він хотів віддати належне хоробрості українського народу. «Як данину пам’яті жертвам цієї війни я хотів залишити знак мого проходу вулицями Києва, Бучі та Ірпеня, міст, уражених російськими нападами. Послання, яке міститься в кожному творі мистецтва, – це повідомлення про відродження та надію, бажання, щоб війна якнайшвидше припинилася». Ті, хто бачив твори Vboy кажуть, що його малюнки піднімають настрій, але водночас нагадують про війну, яка триває, головні битви якої зараз точаться за сотні кілометрів на схід від Києва. Буча та Ірпінь, міста під Києвом, стали символом воєнних злочинів російської армії, зокрема катувань та розстрілів цивільних. Після того, як ЗСУ завдали російським підрозділам значних втрат і витіснили їх із Київщини, були виявлені масові поховання...

В Ірпені пошкоджено понад 1000 будівель: 115 зруйновано повністю, 698 значно пошкоджено, 187 частково пошкоджено. Це – 71% від території міста – дані супутникового центру ООН Unosat.Як зазначається, автором фотографій є Михайло Джос. "Ось що зробила з Ірпенем росія… знищені життя… знищені будинки..!" – ідеться в дописі до світлин.

Увечері 2 квітня у Міністерстві оборони офіційно повідомили, що усі населені пункти Київської області звільнили від російських військових. Останні російські військові вийшли з Бучі. Раніше ЗСУ звільнили Ірпінь. Це 25 кілометрів від Києва. Бої там було добре чути в столиці. Коли у містечка зайшли росіяни — почали з'являтись повідомлення про загиблих, тіла яких просто на вулиці, і які неможливо забрати через постійні обстріли. Згодом це підтвердили міська влада і військові. Тіла загиблих досі на вулицях. Після загибелі американського журналіста Брента Рено — мер Ірпеня заборонив журналістам працювати в місті задля їхньої безпеки. Через понад 2 тижні журналісти разом із військовими й поліцією потрапили в Ірпінь та Бучу. Попри те, що містечка звільнені від росіян — влада закликає тих, хто виїхав поки не повертатись. Ті ж, хто залишився і не виїхав — змушені були жити і переховуватись від обстрілів. Журналістів та військових зустрічають люди, деякі з них сьогодні уперше за кілька тижнів вийшли з власних будинків. Радник глави Офісу президента Олексій Арестович повідомив, що на Київщині єдиною небезпекою зараз є снаряди та міни, що не розірвались. За запитання, чому він приїхав в Ірпінь, каже: "Просто побачити приїхав. Я думаю, вони не повернуться точно сюди. Щоб їм сюди повернутися, потрібно щонайменше створити таке саме угруповування. На що вони не здатні. У них немає мобілізаційного потенціалу. А до того з чисто військової точки зараз вони переносять зусилля на схід, Маріуполь. Буде важка битва на сході. Маріуполь треба звільнити, ми не можемо його кинути. І певні дії ми застосовуємо вже", — додає Арестович.

"- Дивіться, Ви вже піднялися на 5-ту сходинку. Так і на олімпіаду вже можна їхати.- Ой, мені сімдесять. Куди вже...- Розумію, що тре ще потренуватись. Нічо, от за 4 роки підготуєтесь і в 74 поїдете.- Поїду, онучку. Поїду. Тільки живою мене звідси вивезіть.Вона сиділа у підвалі 2 тижні. Разом з іншими мешканцями її під'їзду.Останні дні в Ірпені йшли страшні бої. Приватні садиби снаряди зносили вщент, а висотні будівлі - підпалювалися так, що вони вигорали квартира за квартирою наче величезні свічки.Цим мешканцям пощастило найменше. Вони втрапили в район, де росіяни були від самого початку і аж допоки наші красені з ЗСУ не помножили їх на нуль. Рузкі інколи виводили усіх пожильців до стінки на дворі і засвічуючи ліхтариком обличчя кожного, під дулами автоматів, шукали корегувальника, що нібито допомагає нашій спецурі мінусувати ваньок темними ночами. Аби з підвалу виходили точно всі - окупанти закочували туди гранату. На зауваження, що тут лежачі, старенькі та інваліди - казали: а нам пох..й. Тепер їхні х...ї гниють в ірпінській землі. Ну, може ще собаки поїли. Це не жарт, якщо шо.Ми знову капітально сьогодні зайшли в це багатостраждальне місто. Працювали багато наших колег-волонтерів. Вони просто богі евакуації - чітко, злагоджено, будинок за будинком, підвал за підвалом - вивозили людей саме з екс-окупованих територій. Евакуйовані сотні ірпінців. Ушкоджені фізично та/або психологічно, але живі. Коли вони зарядять свої телефони - багато хто сьогодні видихне з полегшенням.Важко сказати, що було найтяжчим в цей день. Чи-то бачити машини таких волонтерів як ми - з простреленими лобовими вікнами та підголівниками і величезними плямами засохлої крові на асфальті - які так і не повернулися в Романівку і невідомо було, що з ними сталося. Чи-то усвідомлювати, що люди, яких ми сьогодні вивозили, більше схожі на тіні людей. Нуль емоцій. Ані плачу, ані радості. Мені здається, так виглядають ті, хто втратив надію і просто тягнув до якогось фіналу. Чи-то з жахом розуміти, що хтось таки продовжує відмовлятися від евакуації. Скляні очі, піна біля рота і оце "я звідси не поїду, бо найгірше вже позаду". І все це на фоні тотальних руїн, мертвих котів, собак, уламків мін та свіжоспечених могил на подвір'ях, де лежать сусіди. До речі, особливо тяжко було ходити з місцевими і фіксувати могили хлопців, яких русня постріляла. Стріляли просто так, шоб було. Чи шоб не було. Фіксували ми для юристів. Дітям та онукам русні ще належить продавати свої нирки, аби компенсувати те, що компенсувати в принципі неможливо.Ірпінь дуже змінився. Ми їздили майже всюди і не лишилося жодної вулиці чи кварталу, де щось би не прилітало, не горіло. Гради, що стирчать з асфальту, вирви, згорілі авта, снаряди, трупи цивільних, яких їдять собаки, танк, якась висяча хрінь на парашуті, цілі вулиці, перегорожені зрубаними вибухами деревами, переламані стовпи, всюди дроти і діри, біль, морок, зграї тварин. Ні. Таки я знаю, що було сьогодні найтяжчим. Два тижні тому ми з Andrii Piven благали цілий натовп людей виїхати з величезного приватного сектору. Вони нам усміхалися та бадьоро запевняли, що все буде добре, а онде їхні автівки з повними баками - якщо що, то виїдуть миттю. Сьогодні ми з отетерінням ходили тим кварталом серед вигорілих будинків та кістяків згорілих автівок. У яких колись були повні баки.Також важко було їхати назад, на Київ, і читати пожовклі біг-борди про місто-мрії, де дуже круто придбати за вигідними умовами квартиру. Сюрреалізм як він є. А місто достобіса красиве. Навіть зараз. Понівечене, згвалтоване, з вивернутою назовні душею. Але красиве. Дякую Збройним силам України за чудову роботу. Вони продовжують дотискати орків. Коли дотиснуть - настане час скорботи за полеглими. І настане час вертати життя на вулиці міста в лісі. Ірпінь - житиме. Переможемо".Автор: Антон Сененко, волонтер

Передмістя Києва зазнали руйнувань через обстріли з боку російських військ. Армія РФ розбомбила Бородянку, Гостомель, Бучу, Ворзель, Васильків та Ірпінь. Російські військові не припиняють обстріли і під час евакуації: 6 березня кореспондент Радіо Свобода повідомляв, що в Ірпені війська Росії відкрили вогонь по цивільних, які евакуювалися. Тоді внаслідок цього щонайменше вісім людей загинули, в тому числі – діти. За словами мера Києва Віталія Кличка, Ірпінь – одне з тих міст на Київщині, які ворог знищує «з особливою люттю», і де «цілеспрямовано вбиває мирних мешканців». Точні дані про кількість убитих і поранених за час ведення бойових дій жителів міста Ірпінь встановити наразі неможливо – про це повідомила уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова. Росія заперечує, що веде проти України загарбницьку війну на її території та називає це «спеціальною операцію», яка має на меті «демілітаризацію і денацифікацію». Кремль раніше заявляв, що в ході своєї так званої «операції» не чіпатиме цивільних в Україні, натомість обстрілює житлові будинки, лікарні, дитячі садки, школи та іншу цивільну інфраструктуру.

Гігантська вогняна куля, що вибухнула з боку житлового будинку в сильно постраждалому Маріуполі, була лише однією з багатьох в ході триваючих російських атак в Україні в п’ятницю. Безперервне насильство в містах по всій Україні спонукало все більше жителів приєднатися до 2,5 мільйонів, які, за оцінками, вже покинули країну. Але захисники України незламні та наносять вражаючих втрат загарбнику по всіх напрямках.

У зруйнованих війною районах України жителі втікали стежками, а вбиті горем батьки оплакували загиблих дітей, поки російські війська продовжували обстрілювати оточені міста. Обіцяне припинення вогню в Маріуполі провалилося в суботу на тлі сцен терору в обложеному місті, а на околицях Києва потік мешканців з домашніми тваринами та дітьми перетнув річку Ірпінь імпровізованою стежкою під зруйнованим мостом. За десять днів після вторгнення Росії в 1,45 мільйона людей покинули Україну, за даними Організації з міграції ООН у Женеві. Число загиблих у конфлікті було важко виміряти, але, ймовірно, перевищило 1000.