У Харкові незабаром відкриють першу в Україні підземну школу. Навчальний заклад почали будувати ще торік, він розміщений під землю на глибині 6 метрів та спланований за усіма сучасними будівельними та безпековими нормами, які відповідають параметрам бомбосховища. Тут є рекуперація повітря, протирадіаційний захист та три незалежних один від одного джерела енергопостачання. У дві зміни тут зможуть навчатись до 900 учнів. З міркувань безпеки влада не розголошує точне місце розташування навчального закладу. Як повідомили в Департаменті освіти, у школі облаштовані 20 повноцінних навчальних кабінетів, буфетна зона, медпункт тощо. Вчитися там будуть учні 1-11 класів. «Цього року за парти готові сісти понад 600 школярів, з яких переважна більшість - учні початкової школи, що відповідає актуальному запиту батьків. Навчання проходитиме у дві зміни. А ще діти отримуватимуть безкоштовне харчування», - розповіли в департаменті. Зокрема, у новому навчальному році за парти сядуть близько 200 першокласників. Діти у Харкові зараз здебільшого навчаються онлайн, для деяких класів організували офлайн-навчання у Харківському метро. Переважно це молодші та випускні класи. П'ять станцій харківської підземки, відведених під школу-метро, не вміщають усіх бажаючих. Харків є другим містом України, після Києва, за кількістю населення. Місто розташоване близько до кордону з Росією і з перших днів шикоромасштабної війни потерпає від постійних обстрілів російської армії.Згідно з даними поліції Харківщини, станом на 24 лютого 2024 року у місті і області за два роки великої війни внаслідок дій Росії загинули 2419 цивільних, з яких 87 – діти.

Президент України Володимир Зеленський під час поїздки на Харківщину побував у батальйонному командному пункті 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, яка виконує бойові завдання з оборони Куп’янська.Глава держави заслухав доповідь командира бригади підполковника Олексія Трубнікова про оперативну ситуацію на відповідній ділянці фронту та взаємодію із суміжними підрозділами Сил оборони. Комбриг також розповів Президентові про досвід застосування дронів різних типів у зоні відповідальності та про особливості боротьби з ворожими БпЛА за допомогою систем РЕБ. Окремо обговорили забезпечення підрозділів технікою, боєприпасами та інші актуальні потреби воїнів. Володимир Зеленський також поспілкувався з військовими та нагородив захисників, які відзначилися під час захисту незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України. Задля безпеки воїнів частину нагород Володимир Зеленський передав командирам для вручення за місцем несення служби. Також Володимир Зеленський відвідав українських військовослужбовців, які лікуються у військово-медичному закладі в місті Харкові після поранень. Начальник закладу розповів Главі держави про особливості надання екстреної медичної допомоги пораненим та організацію евакуаційних заходів. Зокрема, він поінформував про роботу передових медичних груп, які перебувають за кілька кілометрів від лінії фронту й надають першу допомогу пораненим воїнам у спеціальних мобільних комплексах. Глава держави оглянув реанімаційне відділення. Йому показали новітні ліжка для опікових хворих, розповіли про ефективне використання апаратів гострого діалізу. Володимир Зеленський поспілкувався з військовими, які відновлюються після поранень. Він поцікавився перебігом лікування, самопочуттям і планами захисників. Від імені українського народу Глава держави подякував захисникам за стійкість, мужність і самовідданість, із якими вони боронили Україну й наших людей. Президент вручив воїнам державні нагороди: ордени Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та «За мужність» ІІІ ступеня. За самовідданість і високий професіоналізм, виявлені в захисті України, Глава держави нагородив лікарів та інших медичних працівників закладу орденами Данила Галицького та «За мужність» ІІІ ступеня.

Рано-вранці 23 січня Росія здійснила ракетний удар по українських містах Київ, Харків та Павлоград на Дніпропетровщині, що призвело до загибелі мирних жителів і значних руйнувань, повідомляє місцева влада. Близько 04:00 та 07:20 російські війська завдали кілька ударів по Київському і Салтівському районам Харкова, повідомила місцева влада. За попередніми даними, атакували ракетами Х-22. Наразі відомо загалом про понад 60 постраждалих у Харкові внаслідок ракетного удару 23 січня, з них семеро людей загинули, повідомляє Міністерство внутрішніх справ України. За даними правоохоронців, серед постраждалих – восьмеро дітей. Також постраждали троє працівників поліції, які розбирали завали. За даними міського голови Харкова Ігоря Терехова, наразі в результаті російської атаки у Харкові пошкоджені 30 житлових будинків, вибиті близько тисячі вікон, у 20 будинках змушені були вимкнути опалення. Харків, який розташований за 30 кілометрів від кордону з Росією, часто відчуває на собі основний тягар зимових ударів Росії, що зазвичай вражають житлові райони міста, зауважують місцеві жителі.Унаслiдок ранкової ракетної атаки РФ в Києві постраждали 22 людей, зокрема 13-річний хлопчик, повідомив міський голова Віталій Кличко. За його словами, у житловому будинку у Святошинському районі в одній із квартир виявили нездетоновану бойову частину ракети – людей евакуювали з будинку. Водночас у КМВА заявили, що внаслідок атаки РФ у Києві загинула людина. Є пошкодження у чотирьох районах міста. У Павлограді на Дніпропетровщині внаслідок ракетної атаки РФ загинула людина, є постраждалі, повідомив голова обласної військової адміністрації Сергій Лисак. Повітряні сили ЗСУ повідомили, що російські війська випустили 41 засіб повітряного нападу під час ранкової ракетної атаки на Україну: балістичні, крилаті, зенітні і керовані ракети. Українські військові збили 21 ракету. Попри наявність доказів, Москва стверджує, що метою російських ударів є лише військова інфраструктура України.

Після нещодавніх ударів по Харкову журналістам показали залишки ракети, яку, як припускає Україна, Росія отримала від Північної Кореї. Речник Ради національної безпеки США Джон Кірбі повідомив журналістам 4 січня, що нещодавно розсекречені розвіддані виявили, що Північна Корея надала Росії пускові установки балістичних ракет і кілька балістичних ракет. З такою оцінкою погодився і радник голови Офісу президента України. 5 січня радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк заявив, що Росія вперше з початку повномасштабного вторгнення здійснила обстріл України ракетами, поставленими Північною Кореєю. Росія «нападає на українців за допомогою ракет, одержаних у держави, де громадян мучать у концтаборах за незареєстроване радіо, розмову з туристом, перегляд серіалів», – написав Подоляк у соцмережі Х (колишній твіттер). Українські фахівці не уточнили, які саме північнокорейські ракети, на їхню думку, Росія використовувала під час ударів по Україні, проте експерти вказують на ракету KN-23, що зовні майже ідентична російському «Іскандеру», а також ракету KN-24, яка є копією американських систем ATACMS. Нещодавно Міноборони Великої Британії з посиланням на дані своєї розвідки заявляло, що Північна Корея може стати одним із найважливіших постачальників зброї для Росії поряд з Іраном і Білоруссю. У британській розвідці зауважували, що майже напевно північнокорейські боєприпаси вже потрапили на склади у західній Росії. Перед цим США заявили, що впродовж останніх тижнів Північна Корея доставила до Росії понад 1000 контейнерів військового обладнання і боєприпасів. Кремль заявив, що США не мають доказів того, що зброя постачалася. Вашингтонські аналітики з Beyond Parallel публікували супутникові зображення із збільшенням руху поїздів уздовж кордону Росії з Північною Кореєю. 4 січня офіційний представник Ради національної безпеки США Джон Кірбі, посилаючись на нещодавно розсекречені розвіддані, заявив, що Росія використала невідомі північнокорейські балістичні ракети під час двох ударів по Україні. Кірбі назвав це «значною ескалацією, що викликає занепокоєння». Він також заявив, що Росія хоче отримати від Ірану балістичні ракети ближнього радіусу дії.

Вранці 2 січня російські війська завдали ударів по Києву й Харкову за допомогою крилатих та балістичних ракет. Під ударами опинились об’єкти цивільної інфраструктури та житлові квартали. Внаслідок атаки загинули щонайменше п’ятеро людей, майже сотня дістали поранення.Ракетній атаці передував запуск "шахедів" — уночі російські війська випустили 35 ударних дронів, однак Повітряні сили повідомили про знищення всіх БпЛА. Сили ППО також збили 72 з 99 ракет, зокрема усі 10 "Кинджалів".

Рятувальники Головного управління ДСНС України у Харківській області щодня стоять на захисті харків’ян від наслідків ворожих атак. Самовіддано йдуть до самого пекла, аби врятувати Харківщину від вогню, зберегти її інфраструктуру заради життя мирних людей.

Харківське метро на три місяці стало домом для тисяч людей — з 24 лютого до 24 травня його використовували як бомбосховище. Наразі підземка знову працює в режимі перевезень, хоча городяни, як і раніше, можуть ховатися там від обстрілів. Проте місця для ночівлі на платформах розібрали. Фотограф Павло Дорогой теж жив у метро та навіть зняв про нього фільм. Він розповів Bird in Flight, як було влаштоване це підземне місто. Фотограф Павло Дорогой знімав харківське метро з 4 березня до 24 травня, доки не запрацювали перевезення. За цей час він відвідав майже всі станції, але найбільше часу провів ночуючи на пероні «Армійської» — понад десять днів. Його батько прожив на цій станції три місяці. Там же Павло зняв документальну короткометражку, що перемогла на фестивалі Docudays UA у програмі Civil Pitch 2.0. Наприкінці травня тих, хто жив у метро, попросили зібрати речі та залишити станції. Зробити це багатьом виявилося морально важко. — На «Армійській» я знайшов друзів, із якими спілкуюся досі. Пам’ятаю, у перші дні на платформах залишалися лише вузькі проходи між людьми: ніхто не лежав, бо не вистачало місця, можна було лише сидіти. Гадаю, тоді на «Армійській» жило близько 1,5 тисячі осіб. До середини березня з них залишалася тільки третина. Люди ночували і на перонах, і у вагонах — останні вважалися більш комфортними. Родини з дітьми селили у підсобних приміщеннях, бо вони тепліші й у них можна було закритися. Метро відчинялося о 6:00 і зачиняло свої двері спочатку о 18:00, а потім о 21:00. Кілька десятків активістів одразу взяли на себе організаційні питання. Місцева влада передавала лише сухпайки, хліб та трохи молочних продуктів. Гарячою їжею тричі на день людей годували волонтери, причому за свої гроші. Паніки не було, бо у метро всі почувалися в безпеці. Хоча, звичайно, всі разом читали новини, плакали, ділилися новинами тих, хто залишився нагорі. До дітей навіть приходили вчителі проводити заняття. Коли тільки спускався в метро, першим кидалося у вічі, яке у всіх бліде обличчя через брак сонця. А через те, що підземка погано провітрювалася, усіх хилило в сон. Можливості нормально помитися не було, тому багато хто ходив додому. Можна було, звичайно, нагріти води і помитися в тазу, але для цього доводилося йти до вбиральні. Якщо на старих станціях є спільні туалети, якими одночасно може користуватися п’ять осіб, то на нових вони зовсім малі. Бували дні, коли в метро не було води зовсім, запах стояв страшний. Люди швидко стали облаштовувати свої тимчасові притулки. На станції метро «Бекетова» я бачив торшер, а на інших — килими, ліжка та плазмові телевізори. У метро брали з собою тварин. Собаки гавкали, а коти іноді збігали в тунелі, але особливих проблем не доставляли. Є така комп’ютерна гра Metro 2033 за романом Дмитра Глуховського, де люди живуть під землею, розводять там тварин, розбивають сади. Так ось усе це тоді видалося мені абсолютно реальним. До середини березня нам дозволяли ходити тунелями, потім це можна було робити тільки разом зі співробітниками метрополітену. Дорога від «Історичного музею» до «Академіка Павлова» (між ними п’ять станцій) зайняла у мене близько двох годин. Не було щурів, було тихо та прохолодно. Наскільки близько ти до поверхні землі, можна було зрозуміти за температурою: що тепліше, то вище. Люди виявилися не готові залишати станції. Якось у метро просто ввімкнули гучномовець та оголосили, що воно знову починає працювати в режимі перевезень. Мабуть, це найемоційніший день: усі були злі, засмучені, налякані. Поруч зі мною тоді знаходилася родина з однорічною дитиною — їм було куди повернутися, але жити під обстрілами важко. Мер Харкова Ігор Терехов радить усім повертатися до квартир, а тих, у кого будинок зруйнований, за його словами, переселять до гуртожитку. До речі, сам Терехов, згідно з міськими чутками, досі живе у бункері. А зовсім нещодавно на станції метро «23 Серпня» впала ракета. За три місяці люди звикли спати в темряві та на самоті. Мені здається, що у багатьох уже ПТСР, хоча ні з ким психологи не працювали. Їхати від людей, з якими спав пліч-о-пліч, було важко.

Вишукані сукні та дивні іграшки, старовинні авто та сірникові етикетки, найбільша в світі колекція писанок та «схована на виду у всіх» в центрі Львова колекція військової форми - чого тільки не побачиш в українських музеях! Контракти.ua презентують нову добірку музейних колекцій країни. В Запоріжжі, у нетрях промзони, «заховався» найбільший приватний музей техніки в Україні. Зветься він «Фаетон», на честь відповідного автоклубу, з колекційної збірки якого все почалося. Тут, в колишніх цехах на площі майже в 300 кв. м, виставлені понад 40 зразків авто- і мототехніки з 1920-х по 1980-ті. Експозиція розподілена на цивільну та військову частини. Військовий автопарк включає, крім зібрання зразків другої половини ХХ ст., такі раритети, як «Додж», «Вілліс» і «Опель», найстарішу «ходову» вантажівку в Україні - ГАЗ-АА 1935 р., радянську реактивну систему залпового вогню «Катюша» тощо. Під стелею висить одномоторний літак часів Другої Світової. Є і окрема зала для стрілкової та холодної зброї, і ця зала може б вважатися окремим зброярським музеєм – настільки багато тут експонатів.  В «цивільному» автозалі привертають увагу «Шевроле» декількох моделей, «Форди», «Кадилаки» тощо. Поруч - машини «для народу»: «Фольксвагени» та «Трабанти», ЗІСи та ЗІМи, «Шкоди» та «Олдсмобілі». Окремий зал заповнений побутовим антикваріатом: медалі, прапори, значки, журнали, плакати, інструменти, численні зразки побутової техніки.  Покинемо Запоріжжя та відправимося до с. Вереміївка на лівобережжі Черкащини. Воно відоме тим, що на його околиці з початку 2000-х будується «хутір Тараса Бульби» (він же - музей «Козацькі землі України»), створений істориком, мистецтвознавцем, поетом та художником Володимиром Недяком. Головними об’єктами просто неба є чотири діючі вітряки (споруди 1896-1914 років). Крім того, на хуторі побудовані стайні, кошари, колодязь, комори, льох. Поступово зводиться та облаштовується й головне музейне приміщення – «полковницька світлиця», куди має бути перевезена гігантська етнографічна колекція Недяка: понад 2 тис. зразків старовинного одягу, 4 тис. рушників, дерев'яна сакральна скульптура, ікони, меблі, сотні одиниць різноманітної зброї, включно з рідкісними козацькими фальконетами, жорна – словом, все, що характеризує життя та побут цих степових земель з XVII по XX ст. Є тут і зібрання кам’яних баб – незмінних «маркерів» Дикого поля, цього козацького фронтіру. Ще одна «фішка» музейного хутора – тварини: на хуторі живуть вівці, кози, корови, коні, воли, буйволиця, безліч птахів. Тому екскурсія сюди дуже корисна для усіх вікових категорій. Також на хуторі було знято декілька фільмів. В Харкові є декілька цікавих приватних музеїв, серед яких відзначимо колекцію сірникових етикеток – найбільшу в Україні та одну з найбільших в Європі. Зібрав її пан на ім’я Володимир Лінивий. На полицях створеного ним музею - понад 1 тис. сірникових коробок, а в альбомах – ще понад 6 тис. етикеток – смішних, пафосних, «просвітницьких», гумористичних, патріотичних, передвиборних, рекламних тощо. Тут можна побачити рідкісні серії випусків з акторами, письменниками, пам'ятками і відомими харків'янами. У колекції є цікаві екземпляри з Угорщини, Австрії, Італії, Індонезії, Індії, Таїланду, Канади, США, Австралії, Куби. Є міні-сірники 2 см завдовжки, і величезні - в 20 см. Крім того, В. Лінивий багато років збирає на своєму подвір'ї демонтовані бюсти, пам'ятники і фрагменти монументів Леніну та іншим вождям більшовицької революції. В останні роки його колекція, через декомунізацію, активно поповнюється.  У Львові, прямо на пл. Ринок, розташований, як не дивно, не дуже відомий туристам музей – «Галерея українського військового однострою», хоча існує він з 2002 р. Створив його Богуслав Любів, художник-дизайнер і кравець, який чверть століття тому зайнявся реконструкцією українських мундирів періоду визвольних змагань 1914-50-х рр. На основі старих лекал ним були пошиті перші зразки уніформи, відтворюваної до деталей - від стрічок до орденських планок. На цей час в галереї представлено близько 40 зразків уніформи усіх військових формувань України першої половини ХХ ст., починаючи від молодіжних організацій «Сокіл», «Січ» і «Пласт», мундири Українських Січових Стрільців, Української Галицької Армії, армії УНР, Гетьманської Варти, УПА тощо.  Єдиний в Україні музей бурштину та виробів з нього знаходиться у Рівному. Тут, зокрема, можна побачити диск-амулет, виготовлений близько 2,5 тис. років тому - найдавніший знайдений в Україні бурштиновий виріб, та злиток віком понад 2 млн років – це найстарший екзепляр колекції. В експозиції представлені числені картини, елементи одягу, прикраси і посуд, тонкість виготовлення яких вражає уяву. Не менш вишуканими є і інтер’єри зведеного в стилі модерн Будинку вчених (кол. особняк Вігдоровича), де розташований музей. А ось єдиний в світі музей писанки знаходиться у Коломиї на Івано-Франківщині. Зведений він 2000 року в стилі великоднього яйця. Саме на Прикарпатті традиції фарбування яєць до Великодня набули особливого розвитку, та практично в незмінному вигляді збереглися по наш час. Інтер'єр унікальної будівлі створений з різнокольорового скла, що відтіняє і підкреслює сотні писанок різних розмірів, утворюючих особливі композиції і візерунки. Всього колекція музею налічує понад 10 тис. експонатів, які презентують традиції великоднього розпису різних регіонів України, а також всіх земель, на яких розсілилися українці по світу. У музеї проводяться майстер-класи з писанкарства. Відзначимо й три київських музеї. Перший знаходиться біля пл. Слави, зветься Victoria Museum, і є приватним музеєм міських мод періоду 1830-1920-х рр. Його засновниця та куратор – Вікторія Лисенко – почала збирати колекцію одягу та аксесуарів Британії вікторіанської доби (тому назва музею має декілька сенсових навантажень). Колекція містить бл. 100 чоловічих та жіночих костюмів, а також понад 800 експонатів, які характеризують моду обраної доби. Сукні, костюми і різні аксесуари новому музею надали українські колекціонери О. Шереметьєв, Г. Кокоріна, Т. Дмитренко, В. Гресь та ін. Виставлені тут і речі, які зберігалися в запасниках музеїв. Представлена в тутешніх вітринах і мода, по якій одягалися і піддані імперії Російської - в першу чергу, періоду Срібної доби (1890-1917 рр.) Victoria Museum обладнаний за зразком аналогічних західних музеїв: створено відповідний клімат, захист від сонячного світла, всі експонати забезпечені спеціальною підсвіткою, можна скористатися аудіогідами тощо.  З 2005 р. в Києві, на Кловському узвозі, існує Національний музей іграшки. Його зібрання іграшок вважається одним з найбільш повних в Східній Європі. У музеї - понад 10 тисяч експонатів: ляльки, що повторюють моди семи десятків років, ведмежата і зайці, піонери і солдати, перша штучна ялинка з курячого пір'я і діюча модель парової машини, космічні кораблі і заводні автомобільчики 1960-х й навіть комічна кукурудза-неваляшка, що незмінно викликає своєю формою веселі емоції як у дітей, так і у їх батьків. В музейних вітринах представлені і ексклюзивні авторські роботи, і барвиста колекція українських народних іграшок – до прикладу, гуцульських сирних іграшок, технологія виготовлення яких не має аналогів в світі. Також в музеї постійно проходять тематичні виставки.  Національний музей бджільництва розташований на півдні столиці неподалік скансену в Пироговому. Тут можна почути про життя бджолиної сім'ї, технології, повір'я і легенди, пов'язані зі медозбором, спостерігати за життям бджіл у спеціальних демонстраційних вуликах. І, звичайно ж, мед в цьому музеї можна спробувати та придбати. Крім того, на території діє кабінет апітерапії й медового масажу. Повну версію статті можна прочитати тут: http://kontrakty.ua/article/107364. Павло Ковальов