Ростислав Семків: Найбільш втішне в сьогоднішньому звіті Тома Купера, що ситуація під Сєвєродонецьком стабілізувалася й небезпеки оточення наразі немає. А на півдні розгортається наш контрнаступ…

Віктор Кевлюк: ППО – справа не менш тонка, ніж Схід, тому до кінця війни загалу про це знати нічого не варто, але ж цікаво і за вікном час від часу щось трапляється. Спробуємо розібратися.

Євген Дикий: Ну шо, мої котики та зайчики, здається пора поговорити по-дорослому про доволі неприємні речі. Бо щось мені зі стрічки трохи повіяло черговим всьопропалом, притому повіяло одночасно зі Сходу та Заходу. На Заході ніби зрада зрадная, на Сході капець капецький, навіть Арестович сумний-невеселий, і ето вот всьо.

Юрий Касьянов: По сети гуляют ролики с обращениями разного рода бойцов и подразделений, которым чего-то не хватает, которые откуда-то сбежали, и просят не считать их дезертирами. Как правило, это разного рода наспех мобилизованные и ТРОшники. На канале Юрій Бутусов другие ребята в той же военной форме уверенно говорят, что никогда не побегут, что всего хватает, да и много ли надо опытному бойцу?..

Володимир Даценко: 1. Треба визнати, що у ворога вперше з початку війни почало щось виходити. Ворог почав адаптувати свою тактику під ситуацію на фронті: перекидати БТГ між напрямками, координувати їх між собою. Додайте до цього концентровану артилерію на Сході і безмежні запаси снарядів і ракет до РСЗВ – і така ситуація дійсно стає небезпечною.

Андрій Харук: Нинішню російсько-українську війну можна цілком обґрунтовано назвати «війною дронів». Безпілотники активно використовуються захисниками України на різних щаблях – від крихітних «Мавіків», які завдяки старанням волонтерів має чи не кожен батальйон, до грізних «Байрактарів», бойову роботу яких ми з захватом спостерігаємо на численних відео (і щодня чекаємо на нові «серії»). Але й ворог теж активно використовує свої «аналоховнєтські» безпілотники.

Вираз «дорожній з’їзд» має приємну тілесність, нагадуючи про річ, яку можна побудувати з бетону та сталі. Але на даний момент кожен, хто говорить про те, щоб «з’їхати» в Україні – і багато людей роблять це в уряді, на радіостанціях, мільйонах приватних суперечок – використовує цей термін метафорично, маючи на увазі угоду, яка могла б переконати Володимира Путіна зупинити його вторгнення. Деякі вважають, що такий «з’їзд» може бути легко побудований, якби тільки дипломати були готові докласти зусиль або якщо б Білий дім не був таким войовничим. Це хороша ідея. На жаль, припущення, що лежать в основі цього твердження, помилкові.

Саша Вареница: В фб становится душновато… Єдності, как и ни бывало. Снова на повестке старая добрая заруба «зелебобиков» и «порохоботов». Это объяснимо. Не могут все 40 млн. 89 дней жить в одном общем вакуумном измерении, где есть лишь реальная война и ее виртуальная проекция с очень плохим ютуб-продакшеном:

Віктор Андрусів: Я вже писав, що війна для Путіна ввійшла в третій етап. Багато хто вважає, що поки триває тільки другий етап. Поясню ще раз етапність війни: перший етап – захопити країну за два тижні, другий етап – захопити Донбас до 9 травня, і нарешті третій – гра в довгу.

Илья Куса: На мой взгляд, поездка президента США в Южную Корею и Японию была нужна Байдену для 5 вещей: