«Я не такий, як більшість бомжів»: історія ветерана-бездомного

Олександру 33 роки. Він родом з Луганщини. Там працював фельдшером на швидкій допомозі. З початком війни виїхав з окупованої території і пішов воювати добровольцем на фронт. З війни повернувся в нікуди. З 2017 року Олександр – бездомний. Хоча дім у нього є, повернутися на окуповану Луганщину він не може. Живе на поденні підробітки. У квітні чоловік приїхав у Карпати і захопився горами. Тепер він мандрує з наплічником, спальником та мінімумом речей. Ночує у придорожніх капличках, пастуших колибах. З посуду має металеве горнятко – щоб кип'ятити воду на ватрі. Він мріє стати гірським провідником. Але для цього потрібне хороше спорядження і пристойний вигляд, а в Олександра розлазиться по швах наплічник і ледь тримаються купи потріскані черевики. Та попри непевне становище, він нікого не звинувачує. Має патріотичні погляди. Кілька років тому перейшов на українську. Дивіться історію про ветерана-бездомного, який шукає себе і свій дім у мирному житті. Знімав та монтував — Макс Левін. Метою сюжету не є збір коштів, тому номер картки ми не даємо. Водночас сконактувати з Олександром можна за номером: +380 66 870 2167 Олександр Артющенко.